Рішення № 33030962, 12.08.2013, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 2-3290/12

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2013 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Мельник А.В. ,

при секретарі: Борисенко А.В., Нестєрової О.В., Мисік М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторінг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал Інвест Груп» про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості за кредитним договором № CNL-007/444/2006 від 27 квітня 2006 року в розмірі 184 019,93 (сто вісімдесят чотири тисячі дев'ятнадцять, 93) доларів США, що еквівалентно 1 470 871,30 (один мільйон чотириста сімдесят тисяч вісімсот сімдесят одна, 30) гривень за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку, та 3 546 379,16 (три мільйони п'ятсот сорок шість тисяч триста сімдесят дев'ять, 16) гривень, що разом складає 5 017 250,46 (один мільйон сімнадцять тисяч двісті п'ятдесят, 46) гривень, а також витрати на оплату судового збору в розмірі 3 219 (три тисячі двісті дев'ятнадцять) гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 27 квітня 2006 року між ОСОБА_1 (далі - Відповідач/ Позичальник) та АКБ «Райфайзенбанк Україна», правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є АТ «ОТП Банк» (далі - Банк), правонаступником якого в свою чергу є Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - Позивач/Факторингова компанія), був укладений Кредитний договір № CNL-007/444/2006 ( далі - Кредитний договір). Кредитний договір складається із двох частин, які нероздільно пов'язані між собою, згідно з п. 1. частини № 1 Кредитного договору.

За умовами Кредитного договору Банк надав Позичальнику кредит в розмірі 198 019 (сто дев'яносто вісім тисяч дев'ятнадцять) доларів США зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 14,00 % (чотирнадцять відсотків) річних.

Кредитні кошти надавались Банком шляхом перерахування кредитних коштів в повній сумі з кредитного рахунку на поточний рахунок Позичальника, відкритий у Банку.

В свою чергу Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути Банку зазначені кредитні кошти у строки, передбачені Кредитним договором (зокрема, в п. 2 частини № 1 Кредитного договору), а також сплатити відповідну плату за користування кредитними коштами і виконати всі інші зобов'язання, визначені Кредитним договором.

На підставі статті 1054 ЦК України позичальник за кредитним договором зобов'язани повернути кредит та сплатити відсотки в розмірі та на умовах встановлених договором.

Погашення відповідної частини кредиту та нарахованих відсотків повинно здійснюватись Позичальником щомісяця.

В строки, передбачені Кредитним договором, Позичальник зобов'язаний здійснювати повернення суми кредиту та сплачувати відсотки - у валюті, що відповідає валюті кредиту, згідно з п. 1.11.1. частини № 2 Кредитного договору.

За умовами Кредитного договору Позичальник зобов'язався своєчасно та повністю сплатити кредит, відсотки за користування кредитом, але порушує зобов'язання викладені в п.п. 1.1., 1.5.1., 1.5.1.1. частини № 2 Кредитного договору.

За порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань за кожний день прострочки, що передбачено п. 4.1.1. частини № 2 Кредитного договору.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у відповідності до умов договору.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами, у відповідності до ст. 629 Ц України.

Таким чином, станом на 23 серпня 2012 року у Позичальника за Кредитним договором № CNL-007/444/2006 від 27 квітня 2006 року існує заборгованість перед Банком в сумі 184 019,93 (сто вісімдесят чотири тисячі дев'ятнадцять, 93) доларів США, що еквівалентно 1 470 871,30 (один мільйон чотириста сімдесят тисяч вісімсот сімдесят одна, 30) гривень за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку, та 3 546 379,16 гривень, що складається з:

залишку заборгованості за кредитом у сумі 137 780,24 (сто тридцять сім тисяч сімсот вісімдесят, 24) доларів США;

суми несплачених відсотків за користування кредитом за період з 27.05.2010 року по 23.08.2012 року - 46 239,69 (сорок шість тисяч двісті тридцять дев'ять, 69) доларів США;

пені за прострочення виконання зобов'язань за період з 16.12.2011 року по 23.08.2012 року в розмірі 3 546 379,16 (три мільйони п'ятсот сорок шість тисяч триста сімдесят дев'ять, 16) гривень.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Невиконання Позичальником умов Кредитного договору на підставі п. 1.9.1. Кредитного договору дає право Банку достроково вимагати виконання боргових зобов'язань за кредитом у Позичальника.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України зазначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором 27 квітня 2006 року було укладено договір поруки № 8К-007/444/2006 (далі - Договір поруки-1) між Банком та ОСОБА_4 (далі - Відповідач-2/Поручитель).

За умовами Договору поруки, а саме п. 1.1., Поручитель зобов'язався відповідати в повному обсязі по борговим зобов'язанням ОСОБА_1, що виникають з умов Кредитного договору.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором 27 квітня 2006 року було укладено договір поруки № 8К-007/444/2006/01 (далі - Договір поруки-2) між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал Інвест Груп» (далі - Відповідач-2/Поручитель).

За умовами Договору поруки, а саме п. 1.1., Поручитель зобов'язався відповідати в повному обсязі по борговим зобов'язанням ОСОБА_1, що виникають з умов Кредитного договору.

Частиною 1 ст. 554 ЦК України, зазначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У разі солідарного обов'язку боржників, у відповідності до ч. 1 ст. 543 ЦК України, кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, такі від будь-кого з них окремо.

Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі, на підставі п. 2, ч. 2 ст. 543 ЦК України.

Враховуючи ту обставину, що Позичальник та Поручителі порушують вимоги умов Кредитного договору та Договорів поруки, а саме не виконують належним чином, в обумовлені строки зобов'язання щодо оплати кредиту і відсотків у сумі, передбаченій Кредитним договором, Банк вимушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

Позовна заява подається Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», що є правонаступником за всіма правами та обов'язками Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», що в свою чергу є правонаступником Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк».

Згідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 18 березня 2011 року та у відповідності до ст. ст. 512, 514, 1077, 1078, 1079, 1082, 1084 ЦК України Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором № СИЬ-007/444/2006 від 27 квітня 2006 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та Відповідачем-1, та договорами поруки № 8К-007/444/2006 від 27 квітня 2006 року та № 8К-007/444/2006/01 від 27 квітня 2006 року, укладеними між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та Відповідачем-2, Відповідачем-3 відповідно.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Таким чином, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» перейшли всі права Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» щодо права вимоги до Відповідача-1 за кредитним договором № CNL-007/444/2006 від 27 квітня 2006 року, Відповідача-2 за договором поруки № 8К.-007/444/2006 від 27 квітня 2006 року та Відповідача-3 за договором поруки № 8К-007/444/2006/01 від 27 квітня 2006 року.

Відповідно до ст. 37 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав позов з викладених в ньому підстав.

Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача ТОВ «Капітал Інвест Груп» в судове засідання не з'явились.

Відповідач ОСОБА_1 позов не визнала та зазначала, що відповідно до умов кредитного договору отримала кредит в розмірі 198 019 (сто дев'яносто вісім тисяч дев'ятнадцять) доларів США зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 14,00 % (чотирнадцять відсотків) річних та зобов'язана була повернути вказані грошові кошти, а також сплатити відповідну плату за користування кредитними коштами.

Також вказувала, що частково виконала свої зобов'язання з повернення отриманих коштів, а саме на виконання кредитного договору перерахувала позивачу грошову суму в розмір 158 843 (сто п'ятдесят вісім тисяч вісімсот сорок три) долари США 96 центів, що підтверджується копіями квитанцій, а також грошову суму в розмірі 80 025 (вісімдесят тисяч двадцять п'ять) грн. 37 коп. в якості сплати пені за прострочення повернення коштів, тому вважає розмір обрахованої позивачем заборгованості завищеним.

Крім того, відповідно до розрахунку заборгованості, наданого Позивачем до матеріалів справи, Позивач при розрахунку використовував відсоткову ставку в розмірі 15,04%, хоча відповідно до умов Кредитного договору сторонами встановлено фіксовану відсоткову ставку в розмірі 14% річних.

Позивач не повідомляв її про збільшення відсоткової ставки.

Відповідно до ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Вважає, що позивач при розрахунку заборгованості по відсоткам неправомірно застосував відсоткову ставку в розмірі іншому ніж це установлено в Кредитному договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Так, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відтак, ч. 6 ст. 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого Позивачем, пеня розрахована з грудня 2011 р. по серпень 2012 р.

Вважає, що вказаний розрахунок пені є невірним, так як відповідно до норм чинного законодавства, по-перше, до вимог про стягнення пені застосовується скорочений строк позовної давності, по-друге, нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Крім того, пеня розрахована в даному Розрахунку заборгованості від суми боргу, з якою відповідач не погоджується.

Таким чином, оскільки позивачем пропущений строк позовної давності за вимогою про стягнення пені просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27 квітня 2006 року між ОСОБА_1 та АКБ «Райфайзенбанк Україна», правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є АТ «ОТП Банк» , правонаступником якого в свою чергу є Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» , був укладений Кредитний договір № CNL-007/444/2006. Кредитний договір складається із двох частин, які нероздільно пов'язані між собою, згідно з п. 1. частини № 1 Кредитного договору.

За умовами Кредитного договору Банк надав Позичальнику кредит в розмірі 198 019 (сто дев'яносто вісім тисяч дев'ятнадцять) доларів США зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 14,00 % річних.

Додатковим договором №1 від 27.05.2006 року до вказаного кредитного договору сторони домовились про зміну процентної ставки встановивши її на період з 27.05.2009 року до 27.07. 2009 року в розмірі 7% річних , а на період з 27 липня 2009 року до повного виконання боргових зобов'язань в розмірі 14,69 % річних.

Додатковим договором №2 від 14.10.2009 року до вказаного кредитного договору сторони домовились про зміну процентної ставки встановивши її на період з 27.10.2009 року до 27.11.2009 року в розмірі 7,94% річних , а на період з 27.11.2009 року до повного виконання боргових зобов'язань в розмірі 15,04 % річних.

Кредитні кошти надавались Банком шляхом перерахування кредитних коштів в повній сумі з кредитного рахунку на поточний рахунок Позичальника, відкритий у Банку.

В свою чергу Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути Банку зазначені кредитні кошти у строки, передбачені Кредитним договором (зокрема, в п. 2 частини № 1 Кредитного договору), а також сплатити відповідну плату за користування кредитними коштами і виконати всі інші зобов'язання, визначені Кредитним договором.

На підставі статті 1054 ЦК України позичальник за кредитним договором зобов'язаний повернути кредит та сплатити відсотки в розмірі та на умовах встановлених договором.

Погашення відповідної частини кредиту та нарахованих відсотків повинно здійснюватись Позичальником щомісяця.

В строки, передбачені Кредитним договором, Позичальник зобов'язаний здійснювати повернення суми кредиту та сплачувати відсотки - у валюті, що відповідає валюті кредиту, згідно з п. 1.11.1. частини № 2 Кредитного договору.

За умовами Кредитного договору Позичальник зобов'язався своєчасно та повністю сплатити кредит, відсотки за користування кредитом, але порушує зобов'язання викладені в п.п. 1.1., 1.5.1., 1.5.1.1. частини № 2 Кредитного договору.

За порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань за кожний день прострочки, що передбачено п. 4.1.1. частини № 2 Кредитного договору.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у відповідності до умов договору.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами, у відповідності до ст. 629 Ц України.

Таким чином, станом на 23 серпня 2012 року у Позичальника за Кредитним договором № CNL-007/444/2006 від 27 квітня 2006 року існує заборгованість перед Банком в сумі 184 019,93 доларів США, що еквівалентно 1 470 871,30 гривень за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку, та 3 546 379,16 гривень, що складається з:

залишку заборгованості за кредитом у сумі 137 780,24 доларів США;

суми несплачених відсотків за користування кредитом за період з 27.05.2010 року по 23.08.2012 року - 46 239,69 доларів США;

пені за прострочення виконання зобов'язань за період з 16.12.2011 року по 23.08.2012 року в розмірі 3 546 379,16 гривень.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Невиконання Позичальником умов Кредитного договору на підставі п. 1.9.1. Кредитного договору дає право Банку достроково вимагати виконання боргових зобов'язань за кредитом у Позичальника.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України зазначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Оскільки мало місце прострочення боржником, відповідно до п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України відповідачі повинні сплатити неустойку, передбачену умовами кредитного договору.

Не можуть бути прийняті до уваги посилання відповідача про пропущення позивачем строку позовної давності в частині вимог про стягнення пені оскільки за своєю правовою природою пеня є видом неустойки, що застосовується шляхом здійснення періодичних нарахувань за кожен окремий період порушення зобов'язання. Таким чином, строк позовної давності щодо стягнення пені обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає у кредитора щодня (щомісяця) на конкретну суму тому річний строк позовної давності пред'явлення вимоги про стягнення неустойки позивачем не пропущений.

Разом з тим, згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Ч. 2 ст. 22 ЦК України відносить до збитків втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Проте, в судовому засіданні не надано доказів на підтвердження того, що в результаті невиконання зобов'язання позивачу заподіяні будь-які збитки, розмір яких дорівнював би сумі нарахованої позивачем пені, або перевищував би вказану суму. Суд бере до уваги і ту обставину, що сума пені, про стягнення якої просить позивач, суттєво перевищує розмір основної заборгованості за кредитним договором, а також ту обставину, що відповідач ОСОБА_1 вживала заходи щодо погашення заборгованості.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зменшити розмір нарахованої позивачем пені до 100000 доларів США, що еквівалентно 799 300 гривням.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором 27 квітня 2006 року було укладено договір поруки № 8К-007/444/2006 між Банком та ОСОБА_4 .

За умовами Договору поруки, а саме п. 1.1., Поручитель зобов'язався відповідати в повному обсязі по борговим зобов'язанням ОСОБА_1, що виникають з умов Кредитного договору.

Додатковим договором №1 від 27.05.2009 року до вказаного договору поруки його сторони домовились, що у разі зміни розміру боргових зобов'язань після укладення цього договору, такі боргові зобов'язання забезпечуються в їх повному розмірі без укладення будь-яких додаткових договорів до цього договору.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором 27 квітня 2006 року було укладено договір поруки № 8К-007/444/2006/01 між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал Інвест Груп».

За умовами Договору поруки, а саме п. 1.1., Поручитель зобов'язався відповідати в повному обсязі по борговим зобов'язанням ОСОБА_1, що виникають з умов Кредитного договору.

Враховуючи, що додатковими договорами до кредитного договору внаслідок збільшення розміру процентної ставки за договором збільшився обсяг відповідальності поручителів без їх згоди, суд приходить до висновку, що відповідно до вимог ч.1 ст. 559 ЦК України зазначені договори поруки є припиненими, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог до поручителів.

Оскільки суд частково задовольняє позов з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню 3219 гривень у відшкодування судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 1050 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 88, 174, 214, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторінг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал Інвест Груп» про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторінг Україна» (код ЄДРПОУ 36789421) 184 019 доларів 93 центи США , що еквівалентно 1 470 871 гривні 30 копійкам.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторінг Україна» (код ЄДРПОУ 36789421) 100000 доларів США, що еквівалентно 799 300 гривням.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторінг Україна» (код ЄДРПОУ 36789421) 3219 гривень у відшкодування судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий