Рішення № 33026811, 05.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13506/13 05.08.13

За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" ДоПриватного акціонерного товариства "Українська охоронно - страхова компанія" Провідшкодування шкоди в порядку регресу 8076,38 грн. Суддя Блажівська О.Є.

Представники сторін:

Від позивача - не з'явився

Від відповідача - не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 8076, 38 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2013 року порушено провадження у справі № 910/13506/13, розгляд справи призначено на 05.08.2013 року.

31.07.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи

05.08.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва з МТСБУ надійшло повідомлення про розмір страхового покриття.

У судове засідання 05.08.2013 року представники позивача та відповідача не з'явились, про час дату, місце розгляду судового засідання повідомлені належним чином,

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як вбачається з матеріалів справи ухвала про порушення проваження у справі надсилалась відповідачу та позивачу на відповідні адреси, доказом вручення ухвали про порушення є наявні в матеріалах справи зворотні повідомлення про вручення № 03056 04933620, 01032 39831188.

Судом у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи від 31.07.2013 року відмовлено з підстав необгрунтованості.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складений протокол, який долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 05.08.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

В судовому засіданні суд повідомив про порядок отримання повного тексту рішення відповідно до вимог ст. 87 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

В С Т А Н О В И В :

26 вересня 2012 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» та Кравець Н.Б. було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 001360/4002/0000110 предметом якого є страхування майнових інтересів, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу марки «Хюндай», державний реєстраційний номер АА 3151 МК.

28 січня 2013 року сталася дорожньо - транспортна пригода в м. Київ на вул. Зоологічна 3, за участю: автомобіля «Деу», державний реєстраційний номер АА 1237 МІ, під керуванням Каранда В.М. та автомобіля «Хюндай», державний реєстраційний номер АА 3151 МК, під керуванням Іванченка Ю.М.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 15.02.2013 року по справі № 761/3131/13 - п. визнано виним Каранду В.М. у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено штраф у розмірі 340 грн.

На підставі страхового акту № 00109094 від 05.03.2013 року Позивач виконуючи зобов'язання сплатив страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 8 076, 38 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 007841 від 12.03.2013 року.

Відповідно застрахованого у відповідача полісу № АЕ 1797557 страхувальником цивільно-правової відповідальності за експлуатацію транспортного засобу «Деу», державний реєстраційний номер АА 1237 МІ є Каранда В.М.

12 квітня 2013 року позивач звернувся до відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування в порядку зворотної вимоги (регресу) № 03252.

Відповідач регресну вимогу позивача не задовільнив, грошові кошти у сумі 8 076, 38 грн. не перерахував.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у заявку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» перейшло право зворотної вимоги до особи відповідальної за заподіяний збиток.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 15.02.2013 року по справі № 761/3131/13 - п. визнано виним Каранду В.М. у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено штраф у розмірі 340 грн.

Частинами першою та другої статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних,радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина Каранди В.М., яким керував автомобілем «Деу», державний реєстраційний номер АА 1237 МІ встановлена в судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність за експлуатацію транспортного засобу «Деу», державний реєстраційний номер АА 1237 МІ була застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно - страхова компанія» за полісом № АЕ 1797557.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

На підставі заяви про виплату страхового відшкодування від 29.01.2013 року, звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди, завданої власнику КТЗ № 02С/02/13, страхового акту № 00109094 від 05.03.2013, рахунку - фактури № БА - 0029761 від 01.02013 року розмір страхового відшкодування складає 8 076, 38 грн. Позивач виконуючи зобов'язання сплатив страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 8 076, 38 грн., що підтверджується платіжним дорученням № № 007841 від 12.03.2013 року.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Вказаним полісом № АЕ 1797557 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000 грн., франшиза - 1000 грн.

Відповідно до ст.12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно з п.37.1 ст.37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у ст.35 цього Закону документів.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач регресну вимогу позивача не задовольнив, кошти не перерахував, також відповідач належними та допустимими доказами позовних вимог не спростував.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку задовольнити позовні вимоги у розмірі 7 076, 38 грн. страхового відшкодування в порядку регрессу.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ОХОРОННО - СТРАХОВА КОМПАНІЯ" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 145, код ЄДРПОУ 23734213) на користь Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УНІКА» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, будинок 14 - В, код ЄДРПОУ 20033533) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення суму страхового відшкодування в розмірі 7 076, 38 грн.( сім тисяч сімдесят шість грн. 38 коп. ), 1507,47 грн. (одну тисячу п'ятсот сім гривень 47 копійок) судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено: 12.08.2013 року.

Суддя О.Є. Блажівська