Рішення № 33026943, 09.08.2013, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2013 року справа № 5020-7/442-689/2012

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська промислова

компанія"

(вул. Комунарів, б.17, кв.95, м. Севастополя, 99043;

вул. Гідрографічна, б.21, м. Севастополь, 99011)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_2, 99011),

Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша кримська

промислова компанія"

(пр. Генерала Острякова, б.141, кв.47, м. Севастополь, 99029)

про визнання права власності та повернення необґрунтовано

придбаного майна,

за участю представників:

позивача (ТОВ "Кримська промислова компанія") - Ричагова Андрія Сергійовича - директор, витяг з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АБ № 592118 від 24.05.2013, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Балаклавським РВ УМВС України в м. Севастополі від 21.10.2008;

відповідач (ФОП ОСОБА_1) - не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив;

відповідач (ТОВ "Перша кримська промислова компанія") - явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив.

Суть спору:

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 25.03.2002 порушено провадження у справі №20-7/442 про визнання права власності та повернення необґрунтовано придбаного майна за позовом ТОВ "Кримська промислова компанія" до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 та ТОВ "Перша Кримська промислова компанія" (том 1, арк.с.1).

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 11.06.2002 року між сторонами затверджено мирову угоду. Провадження у справі №20-7/442 припинено (том 1, арк.с. 13).

14.09.2007 від ліквідатора ТОВ "Перша Кримська промислова компанія" надійшла заява про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду міста Севастополя від 10.06.2002 (том 2, арк..с.2-4).

Ухвалою суду від 23.10.2007, залишеною без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.12.2007, зазначену заяву залишено без задоволення, ухвали господарського суду міста Севастополя від 10.06.2002 у справі №20-7/442 - без змін. (том 2, арк. с 46-49, 149-155)

27.05.2011 до господарського суду міста Севастополя надійшла заява ТОВ "Кримська промислова компанія" про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду міста Севастополя від 10.06.2002 (том 3, арк.с. 94 - 107).

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 14.07.2011, залишеною без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.08.2011 року, заяву про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду міста Севастополя від 10.06.2002 у справі №20-7/442 залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Севастополя від 10.06.2002 - без змін (том 4, арк.с. 34 - 38, 67 - 76).

Постановою Вищого господарського суду України від 29.05.2012 постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.08.2011 та ухвалу господарського суду міста Севастополя від 14.07.2011 скасовано, справу №5020-7/442 передано на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя в іншому складі суду (том 4, арк.с. 174 - 176).

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 12.12.2012, залишеною без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.01.2013, заяву ТОВ "Кримська промислова компанія" про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду міста Севастополя від 10.06.2002 у справі №20-7/442 залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Севастополя від 10.06.2002 року у справі №20-7/442 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.05.2013 заяву ТОВ "Кримська промислова компанія" про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду міста Севастополя від 10.06.2002 задоволено, ухвалу господарського суду міста Севастополя від 10.06.2002 про затвердження мирової угоди у справі №5020-7/442-689/2012 скасовано, справу №5020-7/442-689/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська промислова компанія" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша кримська промислова компанія" про визнання права власності та повернення необґрунтовано придбаного майнам передано для розгляду по суті до господарського суду міста Севастополя.

11.06.2013 справа надійшла до господарського суду міста Севастополя (далі - суд).

Ухвалою суду від 12.06.2013 справу прийнято до свого провадження суддею Харченком І.А. Розгляд справи призначено на 02.07.2013.

Ухвалами суду від 02.07.2013 та 15.07.2013 розгляд справи був відкладений в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, востаннє на 08.08.2013.

У судове засідання відповідачі явку уповноважених представників не забезпечили, про час дату та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином. Причини неявки відповідачів суду невідомі.

Зі змісту статті 22 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, а тому справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Ураховуючи викладене, суд вирішив за можливе розглянути справу за відсутністю представників відповідачів за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, наполягав на задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 08.08.2013 суд видалився до нарадчої кімнати для ухвалення рішення по справі.

По виходу з нарадчої кімнати 09.08.2013 судом на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримська промислова компанія» (Надалі Позивач) звернулась з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша кримська промислова компанія» про визнання права власності та витребування безпідставно набутого майна.

Підставою для задоволення своїх вимог Позивач вважає наявність первинних документів та низку судових рішень пов'язаних з обставинами набуття права власності.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представника Позивача, суд дійшов висновку про можливість задоволення позову виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 08 квітня 1997 року Позивач придбав у ВАТ «Севастопольського молокопереробного заводу» майно за договором №1, яке прийняв за актом прийому передачі, а саме ангар на АДРЕСА_3 площею 30х12,5 м. та висотою 5 м., який складається з залізобетонного фундаменту, стін з камінних блоків, даху дюралевого, воріт металевих, забору по периметру з камінних блоків. (арк.с. 38-39 том 6).

На підставі договору №1 від 08 квітня 1997 року Севастопольською міською державною адміністрацією 30 червня 1998 року було видано Державний акт на право постійного користування землею для обслуговування складського ангару по АДРЕСА_3 площею 0.1786 га. (арк.с.40-44 том 6)

Правовідносини між сторонами за вказаним договором по справі виникли в період дії Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963 року. Прикінцевими та перехідними положеннями Цивільного кодексу України (п. 4 ) передбачено щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, які виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно статті 86 ЦК УРСР право власності це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження майном. Відносини власності регулюються Законом України «Про власність», цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

У відповідності до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, які не заборонено законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

На момент придбання Позивачем майна законодавство України не пов'язувало виникнення права власності з моментом його реєстрації, а також об'єкт не є результатом самовільного будівництва.

Як вбачається з матеріалів справи, право власності Позивача оспорювалось фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша кримська промислова компанія».

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2002 по справі №7/473 визнано недійсним наказ Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю від 05.03.2001 за №81 про затвердження акту державної технічної комісії про прийом в експлуатацію закінченої будівництвом складської бази по АДРЕСА_3, а також свідоцтво про право власності на складську базу, яка розташована по АДРЕСА_3 від 14.03.2001 видане Управлінням майна Севастопольської міської державної адміністрації на ім'я ОСОБА_1. (арк.с.17-22 том 2)

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.08.2001 по справі №16/448, яке залишено без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2002, визнано недійсним державний акт на право постійного користування землею 11-КМ №005285 виданий підприємцю ОСОБА_1 Севастопольською міською державною адміністрацією, що зареєстрований за №1093 20.02.01. (арк.с. 45-48 том 6)

Позивач не надав суду первинні документи щодо інвентаризації майна та прийняття його до експлуатації, посилаючись на те, що всі документи було надано до позову та вилучено слідчим під час кримінального провадження.

З матеріалів справи вбачається, що в якості додатків до позову було додано:

1.Договір купівлі продажу №1 від 08.04.1997.

2.Госакт 11-КМ 004245

3.Проект благоустрою продбази

4. Зведений оціночний акт від 12.05.2000.

5.Експертний висновок

та інші документи.

24 жовтня 2006 року у відповідності до вимог Кримінально-процесуального кодексу України старший слідчий СЧ СВ УМВС України в місті Севастополі Мікеш А.А. вилучив всі матеріали справи (арк.с.19 том 1).

Листом від 25.07.2012 начальником слідчого управління УМВС України в місті Севастополі повідомлено, що повернути вилучені матеріали справи немає можливості за їх відсутністю. (арк.с. 86 том 5).

09.07.2012. Позивачем надано до суду копії наступних документів:

- зведений оціночний акт за домоволодінням АДРЕСА_3;

- експертний висновок оцінки вартості майна ( арк.с.37-50 том 5).

Крім того, постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2002 по справі №7/473 встановлено, що станом на 28.07.1999 до складського комплексу входили адміністративна двоповерхова будівля, котельня, складські одноповерхові приміщення, та виробнича одноповерхова будівля (арк.с.19 том 2)

Також до матеріалів справи №7/473 було залучено висновок Міської санепідемстанції міста Севастополя від 28.07.1999 з якого вбачається, що замовником проекту благоустрою складської бази була ТОВ «Кримська промислова компанія», а також залучено проект НДП «Проектреконструкція» благоустрою продбази, згідно до якого замовником було ТОВ «Кримська промислова компанія» (арк.с.20 том 2).

Відповідно до вимог частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Статтею 55 Конституції України гарантовано право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов'язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності спеціального положення про судовий захистом Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, які відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене. Так витлумачено Конституцію України Рішенням Конституційного Суду України №9-зп від 25.12.1997року. Згідно з частиною 3 статті 8 Конституції України, норми Конституції України є нормами прямої дії.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання права власності саме в такому переліку як ним надано, - підлягають задоволенню.

Визнаючи право власності, суд щодо захисту інтересів Позивача застосовує Цивільний кодекс України 2004 року, який діє на час потреби в захисті права власника майна.

Стаття 387 Цивільного кодексу України встановлює право власника на віндикацію, тобто, витребування свого майна з чужого незаконного володіння, як такий спосіб захисту права власності коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю.

Позивач заявляє про порушення його права відповідачами, які не дають можливості користуватись своїм майном.

Згідно до вимог статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Вимоги Позивача підтверджуються матеріалами справи, натомість відповідачі його доводи не спростували доказів своїх прав суду не надали.

За викладених обставин, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено 1700,00 грн державного мита за подачу позову до суду (том 1, арк. с 2-3), 85 грн - витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів та 850 грн державного мита за заяву про перегляд ухвали від 10.06.2002 за нововиявленими обставинам (том 3, арк. с 98,99, том 4, арк. с 9), 425,00 грн - державного мита за апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду міста Севастополя від 14.07.2011 про залишення без задоволення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду міста Севастополя від 10.06.2002 у справі №20-7/442 (том 4, арк. с.51), 1190,00 грн судового збору за подачу касаційної скарги на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.08.2011 (том 4, арк. с. 122, 123), 536,50 грн - судового збору за подачу апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Севастополя від 12.12.2012 (том 5, арк..с.144) та 850,00 грн за подачу касаційної скарги на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.01.2013 (том 5, арк. с 197). Враховуючи, що позов судом задоволено у повному обсязі, та керуючись положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне стягнути зазначені витрати солідарно з відповідачів на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Кримська промислова компанія(вул. Комунарів, б.17, кв.95, м. Севастополя, 99043, ідентифікаційний код: 24694094) право власності на наступне майно: двоповерхову будівлю котельної площею 49,5 кв.м., двоповерхову будівлю битовки, площею 68,0 кв.м., ангар площею 346 кв.м., бокси загальною площею 280,7 кв.м., навіс площею 21,9 кв.м, навіс площею 112,0 кв.м., навіс площею 75,0 кв.м., ворота з калиткою, площею 20,1 кв.м., розташовані на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_3.

3. Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, 99011, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша кримська промислова компанія" (пр. Генерала Острякова, б.141, кв.47, м. Севастополь, 99029, ідентифікаційний код: 30975312) протягом десяти днів з дня набрання рішенням законної сили повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Кримська промислова компанія" (вул. Комунарів, б.17, кв.95, м. Севастополя, 99043, ідентифікаційний код: 24694094) за актом прийому-передачі наступне майно: двоповерхову будівлю котельної площею 49,5 кв.м., двоповерхову будівлю битовки, площею 68,0 кв.м., ангар площею 346 кв.м., бокси загальною площею 280,7 кв.м., навіс площею 21,9 кв.м, навіс площею 112,0 кв.м., навіс площею 75,0 кв.м., ворота з калиткою, площею 20,1 кв.м., розташовані на земельній ділянці площею 0,2 га за адресою: АДРЕСА_3.

4. Стягнути солідарно з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, 99011, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша кримська промислова компанія" (пр. Генерала Острякова, б.141, кв.47, м. Севастополь, 99029, ідентифікаційний код: 30975312) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська промислова компанія" (вул. Комунарів, б.17, кв.95, м. Севастополя, 99043;вул. Гідрографічна, б.21, м. Севастополь, 99011) 2975,00 грн витрат по сплаті державного мита, 85 грн витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів та 2576,50 грн витрат по сплаті судового збору, а загалом - 5636,50 грн (п'ять тисяч шістсот тридцять шість гривень 50 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 14.08.2013

Суддя /підпис/ І.А. Харченко