Постанова № 33027114, 14.08.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2013 року Справа № 904/3762/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Павловського П.П.-доповідача

суддів: Науменка І.М., Кузнецова В.О.

при секретарі судового засідання: Литвин А.П.

від позивача: Малець Н.М. представник, довіреність №2410-10-5369 від 18.07.13;

від відповідача: Коноваленко О.О. представник, довіреність №2253-О від 20.07.12;

Представник третьої особи у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", м. Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2013 року

у справі № 904/3762/13

За позовом Комунального підприємства "Адміністративно- технічне управління", м. Львів

до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк",

м. Дніпропетровськ

За участю третьої особи на стороні позивача: Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів

про стягнення 3 240,00 грн. штрафу за самовільне встановлення конструкцій зовнішньої реклами

ВСТАНОВИВ:

В травні 2013 р. Комунальне підприємство "Адміністративно- технічне управління" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" про стягнення 3 240,00 грн. штрафу за самовільне встановлення конструкцій зовнішньої реклами.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачу було надано термін на добровільний демонтаж конструкції, однак добровільно конструкція відповідачем демонтована не була, тому демонтаж був проведений силами позивача на підставі наказу Департаменту економічної політики.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.13р. у справі № 904/3762/13-г (суддя Назаренко Н.Г.) позов - задоволено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на користь Комунального підприємства "Адміністративно - технічне управління" штраф у сумі 3 240,00 грн.

На обґрунтування прийнятого рішення наведено мотиви щодо порушення відповідачем ст. 16 Закону України «Про рекламу», що призвело до демонтажу конструкції та накладенню штрафу передбаченого п. 5.8. Договору від 01.02.10р.

Не погодившись з рішенням господарського суду, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Так скаржник зазначає, що з боку відповідача порушень ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» не вбачається та підстав для накладення штрафу, передбаченого п. 5.8. Договору від 01.02.10р., на думку скаржника, немає.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.08.13р. апеляційну скаргу прийнято до розгляду.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими. Просить залишити оскаржуване рішення - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник третьої особи не використав своє право бути присутніми у судовому засіданні, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України.

В судовому засіданні 14.08.13р. оголошені вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суд апеляційної інстанції, вислухавши у судовому засіданні присутніх представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, перевірив правильність висновків суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, повноту їх дослідження судом першої інстанції та юридичну оцінку, і прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2010року між сторонами укладений договір №301 про тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів.

11.07.2011 року департаментом економічної політики Львівської міської ради складено вимогу №23/Р-9-2408, в якій зазначено, що відповідачем порушено ч.1 ст.16 Закону України «Про рекламу», самовільно встановлено спеціальну конструкцію зовнішньої реклами на будинку по пл. Соборна,7 у м. Львові та вимагається усунути зазначене порушення до 26.07.2011 року.

10.08.11р. Позивач направив відповідачу попередження № 2410-08-8394 в якому пропонував добровільно до 18.08.2011р. демонтувати самовільно встановлену рекламу. У протилежному випадку демонтаж конструкції буде здійснено КП "адміністративно-технічне управління".

31.08.2011 року позивачем було демонтовано вивіску, встановлену на банкоматі по пл. Соборна, 7 у м. Львові про що складено акт.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про рекламу» визначено, що реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена у будь-якій формі і в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживача та його інтерес щодо такої особи чи товару.

Статтею 8 Закону України «Про рекламу» передбачено, що не вважається рекламою розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві.

Згідно ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» інформація про виробника товару та товар доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, у договорі про надання послуг, а також така інформація повинна бути розміщена в приміщенні, у якому знаходиться банківське відділення та надаються послуги споживачам.

Згідно ч.6 ст. 9 Закону України «Про рекламу» - вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів та послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху, або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою. Серед переліку інформації, яка може бути розміщена на вивісці (згідно п.6.ст.9 Закону України «Про рекламу»), закон не вказує номери телефонів, перелік банківських послуг, зображення видів банківських карток, тощо.

Слід зазначити, видом діяльності банків є банківські послуги, виключно назва «банківські послуги» може розміщуватись на вивісці, усе інше є лише асортиментом пропонованих послуг, розміщення якого не передбачено на вивісці ст.9 ч. 6 Закону України «Про рекламу».

Інформація, розміщена на демонтованій конструкції, що була встановлена за адресою: пл. Соборна, 7, виходить за межі інформації, переліченої у ч.6 ст. 9 Закону України «Про рекламу» як такої, що може бути розміщена на вивісці.

Так, колегією суддів встановлено, що на пл. Соборній,7 у м. Львові відсутнє банківське відділення і входу в приміщення, де здійснює свою діяльність даний суб'єкт господарювання, немає. Відтак зазначена конструкція не може бути вивіскою, оскільки місце її розміщення не відповідає місцю встановлення вивіски згідно закону.

Така конструкція з розміщуваною на них інформацією повністю відповідає визначенню зовнішньої реклами в трактуванні ст. 1 Закону України «Про рекламу».

Відповідно до Закону України «Про рекламу», Правил розміщення реклами у м. Львові, підставою для розміщення реклами на конкретному місці є дозвіл на розміщення реклами, виданий в установленому порядку органом місцевого самоврядування, тобто Львівською міською радою. Рекламоносії, на які відсутній дозвіл на розміщення реклами, є самовільно встановленими і підлягають демонтажу.

Відповідно до п.5.1 договору, за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за договором сторони несуть відповідальність відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України.

Як визначено п.5.8 договору, у разі самовільного встановлення рекламного засобу на місцях (незалежно від форми власності), несвоєчасного демонтажу спеціальних конструкцій (незалежно від форми власності місця знаходження такої конструкції) розповсюджувач сплачує оператору штраф у розмірі 90 гривень за кожний день самовільного встановлення, а конструкція підлягає обов'язковому демонтажу.

У відповідності зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, що передбачено ст. 526 ЦК України.

Згідно приписам ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, про що зазначено в ст. 625 ЦК України.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав їм правильну юридичну оцінку, прийняв законну і обґрунтоване рішення, підстави для скасування якого відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду, а тому її слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.101, 103, 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2013. у справі № 904/3762/13- залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", м. Дніпропетровськ - без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя П.П. Павловський

Суддя І.М. Науменко

Суддя В.О. Кузнецов