Рішення № 33029022, 12.08.2013, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №0908/4645/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.08.2013 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Онушканича В.В.

секретаря Танчук М.С.

з участю: позивача-відповідача ОСОБА_1

представника позивача-відповідача ОСОБА_2

відповідачів-позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4

представника відповідачів-позивачів ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Калуші справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 і ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів ОСОБА_6, про визнання права власності, визнання недійсними свідоцтв про право власності та поділ спільного майна набутого під час шлюбу, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна набутого під час шлюбу та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача-позивача ОСОБА_7 про визнання права власності на майно, -

в с т а н о в и в:

Позивач-відповідач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в якому просить визнати за нею право спільної власності на квартиру № АДРЕСА_1, двохкімнатну квартиру № АДРЕСА_2, на транспортні засоби автомобілі - Фольксваген LT-35 мікроавтобус білого кольору, 2004 р.в.; білий автофургон ІВЕКО; гараж НОМЕР_1 «прольот-четвертий», мурований з цегли за адресою біля спорткомплексу «Будівельник» на АДРЕСА_4 та земельну ділянку під гараж на АДРЕСА_3. Визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 видане на ОСОБА_4 Поділити спільно нажите в шлюбі майно: залишити за нею у власності двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1; залишити у власності ОСОБА_3 двохкімнатну квартиру АДРЕСА_2, транспортні засоби автомобілі - Фольксваген LT-35 мікроавтобус білого кольору, 2004 р.в.; білий автофургон ІВЕКО, гараж НОМЕР_1 «прольот - четвертий», мурований з цегли за адресою біля спорткомплексу «Будівельник» на АДРЕСА_4 та земельну ділянку під гараж на АДРЕСА_3.

Свої вимоги мотивує наступним. З відповідачем ОСОБА_3 вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з 06.11.1997 р. до 19.11.2010р. Від шлюбу в них народився син ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 Наданий час шлюб розірвано, син ОСОБА_8 проживає з нею і перебуває на її вихованні та утриманні.

З 2004 р. по 2008 р. під час шлюбу вона та ОСОБА_3 перебували на роботі за кордоном в державі Ірландія. Між нею та відповідачем ОСОБА_4 була домовленість про те, що остання від імені сім'ї позивача укладає угоду з будівельними організаціями в якості пайовиків в будівництво трьох житлових квартир в м. Калуші, і після отримання грошових коштів із за кордону з держави Ірландія через банківські установи, вносить оплату згідно укладених договорів і оформляє власність на квартири на сім'ю позивача та відповідача ОСОБА_3 На виконання цієї домовленості відповідач ОСОБА_4 внесла грошові внески як дольову участь у будівництві квартир в будинку по АДРЕСА_1 на загальну суму 190240.00 грн., а також внесла грошові внески як дольову участь у будівництві квартири АДРЕСА_2 на загальну суму 168258 грн.

Після приїзду позивача на Україну в кінці 2008 р. до квартири № 14 було придбано душову кабіну та зроблено ремонт зазначеної квартири. З часом шлюбні відносини погіршилися і припинилися повністю.

Таким чином, за час шлюбу позивача та відповідача ОСОБА_3 було придбано та створено наступне майно: квартири АДРЕСА_1. А також за спільні грошові кошти оплачено дольову участь в будівництві двохкімнатної квартирі АДРЕСА_2

Також сім'єю позивача було придбано транспортні засоби: Фольксваген LТ-35, 2004 р.в., який без згоди позивача, відповідач ОСОБА_3 22.11.2008 р. відчужив своєму братові ОСОБА_10; білий автофургон ІВЕКО 2005 р.в., місце реєстрації держава Ірландія, який був оформлений на маму позивача - ОСОБА_11, проте відповідач ОСОБА_3, підробивши документи, забрав його для власних потреб.

Під час шлюбу позивач придбала в гаражному кооперативі за 3300 доларів США гараж НОМЕР_1 «прольот - четвертий», мурований з цегли, біля спорткомплексу «Будівельник» на АДРЕСА_4, що підтверджується фотографією. В шлюбі також була придбана позивачем земельна ділянка під гараж на АДРЕСА_3 за 2500 дол. США.

Відповідач-позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просить розподілити в натурі спільне майно набуте під час шлюбу між ним та позивачем-відповідачем ОСОБА_1

Свої вимоги мотивує тим, що між ним та позивачем-відповідачем ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб. Від шлюбу у них народився син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з матір'ю і перебуває на їхньому утриманні. Шлюбний договір між ними не укладався.

У лютому 2010 р. вони розлучилися через суд. Після розлучення все спільно нажите майно було залишене у користуванні дружини. У період шлюбу ними було придбано таке майно: телевізор «Салора», 2000 р.в., вартістю 1000,00 грн., телевізор «Самсунг», 2003 р.в. - 800,00 грн., холодильник «Самсунг», 2003 р.в. - 800,00 грн., мікрохвильова піч, 2005 р.в. - 300,00 грн., плита електрична, 2003 р.в. - 1200,00 грн., музикальний центр, 2004 р.в. - 1200,00 грн., пральна машина, 2003 р.в. - 800,00 грн., комп'ютер (в комплекті: сканер, принтер, монітор), 2006 р.в. - 4000,00 грн., ноутбук, 2006 р.в. - 3200,00 грн., ДВД плеєр, 2007 р.в. - 500,00 грн., пилесос, 2003 р.в. - 400,00 грн., індивідуальні коштовні прикраси, та речі - без оцінки, а всього на суму - 14200,00 грн.

Оскільки золоті прикраси та інші коштовні речі купувалися кожному з них для індивідуального користування, то вважає, що розподілу вони не підлягають.

При поділі майна просить враховувати інтереси неповнолітнього сина, який проживає з матір'ю, і вважає за можливе відступити від рівності часток на користь відповідача-позивача. Просить виділити йому телевізор «Салора» 2000 р.в., музикальний центр 2004 р.в., ноутбук 2006 р.в., загальною вартістю 5400,00 грн., а ОСОБА_1 виділити все інше майно, загальною вартістю 8 800,00 грн.

Відповідач-позивач ОСОБА_4 подала зустрічний позов до позивача-відповідача ОСОБА_1, в якому просить визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 а також на гараж НОМЕР_2, що знаходиться по АДРЕСА_4, та земельну ділянку під будівництво гаражу по АДРЕСА_5

Свій позов мотивує тим, що її колишня невістка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до неї та її сина ОСОБА_3 про визнання права власності та поділ спільного майна в якому просить вище перелічене майно визнати спільним майном подружжя ОСОБА_3 і ОСОБА_1 і розподілити його між ними, в тому числі просить визнати недійсним свідоцтва про право власності на квартири АДРЕСА_2, які видані на ім'я ОСОБА_4 Вважає що таким чином ОСОБА_1 не визнає, заперечує та оспорює, право власності відповідача-позивача ОСОБА_4 на зазначене нерухоме майно.

Зазначає, що вказані квартири, гараж та земельна ділянка під гараж були куплені нею за спільно нажиті з чоловіком кошти, а також за позичені кошти у родини, друзів та взяті кредити в банківських установах. А ті кошти, які надсилав на її ім'я з Ірландії син, йшли на утримання внука, який проживав з нею, на послуги репетиторів та на покриття боргу по позиці, яку їх сім'я отримала перед поїздкою в Ірландію.

Підтвердженням придбання ОСОБА_4 за власні кошти квартир, гаража та земельної ділянки під будівництво гаражу є ряд документів, а саме:

- договір між ОСОБА_4 та ТзОВ «Боксана» № 16 від 01.11.2004 року на дольову участь у будівництві 16-ти квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 і відповідні квитанції про оплату за цим договором;

- рішення виконкому Калуської міської ради за № 21, яким оформлено за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1

- свідоцтво про право власності 01.12.2008 року на квартиру АДРЕСА_1

- договір між ОСОБА_4 та ТзОВ «Боксана» № 14 від 01.07.2005 року на дольову участь у будівництві АДРЕСА_1. У 2011 році ця квартира була продана;

- договір-доручення між ОСОБА_4 та приватним підприємцем ОСОБА_12 № 24 від 04.01.2006 року на оформлення проектно-кошторисної документації та побудову окремого приміщення - двокімнатної квартири АДРЕСА_2 і відповідні квитанції до прибутковому касового ордеру. На даний час договір не виконано, квартира недобудована і право власності на квартиру не оформлено;

- договір купівлі-продажу гаражу НОМЕР_2 по АДРЕСА_4, від 27.09.2006 р.;

- договір купівлі-продажу земельної ділянки № Д-362 від 31.03.2006 року.

В судовому засіданні позивач-відповідача ОСОБА_1 підтримала свій первісний позов і просила його задоволити з підстав, викладених в самому позові, а також заперечила проти зустрічних позовів і просила відмовити в їх задоволенні. Суду пояснила, що з ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 1997 р. до 2010 р. До часу виїзду чоловіка закордон, тобто до 2002 року вони жодного спільного майна не надбали. У 2004 році вона також поїхала до чоловіка в Ірландію. Там вони заробляли близько 6000 євро в місяць на двох і пересилали кошти в Україну свекрусі ОСОБА_4, а та, в свою чергу, купляла для них нерухомість, а саме три квартири, гараж і земельну ділянку під гараж. Після повернення у 2008 році в Україну вона зробила ремонти в квартирі за адресою АДРЕСА_1 і жила там з чоловіком. Проте, згодом її з цієї квартири вигнали. За час шлюбу вони також придбали два автомобілі. Автомобіль Volkswagen LT-35 ОСОБА_3 переписав на свого брата ОСОБА_10, проте вона на це згоди не давала.

Представник позивача за первісним позовом адвокат ОСОБА_2 підтримав позицію своєї довірительки і просив первісний позов задоволити з тих підстав, що між подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з однієї сторони і ОСОБА_4 з іншої, була домовленість про те, що остання за передані із закордону кошти купляє нерухомість і оформляє право власності на сім'ю свого сина. Щодо зустрічного позову ОСОБА_3 зауважив, що суду не подано ніяких підтверджуючих документальних доказів щодо придбання за час шлюбу зазначеної в зустрічному позові побутової техніки.

Відповідач-позивач ОСОБА_3 заперечив щодо задоволення первісного позову і підтримав свій зустрічний позов. Пояснив, що вони з позивачем-відповідачем ОСОБА_1 з 1997 р. перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний в судовому порядку в лютому 2010 року. За час спільного подружнього проживання вони надбали лише те майно, яке він зазначив у своєму зустрічному позові і яке знаходиться в матері ОСОБА_1, також у неї знаходяться і відповідні підтверджуючі документи про придбання майна. За час спільного сімейного проживання з ОСОБА_1 вони жодного нерухомого майна не придбали, а те нерухоме майно, на яке претендує позивач-відповідач, придбане і належить на праві приватної власності його матері ОСОБА_4 Посилання позивача на те, що під час їхнього спільного проживання в Ірландії вони надсилали кошти його матері на купівлю квартир, гаража, земельної ділянки - не відповідають дійсності. Насправді кошти, які надсилалися ОСОБА_3 на ім'я його матері, поверталися ним як борг за позикою, що була надана йому матір'ю на поїздку в Ірландію у 2002 році. Також ці кошти використовувалися на утримання сина, на оплату послуг репетиторів.

Зазначає, що твердження позивача ОСОБА_1 про те, що за його спільні з ОСОБА_1 кошти були придбані дві квартири АДРЕСА_1 та оплачено дольову участь у будівництві квартири АДРЕСА_2 не відповідають дійсності, так як квартира №16, вартістю 106400,00 грн. була оплачена основними сумами ОСОБА_4 у листопаді 2004 року та лютому 2005 року, що виключає їхню з ОСОБА_1 участь в цих оплатах, оскільки вони не могли б заробити таку суму грошей. Транспортний засіб Фольксваген LT-35 мікроавтобус білого кольору, 2004 р.в., був придбаний ним у 2005 році, а згодом проданий за згодою дружини ОСОБА_1 його брату - ОСОБА_10. Кошти від продажу були використані ним спільно з дружиною в Ірландії, при поверненні на Україну. Що стосується транспортного засобу - білого автофургону ІВЕКО, то ОСОБА_3 придбав його у червні 2010 року, тобто після розірвання шлюбу, та продав його у січні 2012 року.

Гараж НОМЕР_2 по АДРЕСА_4 та земельна ділянка під гараж по АДРЕСА_5 були придбані ОСОБА_4 за її власні кошти та оформлені на її ім'я. Ні він, ні позивач-відповідач ОСОБА_1 не мають жодного відношення до придбання цього майна. Таким чином просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні первісного позову, натомість задоволити його зустрічний позов та розділити в натурі спільно нажите майно.

Відповідач-позивач ОСОБА_4 заперечила щодо задоволення первісного позову і підтримала свій зустрічний позов, просила його задоволити з підстав, наведених в самому позові. Додатково суду пояснила, що 06.11.1997 року між її сином ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб. У 2002 році спочатку її син, а потім у 2004 році і невістка поїхали до Ірландії та спільно проживали там до осені 2008 року, тобто до повернення в Україну. Вимоги колишньої дружини її сина до неї щодо належного їй на праві власності майна безпідставні, так як спірні квартири, гараж та земельна ділянка під гараж придбані ОСОБА_4 за спільно нажиті з її чоловіком ОСОБА_7 кошти, також за позичені нею кошти у родини, у друзів та взяті у кредит в банків. До того ж після приїзду з Ірландії у 2008 році зі сторони ОСОБА_1 не було жодних вимог або навіть розмов щодо права власності на спірні квартири, гараж та земельну ділянку під гараж.

Представник відповідачів-позивачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 - ОСОБА_5 підтримав зустрічні позови своїх довірителів, а в задоволенні первісного позову просив відмовити за його безпідставністю, а також у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 - ОСОБА_7 в судове засідання не з'явився, проте подав заяву про розгляд справи без його участі і в якій просить зустрічний позов ОСОБА_4 задоволити (т. а.с. 65).

За клопотанням представника позивача-відповідача ОСОБА_2 ухвалою суду від 05.04.2013 р. було залучено до справи в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідачів за первісним позовом ОСОБА_6 (на час розгляду справи в суді змінила прізвище на ОСОБА_13.) Остання в судовому засіданні подала заяву про розгляд справи без її участі і просить відмовити в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 159)

Вислухавши сторін по справі, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що первісний позов і два зустрічні позови задоволенню не підлягають з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач-відповідач ОСОБА_1 і відповідача-позивач ОСОБА_3 з 06.11.1997 р. перебували у зареєстрованому шлюбі. Шлюб було розірвано за рішенням Калуського міськрайонного суду від 08.02.2010 р., яке набрало законної сили 19.02.2010 р. (т. 1 а.с. 108). Під час шлюбу в них народився син ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 36)

Як визнається сторонами по справі, з 2002 року ОСОБА_3 поїхав в державу Ірландія, у 2004 році до нього приєдналась його дружина ОСОБА_1 У 2008 році вони повернулись в Україну. Ці дані також підтверджуються копією закордонного паспорта ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 9)

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Згідно з ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Частиною 1 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Пунктами 23, 24 постанови Пленум Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», передбачено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

В порушення вимог ст. 60 ЦПК України сторона позивача за первісним позовом не довела тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог. Позивачем та його представником не доведено, що рухоме і нерухоме майно, а саме квартири АДРЕСА_1, квартира АДРЕСА_2, автомобіль Фольксваген LT-35, 2004 р.в., білий автофургон ІВЕКО, гараж НОМЕР_1 «прольот-четвертий» біля спорткомплексу «Будівельник» на АДРЕСА_4 та земельна ділянка під гараж на АДРЕСА_3 були спільно придбанні подружжям ОСОБА_1 і ОСОБА_3 та належать їм на праві спільної сумісної власності. Твердження, висловлені в судовому засіданні стороною позивача за первісним позовом не можуть бути прийняті судом як обґрунтування позовних вимог, оскільки вони не підтверджені іншими об'єктивними доказами по справі.

Згідно ст. 636 ЦК України - договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору. З моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проте позивачем-відповідачем ОСОБА_1 не подано до суду належним доказів того, що між нею і її чоловіком ОСОБА_3 з однієї сторони і ОСОБА_4 з іншої, було укладено саме такий договір, згідно якого ОСОБА_4 діє в інтересах сім'ї свого сина і від їхнього імені укладає угоди з будівельними організаціями з метою придбання квартир, вносить за квартири кошти, передані їй сім'єю сини з Ірландії, і оформляє власність на квартири на сім'ю позивача-відповідача ОСОБА_1

Надані в судовому засіданні фотографії обстановки в квартирі за адресою АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 211-216) не можуть служити доказом належності на праві власності позивачу-відповідачу ОСОБА_1 зазначеної квартири, а лиш підтверджують факт її проживання в цій квартирі, що не заперечується і відповідачами за первісним позовом.

Факт отримання ОСОБА_4 коштів від ОСОБА_3 і ОСОБА_1 шляхом їх переказу через банківські установи з держави Ірландія підтверджується відповідними повідомленнями банків (т. 2 а.с. 102, 107, 145) і визнається самими сторонами по справі, проте стороною позивача-відповідача не підтверджено іншими доказами, що саме ці суми коштів відповідач-позивач ОСОБА_4 повинна була потратити на купівлю нерухомого майна на ім'я сім'ї ОСОБА_3 і ОСОБА_1 Натомість, на підтвердження того, що отримані від ОСОБА_3 і ОСОБА_1 кошти ОСОБА_4 витрачала на утримання неповнолітнього онука - ОСОБА_14, який проживав з нею, подана довідка, з якої вбачається, що останній з 01.09.2005 р. по 20.08.2009 р. навчався в Калуській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 3. Також факт проживання неповнолітнього ОСОБА_14 з бабусею ОСОБА_4, під час перебування його батьків закордоном визнається іншими сторонами по справі.

Окрім того, будучи допитані як свідки сторони по справі ОСОБА_4 і ОСОБА_3 в своїх показах ствердили, що ті кошти, які отримувала ОСОБА_4 від сина і невістки із закордону, витрачались на утримання неповнолітнього ОСОБА_14, а також на погашення боргів, які виникли у подружжя ОСОБА_3 і ОСОБА_1 перед виїздом закордон.

Твердження позивача-відповідача та її представника про те, що подружжя ОСОБА_1 заробляло в державі Ірландія приблизно 8000 доларів США на місяць і більшу частину цієї суми пересилало в Україну ОСОБА_4 спростовуються показами допитаних в судовому засіданні свідків, а саме ОСОБА_3, ОСОБА_15 і ОСОБА_16, як і пояснили, що подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в Ірландії заробляло приблизно 2000 євро на місяць. Ці кошти вони тратили на своє проживання закордоном, оскільки не планували повертатись в Україну.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 - брат ОСОБА_3, пояснив, що квартири, гараж і земельну ділянки придбали його батьки за власні кошти, а автомобіль Фольксваген LT-35 він купив у 2008 році у подружжя ОСОБА_3 і ОСОБА_1 за суму приблизно 3000 євро.

Свідчення свідка ОСОБА_17 про те, що вона чула від ОСОБА_4, що діти останньої купляють нерухомість і що сама позивач-відповідач ОСОБА_1 казала їй, що передає гроші в Україну на купівлю квартири, не можуть слугувати підтвердженням обставин, на які покликається позивач за первісним позовом, оскільки спростовують іншими доказами по справі, в тому числі і показами свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_15 і ОСОБА_16

Як вбачається з договору-доручення № 24 від 04.01.2006 р. щодо будівництва квартири в будинку за адресою м. Калуш пр. Лесі Українки, він був укладений між приватним підприємцем ОСОБА_12 і ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 79-80). Договори № 14 від 01.07.2005 р. (т. 1 а.с. 81-83) і № 16 від 01.11.2004 р. (т. 1 а.с. 84-86) про дольову участь у будівництві багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_1 укладені між ТзОВ «Боксана» і ОСОБА_4 В даних договорах не зазначено про те, що вони укладені в інтересах ОСОБА_1 чи ОСОБА_3 Окрім того, з долучених до матеріалів справи копій квитанцій (т. 1 а.с. 15-20, 95-97, 100-101, 143-145) вбачається, що платником за дольову участь в будівництві квартир за адресами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 була відповідач-позивач ОСОБА_4

01.12.2008 року ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 (т. 1 .а.с. 78) та свідоцтво про право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 (т. 2 а.с. 138) Згідно договору купівлі-продажу від 14.12.2011 р. ОСОБА_4 відчужила квартиру за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_6 (т. 2 а.с. 141-142)

Також у договорі купівлі-продажу гаражу НОМЕР_2 по АДРЕСА_4 від 27.09.2006 р. (т. 1 а.с. 102) та договорі купівлі-продажу земельної ділянки по АДРЕСА_5 від 31.03.2006 р. (т. 1 а.с. 103) не зазначено, що вони укладені в інтересах ОСОБА_1 чи ОСОБА_3

Письмову заяву громадянина Ірландії ОСОБА_18 (т. 1 а.с. 12-13) суд не приймає як належний доказ належності автофургона IVECO сім'ї ОСОБА_1 і ОСОБА_3, оскільки відсутня можливість перевірити дані викладені в цій заяві. Окрім того, сторони по справі визнали, що ОСОБА_18 не являється представником будь-яких державних органів держави Ірландія.

Окрім того, показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_3 та довідкою Калуського ВРЕР при УДАІ УМВС в Івано-Франківській області (т. 2 а.с. 171) підтверджується факт купівлі автомобіля IVECO 35.С13 відповідачем-позивачем ОСОБА_3 в червні 2010 року, тобто після розірвання шлюбу з ОСОБА_1 На підтвердження придбання автомобіля IVECO 35.С13 подружжям ОСОБА_1 і ОСОБА_3 за час перебування у шлюбі суд не приймає постанову про відмову порушення дізнання поліції Республіки Польща (т. 2 а.с. 177-178), оскільки зі змісту останньої не можливо достовірно встановити, що в ній йде мова саме про той автомобіль, який придбав ОСОБА_3 в червні 2010 року. Щодо реєстраційного свідоцтва на автомобіль IVECO 35.С13 (т. 2 а.с. 180), то в ньому власником автомобіля зазначена ОСОБА_11, проте нема посилання на ОСОБА_3 чи ОСОБА_1

Як вбачається з договору купівлі-продажу автомобіля марки Volkswagen LT-35 (т. 1 а.с. 50-51) і міжнародної товарно-транспортної накладної (т. 1 а.с. 109-110), даний автомобіль був проданий відповідачем-позивачем ОСОБА_3 своєму братові ОСОБА_10 01.10.2008 року, тобто під час перебування у шлюбі з позивачем-відповідачем ОСОБА_1 Дана обставина також підтверджується показами свідка ОСОБА_10 Стороною позивача не доведено, що ОСОБА_10 заволодів даним автомобілем неправомірно.

Таким чином, квартири АДРЕСА_1, квартира АДРЕСА_2, автомобіль Фольксваген LT-35, 2004 р.в., білий автофургон ІВЕКО, гараж НОМЕР_1 «прольот-четвертий» біля спорткомплексу «Будівельник» на АДРЕСА_4 та земельна ділянка під гараж на АДРЕСА_3 не є майном подружжя ОСОБА_3 і ОСОБА_1 і не може бути предметом поділу.

Окрім того, позовна вимога про визнання недійсними свідоцтв про право власності на квартири АДРЕСА_1, які видані на ім'я ОСОБА_4 подана з пропуском строку позовної давності, передбаченого ст. 257 ЦК України. Зазначені свідоцтва видані 01.12.2008 року, а позивачем за первісним позовом в судовому засіданні не ставилось питання про поновлення строку позовної давності і не наводилось вагомих причин його пропуску. В той час, як відповідачами за первісним позовом подана заява про застосування строку позовної давності. (т. 2 а.с. 189)

Щодо зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пп. 23, 24 своєї постанови від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів.

Згідно ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем-позивачем ОСОБА_3, в порушення вимог ст. 60 ЦПК України, не доведено, що майно, а саме: телевізор «Салора», 2000 р.в., телевізор «Самсунг», 2003 р.в., холодильник «Самсунг», 2003 р.в., мікрохвильова піч, 2005 р.в., плита електрична, музикальний центр, 2004 р.в., пральна машина, 2003 р.в., комп'ютер (в комплекті: сканер, принтер, монітор), 2006 р.в. - 4000,00 грн., ноутбук, 2006 р.в., ДВД плеєр, 2007 р.в., пилесос, 2003 р.в., - було придбано за час спільного сімейного проживання з ОСОБА_1 Так, суду не представлено доказів, що дане майно придбане саме за спільні кошти ОСОБА_3 та ОСОБА_1, а не за кошти, які належали одному з подружжя особисто; не додано документів на підтвердження факту та часу придбання, вартості даного майна. Таким чином, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про поділ спільного майна слід відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Щодо вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_7, про визнання права власності на майно.

Суд не вбачає підстав для задоволення вимог ОСОБА_4, оскільки правовстановлюючі документи, на підставі яких відповідачу-позивачу ОСОБА_4 належить право власності на спірне майно, а саме: свідоцтво про право власності на квартиру по АДРЕСА_1 від 01.12.2008 р. (т. 1 а.с. 78); договір купівлі-продажу гаражу НОМЕР_2 по АДРЕСА_4, від 27.09.2006 р. (т. 1 а.с. 102); договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0044 га, розташовану по АДРЕСА_5, від 31.03.2006 року (т. 1 а.с. 103) - є чинними та не скасованими, а тому повторне визнання права власності на квартиру, гараж та земельну ділянку є недоцільним.

Окрім того, звернення ОСОБА_4 до суду з даним позовом було зумовлене невизнанням ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру, гараж та земельну ділянку. Оскільки суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення первісного позову ОСОБА_1, то і в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 слід відмовити.

Таким чином, ОСОБА_4 є законним власником спірного майна, а саме: квартири по АДРЕСА_1, гаражу НОМЕР_2, по АДРЕСА_4, земельної ділянки площею 0,0044га під будівництво гаражу по АДРЕСА_5, і додаткове визнання за нею права власності на це майно не потребує судового підтвердження.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 03.09.2012 р. відстрочено позивачу-відповідачу ОСОБА_1 сплату судового збору при подачі позову за позовну вимогу № 2 про визнання права спільної власності, але не більш як до ухвалення рішення (а.с. 41) При визначенні розміру судового збору, який підлягає стягненню, суд виходить з того, що вартість квартири АДРЕСА_1 становить - 83840 грн. (т. 1 а.с. 81); вартість квартири АДРЕСА_1 становить - 106400 грн. (т. 1 а.с. 84); вартість квартири АДРЕСА_2 становить - 36590 дол. США (т. 1 а.с. 98) Х 7,993 (офіційний курс дол. до гривні станом на дату подання позову) = 292463,87 грн.; вартість гаражу НОМЕР_2 по АДРЕСА_4 - 11735 грн. (т. 1 а.с. 102); вартість земельної ділянки площею 0,0044 га по АДРЕСА_5 - 177 грн. (т. 1 а.с. 103). Щодо вартості автомобілів, то сторонами не подано до суду документів на підтвердження їхньої вартості. Разом з тим, сукупної вартості вище наведеного нерухомого майна достатньо для визначення максимального розміру судового збору за позовну вимогу майнового характеру, передбаченого ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» і який на час подання позову, тобто у 2012 році, становив 3219 грн. Таким чином, зазначена сума судового збору підлягає стягненню з позивача-відповідача ОСОБА_1 за рішенням суду.

Відповідно до положень статті 154 ЦПК України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу. Якщо у задоволенні позову було відмовлено, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили.

Враховуючи, що у задоволенні первісного позову слід відмовити, після набрання законної сили рішенням суду підлягають скасуванню і заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 27 вересня 2012 року (а.с. 59), які полягають у накладенні арешту на квартиру за адресою АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 01.12.2008 р. (р.к.н. 141, р. № 4204/14) та на квартиру за адресою АДРЕСА_6, що належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 01.12.2008 р. (р.к.н. 141, р. № 4204/16).

На підставі вищевикладеного, ст. ст. 57, 60, 63, 65, 70, 71 Сімейного кодексу України, ст. ст. 15, 16, 257, 368, 372 ЦК України, Постанови Пленуму ВСУ № 11 від 1.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», керуючись ст.ст. 60, 123, 124, 154, 214-215 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

В задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 і ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів ОСОБА_6, про визнання права власності, визнання недійсними свідоцтв про право власності та поділ спільного майна набутого під час шлюбу відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна набутого під час шлюбу відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача-позивача ОСОБА_7 про визнання права власності на майно відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 3219 грн. недоплаченого судового збору.

Заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру за адресою АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 01.12.2008 р. (р.кн. 141, р. № 4204/14) та на квартиру за адресою АДРЕСА_6, що належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 01.12.2008 р. (р.кн. 141, р. № 4204/16), вжиті ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 вересня 2012 року, скасувати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Івано-Франківської області шляхом подачі апеляційної скарги через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, у цей же строк з дня отримання копії рішення.

Головуючий