Рішення № 33031240, 12.08.2013, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2013 р. Справа № 915/34/13

за позовом приватного підприємства "Шанс-Н", 54034, м. Миколаїв, вул. Будівельників, 14/2

до відповідача Миколаївської міської ради, 54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20

про визнання недійсним та скасування рішення Миколаївської міської ради №23/63 від 20.12.2012 року

суддя А.П. Алексєєв

Представники сторін:

від позивача - керівник Червак М.П., паспорт ЕО202815 від 27.08.1996 р.

від відповідача - Горобченко О.В., дов. № 651/02.02.01-22/02.07/14/13 від 15.03.2013 р.

Суть спору: приватне підприємство «Шанс-Н» звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до Миколаївської міської ради про визнання недійсним та скасування рішення Миколаївської міської ради № 23/63 від 20.12.2012 року про розірвання договору оренди землі від 01.12.2008 року № 6092 в односторонньому порядку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване рішення міської ради прийняте з порушенням вимог земельного, цивільного законодавства, без правових підстав та за фактами, що не відповідають дійсності.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 06.02.2013 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.04.2013 року, позовні вимоги задоволено в повному обсязі; визнано недійсним та скасовано рішення Миколаївської міської ради №23/63 від 20.12.2012 року про розірвання договору оренди землі від 01.12.2008 року №6092, укладеного між Миколаївською міською радою та ПП «Шанс-Н»; стягнуто з Миколаївської міської ради на користь ПП «Шанс-Н» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1147грн.

За наслідками розгляду справи Вищім господарським судом України рішення судів попередніх інстанцій були скасовані, у зв'язку із чим справу було повернуто на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області. Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, Вищій господарський суд України відзначив, що суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір всупереч вимогам ст. 43 ГПК України, не встановили обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Ухвалою судді Алексєєва А.П. від 26.07.2013 року справу було прийнято до свого провадження.

До суду надійшла заява від 09.08.2013 року про залучення Капашилова В.Г. до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. У судовому засіданні суд дійшов висновку про відсутність підстав залучення Капашилова В.Г. до участі у справі в якості третьої особи. Заявником не було представлено документів, що Капашилов В.Г. має право власності або право користування на спірну земельну ділянку і тому прийняте судом рішення по зазначеній справі вплине на його права та обов'язки щодо сторін.

12.08.2013 року за результатами розгляду справи судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши справу, суд

ВСТАНОВИВ:

На дату прийняття спірного рішення позивач був власником нежитлового об'єкту, який складається з нежитлового приміщення №4 літ. С-1 загальною площею 45,6 кв.м. та службової будівлі по вул. Авангардній, 6/10 в м. Миколаєві, що підтверджено свідоцтвом про право власності ЯЯЯ№859751 від 17.01.2007 року.

На підставі рішення Миколаївської міської ради від 18.09.2008 року №27/70 між Миколаївською міською радою та позивачем був укладений договір оренди землі, який зареєстровано 01.12.2008 року за №6092, за умовами якого позивач прийняв в оренду земельну ділянку для обслуговування майнового комплексу - виробничих будівель та споруд по вул. Авангардній, 6/10 у м. Миколаєві (п.1.1).

Відповідно до п.2.1 договору в оренду позивачу передана земельна ділянка загальною площею 4649кв.м., в тому числі 84 кв.м. під капітальною забудовою, 4565кв.м. - під проїздами, проходами та площадками, без права передачі її в суборенду. На земельній ділянці знаходиться майновий комплекс, що належить позивачу (п.2.2). Договір діє протягом 20 років з дня дати його державної реєстрації (п.3.1), тобто до 2028 року.

Згідно п. 5.1 договору оренди земельна ділянка передається в оренду для обслуговування майнового комплексу - виробничих будівель та споруд. Цільове призначення земельної ділянки (1.14.2 УК ЦВЗ) - землі автомобільного транспорту (п.5.2).

Відповідно до п. 5.3 договору, на земельній ділянці не дозволяється діяльність, не пов'язана з цільовим призначенням земельної ділянки.

Умовами договору оренди землі (п.п."г"п.9.1) визначено, що орендодавець має право вимагати від орендаря припинення або дострокового розірвання договору у випадках, в тому числі, зміни цільового призначення земельної ділянки.

Пунктом 12.3 сторони визначили, що дія договору припиняється шляхом розірвання, зокрема, в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності згідно з Господарським кодексом України, в разі, коли орендар:

- використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам;

- не за цільовим призначенням;

- систематично не сплачує орендну плату (протягом шести місяців поспіль);

- у випадку порушення строків завершення забудови земельної ділянки;

- здійснення без згоди орендодавця передачі або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам.

Сторони договору передбачили, що розірвання договору не потребує додаткової угоди. Договір вважається розірваним з моменту прийняття орендодавцем відповідного рішення, якщо інше не встановлено рішенням (п.12.5).

Вказані умови не суперечать приписам ст. 31 Закону України "Про оренду землі", у якій зазначено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

У ч. 1 ст. 651 ЦК України також зазначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

20.12.2012 року відповідачем було прийняте рішення №23/63 про розірвання договору оренди землі від 01.12.2008 року №6092, укладеного між відповідачем та позивачем, в односторонньому порядку з посиланням на наступні підстави:

- всупереч умовам договору позивач використовує земельну ділянку по вул. Авангардній, 6/10 не за цільовим призначенням, а саме - під торговельний майданчик для торгівлі з автотранспорту, що є порушенням земельного законодавства і зафіксовано в актах Державної інспекції сільського господарства в Миколаївської області від 23.01.2012 року, 31.08.2012 року;

- на орендованій земельній ділянці по вул. Авангардній, 6/10 без будь-яких дозвільних документів виконуються будівельні роботи з будівництва нежитлових будівель невизначеного призначення, виконано будівельні роботи з будівництва вагової з навісом та літньої душової з вбиральнею, що є порушенням вимог у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, про що вказаного в матеріалах перевірки інспекції ДАБК у Миколаївської області (акт від 22.10.2012 року приписи від 22.10.2012 року №42, 43).

Суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 141 Земельного кодексу України визначені підстави припинення права користування земельною ділянкою:

Так, підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Статтею 144 Земельного кодексу України, у редакції яка діяла на дату прийняття спірного рішення міською радою, визначений конкретний порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства.

Так, згідно цього порядку у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля складають протокол про порушення та видають особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля відповідно до закону накладають на таку особу адміністративне стягнення та повторно видають вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.

У разі неусунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля звертаються до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою.

Таким чином, згідно приписів Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою органом місцевого самоврядування, до якого згідно Конституції України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відноситься Миколаївська міська рада, є відповідне клопотання державного інспектора сільського господарства.

Із змісту спірного рішення відповідача вбачається, що воно було прийняте за відсутності клопотання державного інспектора сільського господарства та притягнення винної особи до встановленої законом відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем було прийняте спірне рішення про розірвання договору оренди земельної ділянки внаслідок її нецільового використання за відсутності вказівок (приписів) державного інспектора про усунення порушень земельного законодавства та накладення на відповідальну особу позивача адміністративного стягнення.

До речі, ст. 53 КУпАП України передбачено відповідальність за використання земель за нецільовим призначенням.

Незважаючи на вимоги ст. 144 Земельного кодексу України відповідач як на доказ використання земель за нецільовим призначенням ділянки послався лише на акти перевірок земельної інспекції від 23.01.2012 року та 31.08.2012 року (а.с. 116, 119).

Суд погоджується із позивачем, що акти від 23.01.2012 року та від 31.08.2012 року не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а є письмовою фіксацією дій державного інспектора сільського господарства. Викладені в акті обставини можуть бути лише підставою для вжиття заходів адміністративного впливу - накладення адміністративного стягнення, яке заінтересована особа вправі оскаржити прокурору або до суду відповідно до положень кодексу України про адміністративні правопорушення та кодексу адміністративного судочинства України. За відсутності вирішення питання про притягнення особи до встановленої законом відповідальності на підставі складених актів перевірок дотримання вимог земельного законодавства зазначена особа фактично позбавляється права доводити свою невинуватість у встановленому державою процесуальному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на це, суд приходить до висновку, що єдиними належними доказами використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є відповідне клопотання державного інспектора сільського господарства, а у разі встановлення державою відповідальності за це порушення - ще й рішення органу державної влади (посадової особи) про притягнення особи до відповідальності.

Що стосується тієї підстави прийняття спірного рішення, що на орендованій земельній ділянці по вул. Авангардній, 6/10 без будь-яких дозвільних документів виконуються будівельні роботи з будівництва нежитлових будівель невизначеного призначення, а також виконано будівельні роботи з будівництва вагової з навісом та літньої душової з вбиральнею, що є порушенням вимог у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, про що вказаного в матеріалах перевірки інспекції ДАБК у Миколаївської області (акт від 22.10.2012 року приписи від 22.10.2012 року №42, 43), суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як було зазначено вище сторони у договорі погодилися, що дія договору припиняється шляхом розірвання, зокрема, в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності згідно з Господарським кодексом України, в разі, коли орендар:

- використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам;

- не за цільовим призначенням;

- систематично не сплачує орендну плату (протягом шести місяців поспіль);

- у випадку порушення строків завершення забудови земельної ділянки;

- здійснення без згоди орендодавця передачі або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам.

Як видно у даному переліку підстав для розірвання договору в односторонньому порядку відсутня така підстава як зведення орендарем будівель і споруд на земельній ділянці з порушенням вимог чинного законодавства та без відповідного дозволу орендодавця.

На думку суду у разі встановлення даного факту (забудови) і не непогодження з ним Миколаївська міська рада вправі вимагати дострокового розірвання договору в судовому порядку на підставі положень ч.2 ст. 651 ЦК України, або розірвати договір оренди в односторонньому порядку у разі встановлення використання земельної ділянки за нецільовим призначення в результаті її забудови за відповідним клопотанням державного інспектора сільського господарства.

Слід відмітити, що в актах перевірки державної інспекції сільського господарства інформація про самовільну забудову земельної ділянки відсутня.

З огляду на вищевикладене Миколаївською міською радою було прийняте рішення про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки за відсутності підстав, передбачених Земельним кодексом України, у зв'язку із чим воно підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Як було вказано вище у постанові Вищого господарського суду України по даній справі було зазначено, що вирішуючи даний спір, суди попередній інстанцій, всупереч вимогам ст. 43 ГПУ України, не встановили обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність або відсутність у позивача дозволу виконавчого комітету Миколаївської міської ради на організацію торгівельного майданчику, а також рішення відповідача "Про погодження вихідних даних на проектування та здійснення будівництва оптово-овочевого ринку по вул. Авангардній, 6/10, на які посилався позивач в обґрунтування свого позову, не змінює підстав та порядку припинення права користування земельною ділянкою, визначених Земельним кодексом України.

Суд також вважає за необхідне зазначити те, що ст. 71 Земельного кодексу України визначено поняття земель автомобільного транспорту. Разом з тим будь-яких обмежень щодо видів користування землями автомобільного транспорту Земельний кодекс України не містить.

Згідно приписів ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України, види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Із актів державної інспекції сільського господарства від 23.01.2012 року та 31.08.2012 року не вбачається висновку інспектора, що використання земельної ділянки, яка віднесена за категорією цільового використання до земель автомобільного транспорту, під розміщення торгівельного майданчику суперечить вимогам, які встановлені законом до використання земель автомобільного транспорту.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати недійсним та скасувати рішення Миколаївської міської ради № 23/63 від 20.12.2012 року про розірвання договору оренди землі від 01.12.2008 року № 6092, укладеного між Миколаївською міською радою (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, ідентифікаційний код 04056612) та приватним підприємством "Шанс-Н" (54034, м. Миколаїв, вул. Будівельників,14/2, ідентифікаційний код 33250665).

3. Стягнути з Миколаївської міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська,20, ідентифікаційний код 04056612 на користь приватного підприємства "Шанс-Н" (54034, м. Миколаїв, вул. Будівельників,14/2, ідентифікаційний код 33250665), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1147,00 грн. (одна тисяча сто сорок сім грн. 00 коп.).

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Повне рішення складене та підписане 16.08.2013 року.

Суддя А.П. Алексєєв