Постанова № 33029996, 14.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 серпня 2013 року № 826/9160/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Пащенка К.С., при секретарі судового засідання Іконніковій О.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Амід-С»доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 31.01.2013 № 000052227 та № 000053227.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

08.08.2013 в судовому засіданні за згодою представників сторін ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

10.01.2013 за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Амід-С» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період з 01.01.2011 по 31.10.2012 та податку на прибуток за період з 01.01.2011 по 30.09.2012 при взаємовідносинах з ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», проведеної на підставі постанови СУ ДПС у м. Києві від 01.10.2012 по кримінальній справі № 70-539 згідно з пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС (правонаступником є ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві) складено Акт № 67/22-7/36356582 (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 463813 грн., а також порушення пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та, як наслідок, заниження податку на прибуток на загальну суму у розмірі 487004 грн.

31.01.2013 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 000052227, яким у зв'язку з порушенням п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 463813 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 115953 грн.;

№ 000053227, яким у зв'язку з порушенням пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 487004 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 121751 грн.

З аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 463813 грн., а також порушення пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та, як наслідок, заниження податку на прибуток на загальну суму у розмірі 487004 грн., стала встановлена ним нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» внаслідок:

анулювання свідоцтва ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» як платника ПДВ;

внесення до ЄДР запису про відсутність ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» за місцезнаходженням;

порушення СВ ПМ ДПА у м. Києві кримінальної справи № 70-00539 за фактом повторного вчинення невстановленими особами фіктивного підприємництва, створення, зокрема, ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України;

показань при допиті в якості свідка засновника та директора ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» ОСОБА_1, який показав, що зареєстрував ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» за грошову винагороду на прохання невстановленої слідством особи без мети здійснення фінансово-господарської діяльності та ніякого відношення до діяльності цього підприємства не має, документи фінансової звітності підприємства не підписував.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як видно з матеріалів справи та не заперечувалось представниками сторін, 02.04.2012 між ТОВ «Амід-С» та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» укладено договір поставки товарів № 10 та договір надання послуг № 11 (далі - Договори). На підтвердження факту виконання умов вказаних Договорів складено відповідні видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), а також ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» виписало позивачу податкові накладні на загальну суму у розмірі 2782878 грн. (в тому числі ПДВ 463813 грн.).

Водночас, як видно з матеріалів справи, 28.08.2012 при допиті в якості свідка директора та засновника ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» ОСОБА_1, з попередженням про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань, дачу завідомо неправдивих показань, передбачених ст.ст. 384, 385 КК України, останній показав, що зареєстрував ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» за грошову винагороду на прохання невстановленої слідством особи без мети здійснення фінансово-господарської діяльності та ніякого відношення до діяльності цього підприємства не має, документи фінансової звітності підприємства не підписував.

Судом не можуть бути прийняті до уваги похідні документи фінансово-господарської діяльності ТОВ «Амід-С» з третіми особами, які, на думку позивача, підтверджують виконання спірних Договорів з ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», оскільки за змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи, що складені з ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» на підставі Договорів акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткові та податкові накладні, які є доказами здійснення господарських операцій, підписані невідомими особами від імені директора ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» ОСОБА_1, суд приходить до висновку, що вказані первинні документи були оформлені з порушенням вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не беруться судом до уваги як докази реального виконання спірних господарських операцій.

Зважаючи на викладене, суд вважає доведеним факт, що ОСОБА_1 не мав наміру здійснювати та не здійснював підприємницьку діяльність від імені ТОВ «Амід-С», суд приходить до висновку про безтоварність, тобто лише документальне оформлення, відповідних господарських операцій.

При цьому, позивачем не доведена реальність операцій, оскільки не підтверджено час здійснення операцій, а також до матеріалів справи не надано жодних доказів наявності у ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного чи іншого обладнання. Відтак, господарські операції, що відбулися оформлені лише документально.

Суд вважає, що така господарська діяльність без наявності на те поважної розумної економічної або іншої причини (ділової мети) підтверджує намір платника зменшити отримані доходи з метою несплати податків та отримати додаткову «вигоду» у вигляді зниження податкового навантаження, що обставини справи та надані документи підтверджують той факт, що зазначені господарські операції є безтоварними.

Фактичне не отримання товару, відсутність поважної розумної економічної або іншої причини здійснення таких операцій позбавляють платника податку права на податковий кредит за наслідками цих операцій навіть у випадку наявності належним чином оформлених податкових накладних та інших первинно-бухгалтерських документів. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого адміністративного суду України від 20.02.2013 у справах № К/9991/59642/12 та № К/9991/59709/12.

Таким чином, з матеріалів справи видно, що головною метою, яку переслідували сторони при укладенні Договорів, було одержання доходу винятково за рахунок необґрунтованої податкової вигоди у вигляді безпідставного формування ТОВ «Амід-С» податкового кредиту за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність, та, як наслідок, несплата податків до Державного бюджету України, що суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок, з урахуванням чого, вказані Договори є нікчемними відповідно до ст. 228 ЦК України.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п.п. 1, 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 01.11.2011 № 1379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1333/20071 (далі - Порядок № 1379), податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Як встановлено судом, податкові накладні виписані ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» на користь позивача, з урахуванням обставин встановлених під час розслідування кримінальної справ № 70-00539, порушеної за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, фактично є недійсними, так як всупереч вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Порядку № 1379 підписані невстановленими особами від імені ОСОБА_1, а не останнім, хоча у них навпроти підпису зазначено прізвище останнього, а доказів зворотнього суду не надано, у зв'язку з чим дані податкові накладні за висновком суду не можуть породжувати жодних правових наслідків і бути підставою для формування податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи, що, по-перше, податкові накладні на загальну суму у розмірі 2782878 грн. (в тому числі ПДВ 463813 грн.) фактично є недійсними та виписані позивачу на підставі нікчемних правочинів, по-друге, ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», податкові накладні якого стали підставою для формування ТОВ «Амід-С» податкового кредиту, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності цього підприємства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від його імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, суд приходить до висновку, що віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 05.03.2012 у справі за позовом ТОВ «Нафта» до Шосткинської МДПІ Сумської області про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень.

Крім того, відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючи безтоварність, тобто лише документальне оформлення господарських операцій на підставі нікчемних парвочинів між позивачем та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», а також те, що видаткові накладні та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) виписані ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» на користь позивача, з урахуванням обставин встановлених під час розслідування кримінальної справ № 70-00539, порушеної за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, фактично є недійсними, так як всупереч вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підписані невстановленими особами від імені ОСОБА_1, а не останнім, хоча у них навпроти підпису зазначено прізвище останнього, а доказів зворотнього суду не надано, у зв'язку з чим вказані документи за висновком суду не можуть породжувати жодних правових наслідків і бути підставою для формування валових витрат, суд приходить до висновку, що витрати ТОВ «Амід-С» за вищевказаними Договорами на порушення пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України не підтверджені належними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а відтак неправомірно були віднесені позивачем до складу валових витрат.

Водночас, згідно з пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

При цьому, відповідно до п. 86.9 ст. 86 ПК України, в редакції чинній на момент винесення спірних податкових повідомлень-рішень, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Як видно з постанови СУ ДПС у м. Києві про призначення перевірки ТОВ «Амід-С» від 01.10.2012 по кримінальній справі № 70-539, що стала підставою для проведення зазначеної перевірки згідно з пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, кримінальна справа порушена за фактом повторного вчинення невстановленими особами фіктивного підприємництва, створення, в тому числі ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь».

За таких умов, судом не приймається до уваги посилання позивача, як на підставу для визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень, на п. 86.9 ст. 86 ПК України, оскільки в даному випадку розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», а не ТОВ «Амід-С», яке перевірялось та відносно якого винесено відповідні податкові повідомлення-рішення.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення від 31.01.2013 № 000052227 та № 000053227 в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність належних правових підстав для скасування вказаних рішень ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.

Натомість відповідач довів суду відсутність протиправних дій зі свого боку.

За таких обставин позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Амід-С» відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.С. Пащенко