Рішення № 33026965, 24.07.2013, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" липня 2013 р.Справа № 921/553/13-г/1

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Чопко Ю.О.

Розглянув справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго", м.Хмельницький , вул. Хроновського, 11а

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" , с. Токи Підволочиського району Тернопільської області

про стягнення 10 079 грн.50 коп.

представники від сторін:

позивача: Легкодух Марія Михайлівна, юрисконсульт ІІ категорії за довіреністю № 3445 від 21.12.2012р.

відповідача: Бойчук Віталій Ігорович, представник за довіреністю б/н 03.01.2013р.; Фок Юлія Володимирівна, представниця за довіреністю б/н 03.01.2013р.

Технічна фіксація судового процесу не здійснюється за відсутності відповідного клопотання.

Учасникам судового процесу в засіданні роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст. 22, 80-1 ГПК України.

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство "Хмельницькобленерго", м.Хмельницький , вул. Хроновського, 11а звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з "Агробізнес", с. Токи Підволочиського району Тернопільської області 10079 грн.50 коп., з яких 7393,78 грн. - вартість перевищення споживання електричної потужності, 2120 грн.74 коп. - пені, 424 грн.15 коп. - 3% річних, 140 грн.83 коп. - втрат від інфляції.

Відповідач у відзиві на позов та його повноважні представники в судовому засіданні просить в задоволені позову в частині стягнення 7393 грн.78 коп. відмовити, посилаючись на наступне. Стверджує, що Договір № 175 не містить конкретних договірних (граничних ) величин споживання електричної енергії, а доказів надіслання позивачем чи отримання таких відповідачем позивачем не надано. Звертає увагу суду на ряд неточностей, виправлень, суперечностей та невідповідностей чинному законодавству в Актах з контролю потужностей та Протоколах засідань комісії по розгляду актів про правопорушення. Крім того вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності.

Представником позивача 24.07.2013р. подано заперечення на відзив № 616 від 23.07.2013р. , де позивач наполягає на порушенні споживачем- відповідачем Закону України "Про електроенергетику", за що він повинен нести відповідальністю за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною та тепловою енергією у вигляді двократної вартості різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду та договірною величиною потужності. Вважає такими, що доведені до відповідача граничні величини потужності на відповідні розрахункові періоди, однак доказів на підтвердженя цього не надала.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача та заперечення представників відповідача, суд встановив наступне:

Згідно ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є Договори та інші правочини.

29 листопада 2007р. між Відкритим акціонерним товариством ЕК "Хмельницькобленерго" (правонаступником якого у відповідності до п.1.1 Статуту є Публічне акціонерне товариство "Хмельницькобленерго"), що здійснювало діяльність на підставі ліцензії в особі начальника Волочиського РЕМ (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" (Споживач), що здійснював діяльність на підставі статуту, в особі директора Собуцького О.М., укладено договір № 175 про постачання електричної енергії юридичним та фізичним особам- суб"єктам підприємницької діяльності (надалі Договір), згідно умов якого Постачальник (позивач по справі) продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок Споживача (відповідача по справі) з приєднаною потужністю 826,8 к Вт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого та в силу ст. 714 Цивільного кодексу України одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Додатком № 10 до договору сторони передбачили, що споживач самостійно здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії, додатком №1 - оплата здійснюється з врахуванням очікуваного споживання електроенергії за розрахунковий період у відповідності: до 10 числа розрахункового періоду 30% від договірної величини, до 20 числа розрахункового періоду 60 % від договірної величини, до 25 числа розрахункового періоду 100% від договірної величини споживання електроенергії розрахункового періоду.

Пунктом 4.2.1 Договору сторони передбачили відповідальність Споживача за внесення платежів з порушенням термінів визначених в договорі, а саме Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,5% за кожний день простроченого платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Крім того, Споживач на вимогу Постачальника відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України та п.4.2.1 Договору, зобов'язується сплатити Постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% від простроченої суми.

Як стверджує представник позивача та про що не заперечили представники відповідача в судовому засіданні, відповідач своїх обов'язків за договором щодо вчасної сплати використаної електроенергії не виконував, в зв"язку з чим позивачем нараховано відповідачу 2120 грн74 коп. пені; 424 грн.15 коп. -3% річних та 140 грн.83 коп. інфляційних втрат.

Крім того, позивачем, у відповідності до Методики проведення контрольних вимірів фактичної електричної потужності в споживачів у години максимуму навантаження об'єднаної енергетичної системи України, було проведено перевірку дотримання споживачем договірних (граничних) величин споживання електричної потужності в години вечірнього максимального навантаження енергосистеми та складено Акти з контролю електричної потужності (електролічильниками електронної системи) № № 10-11-2 та 10-11-3 від 18.11.2010р., № 11-4 від 02.08.2011р. та № 12-2 від 27.12.2011р., на підставі яких складено Акти про порушення правил користування електроенергією № Ю 007772 від 19.11.2010р., № А 000266 від 03.08.2011р., № А 000218 від 28.12.2011 р.

Вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду та величиною потужності, розраховувалася виходячи із плати за 1 кВт максимального навантаження згідно з додатком до Постанови НКРЕ № 784 від 11.06.1999р. (зі змінами) для Хмельницької області та складає 13,26 грн.

У відповідності до вищезазначених Актів, позивачем нараховано відповідачу по Акту про порушення ПКЕЕ № Ю007772 - 2970,24 грн., по Акту про порушення ПКЕЕ № А000218 -2381,50 грн., по Акту про порушення ПКЕЕ № А000266 - 2042,04 грн.

Як стверджує позивач в позовній заяві та його повноважний представник в судовому засіданні, виставлені відповідачу рахунки на загальну суму 7 393 грн. 78 коп. станом на день розгляду справи не оплачені.

Пунктом 4.2.2 договору № 175 від 29.11.2007 року передбачено, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці між фактично спожитої та договірної величин споживання електроенергії та потужності. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150кВт і більше та середньомісячним споживанням 50 000 кВт г і більше. Те саме зазначено в ст.26 Закону України "Про електроенергетику".

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки (ч.1 ст.217 ГК України).

Враховуючи вказані приписи та оскільки, саме внаслідок порушення відповідачем умов договору щодо встановленої договірної величини електроспоживання в листопаді 2010р., в серпні 2011р. та в грудні 2011р., у позивача виникло право стягнути з відповідача не вартість фактично спожитої електричної енергії (що передбачено умовами договору, як господарське зобов'язання), а двократну вартість різниці між фактично спожитою і договірною величиною, то остання є видом відповідальності, в результаті застосування якої, для відповідача настають несприятливі економічні наслідки у вигляді зменшення матеріальних благ. Пункт 4.2.2 договору, який передбачає обов'язок щодо сплати двократної вартості, міститься саме у розділі 4 договору "Відповідальність сторін".

Отже, приймаючи до уваги наведені обставини, суд вважає, що вказана санкція є господарсько-правовою відповідальністю за порушення у сфері господарювання і за правовою природою є штрафною санкцією в розумінні ст.230 ГК.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суду України в своїй постанові від 17.04.2013р. у справі № 5023/4584/12.

Враховуючи, що вище доведено, що санкція, встановлена у п.4.2.2. Договору, є господарсько-правовою відповідальністю за порушення у сфері господарювання і за правовою природою є штрафом, тоді за позовом про стягнення штрафу застосовується встановлений ст.258 ЦК України скорочений строк позовної давності 1 рік.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так акти про правопорушення складені в 2010-2011 роках, до суду позивач звернувся лише у травні 2013р.

Отже, керуючись частиною 4 ст.267 ЦК України, де зазначено, що сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови від позову, суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення 7393 грн.78 коп. за пропуском строку позовної давності.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суду України в своїй постанові від 05.12.2006р. у справі № 29-4/374-05-10700.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги підлягають до задоволення частково, а саме в частині 2120 грн.74 коп. - пені, 424 грн.15 коп. - 3% річних, 140 грн.83 коп. - втрат від інфляції, як доведеній матеріалам справи та визнані в цій частині відповідачем.

Витрати по сплаті судового збору на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 42-47, 22, 32, 34, 36, 44, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес", с. Токи Підволочиського району Тернопільської області (ідентифікаційний код 30915832) на користь Публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго", м.Хмельницький, вул. Хроновського, 11а (ідентифікаційний код 22764755) - 2120 (дві тисячі сто двадцять) грн. 74 коп. пені, 424 (чотириста двадцять чотири) грн.15 коп. - 3% річних, 140 (сто сорок) грн.83 коп. - втрат від інфляції та 458 (чотириста п"ятдесят вісім) грн. 43 коп. в часткове повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Сторони вправі оскаржити рішення до Львівського апеляційного господарського суду. Апеляційна скарга подається через цей суд протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 26 липня 2013 р.

Суддя Ю.О. Чопко