Постанова № 33027170, 12.08.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2013 р. Справа№ 910/2224/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Кондес Л.О.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Купенко М.С. - представник, дов. № 676 від 02.04.2013;

від відповідача: не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Декорт"

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2013

у справі № 910/2224/13 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Декорт"

про стягнення 275 495,91 грн.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2013 розгляд апеляційної скарги у справі № 910/2224/13 відкладено на 12.08.2013.

Згідно із ст. 69 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги у справі № 910/2224/13 продовжено.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2013 склад колегії суддів змінено.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2013 у справі № 910/2224/13 позов задоволено частково; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість по прострочених відсотках за користування кредитом в розмірі 185 698,52 грн., пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 5 037,08 грн., 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 51 904,66 грн., 3% річних за несвоєчасне виконання зобов'язань по сплаті відсотків в розмірі 1 676,54 грн., інфляційні збитки за несвоєчасне виконання зобов'язань по сплаті відсотків в розмірі 20,26 грн., 4 886,74 грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2012 у справі № 5011-34/667-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2012, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Декорт" стягнуто заборгованість за кредитним договором № 80 від 18.08.2009, яка станом на 12.12.2011 складала 2 862 091,97 грн.; судом встановлено порушення умов кредитного договору та норм чинного законодавства України, позичальник належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, в зв'язку з чим, станом на 09.01.2013, в останнього виникла заборгованість по прострочених відсотках за користування кредитом в розмірі 185 698,52 грн.; розрахунок інфляційних витрат наданий позивачем, є не вірним; суд, здійснивши власний розрахунок, дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 5 037,08 грн., 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 51 904,66 грн. та 3% річних за несвоєчасне виконання зобов'язань по сплаті відсотків в розмірі 1 676,54 грн. за розрахунком позивача та інфляційні збитки за несвоєчасне виконання зобов'язань по сплаті відсотків в розмірі 20,26 грн., а вимоги, в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат за несвоєчасне виконання зобов'язань по сплаті відсотків в розмірі 840,98 грн. та інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 30 317,87 грн., визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2013 у справі № 910/2224/13 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що враховуючи п. 1.1.3 договору, передбачена процентна ставка за користування кредитними коштами в розмірі 19 річних, тобто пеня складає 38 відсотків річних від суми заборгованості за кожен день прострочення, за реквізитами, вказаними відповідачем, таким чином, розмір штрафних санкцій, передбачений кредитним договором, значно перевищує розмір, встановлений чинним законодавством України; судом стягнуто пеню за останні 6 місяців, які передують даті подання позову до суду, однак, даний висновок суперечить приписам ч. 6 ст. 232 ГК України, тобто, суд в даному випадку повинен був встановити момент виникнення у відповідача зобов'язання повернення кредиту, нарахувати пеню з цього моменту, з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України, і за умови, що позивачем не пропущений спеціальний строк позовної давності, передбачений ст. 258 ЦК України.

Скаржник посилається на те, що відповідач не мав змоги вчасно сплатити відсотки за отриманий кредит у позивача з вини позивача, оскільки його дії щодо невиконання умов договору про оплату оренди нежитлового приміщення у відповідача протягом тривалого терміну призвели до унеможливлення останнім виконання своїх зобов'язань по обслуговуванню наявного кредиту, що повністю кореспондується з приписами ст. 226 ГК України та ст. 614 ЦК України.

На думку скаржника, оскільки за користування кредитом відповідачу нараховуються 19% річних, позивач неправомірно просить суд стягнути 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2013 у справі № 910/2224/13 залишити без змін.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з відповідача 185 698,52 грн. простроченої заборгованості за відсотками, 5 037,08 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків, 30 317,87 грн. інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту, 861,24 грн. інфляційних збитків за несвоєчасне погашення відсотків; 51 904,66 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 1 676,54 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення відсотків; судових витрат.

Як вбачається із матеріалів справи, 18.08.2009 між Відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та відповідачем укладено кредитний договір № 80.

Із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за № 156336, вбачається, що назву Відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", ідентифікаційний код юридичної особи 19017842, змінено на назву - Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк", ідентифікаційний код юридичної особи 19017842.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору № 80 позивач, за договором кредитодавець, надає відповідачу, за договором позичальнику, у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, грошові кошти, на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що складають невід'ємну частину договору.

Кредит надається з максимальним лімітом в сумі 3 000 000,00 грн. (п. 1.1.1 кредитного договору № 80).

Між сторонами укладені додаткові угоди № 1 від 21.10.2009, № 2 від 26.02.2010 та договори про внесення змін № 3 від 25.03.2010 і № 4 від 10.06.2011 до кредитного договору № 80 від 18.08.2009, які є його невід'ємними частинами.

Згідно із п.п. 1.1.2, 1.1.3 кредитного договору № 80, в редакції договору про внесення змін № 4 від 10.06.2011, термін остаточного повернення кредиту до 17.12.2013; процентна ставка за користування кредитом 19% процентів річних.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 4.3 кредитного договору № 80 сторони погодили, що у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим договором, відповідач сплачує позивачу пеню в національній валюті України в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної в п. 1.1.3 цього договору, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення виконання, за реквізитами та у день, вказаними позивачем; при цьому, строк нарахування пені встановлюється з моменту виникнення факту прострочення заборгованості та закінчується в день погашення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2012 у справі № 5011-34/667-2012 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Декорт" на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" 2 403 823,64 грн. заборгованості за кредитом, 6 734,53 грн. пені, 214,11 грн. інфляційних втрат, 1 319,70 грн. 3% річних, судовий збір.

Згідно із ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Зазначеним вище рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2012 у справі № 5011-34/667-2012 встановлено, що в порушення умов кредитного договору № 80 від 18.08.2009, починаючи з серпня 2011 року, оскільки відповідач не виконав свої зобов'язання по своєчасній сплаті кредиту, а також відсотків за користування кредитом протягом більше ніж 5-ти банківських днів, у банка, настало право вимагати від відповідача повернення кредиту в повному обсязі; підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, станом на 12.12.2011 - інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту, інфляційних збитків за несвоєчасне погашення відсотків, 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 3% річних за несвоєчасне погашення відсотків.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день настання терміну остаточного повернення кредиту, зазначеного у п. 1.1.2 цього договору, а у випадку, якщо відповідач не поверне загальну заборгованість за кредитом в такий день - то нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення загальної заборгованості за кредитом (ч. 3 п. 2.7.2 кредитного договору № 80).

Як зазначає позивач у позовній заяві та не спростовується відповідачем, останнім не повернуто всієї суми заборгованості за кредитним договором № 80, тому позивач продовжує нараховувати відсотки за користування кредитом.

Позивач, враховуючи умови ч. 3 п. 2.7.2 кредитного договору № 80, нарахував відповідачу відсотки за користування кредитом за кредитним договором № 80 яка становить суму у розмірі 185 698,52 грн. за період з 13.12.2011 по 09.01.2013.

Матеріалами справи підтверджується факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем по прострочених відсотках за користування кредитом в розмірі 185 698,52 грн.

Також, згідно із актом звірки заборгованості за кредитним договором № 80, складеним, відписаним та скріпленим відбитком печаток сторін, станом на 09.01.2013 прострочена заборгованість за кредитом становить суму 2 393 473,49 грн. та заборгованість по процентах становить суму 185 698,52 грн. (а.с. 74).

Згідно з ч.1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про правомірність стягнення з відповідача заборгованості по відсотках за користування кредитом в розмірі 185 698,52 грн.

Зобов'язаннями відповідача за кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України та умов кредитного договору № 80 є повернення кредиту та сплата процентів.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Перевіривши, апеляційна інстанція вважає пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 5 037,08 грн., такою, що нарахована позивачем з урахуванням положень ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96-ВР, п. 4.3 кредитного договору № 80 та вважає зазначений розмір пені правильним.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок сум інфляційних втрат за несвоєчасне повернення кредиту, інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов'язань по сплаті відсотків та 3% річних, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції щодо того, що позивачем суми інфляційних втрат нараховані без врахування листа Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97, тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати у розмірі 20,26 грн., а суми 3% річних у розмірі 51 904,66 грн. та у розмірі 1 676,54 грн. є правильними, та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Оскільки нормою ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено порядок нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, а договором № 80, в п. 4.3, сторони погодили умову про те, що строк нарахування пені встановлюється з моменту виникнення факту прострочення заборгованості та закінчується в день погашення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі, то позивач не позбавлений права на стягнення з відповідача пені за прострочення зобов'язання у період до дня погашення заборгованості за кредитним договором.

Також розмір пені обмежений подвійною обліковою ставкою Національного банку України, згідно із положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, відсутні підстави для твердження скаржника про те, що розмір штрафних санкцій, передбачений кредитним договором, значно перевищує розмір, встановлений чинним законодавством України, а твердження скаржника про те, що стягнення пені за останні 6 місяців, які передують даті подання позову до суду, суперечить приписам ч. 6 ст. 232 ГК України не ґрунтується на матеріалах справи.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань; при цьому, положення статті 625 Цивільного кодексу України застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в незалежності від наявності вини у його діях (постанова Вищого господарського суду України від 05.08.2010 у справі № 4/719).

Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 08.11.2010 у справі № 4/719).

В ч. 3 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Отже, оскільки у суді першої інстанції не було заявлено про застосування позовної давності, то немає підстав для послання на норму ст. 258 ЦК України після винесення рішення судом першої інстанції.

Згідно із ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності; не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, невиконання контрагентом зобов'язань перед відповідачем не звільняє останнього від відповідальності, встановленої законом та договором.

Нарахування плати за користування кредитом не звільняє від застосування до боржника норм ст. 625 ЦК України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення господарського суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2013 у справі № 910/2224/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Декорт" без задоволення.

2. Справу № 910/2224/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Ропій Л.М.

Судді Кондес Л.О.

Рябуха В.І.