Рішення № 33026841, 15.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13471/13 15.08.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа»

Про стягнення 160 179,06 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Просалова О.Є. - по дов. № б/н від 12.10.2011

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» про стягнення 160 179,06 грн. заборгованості, з яких : 140 089,57 грн. основного боргу, 72,86 грн. пені, 20 000,00 грн. штрафу, 3% річних в сумі 16,63 грн. за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань згідно договору фінансового лізингу № 369-LD від 28.01.2008.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2013 порушено провадження у справі № 910/13471/13 та призначено її до розгляду на 15.08.2013.

Позивач в судовому засіданні 15.08.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 15.08.2013 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 16.07.2013 не виконав.

Відповідачем 15.08.2013 до відділу діловодства суду подано клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з неможливістю направити повноважного представника в судове засідання.

Суд розглянувши клопотання відповідача відмовляє в його задоволенні, оскільки відповідачем не наведено жодної причини з якої неможливо направити представника в судове засідання та виконати вимоги ухвали суду .

При цьому суд відзначає, що в силу ст. 28 Господарського процесуального кодексу України представником юридичної особи можуть бути: представник за довіреністю або адвокат та керівництво юридичної особи. Однак, відповідачем не вказано, яка із зазначених осіб, як представник відповідача, не може з'явитись в судове засідання.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 15.08.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

28.01.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» (лізингодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Основа» (лізингоодержувач, відповідач) було укладено договір фінансового лізингу № 369-LD (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору позивач бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність та передати у користування відповідачу на строк та на умовах, визначених цим договором.

Предмет лізингу означає обладнання, зазначене в додатку № 1 Специфікація до договору.

Згідно додатку № 1 (Специфікація) предметом лізингу є : гусеничний гідравлічний екскаватор Hitachi, модель Zaxis 160 LC.

Ціна предмету лізингу становить гривневий еквівалент 147 000,00 доларів США.

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено лізингові платежі, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 140 089,57 грн. та за неналежне виконання зобов'язань нараховані пеня в сумі 72,86 грн., штраф в розмірі 20 000,00 грн. та 3% річних в сумі 16,63 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частина 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Виходячи з положень ст. ст. 1, 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» та ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами розділу 3 договору передача предмету лізингу оформлюється шляхом складання акту приймання-передачі майна.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі акту приймання-передачі від 13.02.2008, підписаного та скріпленого печатками продавця, позивача та відповідача, останній прийняв предмет лізингу : гусеничний гідравлічний екскаватор Hitachi, модель Zaxis 160 LC, серійний номер № НСМ1F100Р00006960, номер двигуна 949178.

Згідно з п. 1.3. договору строк лізингу починається з дати передачі та закінчується у відношенні кожного конкретного предмету лізингу в останню дату платежу, зазначену у додатку № 2 до договору.

Відповідно ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Згідно з п. 7.1. договору складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в графіку лізингових платежів у додатку № 2 до договору.

Порядок розрахунку лізингових платежів та їх складові визначаються відповідно до наступного:

7.1.1. Перший лізинговий платіж складається із:

а) комісійної винагороди лізингодавця за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладанням цього договору (комісія за організацію);

б) відшкодування ціни предмета лізингу (відшкодування).

7.1.2. Другий лізинговий платіж складається з:

а) комісійних за користування предметом лізингу лізингоодержувачем за період з дати передачі до останнього числа місяця, в якому відбулась передача предмету лізингу

та наступних змінних складових:

б) ПДВ на суму нарахованих до сплати комісій згідно з підпунктами а) пункту 7.1.2., що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування таких комісій за відповідний проміжок часу, розраховану від ціни предмет лізингу. ПДВ, згідно з цим підпунктом, розраховується та сплачується у відповідності зі ст. 3.2.2. Закону України «Про податок на додану вартість» або іншою нормою законодавства, що змінить або замінить зазначену.

7.1.3. Періодичні лізингові платежі. Третій та кожен наступний лізинговий платіж складається із:

а) відшкодування;

б) лізингових відсотків, нарахованих на ціну предмета лізингу за вирахуванням відшкодування, дата платежу за яким настала. Відсотки розраховуються на базі місяця з 30 днів та року з 360 днів, починаючи з 1-го числа місяця наступного за тим. В якому відбулась передача предмета лізингу до дати фактичної сплати лізингоодержувачем ціни предмета лізингу або до останнього дня строку лізингу, за відповідним рішенням лізингодавця, згідно з умовами цього договору.

та наступних змінних складових:

в) ПДВ на суму нарахованих до сплати відсотків згідно з підпунктом б) пункту 7.1.3., що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування таких відсотків за відповідний проміжок часу, розраховану від ціни предмет лізингу. ПДВ, згідно з цим підпунктом, розраховується та сплачується у відповідності зі ст. 3.2.2. Закону України «Про податок на додану вартість» або іншою нормою законодавства. Що змінить або замінить зазначену.

7.1.4. змінні складові лізингових платежів, які підлягають сплаті лізингоодержувачем, згідно з пунктами 7.1.2., 7.1.3. цього договору, розраховується на кожну дату платежу та сплачується лізингоодержувачем в складі лізингових платежів.

Згідно з п. 7.4. договору позивач письмово повідомлятиме відповідача про суму лізингового платежу, що належить до сплати, згідно з цим договором за 3 (три) робочих дні до кожної чергової дати платежу.

Сума лізингового платежу, що зазначається в повідомленні про лізинговий платіж, визначається за офіційним курсом обміну гривні до долару США Національного банку України на дату повідомлення.

У разі якщо офіційний курс обміну валюти Національного банку України, який діє на дату повідомлення не співпадає з офіційним курсом обміну Національного банку України на дату платежу позивач здійснює перерахунок перерахунок лізингового платежу і враховує таку різницю в окремому повідомленні.

Коригування суми здійснюється за наступною формулою:

К = (С*КП)- (С*КВР), де

К - сума коригування

С - сума платежу, що зазначена в додатку № 2 до цього договору.

КДП - курс на дату платежу

КП - курс повідомлення

За виключенням очевидної помилки позивача, суми платежу, визначені позивачем, як обумовлено вище, є остаточними і обов'язковими для сторін.

Позивач звільняється від відповідальності перед відповідачем у випадку помилки у зазначених повідомленнях позивача.

Якщо відповідач не отримав з будь-яких причин зазначене в цьому пункті повідомлення відповідач не звільняється від зобов'язання та відповідальності щодо повноти та своєчасності сплати лізингових платежів.

Відповідно до п. 7.5. договору відповідач сплачує на користь позивача лізингові платежі у гривнях на дати платежів, вказані в додатку № 2 до цього договору на рахунок, зазначений в розділі 16 цього договору, в сумі, яка визначена в повідомленні про лізинговий платіж.

20.09.2012 між сторонами укладено додаткову угоду № 1, відповідно до якої відповідач визнав суму боргу перед позивачем по договору в сумі 147 660,73 грн., в тому числі заборгованість з пені - 9 823,26 грн.

Згідно з п. 2 додаткової угоди № 1 від 20.09.2012 сторони домовились, що погашення боргу, який вказано в п. 1 цієї угоди відбуватиметься відповідно до графіку, який викладено в додатку № 1 до цієї та є її невід'ємною частиною.

Відповідно до додатку № 1 до додаткової угоди № 1 від 20.09.2012 суму боргу в розмірі 137 837,47 грн. відповідач мав сплатити 30.06.2013.

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань оплату визнаної суми боргу по лізинговим платежам в розмірі 137 837,47 грн. повністю не виконав.

Згідно з п. 3 додаткової угоди № 1 від 20.09.2012 сторони домовились викласти додаток № 2 до договору в редакції додатка № 2 до цієї додаткової угоди. При цьому сторони дійшли згоди, що зазначений додаток № 2 застосовується до відносин між сторонами за договором фінансового лізингу з 15.02.2012.

Відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання з оплати лізингових платежів, що визначені в додатку № 2 повністю не виконав, в зв'язку з чим у відповідача за період з 15.10.2012 по 15.06.2013 виникла заборгованість перед позивача в розмірі 2 252,10 грн.

Отже, матеріали справи свідчать, що загальна заборгованість відповідача по лізинговим платежам становить 140 089,57 грн.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пункт 3 частини 2 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначає, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України також визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення боргу по сплаті лізингових платежів в розмірі 140 089,57 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату по лізинговим платежам не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Згідно п. 8.2. договору у випадку несплати відповідачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за цим договором, відповідач сплачує позивачу неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нараховану на суму еквівалента ціни предмета лізингу за період такого прострочення.

Отже, з урахуванням встановленого статтею 549 Цивільного кодексу України визначення, пунктом 8.2. договору сторонами передбачена відповідальність за порушення зобов'язання щодо внесення лізингових платежів у вигляді пені.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому, стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо сплати лізингових платежів.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті лізингових платежів відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 8.2. договору, розмір якої, за обґрунтованим розрахунками позивача становить 72,86 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 72,86 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Згідно з п. 5 додаткової угоди № 1 від 20.09.2012 у випадку порушення строків погашення заборгованості за договором, що викладені в додатку № 1 до цієї угоди та додатку № 2 до договору більш ніж на 10 календарних днів відповідач сплачує позивачу штраф в сумі 5 000,00 грн. за кожний випадок порушення.

Оскільки матеріали справи свідчать, що прострочення оплати лізингових платежів згідно додатку № 2 до договору мало місце понад 10 днів за платежами, що мали бути сплачені 15.03.2013, 15.04.2013, 15.05.2013 та 15.06.2013, суд приходить до висновку про задоволення вимог про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 20 000,00 грн. (за обґрунтованим розрахунком позивача).

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті лізингових платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в сумі 16,63 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами договору сторони не визначили інший розмір процентів.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 16,63 грн. (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» (м. Київ, вул. Ковпака, 17, код ЄДРПОУ 13669489) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» (м. Київ, вул. П.Сагайдачного, 22/1, код ЄДРПОУ 33942232) 140 089 (сто сорок тисяч вісімдесят дев'ять) грн. 57 коп. основного боргу по лізинговим платежам, 72 (сімдесят дві) грн. 86 коп. пені, 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. штрафу, 16 (шістнадцять) грн. 63 коп. - 3% річних, 3 203 (три тисячі двісті три) грн. 60 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 19.08.2013.

СуддяВ.В. Сівакова