Постанова № 33029900, 08.08.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2013 року 810/3532/13-а

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончева О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Веніамінова А.П.(за довіреністю)

від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю «Профіпротект» Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Профіпроект" (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів (далі - відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 грудня 2012 року № 0000642202 прийняте Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів.

У судовому засіданні позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до яких позивач просив: визнати протиправними дії Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Профіпротект» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «ТВК «Град» за період з 1 липня 2011 року по 31 липня 2011 року, яка оформлена актом від 23 листопада 2012 року № 884/222/37285099; визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 грудня 2012 року № 0000642202.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним, оскільки прийняте на підставі помилкових висновків про порушення ТОВ «Профіпротект» вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «ТВК «Град». Також позивач стверджує, що ТОВ «Профіпротект» не отримувало обов'язкового запиту від відповідача про надання пояснень та їх документального підтвердження, отже перевірка була проведена незаконно.

Позивач наголошує, що придбав товари у ТОВ «ТВК «Град» правомірно, тому підстави для визнання укладеного договору нікчемним відсутні.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, оскільки в ході перевірки встановлено порушення вимог законодавства, що свідчить про заниження ТОВ «Профіпротект» грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Профіпротект» зареєстроване виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області 27 грудня 2010 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 543538 (т.1 а.с.171).

На податковому обліку ТОВ «Профіпротект» перебуває у Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів.

Відповідно до матеріалів справи, у період з 12 листопада 2012 року по 16 листопада 2012 року посадовими особами Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів на підставі підпункту пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та на виконання наказу від 12 листопада 2012 року № 1122 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Профіпротект» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «ТВК «Град» ( код ЄДРПОУ 37165086) за період з 1 липня 2011 року по 31 липня 2011 року. Результати перевірки оформлено актом від 23 листопада 2012 року № 884/222/37285099 (далі - Акт перевірки) ( т.1 а.с.13-21).

У ході перевірки встановлено факт порушення ТОВ «Профіпротект» вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 34658,58 грн.(в тому числі за липень 2011 року на суму 34658,58 грн.

Виявлені порушення пов'язані з безпідставним, на думку перевіряючих, формуванням ТОВ «Профіпротект» показників податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «ТВК «Град».

На підставі висновків акту перевірки 17 грудня 2012 року Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного Управління Міндоходів прийнято податкове повідомлення рішення № 0000642202, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Профіпротект» з податку на додану вартість на 43324,00 грн. ( в тому числі на 34659,00 грн. за основним платежем та 8665,00 грн. за штрафними (фінансовими санкціями) (т.1 а.с.22).

Не погоджуючись з рішенням відповідача позивач звернувся до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає доводи податкового органу обґрунтованими, а спірне податкове повідомлення-рішення правомірним, виходячи наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 1 липня 2011 року між ТОВ «Профіпротект» ( Покупець) та ТОВ «ТВК «Град» (продавець) укладено договір поставки № 8 (т.1 а.с.37-40). Згідно умов вказаного договору, Продавець (ТОВ «ТВК «Град») зобов'язується поставити Покупцеві (ТОВ «Профіпротект») товар (ручки, накладки, замки врізні, обмежувачі дверні настінні, шпінгалети), а Покупець (ТОВ «Профіпротект») зобов'язується прийняти та оплатити товар.

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором поставки № 8 виписано:

- рахунки-фактури: від 1 липня 2011 року № 70128 (т.1 а.с.41-44); від 4 липня 2011 року № 70428 (т.1 а.с.49-50); від 11 липня 2011 року № 7118 (т.1 а.с.54-58);

- податкові накладні: від 1 липня 2011 року № 28 на загальну суму 83584,00 грн., в тому числі ПДВ 13930,00 грн. (т.1 а.с.45-46); від 4 липня 2011 року № 72 на загальну суму 53252,52 грн., в тому числі ПДВ 887542 грн. (т.1 а.с.51-52); від 11 липня 2011 року № 141 на загальну суму 71114,95 грн., в тому числі ПДВ 11852,49 грн. (т.1 а.с.59-61);

- видаткові накладні: від 1 липня 2011 року № 70128 на загальну суму 83584,00 грн., в тому числі ПДВ 13930,00 грн. (т.1 а.с.47-48); від 4 липня 2011 року № 70428 на загальну суму 53252,52 грн., в тому числі ПДВ 8875,42 грн. (т.1 а.с.53); від 11 липня 2011 року № 7118 на загальну суму 71114,95 грн. в тому числі ПДВ 11852,49 грн. (т.1 а.с.62-63);

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.10 вказаної статті передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Дослідивши додані до позовної заяви документи, суд встановив, що директором ТОВ «ТВК «Град» (контрагента ТОВ «Профіпротект») є ОСОБА_2.

Саме від імені ОСОБА_2 підписано додані до позовної заяви видаткові та податкові накладні за господарськими операціями між ТОВ «Профіпротект» та ТОВ «ТВК «Град».

Разом з тим, згідно наявних в матеріалах справи письмових пояснень від 14 вересня 2011 року, ОСОБА_2 не брав участі у фінансово-господарській діяльності ТОВ «ТВК «Град», договорів, видаткових, прибуткових, податкових накладних чи інших фінансово-господарських документів ТОВ «ТВК «Град» не підписував, доручень на підписання документів від свого імені не давав. Печатку ТОВ «ТВК «Град» ОСОБА_2 не отримував, де знаходиться підприємство не знає, наміру здійснювати господарську діяльність не мав (т.1 а.с.249).

Зазначені обставини вказують на те, що податкові накладні та інші документи первинної бухгалтерської звітності підписані не директором ТОВ «ТВК «Град», а невідомими особами, а, отже, оформлені з порушенням вимог частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому не можуть доводити реальність виконання господарських операцій та використовуватись для формування податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року № 21-421а11.

Суд також звертає увагу на те, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності.

Тому, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про безтоварність господарської операції підлягає перевірці факт здійснення господарської операції.

В такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання, використання у господарській діяльності товарів тощо.

Вирішуючи питання про реальність здійснення господарських операцій та використання позивачем у господарській діяльності товарів, придбаних за договором поставки № 8, суд зазначає наступне.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, судом було витребувано у позивача документи, що підтверджують факт виконання господарських зобов'язань за договором поставки, укладеним з ТОВ «ТВК «Град», зокрема, складські документи, технічну документацію на товар, виробничі документи, платіжні доручення, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, документи, що підтверджують факт використання у господарській діяльності товарів ( податкові накладні, видаткові накладні, договори, банківські виписки, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей тощо).

На підтвердження факту використання у господарській діяльності товарів, придбаних у ТОВ «ТВК «Град» позивачем частково надано: податкові накладні (т.1 а.с.70-85, 114-115, 120-125, 136-140, 150-153), видаткові накладні (т.1 а.с.86-90, 96-99, 105-109, 116-117, 126-130, 141-144, 154-157), рахунки-фактури (т.1 а.с.91-95, 100-104, 110-113, 118-119, 131-135, 145-149, 158-161), товарно-транспортні накладні (т.1 а.с.162-168), усіх інших витребуваних документів ТОВ «Профіпротект» не надав та не повідомив суд про обставини, що унеможливлюють надання відповідних доказів.

Суд зазначає, що продаж товарів за договором поставки на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від обов'язку щодо складання первинних документів, якими супроводжується виконання відповідного договору.

Щодо виконання господарських зобов'язань за договором № 8, укладеним між ТОВ «Профіпротект» та ТОВ «ТВК «Град» суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за N 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

У силу вимог пункту 13 вказаної Інструкції, довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. В цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно довіреності, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

В порушення вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за N 293/1318, ТОВ «Профіпротект» не виписувало довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «ТВК «Град», що вказує на неможливість отримання позивачем товарів.

Згідно із Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, до товарно-транспортних документів належить товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до пункту 11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункт 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні).

Таким чином, саме товарно-транспортні накладні є належними доказами факту відвантаження, перевезення, прийняття, обліку товарно-матеріальних цінностей.

Товарно-транспортна накладна є первинним транспортним документом, на підставі якого здійснюється оприбуткування, оперативний та бухгалтерський облік товару. У свою чергу, на підставі даних бухгалтерського обліку ведеться податкова звітність, визначаються об'єкти оподаткування.

Проте, ТОВ «ТВК «Град» на підтвердження факту виконання господарських зобов'язань з ТОВ «Профіпротект» не надано суду товарно-транспортних накладних та подорожніх листів вантажного автомобілю.

Суд не вважає достатнім та належними доказом здійснення господарської операції факт оформлення видаткових накладних та податкових накладних, наданих позивачем, зважаючи на наступне.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (стаття 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В іншому випадку, відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов'язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У силу вимог частин 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Зі змісту зазначених положень чинного законодавства вбачається, що для підтвердження правомірності включення витрат на послуги до складу податкового кредиту, підприємством має бути складено первинний бухгалтерський документ, який повинен містити необхідні відомості, у тому числі про зміст господарської операції та її обсяги. У випадку поставки товару, у первинному документі має бути конкретизовано, який саме товар було поставлено із зазначенням їх вартості (вартісний вираз). Крім того, для включення до складу податкового кредиту, такі послуги повинні бути використані у господарській діяльності платника податку.

Разом з тим, з наданих позивачем видаткових накладних не зазначено місця складання,

вказано лише найменування товару та відсутня інформація щодо місць приймання та видачі товару (найменування вулиці, номеру будинку), данні щодо прізвища, ініціалів та повноважень особи, яка прийняла товар, що робить неможливим встановлення змісту господарської операції та факту використання її результатів у господарській діяльності позивача.

Також суд звертає увагу на те, що відповідно до договору оренди офісу від 1 лютого 2011 року № 01/02/11 загальна площа орендованого приміщення ТОВ «Профіпротект» складає 13 кв.м. Разом з тим, обсяг поставки від ТОВ «ТВК «Град» нараховував близько 270 найменувань товару, що додатково вказує на неможливість зберігання позивачем товару.

Пунктом 3.1 договору поставки № 8 передбачено що якість товару, який постачається підтверджується сертифікатом відповідності (гігієнічним висновком, тощо), гарантійними талонами, технічними паспортами, інструкціями по експлуатації, тощо. Копій вищезазначених документів, які ТОВ «Профіпротект» повинно було отримати разом з товаром, позивачем не надано.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до пункту 85.4 статті 85 Податкового кодексу України, при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Враховуючи, що позивачем не надано товарно-транспортних накладних на підтвердження факту перевезення товарів від ТОВ «ТВК «Град», суд приходить до висновку про неможливість отримання позивачем товарів для подальшої їх реалізації.

Слід також зауважити, що операції з продажу товарів ТОВ «ТВК «Град» не підтверджуються стосовно місцезнаходження майна, наявності ресурсів, які економічно необхідні для виконання постачання про що свідчить відсутність: технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Так, у зв'язку з відсутністю розшифровок до декларацій з податку на прибуток та іншої податкової звітності неможливо зробити висновок про наявність у ТОВ «ТВК «Град» основних засобів, виробничого обладнання, товарних запасів, трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності.

Щодо виконання використання товарів, придбаних за господарськими операціями за договором поставки № 8, укладеним між ТОВ «Профіпротект» та ТОВ «ТВК «Град» суд звертає увагу на наступне.

Надані позивачем копії видаткових накладних не можуть бути належним доказом реалізації товару, оскільки в них не зазначено місце отримання товару.

Суд не бере до уваги, надані позивачем копії рахунків-фактур, оскільки вони не містять інформації щодо прізвища, імені, по-батькові посадової особи ТОВ «Профіпротект», яка їх виписала.

З урахуванням вищевикладеного суд констатує відсутність документального підтвердження виконання господарських зобов'язань за договором поставки № 8, а також доказів використання придбаного товару в господарській діяльності позивача.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів або в разі якщо придбані товари не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дії Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Профіпротект» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «ТВК «Град» за період з 1 липня 2011 року по 31 липня 2011 року, яка оформлена актом від 23 листопада 2012 року № 884/222/37285099, як на підставу для скасування податкового повідомлення-рішення від 17 грудня 2012 року № 0000642202, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України, податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 78.1.1. пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, за наявності такої обставини: якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно із підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Зі змісту зазначеної правової норми слідує, що завданням документальної перевірки є встановлення, зокрема, достовірності та повноти нарахування податків та зборів. Достеменне встановлення вказаних обставин на підставі лише даних податкової звітності платника податку є неможливим, тому дослідженню під час документальної перевірки підлягають первинні документи бухгалтерського обліку. Зокрема визначено, що документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 та пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України,встановлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту може бути підставою для проведення як виїзної так і невиїзної документальної перевірки.

У разі ж ненадання відповіді на запит податкового органу або якщо надані платником податку письмові пояснення та документи будуть визнані неповними чи недостатніми - виникають підстави для проведення виїзної документальної перевірки.

Дії податкового органу щодо направлення письмового запиту про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження, а також щодо проведення саме виїзної документальної перевірки у випадку ненадання відповіді на такий запит мають на меті отримання від платника податків документів первинного бухгалтерського обліку відносно операцій, достовірність відображення в податковій декларації даних по яких викликала сумнів у контролюючого органу.

Згідно підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статі 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів.

У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Згідно з положеннями абзацу першого пункту 73.3. Податкового кодексу України, на який у даному випадку міститься посилання у запиті ДПІ, органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Згідно з абзацом другим пункту 73.3. Податкового кодексу України такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит (пункт 73.3. Податкового кодексу України).

Порядок отримання інформації органами державної податкової служби за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 р. № 1245(далі - Порядок № 1245), у запиті зазначаються: (1) посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; (2) підстави для надіслання запиту; (3) опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Відповідно до матеріалів справи, запитом від 19 вересня 2012 року № 7418/10/2202/678 Броварською об'єднаною державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів було витребувано у позивача пояснення та належним чином завірені копії документів з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «ТВК «Град» за весь період взаємовідносин, включаючи: товарно-транспортні накладні; платіжні доручення, що підтверджують оплату транспортних послуг; документи, що підтверджують подальшу реалізацію придбаного товару; накази на призначення матеріально-відповідальних осіб підприємства за відповідний період (т. 2 а.с.3). Як встановлено судом, запит отримано директором ТОВ «Профіпротект» Ксенофонтов С.В., що підтверджується його підписом на запиті від 10 жовтня 2012 року(т.2 а.с.4).

Таким чином вимога позивача про визнання протиправними дій Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Профіпротект» без вручення обов'язкового письмового запиту, спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Ураховуючи вищезазначене суд вважає висновок відповідача про порушення ТОВ «Профіпротект» вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «ТВК «Град» законним та обґрунтованим. Податкове повідомлення-рішення від 17 грудня 2012 року № 0000642202, прийняте Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів є правомірним, підстави для його скасування відсутні.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що органом державної податкової служби доведено законність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 17 грудня 2012 року № 0000642202, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ТОВ «Профіпротект» задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 13 серпня 2013 року.