Постанова № 33024969, 12.08.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2013 року 810/3629/13-а

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончева О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Морозова К.В. (за довіреністю)

від відповідача: Літвінов О.А. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю "ТОПРЕНТ" Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОПРЕНТ" (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 червня 2013 року № 0002052205 та № 0002062205.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними, оскільки прийняті на основі помилкових висновків про порушення ТОВ «ТОПРЕНТ» вимог пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2 статті 198, пункту 198.3 статті 198, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.10 статті 200 Податкового кодексу України при формуванні показників валових витрат та податкового кредиту ТОВ «ТК «Акцепт». Всупереч викладеним в акті перевірки висновкам, господарські операції між ТОВ «ТОПРЕНТ» та ТОВ «ТК «Акцепт» мали реальний характер що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме:договорами поставки, податковими накладними, видатковими накладними, банківськими виписками, наказами про введення в експлуатацію, актами внутрішнього переміщення, товарно-транспортними накладними, довіреностями. Оскільки одним з основних видів діяльності ТОВ «ТОПРЕНТ» є інші види оптової торгівлі, придбаний товар у ТОВ «ТК «Акцепт» був використаний позивачем для перепродажі іншим компаніям.

Позивач також стверджує, що перевіряючими не досліджувались фактичні обставини господарських операцій ТОВ «ТОПРЕНТ», а використано лише інформацію, яка не мітить жодного доведеного факту, підтвердженого належними доказами щодо безтоварності операцій про які йдеться в акті перевірки.

Тому, згідно з позицією позивача, висновки викладені в акті перевірки ТОВ «ТОПРЕНТ» від 11 червня 2013 року № 584/22-00/37868048 не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені виключно на основі припущень, а прийняті на їх основі податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби при проведення перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, тому оскаржувані рішення прийняті відповідачем правомірно. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими оскільки у ході перевірки встановлено порушення законодавства, що позбавляє ТОВ «ТОПРЕНТ» права на формування показників валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «ТК «Акцепт».

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОПРЕНТ» зареєстроване 7 вересня 2011 року у Солом'янській районній у місті Києві державній адміністрації,що підтверджується випискою з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1 а.с.12).

На податковому обліку ТОВ «ТОПРЕНТ» перебуває у Державній податковій інспекції у Вишгородському районі відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №НБ 411154 (т.1 а.с.16).

Відповідно до матеріалів справи, у період з 4 червня 2013 року по 6 червня 2013 року посадовою особою Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби на підставі підпункту 78.1.1. пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та згідно наказу від 4 червня 2013 року № 280, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТОПРЕНТ» з питань правильності нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «ТК «Акцепт» за період з 1 жовтня 2011 року по 31 грудня 2011 року. Результати перевірки оформлено актом від 11 червня 2013 року № 584/22-00/37868048 (далі по тексту- Акт перевірки) (т.1 а.с.22-47).

У ході перевірки органом державної податкової служби проаналізовано акт від Державної податкової інспекції у Печерському районі місті Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТК «Акцепт» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 1 вересня 2011 року по 31 січня 2012 року» від 3 березня 2012 року № 01/22-4/37813837 та встановлено відсутність управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (послуг, робіт)

Ураховуючи вищезазначене відповідач дійшов висновку про порушення ТОВ «ТОПРЕНТ» вимог пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, в результаті чого занижено грошові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 269421,00 грн. та порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2 статті 198, пункту 198.3 статті 198, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.10 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 214112,00 грн.( в тому числі за жовтень 2011 року у сумі 56333,00 грн.

На основі висновків акту перевірки, 27 червня 2013 року Державною податковою інспекцію у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002052205, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «ТОПРЕНТ» з податку на додану вартість на 267640,00 грн. в тому числі за основним платежем на 214112,00 грн. та 53528,00 грн. за штрафними санкціями) та податкове повідомлення-рішення № 0002062205, яким суму грошового зобов'язання ТОВ «ТОПРЕНТ» з податку на прибуток на 269421,00 грн. ( в тому числі за основним платежем на 269421,00 грн.) (т.1 а.с.51,52).

Не погоджуючись з рішеннями відповідача ТОВ «ТОПРЕНТ» звернулось до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року № 435-IV, Господарським кодексом України від 16 січня 2003 року № 436-IV, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Надаючи правову оцінку господарським відносинам між ТОВ «ТОПРЕНТ» та ТОВ «ТК «Акцепт» при укладанні та виконанні договорів, які на переконання відповідача є нікчемними, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зазначене положення відображає один з найважливіших принципів договірного регулювання суспільних відносин - принцип свободи договору.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до приписів статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до матеріалів справи, між ТОВ «ТОПРЕНТ» та ТОВ «ТК «Акцепт» було укладено договори: від 20 вересня 2011 року № 20-09, згідно умов якого, Постачальник (ТОВ «ТК «Акцепт») передає у власність Покупцеві ( ТОВ «ТОПРЕНТ»), а Покупець приймає та оплачує товар у кількості, якості та асортименті, зазначених у специфікації та видаткових накладних; від 3 жовтня 2011 року № 01-10, згідно умов якого Постачальник (ТОВ «ТК «Акцепт») передає у власність Покупцеві ( ТОВ «ТОПРЕНТ»), а Покупець приймає та оплачує товар у кількості, якості та асортименті, зазначених у специфікації та видаткових накладних; від 1 грудня 2011 року № 01-12, Постачальник (ТОВ «ТК «Акцепт») передає у власність Покупцеві ( ТОВ «ТОПРЕНТ»), а Покупець приймає та оплачує товар у кількості, якості та асортименті, зазначених у специфікації та видаткових накладних( т.1 а.с.53-54,57-58,69-70).

У силу вимог статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно статті 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

При цьому факт передачі, перевезення та оплати товару може бути доказано податковими, бухгалтерськими та іншими документами первинного обліку.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, бухгалтерським обліком є процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

На виконання умов договорів поставки від 20 вересня 2011 року № 20-09, 3 жовтня 2011 року № 01-10, від1 грудня 2011 року № 01-12 ТОВ «ТК «Акцепт» передано ТОВ «ТОПРЕНТ» госпблок 40ф, госпблок, госпблок 20ф, ліжка двоярусні, матраци, стільці, подушки, госпблок 5т, що підтверджується:

- видатковими накладними: від 23 вересня 2011 року № 505 (т.1 а.с.55), від 3 жовтня 2011 року № 545 (т.1 а.с.59), від 14 жовтня 2011 року № 620 (т.1 а.с.61), від 2 листопада 2011 року № 595 ( т.1 а.с. 63), від 15 листопада 2011 року № 605 (т.1 а.с.65), від 18 листопада 2011 року № 685 (т.1 а.с.67), від 1 грудня 2011 року № 675 (т.1 а.с.71), від 9 грудня 2011 року № 705 (т.1 а.с.73), від 19 грудня 2011 року № 715 (т.1 а.с.75).

Перевезення придбаного у ТОВ «ТК «Акцепт» товару здійснювалось контрагентом позивача ФОП ОСОБА_1 відповідно до договору перевезення від 19 вересня 2011 року № 04/09/12-ТП (т.2 а.с.12), що підтверджується:

- товарно-транспортними накладними: від 23 вересня 2011 року ( т.1 а.с.199-201), від 24 вересня 2011 року (т.1 а.с.202-204), від 2 листопада 2011 року (т.2 а.с.2-5), від 15 листопада 2011 року (т.2 а.с.36-37), від 2 грудня 2011 року (т.2 а.с.58-61),від 9 грудня 2011 року (т.2 а.с.71-72), від 19 грудня 2011 року (т.2 а.с.75-77).

Доставлено товар на склад позивача( м.Київ, вул.Віскозна,17), яий згідно договору оренди від 1 жовтня 2011 року № 53-АР орендується ТОВ «ТОПРЕНТ» (т.2 а.с.78-81).

У відповідності до статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Розрахунки за поставлений ТОВ «ТК «Акцепт» здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками( т.1 а.с.79-94).

ТОВ «ТОПРЕНТ» отримано від ТОВ «ТК «Акцепт» податкові накладні:

- від 23 вересня 2011 року № 505 на загальну суму 92000,00 грн. в тому числі ПДВ 15333,33 грн.( т.1 а.с.56), від 3 жовтня 2011 року № 20 на загальну суму 136000,00 грн. в тому числі ПДВ 22666,67 грн.( т.1 а.с.60), від 14 лютого 2011 року № 294 на загальну суму 110000,00 грн. в тому числі ПДВ 18333,33 грн. (т.1 а.с.62), від 2 листопада 2011 року № 57 на загальну суму 298021,00 грн. в тому числі ПДВ 49670,17 грн.( т.1 а.с.64), від 15 листопада 2011 року № 323 на загальну суму 121000,00 грн. в тому числі ПДВ 20166,67 грн. (т.1 а.с.66), від 18 листопада 2011 року № 415 на загальну суму 90655,00 грн. в тому числі ПДВ 15109,17 грн. (т.1 а.с.68), від 1 грудня 2011 року № 33 на загальну суму 264000,00 грн. в тому числі ПДВ 44000,00 грн. (т.1 а.с.72), від 9 грудня 2011 року № 212 на загальну суму 156000,00 грн. в тому числі ПДВ 26000,00 грн. (т.1 а.с.74), від 19 грудня 2011 року № 390 на загальну суму 138000,00 грн. в тому числі ПДВ 23000,00 грн.(т.1 а.с.76).

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 390203, одним з основних видів економічної діяльності ТОВ «ТОПРЕНТ» є інші види оптової торгівлі (т.1 а.с.14).

Придбаний у ТОВ «ТК «Акцепт» товар позивачем зараховано на облік товариства, що підтверджується:

- наказами про введення в експлуатацію від 23 вересня 2011 року № 1-23/09/2011(т.1 а.с.182), від 15 листопада 2011 року № 1-15/11/2011 (т.2 а.с.35), від 1 грудня 2011 року № 1-01/12/2011(т.2 а.с.57), від 9 грудня 2011 року № 1-09/12/2011 (т.2 а.с.69), від 19 грудня 2011 року № 1-19/12/2011 (т.2 а.с.74);

- актами внутрішнього переміщення основних засобів (т.1 а.с.182-198).

Також придбаний товар був реалізований ТОВ «ТОПРЕНТ» замовникам, що підтверджується: договором поставки між ТО»ТОПРЕНТ» та ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «Екософт» від 29 листопада 2011 року № 29/11/11 (т.1 а.с.172174), договором поставки між ТОВ «ТОПРЕНТ» та ТОВ «Мак Роад» від 20 грудня 2011 року № 12/20-Пр (т.1 а.с.175-177), видатковою накладною від 10 січня 2012 року № 8 (т.1 а.с.205), довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від 5 січня № 10(т.1 а.с.206),видатковою накладною від 24 травня 2012 року № 682 (т.1 а.с.207), довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від 24 травня 2012 року № 226 (т.1 а.с.208), видатковою накладною від 12 травня 2012 року № 574 (т.1 а.с.209), довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від 11 травня 2012 року № 185 (т.1 а.с.210), видатковою накладною від 3 жовтня 2011 року № 545 (т.1 а.с.211), видаткова накладна від 4 жовтня 2011 року № 4 (т.1 а.с.221), довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від 4 жовтня 2011 року № 625 (т.1 а.с.222), видатковою накладною від 10 квітня 2012 року № 419 (т.1 а.с.223), довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від 9 квітня 2012 року № 131089 (т.1 а.с.224), видатковою накладною від 7 березня 2012 року № 260 ( т.1 а.с.225), довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від 5 березня 2012 року № 43 (т.1 а.с.226), видатковою накладною від 27 січня 2012 року № 116 (т.1 а.с.227), довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від 27 січня 2012 року № 58 (т.1 а.с.228), видатковою накладною від 12 листопада 2011 року № 209 (т.1 а.с.229), довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від 8 листопада 2011 року № ААБ 000592 (т.1 а.с.230), видатковою накладною від 20 квітня 2012 року № 427 (т.1 а.с.231), довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від 20 квітня 2012 року серія КСГ № 000176 (т.1 а.с.232), видатковою накладною від 29 грудня 2011 року № 214 (т.1 а.с.244), довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від 29 грудня 2011 року № 114 (т.1 а.с.245), видатковою накладною від 13 грудня 2011 року № 71 (т.2 а.с.6), довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від 13 грудня 2011 року № 416871(т.2 а.с.7), видатковою накладною від 9 листопада 2011 року № 210 (т.2 а.с.8), довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від 9 листопада 2011 року № 450 (т.2 а.с.9), видатковою накладною від 2 грудня 2011 № 366 (т.2 а.с.10), довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від 1 грудня 2011 року № 01/12-2 (т.2 а.с.11), видатковою накладною від 12 квітня 2012 року № 424 (т.2 а.с.12), довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від 12 квітня 2012 року № 45 (т.2 а.с.13), видатковою накладною від 1 лютого 2012 року № 108 (т.2 а.с.14), довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від 31 січня 2012 року № 38 (т.2 а.с.15), видатковою накладною від 27 грудня 2011 року № 192 (т.2 а.с.16), довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від 26 грудня 2011 року № 593 (т.2 а.с.17), видатковою накладною від 22 листопад 2011 року № 275 (т.2 а.с.18), довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від 18 листопада 2011 року № 1267 (т.2 а.с.19), видатковою накладною від 25 січня 2012 року № 100 (т.2 а.с.20), довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від 25 січня 2012 року № 49 (т.2 а.с.21), видатковою накладною від 19 січня 2012 року № 49 (т.2 а.с.22), довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від 19 січня 2012 року № 741983 (т.2 а.с.23), видатковою накладною від 24 лютого 2012 року № 233 (т.2 а.с.24), довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від 23 лютого 2012 року № 7 (т.2 а.с.25), видатковою накладною від 20 березня 2012 року № 299(т.2 а.с.26), довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від 20 березня 2012 року № 9(т.2 а.с.27), видатковою накладною від 19 січня 2012 року № 84 (т.2 а.с.28), довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від 17 січня 2012 року № 13 (т.2 а.с.29), видатковою накладною від 19 січня 2012 року № 83 (т.2 а.с.30), довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від 19 січня 2012 року № 20 ( т.2 а.с.31), видатковою накладною від 24 січня 2012 року № 93 (т.2 а.с.32), довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від 24 січня 2012 року № 32 (т.2 а.с.33), договором поставки від 23 листопада 2011 року № 23/11/11 між ТОВ «ТОПРЕНТ» та ТОВ «УДАЙ»(т.2 а.с.38-39), видатковими накладними (т.2 а.с.40,42,44,51,52,54,62,64,66), довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей(т.2 а.с.41,43,45,53,55,63,65,67)

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Ураховуючи вищезазначені обставини суд дійшов висновку, що укладені між ТОВ «ТОПРЕНТ» та ТОВ «ТК «Акцепт» правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Щодо твердження відповідача про безтоварність договорів поставки, укладених між позивачем ТОВ «ТОПРЕНТ» та ТОВ «ТК «Акцепт», суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Необхідно зазначити, що в даній адміністративній справі, відповідачем, який стверджує про фактичне невиконання договорів з поставки товару, повинно бути надано належні докази на підтвердження неможливості виконання сторонами умов договорів, недостовірності інформації, відображеної у первинних документах бухгалтерського обліку.

Разом з тим, відповідачем на підтвердження позиції щодо безтоварності господарських операцій не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договорів, були сфальсифікованими, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, підставою для визнання безтоварними господарських операцій ТОВ «ТОПРЕНТ» та ТОВ «ТК «Акцепт» є відсутність виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання у ТОВ «ТК «Акцепт» та безтоварність операцій між ТОВ «ТК «Акцепт» та його контрагентами. У зв'язку цим відповідачем зроблено висновок про нікчемність операцій з поставки по ланцюгу до «вигодонабувача»

Суд звертає увагу на те, що змістом господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТК «Акцепт» є поставка госпблок 40ф, госпблок, госпблок 20ф, ліжка двоярусні, матраци, стільці, подушки, госпблок 5т. Як встановлено судом, відповідачем не досліджувався зміст господарських операцій між ТОВ «ТК «Акцепт» та його контрагентами. Тому, твердження про нікчемність операції між ТОВ «ТК «Акцепт» та його контрагентами не є беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій позивача.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11, при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Спростовуючи викладене в акті перевірки твердження відповідача про безтоварність операцій між позивачем та ТОВ «ТК «Акцепт» суд враховує ту обставину, що жодних доказів відсутності поставок товару до ТОВ «ТОПРЕНТ» відповідач не надав.

Натомість, первинними документами з поставки товару, що є в матеріалах справи та які досліджені судом, підтверджується реальність здійснення операцій поставки, відповідність дій позивача господарській меті, а також достовірність усіх даних, наведених у документах, які надають право на податковий кредит, що, в свою чергу, спростовує доводи відповідача про безтоварність господарських операцій.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2. статті 198 Податового кодексу України України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пункту 201.11статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, у наданих позивачем видаткових і податкових накладних зазначено перелік товарів, що відповідає умовам договору поставки та видам господарської діяльності позивача.

Виконання договору підтверджується також подальшим використанням придбаних у товарів в межах господарської діяльності позивача, як того вимагає п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статі 201 Податкового кодексу України внаслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Сучасні торгівельні рішення» не відповідає дійсним обставинам справи.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізований товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.1 даної статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на основі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами, ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II даного Кодексу.

Згідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючи наведене,суд приходить до висновку, що витрати, понесені позивачем за період, що перевірявся, при веденні фінансово-господарської діяльності з ТОВ «ТК «Акцепт» повинні приймати участь у формуванні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства за цей період, оскільки підтверджуються відповідними первинними документами, що містяться в матеріалах справи.

Таким чином, висновки відповідача про порушення ТОВ «ТОПРЕНТ» вимог пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2 статті 198, пункту 198.3 статті 198, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.10 статті 200 Податкового кодексу України при формуванні показників валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «ТК «Акцепт» є безпідставними. Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби рішень від 27 червня 2013 року № 0002052205 та № 0002062205 є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження правомірності оскаржуваних рішень.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності та враховуючи, що органом державної податкової служби не доведено безтоварності господарських операцій позивача та наявності порушень, що позбавляють ТОВ «ТОПРЕНТ» права на формування показників валових витрат та податковий кредит, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 9, 11, 14, 70, 71, 86,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби від 27 червня 2013 року № 0002052205.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби від 27 червня 2013 року № 0002062205.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОПРЕНТ" судовий збір із Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби у сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 16 серпня 2013 року.