Рішення № 33026770, 08.08.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 30/71/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2013 Справа № 908/2437/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Мазіна, 65/97);

до відповідача: Закритого акціонерного товариства "Бердянськбуд" (7100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Шевченка, 13);

про стягнення суми,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін:

від позивача: Дігтяренко В.С., довіреність № 4 від 01.04.2013 р.;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 16.07.213 р. звернулось Публічне акціонерне товариство "Бердянське підприємство теплових мереж" (надалі ПуАТ "Бердянське підприємство теплових мереж") з позовною заявою до Закритого акціонерного товариств "Бердянськбуд" (далі ЗАТ "Бердянськбуд") про стягнення з відповідача суми боргу за договором № 33 "Купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення" від 17.05.2010 р. в розмірі 12098,13 грн., з яких: 7904,10 грн. основного боргу та 4194,03 грн. пені.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 509, 526, 530, 549, 550, 611, 629, 655, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 231, 275 Господарського кодексу України та на умови укладеного сторонами договору. Вказує, що поставлена позивачем на виконання умов договору теплова енергія за період з березня 2013 р. по травень 2013 р., включно, відповідачем не сплачена, що призвело до утворення у останнього заборгованості перед позивачем в сумі 7904,10 грн. Зазначає, що невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді пені, яка за розрахунком позивача склала 4194,03 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.07.2013 р. порушено провадження у справі № 908/2437/13, присвоєно справі номер провадження № 30/71/13, розгляд якої призначено на 08.08.2013 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача у судовому засіданні 08.08.2013 р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі та надав пояснення щодо заявленої до стягнення суми та всіх обставин даної справи.

Відповідач - Закрите акціонерне товариство "Бердянськбуд" - письмовий відзив на позов суду не надав. Процесуальним правом на участь свого представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суду не повідомив. Про час та місце слухання справи відповідач повідомлений належним чином.

Відповідно до пунктів 3.9.1., 3.9.2., 3.9.3. постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У випадку нез'явлення представника відповідача за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи, вжити заходів, передбачених п. 5 ст. 83 або ст. 90 ГПК України, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

Як свідчать матеріали справи, ухвалу господарського суду від 16.07.2013 р. про порушення провадження у справі та призначення судового засідання на 08.08.2013 р. було надіслано на адреси сторін, зазначені в позовній заяві, 19.07.2013 р. (згідно вихідного штемпелю канцелярії господарського суду Запорізької області), тобто в строки, визначені ст.87 ГПК України. Відповідачу кореспонденція направлена на адресу, зазначені у позовній заяві: 7100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Шевченка, 13.

До того ж, згідно долученого до матеріалів справи повідомлення про вручення поштової кореспонденції рекомендований лист, направлений судом на адресу відповідача, вручено його уповноваженому представнику 22.07.2013 р. Тобто, про час та місце слухання даної справи відповідач був обізнаний.

З огляду на викладене, суд має достатньо підстав вважати, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд в господарському суді Запорізької області даної справи.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом матеріалів справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 08.08.2013 р. справу розглянуто в межах строку, передбаченого ст. 69 ГПК України за наявними в ній матеріалами, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

17.05.2010 р. між Закритим акціонерним товариством "Бердянське підприємство теплових мереж", найменування змінено на публічне акціонерне товариство "Бердянське підприємство теплових мереж" (Постачальник) і Закритим акціонерним товариством "Бердянськбуд" (Споживач) укладено договір "Купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення" № 33, за умовами якого (п. 1.1.) Постачальник зобов'язався відпускати теплову енергію на потреби опалення об'єктів Споживача, а Споживач зобов'язався одержувати теплову енергію та оплачувати її вартість відповідно до умов даного договору.

Пунктом 4.8. договору визначено, що Споживач має право вносити авансовий платіж:

- за приєднане теплове навантаження (абонплата) за місяць;

- за постачання теплової енергії згідно розрахунку по місяцям.

Згідно з п.п. 4.9., 4.10. договору, рахунок-акт виконаних робіт виписується до 15 числа місяця, наступного за звітним. Оплата проводиться Споживачем не пізніше 20 числа наступного за звітним місяцем.

Даний договір укладений строком з 01.03.2010 р. по 01.03.2011 р. і вважається пролонгованим на той же строк та на тих же умовах, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодною із сторін не буде заявлено про припинення цього договору або перегляд його умов (п. 8.1. договору).

Вбачається, що договір від 17.05.2010 р. № 33 в установленому законом порядку не розірвано, його дія не припинена.

Судом встановлено, що у період з березня 2013 р. по травень 2013 р., включно, позивачем поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 7904,10 грн., що підтверджується помісячними рахунками-актами виконаних робіт за вказаний період (копії долучені до матеріалів справи). Зазначені рахунки-акти виконаних робіт підписані уповноваженими представниками Споживача (ЗАТ "Бердянськбуд") без жодних претензій та зауважень.

Станом на день звернення позивача до суду, відповідач суму боргу не сплатив.

Позовні вимоги про стягнення з Закритого акціонерного товариств "Бердянськбуд" 12098,13 грн. боргу за договором № 33 "Купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення" від 17.05.2010 р. є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало постачання відповідачу теплової енергії у вигляді гарячої води, а обов'язком відповідача - оплата вартості теплової енергії в порядку та на умовах, визначених договором.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п. п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Матеріалами справи підтверджується, що свої зобов'язання за договором позивачем виконано у повному обсязі, а саме, відповідачу за період з березня 2013 р. по травень 2013 р. постачалась теплова енергія, що підтверджується рахунками-актами виконаних робіт на загальну суму 7904,10 грн.: № 33 від 31.03.2013 р. в сумі 4509,06 грн., № 33 від 30.04.2013 р. в сумі 2106,79 грн., № 33 від 31.05.2013 р. в сумі 1288,25 грн.

Пунктом 2.6 Договору передбачено, що показником виконання гарантійного відпуску теплової енергії є відсутність актів-претензій Споживача к Постачальнику за поточний місяць до 5-го числа наступного за звітним місяцем.

Судом встановлено, що Споживачем підписано вказані вище рахунки-акти виконаних робіт та не надано заперечень щодо даних, зазначених у рахунках-актах, отже, акти вважаються погодженими із Споживачем.

Отже, обґрунтованим слід визнати нарахування позивачем вартості теплової енергії за рахунками-актами за період з березня 2013 р. по травень 2013 р., включно, яку всупереч умовам договору та вимог закону, відповідач не сплатив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 7904,10 грн.

Факт заборгованості відповідача в сумі 7904,10 грн. позивачем документально підтверджений та обґрунтований.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання. Зобов'язання відповідача оплатити надані послуги не припинено.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача суми 7904,10 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 4194,03 грн. пені.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 611 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами п. 5.3.4. договору передбачено, що за несвоєчасну оплату отриманих послуг, Споживач сплачує на користь Постачальника штраф у розмірі 1,0% за кожен день прострочення платежу, але не більше ніж 100% суми заборгованості. Пеня нараховується за шість останніх місяців, що передують даті подання позову до суду.

Частиною третьою статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Оскільки Законом України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлено відповідальність за несвоєчасне внесення плати за надані комунальні послуги, то нарахування пені має відбуватися відповідно саме до положень названого Закону, а приписи Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" до таких правовідносин не застосовуються.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього пені заявлені позивачем обґрунтовано.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, суд дійшов до висновку, що в межах заявлених позовних вимог він є вірним, складеним відповідно до вимог чинного законодавства.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму 4194,03 грн. пені.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов'язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В даному випадку, відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, не надав суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним зобов'язань за договором № 33 "Купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення" від 17.05.2010 р.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. За таких обставин, враховуючи, що спір доведений до суду з вини відповідача, витрати зі сплати судового збору (1720,50 грн.) у повному обсязі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Закритого акціонерного товариств "Бердянськбуд" (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Шевченка, 13, код ЄДРПОУ 01239826, р/р 26003301160023 у Філії "Відділення Промінвестбанк у м. Бердянськ", МФО 313117) на користь Публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Мазіна, 65/97, код ЄДРПОУ 05541120, р/р № 26032301000530 в Філії Запорізьке обласне управління ВАТ «Ощадбанк», МФО 313957) 7904 (сім тисяч дев'ятсот чотири) грн. 10 коп. основного боргу за поставлену теплову енергію, 4194 (чотири тисячі сто дев'яносто чотири) грн. 03 коп. пені та 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 12.08.2013 р.