Рішення № 33026838, 16.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11830/13 16.08.13

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»ДоПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт»Простягнення 3 793,15 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники: Від позивачане з'явивсяВід відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт» (далі - Відповідач) про стягнення 3 793,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 3 720,37 грн. внаслідок чого до позивача в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 72,78 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.06.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 10.07.2013 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.07.2013 р. у зв'язку із неявкою у судове засідання, розгляд справи відкладено до 16.08.2013 р.

12.08.2013 р. через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про здійснення розгляду за його відсутністю, оскільки останній задіяний у інших судових засіданнях.

Представник позивача, згідно заявленого клопотання, у судове засідання не з'явився.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, витребувані ухвалами суду документи та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103024944950, яке отримано останнім 18.07.2013 р.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.09.2011 р. між АТ «СК «АХА Страхування», правонаступником якого є позивач та Мостовою Л.М. укладено договір №3574043 страхування наземного транспорту, за яким позивачем застраховані майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну третіх осіб при використанні застрахованого транспортного засобу «Wolkswagen», державний реєстраційний номер АА 8532 КН.

04.02.2012 р. о 16 годині 00 хвилин громадянин Радченко О.Ю., керуючи транспортним засобом «Renault», державний реєстраційний номер АН 4478 ВТ, в м. Києві на проїзді між вул. Електротехнічна - вул. Крайня ГБК «Спутнік-3», рухаючись заднім ходом, не переконався в безпеці свого маневру внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Wolkswagen», державний реєстраційний номер АА 8532 КН, під керуванням Мостового А.В., що призвело до механічних пошкоджень автомобілів, що підтверджується довідкою №8956608 про обставини ДТП.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 02.03.2012 р. у справі №3-1129/2012 р. водія Радченка Олексія Юрійовича визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Згідно акту виконаних робіт №Н4151652 сформованого ТОВ «Атлант-М» (СТО), вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Wolkswagen», державний реєстраційний номер АА 8532 КН, в результаті його пошкодження при ДТП складає 5 335,37 грн.

Страховим актом №2012/U/MOD00484/UIA1153 від 14.02.2012 р. пошкодження транспортного засобу марки «Wolkswagen», державний реєстраційний номер АА 8532 КН, внаслідок ДТП, що сталося 04.02.2012 р. о 16 годині 00 хвилин в м. Києві на проїзді між вул. Електротехнічна - вул. Крайня ГБК «Спутнік-3», визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 3 720,37 грн.

Позивач виконуючи зобов'язання за договором перерахував на рахунок ТОВ «Атлант-М» СТО страхове відшкодування у розмірі 3 720,37 грн., що підтверджується платіжним дорученням №6237 від 16.02.2010 р.

При цьому, суд відзначає, що з приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Закону України «Про страхування» вбачається, що обов'язки, пов'язані з оцінкою завданої шкоди та проведенням автотоварознавчого дослідження, не стосуються позивача, а під оціненою шкодою розуміється шкода оцінена насамперед страховою компанією.

Крім того, статтею 25 Закону України «Про страхування» визначено, що здійснення страхових страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно із договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Вищого господарського суду України №5011-35/11156-2012 від 30.01.2013 р., №5011-50/17047-2012 від 15.05.2013 р. та №5011-67/7989-2012 від 14.11.2012 р.

З наявного в матеріалах справи страхового акту №2012/U/MOD00484/UIA1153 від 14.02.2012 р. вбачається, що позивачем було оцінено шкоду, завдану власнику забезпеченого транспортного засобу на підставі акту виконаних робіт №Н4151652 сформованого ТОВ «Атлант-М» (СТО) та розрахунку страхового відшкодування.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права вимоги до відповідальної за збитки особи в межах здійсненої виплати.

Вина Радченко О.Ю., який керував автомобілем «Renault», державний реєстраційний номер АН 4478 ВТ, встановлена у судовому порядку.

Як вбачається із матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність Радченко О.Ю. за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним транспортного засобу «Renault», державний реєстраційний номер АН 4478 ВТ застрахована - відповідачем згідно із полісом №АВ/1306905.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У зв'язку з тим, що цивільно-правову відповідальність Радченко О.Ю. за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним транспортного засобу «Renault», державний реєстраційний номер АН 4478 ВТ застраховано відповідачем, що підтверджується полісом №АВ/1306905, то саме відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу в порядку регресу в межах ліміту відповідальності.

Положеннями п. 36.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції зазначеного Закону від 17.02.2011 р. після набрання чинності змін внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" №3045) визначено, що страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентованої виплати) та виплати його;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Заявою №1809АР від 11.10.2012 р., до якої додані документи, передбачені ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", позивач звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 3 720,37 грн.

Відповідач листом №2509 від 26.10.2012 р. надіслав відповідь позивачу на заяву, за змістом якої просив останнього надіслати кольорові фотографії зафіксованих пошкоджень автомобілю «Wolkswagen», державний реєстраційний номер АА 8532 КН на електронному носії інформації.

Проте суд відзначає, що вимогами ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено обов'язку позивача додавати до заяви про виплату страхового відшкодування в порядку регресу кольорові фотографії зафіксованих пошкоджень забезпеченого автомобілю.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент ДТП та направлення позивачем заяви про виплату відшкодування страхового) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту з транспортного засобу «Wolkswagen», державний реєстраційний номер АА 8532 КН, в результаті його пошкодження при ДТП складає 5 335,37 грн., а позивачем набуто право вимоги у розмірі 3 720,37 грн.

Полісом №АВ/1306905 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000,00 грн. франшиза 0,00 грн.

Враховуючи визначені полісом №АВ/1306905 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також розмір вартості відновлювального ремонту, що обмежений розміром шкоди, право на вимогу якої перейшло до позивача, відповідач був зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 3 720,37 грн. у строк до моменту звернення позивача із позовом до суду.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 72,78 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 26.11.2012 р. по 06.06.2013 р.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 979 ЦК України передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

Оскільки зобов'язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, зокрема, сплата 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Таким чином, три проценти річних є наслідком невиконання грошового зобов'язання.

Грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Судом встановлено, що згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у відповідача виникло зобов'язання сплатити на користь позивача суму страхового відшкодування в порядку регресу.

Зобов'язання по сплаті суми страхового відшкодування в порядку регресу, яке за змістом правовідношення є грошовим, відповідач у встановлений строк не виконав, а тому нарахування 3% річних за прострочення грошового зобов'язання по сплаті суми страхового відшкодування є правомірним.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із претензією про відшкодування шкоди в порядку регресу 11.10.2012 р., яка згідно із повідомленням про вручення поштового відправлення №0103235665593, отримана відповідачем 18.10.2012 р.

Звернення позивача із заявою про проведення виплати мали місце після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" від 17.02.2011 р. №3045-VI, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню приписи Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", після внесення змін Законом України 17.02.2011 р. №3045-VI.

Отже, оскільки позивачем обрано досудовий спосіб врегулювання спору, шляхом направлення регресної вимоги на адресу відповідача, а враховуючи приписи п. 36.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції зазначеного Закону від 17.02.2011 р. після набрання чинності змін внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" №3045) строк (90 днів) виконання грошового зобов'язання по сплаті спірного страхового відшкодування настає 18.12.2012 р., а прострочення починається з 19.12.2012 р.

Враховуючи викладене, правомірним періодом нарахування 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання є з 19.12.2012 р. по 06.06.2013 р. (дата закінчення нарахування 3% річних, що визначена позивачем).

На підставі викладеного, за перерахунком суду з урахуванням наданого позивачем розрахунку та встановленого судом періоду нарахування 3% річних, розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання по виплаті страхового відшкодування в порядку регресу становить 51,98 грн.

В іншій частині заявлених до стягнення 3% річних у розмірі 20,80 грн. необхідно відмовити, оскільки вони обраховані за більший період.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування у розмірі 3 720,37 грн. та 3% річних у розмірі 51,98 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

В іншій частині заявлених до стягнення позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт» (04050, м. Київ, вул. Донвар-Запольського, 9/10; код ЄДРПОУ 25005889) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8; код ЄДРПОУ 20474912) страхове відшкодування у розмірі 3 720 (три тисячі сімсот двадцять) грн. 37 коп., 3% річних у розмірі 51 (п'ятдесят одна) грн. 98 коп. та судовий збір у розмірі 1 711 (одна тисяча сімсот одинадцять) грн. 06 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Є.Б. Куркотова

Повний текст рішення складено та підписано 16.08.2013 р.