Постанова № 33027254, 14.08.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

14 серпня 2013 року Справа № 5004/1307/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Філіпова Т.Л. ,

судді Бучинська Г.Б.

при секретарі судового засідання Бугай Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Пастернака Анатолія Миколайовича на рішення господарського суду Волинської області від 04.04.13 р. у справі №5004/1307/12 (суддя Грабар І.О.)

за позовом Волинської обласної спілки споживчих товариств, м.Луцьк

до виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області, м.Ковель, Ковельського району, Волинської області

за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Пастернака Анатолія Миколайовича

про визнання недійсним рішення

за участю представників:

Позивача - Сорока Віталій Григорович ( довіреність № 1-16/5 від 08.01.2013 р. )

Відповідача - не з'явився

Третьої особи - Пастернак Анатолій Миколайович (посвідчення водія №051318 від 26.12.1997р.); Ковальова Лариса Володимирівна (ордер на надання правової допомоги серії ВЛ №000,007151 від 05.08.2013 р.)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 04.04.13 р. у справі №5004/1307/12 позов Волинської обласної спілки споживчих товариств до виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Пастернака Анатолія Миколайовича про визнання недійсним рішення - задоволено.

Визнано недійсним рішення виконавчого комітету Ковельської міської ради № 497 від 18 листопада 2004 року "Про оформлення права власності на гараж". Стягнуто з виконавчого комітету Ковельської міської ради на користь Волинської обласної спілки споживчих товариств витрати по сплаті судового збору 1073 грн. та 1378 грн. 40 коп. витрат понесених при оплаті судової експертизи.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Ковельської міської ради №497 від 18.11.2004р. відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами (арк.справи 123-124).

Не погоджуючись з винесеним рішенням, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Пастернак Анатолій Миколайович звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (арк.справи 147-151).

В скарзі зокрема зазначає, що на праві приватної власності, згідно Свідоцтва про право власності серії САА №845816, виданого 22.11.2004р. на підставі рішення виконкому Ковельської міської ради від 18.11.2004р. №497, йому належить гараж №53 «а» загальною площею 51,6 кв.м., розташований в місті Ковелі Ковельського району по вул.Театральній (б.Ворошилова). Право власності зареєстроване 24.11.2004р. за Р№8625956. Гараж № 53 «а» розташований на земельній ділянці площею 58 кв.м., цільове призначення - для гаражного будівництва, яка належить на праві приватної власності згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ВЛ №050775, виданого 28.04.2005р. на підставі рішення Ковельської міської ради від 23.03.2005р. №28/11, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №3779.

Позивачем заявлено позов до виконкому Ковельської міської ради, як до суб'єкта владних повноважень, про визнання недійсним прийнятого рішення №497 "Про оформлення права власності на гараж" від 18.11.2004р. з мотивів, що між сторонами є спір про право на майно, на яке відповідачем було оформлено право власності на Пастернака А.М., який бере участь у справі як третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Скаржник вважає, що позивач обрав неналежний спосіб захисту права, а господарський суд Волинської області прийняв рішення з порушенням правил підвідомчості.

Позивач заявив позов до суб'єкта владних повноважень з мотивів існування у нього спору про право, щоб спір розглядався за правилами господарського судочинства. Однак, між позивачем та відповідачем спору про право немає, у відповідача відсутній юридичний інтерес до результатів вирішення спору.

Вважає, що спір про право існує лише між позивачем та третьою особою по справі - Пастернаком А.М, кожен з яких своє право власності вважає правомірним, а тому для доведення свого права власності позивач повинен заявляти позов до Пастернака А.М. про скасування свідоцтва про право власності - повністю чи частково, про визнання права власності, - як до особи, яка це право заперечує.

Стверджує, що спірне майно - гараж - в даний час знаходиться у його безпосередньому володінні та користуванні. Право власності виникло з моменту державної реєстрації права власності (24.11.2004 року, Р№8625956).

Вважає, що вирішення спору про право власності позивача у позові до виконкому міської ради є неправомірним, оскільки відповідач не претендує на майно позивача, а суд, винісши оскаржуване рішення, фактично вирішив питання про наявність чи відсутність права власності щодо особи, яка не була стороною по справі і не може захистити себе в повній мірі, оскільки процесуальні права третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, значно вужчі, ніж права сторін у господарській справі.

Скаржник зазначає, що не є підприємцем про що свідчить довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АЖ №64742, сформована 15.04.2013 року. Формальна можливість залучення до участі у господарській справі фізичної особи, яка не є підприємцем, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, можливо, і є прийнятною процесуально, однак, не забезпечує повною прав та законних інтересів скаржника, як власника спірного майна.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник посилається на норми ст.12, 80 ГПК України, ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.15 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 04 квітня 2013 року у справі №5004/1307/12 і припинити провадження у справі.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського від 10.06.2013р. апеляційну скаргу Пастернака Анатолія Миколайовича прийнято до провадження, справу призначено до слухання (арк.справи 145).

Увалами Рівненського апеляційного господарського кодексу від 06.08.2013р. продовжено строк розгляду апеляційної скарги та відкладено судове засідання на 14.08.2013р. (арк.справи 169, 170).

Позивач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу, що відповідно до ст.96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 14.08.2013р. третя особа та його представник підтримали апеляційну скаргу, з підстав викладених в ній. Просять суд рішення господарського суду Волинської області від 04.04.13 р. у справі №5004/1307/12 скасувати, а апеляційну скаргу - задоволити. Представник позивача заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, вважає їх безпідставними та необгрунтованими. Просить: рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав. Про розгляд справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Враховуючи приписи ст. 101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Відповідно до свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна від 21.08.2004 р. (арк.справи 6) Волинська обласна спілка споживчих товариств є власником підсобного приміщення №1 (літ. Д-1) пл. 49,7 кв.м., яке розташоване в м. Ковель, бульвар Л.Українки, 43. Приміщення складається з приміщення №1 площею 25,0 м.кв. та приміщення №2 площею 24,7 м.кв., що вбачається з технічного паспорта виготовленого Волинським обласним бюро технічної інвентаризації (арк.справи 8, 9).

Згідно будівельного паспорту на забудову земельної ділянки індивідуального гаража Пастернака А.М., його довжина становить 7 метрів (арк.справи 16, 17), а відповідно до технічного паспорту БТІ - 12,60 метрів (арк.справи 14).

18.11.2004р. виконавчий комітет Ковельської міської ради рішенням №497 оформив право власності за Пастернаком А.М. на гараж №53 "а" по вул.Театральній (б.Ворошилова) (арк.справи 10).

22.11.2004 р. Пастернаку А.М. видано свідоцтво про право власності на гараж площею 51,6 м.кв. за адресою: м. Ковель, вул. Театральна № 53а (арк.справи 11).

Як свідчать матеріали справи, господарський суд Волинської області ухвалою від 14.11.2012р. зобов'язав КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" провести інвентаризацію підсобного приміщення №1 (літ Д1) площею 49,7 кв.м., яке розташоване в м.Ковель, бульвар Л.Українки, 43 та гаража площею 51,6 кв.м., яке знаходиться за адресою м.Ковель, вул.Театральна, №53а.

Як вбачається із висновку судової будівельно-технічної експертизи, приміщення гаража №53а за адресою м.Ковель, вул.Театральна, що належить на праві власності Пастернаку А.М. включає в себе приміщення №1 площею 25,0 кв.м. підсобного приміщення №1 за адресою м.Ковель, вул.Л.Українки, 43, що належить на праві власності Волинській обласній спілці споживчих товариств. Дані приміщення мають різне призначення, а саме приміщення №1 фактичною площею 23,8 кв.м. підсобного приміщення №1 має призначення як підсобне, а призначення приміщень 1 площею 22,9 кв.м. та 2 площею 25,0 кв.м. мають призначення гаражів.

В матеріалах інвентаризаційної справи на гараж, знаходяться документи на забудову земельної ділянки в меншому розмірі ніж фактично побудований гараж.

Свідоцтво про право власності видане позивачу 21.08.2004р., а рішення яким оформлено право власності третій особі датується 18.11.2004р.

В матеріалах справи також знаходиться свідоцтво про право власності на підсобне приміщення №1 Д-1 (вул. Привокзальна, м. Ковель) видане ще в 2002 році Ковельському госпрозрахунковому ринку Волинської облспоживспілки (арк.справи 117).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Відповідно до ст.20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ст. 21 ЦК України).

Роз'ясненням Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року № 01-5/35 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" з змінами та доповненнями, господарські суди повинні враховувати, що відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Тому у випадках коли чинним законодавством України передбачено право суб'єкта підприємницької діяльності чи іншої юридичної особи оскаржити акт державного чи іншого органу, їх посадових осіб за підпорядкованістю, підприємство, установа, організація вправі на власний розсуд вирішувати питання про оскарження актів таких органів за підпорядкованістю чи про звернення до господарського суду з заявою про визнання акта недійсним. ( Постанова ВСУ №08/111 в справі № 3/506-А).

Відповідно до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» від 26.01.2000р. №02-5/35 (зі змінами і доповненнями) підставами визнання акта недійсними є невідповідність його вимогам чинного законодавства та (або) визначений законом компетенції, органу який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.

Як встановлено ч.1 ст. 317, ч.1 ст.319 Цивільного кодексу України власника наділено правом володіння, користування і розпорядження своїм майном на власний розсуд.

Статтею 393 Цивільного кодексу України встановлено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Як вірно зазначено місцевим господарським судом, умовою для подання такого позову є невідповідальність актів, прийнятих зазначеними органами, вимогам закону, а також порушенням цими актами права власності. Незаконність може полягати як у невідповідальності акта компетенції органу, який його прийняв, так і в безпосередньому порушенні права власності виданням такого акта.

Виходячи з зазначеної норми, позивачем за таким позовом може бути власник або титульний володілець, право власності якого порушене виданням переліченими органами актів, адже відсутність права виключає його судовий захист.

Колегія суддів вважає, що викладеним вище спростовується твердження апелянта про непідвідомчість даного спору господарським судам.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності. Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Як свідчать матеріали справи, Волинська обласна спілка споживчих товариств є законним власником підсобного приміщення №1 (літ. Д-1) пл.49,7 кв.м., яке розташоване в м.Ковель, бульвар Л.Українки, 43. Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що приймаючи оскаржуване рішення про оформлення права власності на гараж за Пастернаком А.М., виконавчий комітет Ковельської міської ради порушив права позивача, як власника на частину підсобного приміщення.

Отже, господарським судом Волинської області правомірно задоволено позовні вимоги Волинської обласної спілки споживчих товариств.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Пастернака Анатолія Миколайовича на рішення господарського суду Волинської області від 04.04.13р. у справі №5004/1307/12 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.