Постанова № 33029923, 14.08.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2013 року м. Львів № 813/4827/13-а

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Москаля Р.М., за участю секретаря судового засідання Думич Х.М., представника позивача Лабая А.М., представників відповідачів Медвідь У.С., Муравка В.П., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Калина-Тернопіль» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільської області про визнання протиправними рішень,

В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю «Калина-Тернопіль» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області ДПС про визнання наказу від 01.06.2013 року за №1924 протиправним та нечинним з моменту його оформлення. В подальшому заявами від 15.07.2013р. (а.с.79-81) та 31.07.2013р. (а.с.116-117) позивач збільшив та уточнив свої вимоги з урахуванням, яких просив:

- визнати рішення, оформлене повідомленням від 22.04.2013 року за № 9921/7/15-20 Тернопільської ОДПІ Тернопільської області ДПС про відмову в прийнятті декларації ТОВ «Калина-Тернопіль» по податку на додану вартість за березень 2013 року протиправним та нечинним з моменту його оформлення повністю;

- визнати наказ Тернопільської ОДПІ Тернопільської області від 01 червня 2013 року за № 1924 протиправним та нечинним з моменту його оформлення повністю.

Обґрунтування позовних вимог зводиться до наступного. 01 червня 2013 року Тернопільською ОДПІ прийнято наказ за № 1924 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Калина-Тернопіль», який вручено директору позивача 07.06.2013 року. Оскаржуваний наказ винесено на підставі службової записки начальника управління податкового контролю і у відповідності до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1, пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України. Предметом перевірки є діяльність ТОВ «Калина-Тернопіль» за період з 01.01.2010 по 30.04.2013 року. Однак, як вказує позивач, наказ від 01.06.2013 року № 1924 не містить посилань на запити відповідача, на які б ТОВ «Калина-Тернопіль» не відповіло чи відповіло не в повному обсязі, а із долучених до справи листів позивача відповідей на запити Тернопільської ОДПІ вбачається, що позивачем надану усю інформацію. Щодо підстав для проведення позапланової перевірки передбачених пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, то позивач звертає увагу, що оскаржуваний наказ не містить належної конкретизації про необхідні межі перевірки, оскільки ним охоплено період діяльності більший ніж три роки, що ставить такий наказ поза законом, а також на те, що обов'язкова звітність позивачем здана в передбачені законом строки, а декларація з податку на додану вартість за березень 2013 року відповідачем неправомірно визнана такою, що не подана. Підставами для визнання протиправним та нечинним з моменту оформлення рішення від 22.04.2013 року за № 9921/7/15-20 Тернопільської ОДПІ про відмову в прийнятті декларації ТОВ «Калина-Тернопіль» по податку на додану вартість за березень 2013 року на думку позивача є те, що вказана декларація була прийнята засобами електронного зв'язку, про що є відповідні квитанції, однак відповідачем протиправно змінено її статус в автоматизованій системі «Єдине вікно подання електронної звітності».

Представник позивача позов підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, заяві про збільшення позовних вимог та уточненнях до позову.

Представники відповідача у судовому засіданні адміністративний позов заперечили повністю з підстав, викладених у письмових заперечення на позов від 25.07.2013р. (а.с.104-106), вважають оскаржуваний наказ та рішення правомірними, а позовні вимоги - безпідставними. Пояснили, що на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1, пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України керівник податкового органу виніс оскаржуваний наказ про проведення позапланової перевірки платника податку. Як на фактичні підстави для проведення перевірки вказали на неповноту відповіді позивача на запит № 11697/22-10 від 18.05.2013р.; неподання обов'язкової звітності за листопад та грудень 2013 року, а також ту обставину, що декларацію позивача по податку на додану вартість за березень 2013 року не визнано як подану у зв'язку із порушеннями вимог п. 48.3 ст.48 ПК України. Також представники відповідача наполягали на тому, що оскаржувані акти прийняті з дотримання компетенції та повноважень відповідача та у спосіб визначений законом, а тому просили в позові відмовити.

Суд на підставі ст. 55 КАС України замінив відповідача його правонаступником - Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Тернопільської області.

Суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та вважає, що позовні вимоги ТОВ «Калина-Тернопіль» слід задовольнити з наступних мотивів:

19.04.2013 року позивачем подано декларацію з податку на додану вартість з додатками в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку до Центру обробки електронної звітності (ЦОЕЗ), що підтверджується квитанціями №1 (а.с.125-126), в яких зазначено час отримання 19.04.2013 року о 13 год. 32 хв. Також у вказаних квитанціях зазначено про те, що документ у електронному вигляді доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 19.04.2013 року о 13 год. 25 хв. та про необхідність отримання через певний час квитанції №2 щодо результатів перевірки та прийняття/неприйняття електронного звіту на районному рівні.

Як вбачається із представлених позивачем квитанцій № 2 (а.с.9-10), електронну звітність було прийнято 20.04.2013 року із відміткою «Прийнято».

Відповідно до п. 49.3. ст. 49 ПК України - податкова декларація може подаватись за вибором платника податків засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

В пункті 2 «Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України», затверджених наказом ДПС України № 516 від 14.06.2012 року (далі - Методичні рекомендації) визначено, що:

- квитанція про одержання податкового документа в електронному вигляді (перша квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт і час одержання податкового документа в електронному вигляді;

- квитанція про приймання податкового документа в електронному вигляді (друга квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт та час приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді у базу даних органів ДПС;

За змістом вказаних Методичних рекомендацій (пп. 4.13.6.), у разі подання платником податків звітності в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку до Центру обробки електронних звітів (далі - ЦОЕЗ) останній:

- формує повідомлення платнику податків про отримання електронного звіту ЦОЕЗ;

- перевіряє цілісність та відповідність транспортного повідомлення уніфікованому формату;

- розшифровує електронний звіт;

- перевіряє чинність та достовірність накладених на звіт електронних цифрових підписів (далі - ЕЦП);

- перевіряє відповідність формату (стандарту) електронного звіту;

- перевіряє заповнення обов'язкових реквізитів електронного звіту, які є обов'язковими для звітів на паперових носіях, що забезпечується відповідними алгоритмами контролю при прийманні звітів через ЦОЕЗ;

- формує першу квитанцію, завіряє своїм ЕЦП та направляє платникові податків. У зазначеній квитанції у текстовому форматі вказуються реквізити одержаного електронного звіту, відповідність формату електронного звіту, результати перевірки ЕЦП та арифметично-логічної перевірки, реєстраційний номер, дата та час одержання електронного звіту і дані про відправника квитанції. Другий примірник квитанції зберігається у ЦОЕЗ;

- імпортує дані електронного звіту, за яким відправлено платнику податків першу квитанцію, до бази даних АЗ;

- завіряє електронний звіт платника податків власним ЕЦП, шифрує та передає до відповідних органів АЗ за місцем обліку підписувача;

- завіряє власним ЕЦП другу квитанцію, отриману від відповідних органів адресата звітності за місцем обліку платника податків, шифрує та передає її суб'єкту звітності.

Відповідно до пп. 4.13.7 Методичних рекомендацій, факт приймання звіту в електронній формі адресатом звітності від платника податків підтверджується другою квитанцією.

Підпунктом 4.14 Методичних рекомендацій визначено, що у разі подання платником податків до органу ДПС податкової декларації (у тому числі надісланої поштою або засобами електронного зв'язку), заповненої з порушеннями пп. 48.3-48.4 статті 48 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), такий орган ДПС зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення (у разі подання в електронному вигляді платнику надсилається квитанція) про відмову у прийнятті податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Як вбачається із квитанцій № 2 (а.с.9-10), декларація позивача з податку на додану вартість за березень 2013 року була перевірена на відповідність пп. 48.3 - 48.4 ст.48 ПК України та прийнята в автоматизованому режимі.

Отже, відповідно до пп. 49.9.1 п. 49.9 ст. 49 ПК України наявність у позивача квитанцій № 2 із відміткою «прийнято» декларацій за березень 2013 року поданих засобами електронного зв'язку від 20.04.2013 року є підтвердженням факту прийняття відповідачем такої декларації.

Відповідачем на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення про невизнання поданої ТОВ «Калина-Тернопіль» звітності як податкової декларації за березень 2013 року з податку на додану вартість надано суду повідомлення від 22.04.2013 року (а.с. 99), акт камеральної перевірки, складений 26.04.2013 року (а.с.97-98) та розрахунок штрафних санкцій за неподання звітності (а.с.97).

Оцінюючи надані докази суд враховує, що пунктом 4.23 Методичних рекомендацій визначено, що працівники підрозділів оподаткування юридичних та/або фізичних осіб за результатами камеральної перевірки у разі встановлення випадків:

1) подання платниками на порушення п.п.49.18 ст.49 Кодексу податкової звітності за період, що не відповідає звітному періоду для кожного конкретного платника;

2) подання податкової звітності не за місцем основного обліку (крім ПДВ);

3) подання платниками податкової звітності, яка не відповідає обраному режиму оподаткування

готують та направляють за підписом керівника органу ДПС (або його заступника) - платнику податків у терміни, встановлені п.49.11 ст. 49 Кодексу, повідомлення про невизнання такої звітності як податкової декларації із зазначенням підстав неприйняття звітності відповідно до вимог Кодексу та інших нормативно-правових актів, які регулюють порядок заповнення та подання податкової звітності, з пропозицією подати нову, оформлену належним чином.

Представлені відповідачем докази правомірності оскаржуваного рішення-повідомлення від 22.04.2013 року не підтверджують наявність підстав для невизнання такої звітності як податкової декларації, вичерпний перелік яких наведено у пп. 4.23 Методичних рекомендацій. З огляду на це суд дійшов до переконання, що рішення відповідача, оформлене повідомленням від 22.04.2013 року за № 9921/7/15-20 про відмову в прийнятті декларації ТОВ «Калина-Тернопіль» по податку на додану вартість за березень 2013 року є протиправним.

Як вбачається з Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013р. № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень. Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта. З огляду на встановлені судом обставини справи та зміст вимог позивача протиправне рішення відповідача від 22.04.2013р. слід скасувати.

Відповідно до п. 49.13 ст. 49 ПК України у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби. Отже, податкову декларацію з податку на додану вартість ТОВ «Калина-Тернопіль» за березень 2013 року у відповідності до квитанцій № 2 слід вважати прийнятою 20.04.2013 року.

Щодо обставин справи в частині вимог про оскарження наказу від 01.06.2013р., то суд встановив, що 01 червня 2013 року начальник Тернопільської об'єднаної Державної податкової інспекції прийняв наказ № 1924 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Калина-Тернопіль код ЄДРПОУ 33091084» (а.с.8), згідно якого на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1, пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 ПК України прийнято рішення провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Калина-Тернопіль» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 30.04.2013 року.

Статтею 20 ПК України пп. 20.1.4 визначено право органів ДПС України проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому Кодексом. Підпункти 78.1.1, 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 ПК України визначають підстави для проведення позапланової перевірки:

- за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (пп. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 ПК України);

- платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом (пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 ПК України).

Як вбачається із матеріалів справи та пояснень представників Тернопільської ОДПІ, при прийнятті оскаржуваного наказу відповідач виходив із того, що позивачем не в повному обсязі надано відповідь на письмовий запит № 11697/22-10 від 18.05.2013р. (а.с.101), що є підставою для проведення позапланової перевірки передбаченою пп. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Дослідивши вказаний запит та відповідь позивача № 28/05-13 від 28.05.2013р. (а.с.101-102) на нього, вбачається, що відповідачем отримано податкову інформацію про ймовірне невиконання позивачем договорів поставки за якими отримано попередню оплату та сформовано податкове зобов'язання з податку на додану вартість. У відповідь на вказаний запит ТОВ «Калина-Тернопіль» надало відповідачу договір із постачальником, який повинен в повній мірі забезпечити поставку на протязі 2013 року товарів, за які позивачем отримано попередню оплату.

Пунктом 73.3 ст.73 ПК України визначені підстави для звернення органами державної податкової служби до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом» від 27.12.2010 року № 1245 визначено вимоги до запиту, а саме - оформлений на бланку органу державної податкової служби, підписаний керівником, містить посилання на норми закону, відповідно до яких орган ДПС має право на отримання інформації, опис інформації, що запитується та перелік документів, що її підтверджують (п.10). Суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту, якщо інше не передбачено Податковим кодексом України (п.14).

Як вбачається із матеріалів справи позивачем надано усю наявну у нього станом на дату надання відповіді інформацію щодо виконання договорів поставки, за якими отримано передоплату, а тому у відповідача не було визначених пп. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 ПК України підстав для призначення позапланової перевірки ТОВ «Калина-Тернопіль».

На підтвердження наявності передбачених пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 ПК України підстав для проведення позапланової перевірки відповідачем представлено суду акти камеральних перевірок про накладення на ТОВ «Калина-Тернопіль» штрафних санкцій за неподання декларацій за листопад та грудень 2012 року та акт камеральної перевірки за неподання річного звіту з податку на прибуток за 2012 рік (а.с.129-150). Також представники відповідача з метою доведення законності спірного наказу посилаються на рішення від 22.04.2013 року про невизнання як податкової декларації ТОВ «Калина-Тернопіль» за березень 2013 року.

Враховуючи те, що судом при розгляді даної справи встановлено, що податкова декларація ТОВ «Калина-Тернопіль» за березень 2013 року є прийнятою згідно квитанцій № 2 від 20.04.2013 року, то предметом дослідження правомірності оскаржуваного наказу в цій частині є факт неподання позивачем декларацій за листопад та грудень 2012 року та неподання річного звіту з податку на прибуток за 2012 рік. Як встановлено матеріалами справи, факт неподання обов'язкової звітності встановлено відповідачем згідно актів камеральної перевірки від 22.04.2013р. № 2771/15-10/33091084, від 23.11.2012р. №5729/7/15-20/33091084, від 15.01.2013р. №157/7/15-20/33091084. Отже, з моменту виявлення порушення позивачем податкового законодавства до прийняття відповідачем спірного наказу - 01.06.2013 року - пройшло більше 30 днів.

Відповідно до пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 ПК України на посадових осіб контролюючих органів покладено обов'язок дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами. В свою чергу згідно п. 54.3 ст. 54 ПК України - контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію (пп. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 ПК України).

В п. 4 розділу XII «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом Мінфіну від 25.11.2011р. за № 1492 визначено, що у разі якщо за результатами перевірки встановлено порушення, складається Акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. За наявності достатніх підстав, перелік яких визначено додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1238 «Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого платника», які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, орган державної податкової служби має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (п. 6 Порядку). Отже, виходячи із наведеного відповідач був зобов'язаний призначити позапланову перевірку ТОВ «Калина-Тернопіль» в 30-тиденний термін з моменту виявлення порушень. Недотримання вказаних строків при прийнятті рішення про проведення позапланової перевірки свідчить про недотримання відповідачем вимог нормативного акту - Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженого наказом Мінфіну від 25.11.2011, № 1492. В свою чергу, використання відповідачем факту неподання звітності після спливу строку, визначеного п. 6 вказаного Порядку, свідчить є довільним та недобросовісним користуванням повноваженнями, що забороняється пп.21.1.1 п. 21.1 ст. 21 ПК України.

Суд також враховує, що згідно оскаржуваного наказу вирішено охопити перевіркою період з 01.01.2010 р. по 30.04.2013 р. Визначення такого періоду виходить за межі компетенції відповідача, оскільки такий охоплює більше 1095 днів; наказ не містить будь-якої мотивації (в контексті фактичних підстав його прийняття) щодо необхідності визначення саме таких меж перевірки.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

На підставі наведеного суд вважає, що відповідач мав право призначити проведення виїзної документальної позапланової перевірки за період з 01.06.2010 року, за належної мотивації, що саме такий період необхідно перевірити з огляду на фактичні підстави призначення перевірки. Призначення перевірки за період понад 1095 днів є грубим порушенням вимог наведених норм податкового законодавства та призводить до протиправності оскаржуваного наказу.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи суд дійшов висновку, що наказ №1924 від 01.06.2013р. не відповідає критеріям правомірного рішення суб'єкта владних повноважень, визначених ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому підлягає скасуванню.

Враховуючи висновки суду по суті заявлених вимог, понесені позивачем судові витрати на підставі ст. 94 КАС України компенсуються йому з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 71, 94, 158, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської ОДПІ Тернопільської області ДПС про відмову в прийнятті податкової декларації товариства з обмеженою відповідальністю «Калина-Тернопіль» з податку на додану вартість за березень 2013 року, оформлене повідомленням № 9921/7/15-20 від 22.04.2013 року.

Визнати протиправним та скасувати наказ Тернопільської ОДПІ Тернопільської області від 01 червня 2013 року за № 1924.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Калина-Тернопіль» судовий збір в сумі 34 (тридцять чотири) гривні 41 коп.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 19 серпня 2013 року.

Суддя Москаль Р.М.