Постанова № 33025009, 19.06.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2013 року Справа № 814/303/13-а

м. Миколаїв

10:20

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:

Приватного сільськогосподарського підприємства «Родіна», вул. Леніна, 152, с. Пересадівка,Жовтневий район, Миколаївська область, 57220

до відповідача:

Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Торгова, 63 А, м.Миколаїв,54050

про:

визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 19.04.2010 № 0000182301/0,

Приватне сільськогосподарське підприємство «Родіна» (надалі – Підприємство або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 19.04.2010 № 0000182301/0, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі Миколаївської області (надалі – ДПІ або відповідач), правонаступником якої є Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція Миколаївської області Державної податкової служби (т. с. 2, ар. 4-8, 14).

В обґрунтування позову Підприємство вказало на безпідставність висновків ДПІ про заниження суми податкового зобов’язання та суми податкового кредиту з податку на додану вартість і на неправомірність визначення відповідачем податкового зобов’язання та, відповідно, застосування штрафних санкцій.

Відповідач надав письмові заперечення (т. с. 2, ар. 1-3), в яких просив у задоволенні позову відмовити.

На підставі частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

З 15.02.2010 по 29.03.2010 ДПІ здійснила виїзну планову перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2009, іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2009, результати якої оформила актом від 06.04.2010 № 509/23-03764726 (надалі – Акт, т. с. 1, ар. 56-104).

На стор. 51-52 Акта (т. с. 1, ар. 81-82) ДПІ вказала, що Підприємство порушило підпункт 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункт 4.1 статті 4, абзац перший підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпункт 7.3.1 пункту 7.3, абзац перший підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі – Закон про ПДВ), що призвело до заниження суми податку на додану вартість на 431 283 грн., а також пункт 3.1 статті 3, підпункт 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, пункт 11.29 статті 11 Закону № 168 та пункт 6 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 № 271(надалі – Порядок № 271), в частині нецільового використання (перерахування) сум ПДВ, які залишаються у розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників, - 172 381 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 19.04.2010 № 0000182301/0 (т. с. 1, ар. 105) ДПІ, з посиланням на підпункт «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункт 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі – Закон № 2181), визначила Підприємству суму податкового зобов’язання з ПДВ – 819 305, 50 грн. (в тому числі 431 283 грн. – основний платіж, 388 022,50 грн. – штрафні (фінансові) санкції).

Сума 431 283 грн. складається з 401 081 грн. – заниження Підприємством податкових зобов’язань у серпні 2009 року і 30 202 грн. – завищення Підприємством податкового кредиту (січень 2007 року – 945 грн., лютий 2007 року – 597 грн., березень 2007 року – 629 грн., квітень 2007 року – 378 грн., травень 2007 року – 1 858 грн., липень 2007 року – 943 грн., серпень 2007 року – 250 грн., вересень 2007 року – 5 184 грн., жовтень 2007 року – 6 451 грн., листопад 2007 року – 4 481 грн., грудень 2007 року – 1 897 грн., січень 2008 року – 459 грн., лютий 2008 року – 1 488 грн., березень 2008 року – 1 378 грн., квітень 2008 року – 649 грн., травень 2008 року – 127 грн., червень 2008 року – 538 грн., липень 2008 року – 143 грн., серпень 2008 року – 493 грн., вересень 2008 року – 48 грн., жовтень 2008 року – 63 грн., листопад 2008 року – 158 грн., грудень 2008 року – 744 грн., січень 2009 року – 301 грн.).

На вимогу суду відповідач надав розрахунок фінансових (штрафних) санкцій до Акта (т. с. 2, ар. 27-30). Виходячи з цього розрахунку, сума 388 022,50 грн. (штрафні (фінансові) санкції) складається з: 215 641,50 грн. (50% від 431 283 грн.) і 172 381 грн. – кошти, що були використані Підприємством не за цільовим призначенням, в зв’язку з чим, відповідно до пунктів 4 і 5 Порядку № 271, підлягають стягненню до державного бюджету.

Обставини, за яких ДПІ дійшла висновку про завищення Підприємством податкового кредиту на 30 202 грн. (порушення підпункту 7.2.4 пункту 7.2 і підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168), детально викладені на стор. 14-16 Акта (т. с. 1, ар. 62-63). На думку відповідача, позивач не мав права включати до податкового кредиту (загальних податкових декларацій) відповідних податкових періодів суми за податковими накладними, що були виписані Приватним підприємством «Ритмо» (ПП «Ритмо»). Перелік податкових накладних наведений у додатку № 15 до Акта (т. с. 1, ар. 101).

Підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181 встановлено, що контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях.

Як зазначено у підпункті 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов’язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п’ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як вказано вище, Підприємство надало під час перевірки відповідні податкові накладні.

Суд зауважує, що Акт в цій частині не відповідає вимогам Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства (затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327), оскільки в ньому відсутнє викладення фактів порушення Підприємством податкового законодавства.

Виходячи із зазначеного в Акті, висновки відповідача про порушення позивачем цих норм ґрунтуються виключно на інформації, що міститься в акті (складеному ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва) від 09.03.2010 № 304/23-300/33250717 про неможливість проведення перевірки ПП «Ритмо». З цього приводу суд зазначає, що акт про неможливість проведення перевірки може підтвердити лише факт непроведення перевірки. Отже, цей документ не міг бути використаний ДПІ в якості носія доказової інформації.

Стосовно відомостей, що містяться в акті про неможливість проведення перевірки ПП «Ритмо», про анулювання 12.10.2007 свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, суд зазначає таке.

По-перше, ДПІ не надала суду допустимого доказу на підтвердження цього факту.

По-друге, як вказано у додатку № 15 до Акта (т. с. 1, ар. 101), до суми 30 202 грн. була включена лише одна податкова накладна, що була виписана після 12.10.2007, - податкова накладна № 24 від 18.10.2007 на суму ПДВ 5 667 грн. Інші податкові накладні датовані раніше 12.10.2007.

Крім того, суд приймає до уваги таке. Відповідно до підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону № 2181, за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надані пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного стооку податковий орган не визначає суму податкових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов’язання, а спір стосовно такої податкової декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Враховуючи це, відповідач взагалі не мав права у квітні 2010 року визначати суми податкових зобов’язань за січень і лютий 2007 року (загальна сума – 1 542 грн.), оскільки, згідно з підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181, граничний строк подання податкової декларації за січень 2007 року – 20 лютого 2007 року, граничний строк подання податкової декларації за лютий 2007 року – 20 березня 2007 року. Відповідно, 1095-й день за декларацією за січень 2007 року – 19 лютого 2010 року, 1095-й день за декларацією за лютий 2007 року – 19 березня 2010 року.

Враховуючи це, на думку суду, висновок ДПІ про завищення Підприємством податкового кредиту на суму 30 202 грн. є безпідставним, тому Рішення в частині визначення податкового зобов’язання в сумі 45 303 грн. (з яких 30 202 грн. – основний платіж, 15 101 грн. – штрафні (фінансові) санкції – 50% від суми 30 202 грн.) підлягає визнанню протиправним і скасуванню.

На стор. 9 Акта (т. с. 1, ар. 60) ДПІ вказала, що, в порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 і підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168, Підприємство до складу податкових зобов’язань загальної податкової декларації за серпень 2009 року не включило суму 401 081 грн. (ПДВ від вартості реалізованих Товариству з обмеженою відповідальністю «ВинАгро» основних виробничих фондів).

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 168, об’єктом оподаткування є зокрема операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168 встановлено, що датою виникнення податкових зобов’язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з переліком видаткових накладних, актів прийому-передачі реалізованих основних фондів (додаток № 19 до Акта, т. с. 1, ар. 104), реалізація (відвантаження) товарів вартістю 2 406 491,10 грн. відбулась 01.08.2009.

У позовній заяві Підприємство підтвердило, що суму 401 081 грн. до складу податкових зобов’язань загальної податкової декларації за серпень 2009 року воно не включило, а помилково відобразило у скороченій податковій декларації. Суд критично ставиться до доводів позивача. По-перше, як свідчать показники скороченої податкової декларації за серпень 2009 року (т. с. 1, ар. 118-120), сума податкових зобов’язань Підприємства за операціями з ТОВ «ВинАгро» - 162 999,50 грн. (а не 401 081 грн.). По-друге, ця сума мала бути включена до складу податкових зобов’язань саме загальної податкової декларації.

Також позивач вказав, що у грудні 2009 року у нього виникло право на включення до податкового кредиту суми 650 000 грн., яке він використав лише у березні 2010 року шляхом подання уточнюючого розрахунку. Підприємство зазначило, що при визначенні суми податкових зобов’язань (за весь період, що був перевірений) ДПІ мала врахувати цю обставину. На думку позивача, наявність раніше «неврахованого» податкового кредиту в сумі 650 000 грн. унеможливлювала донарахування податкових зобов’язань в сумі 401 081 грн.

З цього приводу суд зазначає таке. «Уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість в зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок» за звітний (податковий) період грудень 2009 року позивач подав відповідачу у червні 2010 року (т. с. 1, ар. 114), і ця обставина додатково підтверджена постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2012 у справі № 2-а-6210/10/1470 (т. с. 1, ар. 23-25). Як вказано вище, перевірку Підприємства було завершено у квітні 2010 року (оформлення Акта). Таким чином, твердження Підприємства про недотримання контролюючим органом обов’язку врахувати як суми заниження податкових зобов’язань, так і суми заниження податкових зобов’язань, є безпідставними.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що вимоги позивача про визнання протиправним і скасування Рішення в частині визначення податкового зобов’язання в сумі 601 621,50 грн. (з яких 401 081 грн. – основний платіж, 200 540,50 грн. – штрафні (фінансові) санкції – 50% від суми 401 081 грн.) задоволенню не підлягають.

Як вказано вище, сума штрафу (388 022, 50 грн.) складається з:

15 101 грн. (завищення податкового кредиту за податковими накладними ПП «Ритмо»);

200 540,50 грн. (заниження податкових зобов’язань за операціями реалізації з ТОВ «ВинАгро»);

172 381 грн. (кошти, що були використані не за цільовим призначенням).

На стор. 32-34 Акта (т. с. 1, ар. 71-73) ДПІ вказала, що до податкового кредиту скорочених податкових декларацій (загальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства) Підприємство, в порушення підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168, включило суму 173 048 грн., в тому числі:

156 488 грн. – за податковими накладними ПП «Ритмо» (січень 2007 року – 36 461 грн., лютий 2007 року – 5 809 грн., березень 2007 року – 89 340 грн., травень 2007 року – 16 978 грн., червень 2007 року – 1 233 грн., вересень 2007 року – 6 000 грн., листопад 2007 року – 667 грн. (т. с. 1, ар. 101);

16 560 грн. – за податковою накладною Приватного підприємства «Комтрейд» від 31.07.2008 № 1170. Доводи ДПІ щодо незаконності включення позивачем до податкового кредиту суми 16 560 грн. ґрунтуються виключно на акті (складеному ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва) від 02.03.2010 № 130/01-040/35356995 про неможливість проведення перевірки ПП «Комтрейд».

З підстав, що викладені вище, суд визнає безпідставними висновки відповідача про порушення позивачем підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168.

З урахуванням «Зведених даних щодо задекларованих та встановлених в ході проведення перевірки сум податку на додану вартість по ПСП «Родіна» (додаток № 14 до Акта, т. с. 1, ар. 100), ДПІ на стор. 37 Акта (т. с. 1, ар. 74) вказала, що на суму 172 381 грн. (173 048 грн. за мінусом податкового кредиту листопада 2007 року в сумі 667 грн.) збільшується чиста сума зобов’язань за податковими деклараціями з ПДВ за спеціальним режимом оподаткування – сільськогосподарського товаровиробника за пунктом 11.29 статті 11 Закону № 168. Також відповідач зазначив, що позивач порушив пункт 5 Порядку № 271.

Суму 172 381 грн. ДПІ визначила до сплати як штраф, що передбачений пунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181.

Суд вважає незаконним нарахування цього штрафу.

По-перше, як вказано вище, є недоведеними висновки ДПІ про завищення податкового кредиту в сумі 173 048 грн.

По-друге, відповідно до чинної у 2007 році – першому півріччі 2008 року редакції пункту 11.29 статті 11 Закону № 168, на який послалась ДПІ, до 1 січня 2009 року було зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м’яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Для новостворених сільськогосподарських товаровиробників різних форм власності питома вага сільськогосподарської продукції в загальній сумі валового доходу підприємства в поточному році визначається за даними звітного періоду. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Як вказано у пункті 4 Порядку № 271, на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємством молока та м’яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період. Залишок податкових зобов’язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку. Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто від’ємне значення різниці між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, зараховується сільськогосподарським товаровиробникам на зменшення податкових зобов’язань наступних звітних періодів.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 271, кошти, перераховані сільськогосподарськими товаровиробниками на окремий рахунок, використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання кошти стягуються до державного бюджету в безспірному порядку.

За логікою ДПІ, якби Підприємство не включило до податкового кредиту суму 172 381 грн., його податкові зобов’язання були б більшими на суму 172 381 грн. Ці кошти мали б залишитися в розпорядженні позивача і могли бути використані на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. Проте, оскільки Підприємство суму 172 381 грн. на окремий рахунок не перерахувало, на думку ДПІ, це свідчить про нецільове використання відповідної суми коштів.

Суд вважає доводи ДПІ хибними, оскільки, як вказано вище, стягненню до державного бюджету підлягають суми використаних не за цільовим призначенням коштів (реальної позитивної, а не гіпотетичної, різниці між одержаною сільськогосподарським товаровиробником сумою ПДВ і сплаченою сільськогосподарським товаровиробником сумою ПДВ).

По-третє, Порядок № 271 втратив чинність 10.04.2009 (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2009 № 291). Отже, у квітні 2010 року у ДПІ не було права стягувати до державного бюджету кошти за нормами Порядку № 271.

По-четверте, як вказано вище, суму 172 381 грн. відповідач визначив як штраф, що підлягає стягненню на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181. Суд зазначає, що ДПІ безпідставно ототожнило суми, про які зазначено у пунктах 4 і 5 Порядку № 271, із штрафом, яким, відповідно до пункту 1.5 статті 1 Закону № 2181, є плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов’язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами. Про незаконність такого ототожнення неодноразово зазначав Вищий адміністративний суд України (ухвала від 03.04.2007 у справі за позовом СТОВ «Фактор» до Старокостянтинівської ОДПІ Хмельницької області; ухвала від 22.05.2007 у справі за позовом СТОВ «Любимівське» до Новокаховської ОДПІ Херсонської області; ухвала від 25.06.2007 у справі за позовом СТОВ «Ніва» до Смілянської ОДПІ Черкаської області; постанова від 24.09.2008 у справі за позовом ПСП «Левадне» до ДПІ у Гуляйпільскому районі Запорізької області, ухвала від 15.02.2011 у справі за позовом СТОВ Агрофірми «Лідер» до ДПІ у Совєтскому районі АРК), а також Верховний Суд України (постанова від 04.07.2011 у справі за позовом СТОВ Агрофірми «Лідер» до ДПІ у Совєтскому районі АРК).

На підставі викладеного, суд вважає, що Рішення підлягає визнанню протиправним і скасуванню в частині визначення податкового зобов’язання за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 172 381 грн.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 128, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000182301/0, що було прийнято 19.04.2010 Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі Миколаївської області, в частині визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість на 217 684 грн. (з яких 30 202 грн. – основний платіж, 187 482 грн. – штрафні (фінансові) санкції).

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Зобов’язати Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області стягнути на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «Родіна» судові витрати в сумі 609,51 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна