Постанова № 33029903, 07.08.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2013 р. Справа №805/9697/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: «15» година «40» хвилин

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Голуб В.А.,

при секретарі Матченко В.С.,

за участю:

представника позивача Шевчунаса М.А.,

представника відповідача не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СРЗ» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області про визнання незаконною та скасування постанови № 176 від 14.06.2013 року про накладення штрафу у сумі 20 646, 00 грн. за правопорушення у сфері містобудування, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СРЗ» звернулось до суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області про визнання незаконною та скасування постанови № 176 від 14.06.2013 року про накладення штрафу у сумі 20 646, 00 грн. за правопорушення у сфері містобудування.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 14 червня 2013 року начальником інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області винесено постанову №176 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, згідно якої на Товариство з обмеженого відповідальністю "СРЗ" накладено штраф у розмірі 20 646, 00 грн.

Як вказано у постанові, підставою для накладення штрафу стали порушення вимог ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", виявлені при проведенні позапланової перевірки та зафіксовані актом перевірки б/н від 15.05.2013 p., приписом № 169 від 15.05.2013 року, протоколом б/н від 15.05.2013 року.

На думку позивача, постанова № 176 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності є незаконною та підлягає скасуванню.

Так, згідно п.1 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю від 23.05.2011 року № 553 (далі - Порядок), він регулює правовідносини лише стосовно об'єкту архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності. Зазначені у акті перевірки об'єкти згідно з рішенням міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 16.06.2011 року № 59 "Про схвалення Настанови щодо застосування будівельних норм у частині віднесення об'єктів будівництва до категорій складності для подальшого проектування і експертизи" відносяться до І категорії складності об'єктів будівництва, клас наслідків (відповідальності) будівлі або споруди CC1. Тобто і перевірка проведена, і складено акт про її результати всупереч вимог законодавства.

Частина 3 п. 7 Порядку зобов'язує посадову особу Інспекції під час проведення позапланової перевірки пред'явити службове посвідчення та направлення для проведення позапланової перевірки. Ця обов'язкова вимога виконана не була, представникам позивача не було надано одного екземпляру направлення для проведення позапланової перевірки, не було також надано для ознайомлення документу, у якому має бути вказано, хто, де, коли та які питання буде перевіряти. Свідченням порушення вимог цього законодавства є те, що у відповідача немає направлення, на якому представником позивача зроблено напис, що він ознайомився з документом, дати та підпису.

Також позивач вказує, що у акті перевірки не вказано, коли саме, та ким було виконано незаконні будівельні роботи будівлі вагової, вагів та туалету, а також введення їх у експлуатацію. У позивача є належні документи, які свідчать про те, що будівля туалету побудована ще за часів ДП "Азовський судноремонтний завод" та прийнята позивачем у оренду у складі цілісного майнового комплексу у червні 2003 pоку, а документація на нежиле приміщення - вагову (сторожку) належним чином оформлена Маріупольським Бюро технічної інвентаризації ще 21.10.2011 pоку. Рішенням Господарського суду Донецької області від 18.07.2012 року по справі № 5006/31/31пн/2012 визнано право власності на цю споруду, яке зареєстровано у Державному реєстрі прав 16.08.2012 року. Тобто, немає ніяких підстав вважати, що будівлі туалету та вагової (сторожки) позивачем побудовані незаконно та належним чином не оформлені, чим порушено вимоги ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Як зазначає позивач, що стосується самої ваги, то це пересувний технічний засіб, призначений для зважування автомобілів, він не може вважатись спорудою, тому що для його установки та експлуатації не потрібно проведення будь-яких будівельних чи монтажних робіт, він переміщається по території по мірі потреби. Відповідачем зовсім не наведено ніяких аргументів, чому вага вважається будівлею та підпадає під дію Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Посадовець, який склав акт перевірки, вказуючи у ньому, що об'єкти побудовані без дозвільних документів, не звернув уваги на те, що згідно ст.ст. 34 та 37 Закону України "Про регулювання будівної діяльності" отримання дозволу на проведення таких робіт щодо об'єктів будівництва 1 категорії складності не передбачено.

Тому позивач просить суд визнати незаконною та скасувати постанову № 176 від 14.06.2013 року про накладення штрафу у сумі 20 646, 00 грн. за правопорушення у сфері містобудування.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі. Викладені у судовому засіданні під час надання пояснень обґрунтування адміністративного позову представником позивача відповідають позиції, яку він обрав в позовній заяві до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області.

Представник відповідача позовні вимоги у судовому засіданні не визнав. Надав заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначив, що п. 16 Порядку встановлює, що за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених Порядком.

В акті перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил допущена технічна помилка, а саме замість 15.05.2013 року (саме коли складався зазначений акт) помилково зазначено 15.04.2013 року.

Відповідач зазначає, що під час перевірки був присутній представник позивача, а саме начальник ВКБ TOB «СРЗ» Дятлов Володимир Георгійович, який і надав копії документів, а саме: свідоцтво про держану реєстрацію юридичної особи, довідку АБ № 375628 з Єдиного державного реєстру, статут ТОВ «СРЗ», акт приймання-передачі, технічний паспорт КП Бюро технічної інвентаризації м. Маріуполя, інв. справу 21580 станом на 21.10.2011 року (реєстраційний номер відсутній). Позивачем зазначено, що «у акті не вказано, коли саме, та ким було виконано незаконні будівельні роботи». Проте, в технічному паспорті станом на 21.10.2011 року зазначені будівлі вагової, вагів та туалету відсутні. Ані під час перевірки, ані пізніше позивачем не було надано жодних доказів законності будівництва зазначених будівель вагової та вагів в тилу дев'ятого причалу та будівлі туалету.

Як зазначає відповідач, головним державним інспектором під час перевірки правильно кваліфіковано правопорушення, а саме порушення ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Категорія складності - І була визначена саме позивачем у своєму листі від 05.06.2013 № Ю-1271 та взята до уваги під час визначення розміру штрафних санкцій.

Тому представник відповідача просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

У судовому засіданні у якості свідка був допитаний ОСОБА_3, який пояснив, що ним 15.05.2013 року проводилась позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «СРЗ». Акт перевірки був складений 15.05.2013 року, але в даті акту була допущена технічна помилка. Під час перевірки було встановлено факт виконання будівельних робіт будівлі вагової та вагів, а також будівлі туалету, на які позивачем не було надано жодних документів. Акт перевірки, припис та протокол були складені в один день. Також на запитання суду свідок пояснив, що фундамент до вагів та ваги є цілісним комплексом.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, свідка, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СРЗ» - зареєстрований виконавчим комітетом Маріупольської міської ради 26.11.2002 року, ідентифікаційний код юридичної особи - 32183383, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 № 284737 (а.с.102).

Згідно з Указом Президента України від 08.04.2011 року № 439/2011 «Про затвердження Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України», Державна архітектурно-будівельна інспекція України є правонаступником прав та обов'язків Державної архітектурно-будівельної інспекції - урядового органу, що діяв у системі Міністерства регіонального розвитку та будівництва України.

Державна архітектурно-будівельна інспекція є центральним органом виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства. Державна архітектурно-будівельна інспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за виконанням приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів та правил, у сфері житлово-комунального господарства; проводить перевірки відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт, будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що застосовуються у будівництві, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, технічним умовам, затвердженим проектним вимогам, рішенням; розглядає справи про правопорушення у сферах містобудівної діяльності, житлово-комунального господарства з прийняттям відповідних рішень.

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області утворена згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної архітектурно-будівельної інспекції» від 23.05.2011 року № 549.

Таким чином, відповідач є суб`єктом владних повноважень та здійснює в даних правовідносинах надані йому діючим законодавством України повноваження.

15 травня 2013 року головним держаним інспектором сектору контролю за будівництвом автомобільних доріг, якістю будівельних матеріалів та державного ринкового нагляду ОСОБА_3 на підставі листа прокуратури Донецької області № 07/2/1-301 вих-13 від 07.05.2013 року (а.с.81) була проведена позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил Товариства з обмеженою відповідальністю «СРЗ». За результатами перевірки встановлено факт виконання будівельних робіт будівлі вагової та вагів в тилу дев'ятого причалу, а також будівлі туалету біля радіомонтажної ділянки. Правовстановлюючих документів (дозвільних документів на будівництво, а також документів щодо вводу в експлуатацію зазначених об'єктів) відповідальними особами ТОВ «СРЗ» не надано. Тому має підстави вважати, що зазначені об'єкти збудовані без документа, що надає право на виконання будівельних робіт, що порушує ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Також встановлено, що будівля вагової та ваги експлуатуються без вводу в експлуатацію, що порушує п. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». За результатом перевірки був складений акт (а.с.42).

15.05.2013 року головним держаним інспектором сектору контролю за будівництвом автомобільних доріг, якістю будівельних матеріалів та державного ринкового нагляду ОСОБА_3 було винесено припис № 169 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, відповідно до якого вимагається зупинити експлуатацію будівлі вагової та вагів в тилу дев'ятого причалу з моменту отримання припису; оформити документацію на будівлю вагової, вагів, туалет згідно діючого законодавства (а.с.43).

Також 15.05.2013 року головним держаним інспектором сектору контролю за будівництвом автомобільних доріг, якістю будівельних матеріалів та державного ринкового нагляду ОСОБА_3 відносно позивача складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності (а.с.69).

14.06.2013 року начальником інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області Курчиним О.Г. винесено постанову № 176 про накладення на позивача штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 20 646,00 грн. (а.с.49-50).

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права визначено Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року № 877-V.

Здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та порядок притягнення до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності врегульовані Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності»; Положенням про інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю; постановою КМ України від 23.05.2011 року № 533 «Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю»; Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», постановою КМ України від 06.04.1995 року № 244 «Про затвердження Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та інш.

Відповідно до п. 7 Порядку позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції.

Підставами для проведення позапланової перевірки є, в тому числі, вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Згідно з п. 11 Порядку посадові особи інспекцій під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право: 1) безперешкодного доступу на місце будівництва об'єкта, або місцезнаходження суб'єкта господарювання, який провадить господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури; 2) складати протоколи про вчинення правопорушень та акти перевірок, і накладати штрафи у межах повноважень, передбачених законом; 3) видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт; 4) проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомок, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації; 5) проводити перевірку стану дотримання суб'єктами містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, в тому числі під час застосування будівельної продукції; 6) здійснювати контроль за додержанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури; 7) залучати до проведення перевірок представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій (за погодженням з їх керівниками), фахівців науково-дослідних, дослідно-конструкторських, експертних та проектних установ; 8) отримувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; 9) вимагати у випадках, передбачених законодавством, вибіркового розкриття окремих конструктивних елементів будинків і споруд, проведення зйомки і замірів, додаткових лабораторних та інших випробувань будівельних матеріалів, виробів і конструкцій; 10) забороняти за вмотивованим письмовим рішенням керівника відповідної інспекції чи його заступника експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію; 11) здійснювати фіксування процесу проведення перевірки з використанням аудіо- та відеотехніки. Посадовим особам інспекції забороняється вимагати інформацію та документи, не пов'язані із здійсненням державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до п. 16 Порядку за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

Пунктом 17 Порядку передбачено, що у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис).

Згідно п. 9 ч. 4 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», посадові особи інспекції під час перевірки мають право, в тому числі, і забороняти за вмотивованим письмовим рішенням керівника відповідної інспекції чи його заступника експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем правомірно, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, проведено вищевказану позапланову перевірку позивача.

Суд не приймає посилання позивача на протиправність дій відповідача в частині не надання останнім позивачу одного екземпляра направлення для проведення позапланової перевірки та протоколу, оскільки наведене не передбачене діючим законодавством.

Щодо встановленого відповідачем факту виконання будівельних робіт будівлі вагової та вагів в тилу дев'ятого причалу та правомірності застосування за дане правопорушення штрафних санкцій відносно позивача, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у ч. 2 цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 223 Господарського кодексу України строки застосування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання встановлюються цим Кодексом.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Згідно ст.ст. 239, 241 Господарського кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції, зокрема, адміністративно-господарський штраф. Адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення. Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими ст. 239 цього Кодексу.

Стаття 250 Господарського кодексу України встановлює, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Таким чином, суд вважає, що відповідач при виявлені факту порушення позивачем встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема порушення містобудівного законодавства, мав дотриматися наведених положень законодавства, у зв'язку з чим міг прийняти рішення про застосування такого виду адміністративно-господарських санкцій, як адміністративно-господарський штраф, виключно протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Закінчення будь-якого із встановлених ст. 250 Господарського кодексу України строку виключає застосування таких санкцій до суб'єкта господарювання за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.

У судовому засіданні встановлено, що рішенням Господарського суду Донецької області від 18 липня 2012 року по справі № 5006/31/31пн/2012 за Товариством з обмеженою відповідальністю «СРЗ» визнано право власності на сторожку (літ. А4-1) загальною площею 7,2 кв.м, навіс (літ. А5-1), мощення І, що розташовані за адресою: м. Маріуполь, пр-т Луніна, 2 (а.с.37-39). Зі змісту даного рішення вбачається, що в результаті проведення технічної інвентаризації станом на 27.10.2011 року № 343, КП Маріупольського БТІ був встановлений факт самовільного будівництва сторожки (літ. А4-1) загальною площею 7,2 кв.м, навісу (літ. А5-1), мощення І. Право власності на вказане майно реєстроване за позивачем відповідно до Витягу про державну реєстрацію прав 16.08.2012 року (а.с.40).

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що вказані в акті перевірки відповідача вагова у технічному паспорті зазначена як сторожка, а ваги - як мощення. Наведене підтверджується копією технічного паспорту на громадський будинок - нежитлове приміщення - вагова, розташованого у м. Маріуполі, пр-т Луніна, 2 (а.с.31).

Отже, як зазначено у рішенні Господарського суду Донецької області, будівництво сторожки (вагової) та мощення (вагів) було вже здійснено станом на 27.10.2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Адміністративно-господарські санкції за порушення вимог містобудівного законодавства до позивача застосовано 14.06.2013 року, тобто більш ніж через рік з моменту вчинення позивачем порушення вимог містобудівного законодавства, у зв'язку з чим суд вважає, що відповідачем не дотримано строків застосування адміністративно-господарських санкцій за цією адміністративною справою.

Крім того, відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у порушенні яких позивача визнано винним, в редакції станом на 05.01.2013 року, замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності.

Вимоги щодо необхідності реєстрації замовником перед виконанням будівельних робіт декларації про початок виконання будівельних робіт містились у даному Законі і в редакції станом на 19.05.2011 року (на час вчинення правопорушення).

Разом з тим, відповідальність на дане правопорушення станом на момент його вчинення діючим на той час законодавством передбачена не була.

Так, як вбачається з оскаржуваної постанови, позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у сумі 20 646, 00 грн.

Закон України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» згідно з Законом України від 22.12.2011 року № 4220-VI викладено у новій редакції, яка діє з 19.01.2012 року. У цій редакції відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації на об'єктах I категорії складності передбачений штраф у розмірі вісімнадцяти мінімальних заробітних плат.

Однак Закон України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» у редакції станом на 05.11.2009 року (на момент вчинення правопорушення) не передбачав такої відповідальності.

Проаналізувавши вищенаведені норми Законів, станом на жовтень 2011 року була відсутня відповідальність за початок будівельних робіт без наявності декларації, а була передбачена відповідальність за проведення таких робіт без дозволу на їх виконання.

Разом з тим, п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», на підставі якого на позивача був накладений штраф, був прийнятий 22.12.2011 року та введений в дію 19.01.2012 року, тобто на момент початку та виконання будівельних робіт жовтні 2011 року він не діяв і відповідальність за початок будівельних робіт без наявності декларації про їх початок передбачена не була.

Відповідно до вимог ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Таким чином, покладення законом відповідальності про початок будівельних робіт без відповідної декларації на замовника та відсутність відповідальності за початок виконання будівельних робіт без наявності декларації на момент виконання цих робіт свідчать про безпідставність та незаконність накладення на позивача штрафу за виявлені порушенні у сфері містобудівної діяльності.

Щодо встановленого відповідачем факту будівлі туалету біля радіомонтажної ділянки та правомірності застосування за дане правопорушення штрафних санкцій до позивача, суд зазначає наступне.

У судовому засіданні на спростування факту будівництва будівлі туалету саме позивачем, представником позивача зазначено, що вказаний туалет було побудовано у 2002 році ще за часів Державного підприємства «Азовський судноремонтний завод» та прийнята позивачем у оренду у складі цілісного майнового комплексу у червні 2003 року.

На підтвердження вказаного доводу представник позивача посилався на наступні докази: договір оренди № 1055/03 від 17.06.2003 року, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю «СРЗ». Відповідно до даного договору орендодавець передає, а орендатор приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс Державного підприємства «Азовський судноремонтний завод», строком на 10 років (а.с.20-25). Також представником позивача надано суду для огляду оригінал інвентарної картки № 8937 від 25.12.2002 року (а.с.29), заповнену заступником головного бухгалтеру Красун В.І., на туалет вигрібний. Туалету присвоєно інвентарний номер 12727. Вказаний туалет також увійшов до Переліку основних засобів цілісного майнового комплексу «Азовський судноремонтний завод» станом на 30.11.2004 року (а.с.26-28).

На спростування вказаних доказів в акті перевірки відповідача не вказано, коли саме та ким було виконано незаконні будівельні роботи з будівлі туалету. Представник відповідача та свідок і у судовому засіданні не надали суду жодних доказів щодо спростування позиції позивача.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності оскаржуваної постанови.

Відтак, суд при вирішенні даного спору, з огляду на встановлені судом обставини, враховуючи зміст частини 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку про недоведеність відповідачем правомірності винесеної постанови № 176 від 14.06.2013 року, тому задовольняє позов Товариства з обмеженою відповідальністю у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.

Так як в матеріалах справи містяться докази понесених позивачем судових витрат у розмірі 206,46 грн. сплаченого судового збору, суд вважає за необхідне стягнути вказані кошти з Державного бюджету України на його користь.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СРЗ» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області про визнання незаконною та скасування постанови № 176 від 14.06.2013 року про накладення штрафу у сумі 20 646, 00 грн. за правопорушення у сфері містобудування, - задовольнити повністю.

Визнати незаконною та скасувати постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області «Про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» № 176 від 14.06.2013 року про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «СРЗ» винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладення штрафу у сумі 20 646, 00 грн. (двадцять тисяч шістсот сорок шість гривень нуль копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СРЗ» витрати по сплаті судового збору у розмірі 206, 46 грн. (двісті шість гривень сорок шість копійок).

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 07 серпня 2013 року. Постанова виготовлена у повному обсязі 12 серпня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Голуб В. А.