Постанова № 33024861, 14.08.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2013 року Справа № 811/2362/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дегтярьової С.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача: Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

- №0000061701 від 09.07.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 27 748,86 грн. основного платежу та 6 937,22 штрафних (фінансових) санкцій;

- №0000071701 від 09.07.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 34 204,67 грн. основного платежу та 8 551,17 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що не допускав порушень, а тому вважає податкові повідомлення-рішення такими, що не відповідають чинному законодавству.

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі з огляду на неможливість контрагента позивача (ТОВ "СБС"), на думку податкового органу, здійснювати господарські операції через відсутність матеріальних ресурсів економічно необхідних для досягнення результатів економічної діяльності.

На підставі ухвали від 14.08.2013 р. розгляд справи проведено в порядку письмового провадження у відповідності до ст.122 КАС України.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

У період з 03 по 14 червня 2013 року посадовими особами Кіровоградської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт №513/1710/НОМЕР_1 від 21.06.2013 р., висновками якого, зокрема, є порушення, на думку відповідача, позивачем:

- п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями) - донараховано податок з доходів фізичних осіб за 2012 рік в сумі 27 748,98 грн.;

- п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями) - донараховано податок на додану вартість в сумі 34 204,67 грн. в т.ч.: за лютий 2012 року в сумі 17 054,67 грн., за квітень 2012 року на суму 17 150,00 грн. (а.с.15-44).

09.07.2013 р. Кіровоградською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на підставі акту перевірки винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення (а.с.13-14).

Як встановлено в судовому засіданні, грошові зобов'язання за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями визначено у зв'язку з завищенням позивачем, на думку відповідача, за лютий, квітень 2012 року податкового кредиту з ПДВ у загальному розмірі 34 204,67 грн. та завищення валових витрат за 2012 рік на суму 171 023,35 грн. у зв'язку з включенням до їх складу сум за господарськими операціями з ТОВ «СБС», яке, на думку Кіровоградської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, не могло здійснювати господарські операції через відсутність матеріальних ресурсів економічно необхідних для досягнення результатів економічної діяльності.

Судом встановлено, що 14 березня 2012 року до Кіровоградської ОДПІ позивачем подано податкову декларацію з ПДВ за лютий 2012 року, в якій задекларовано податковий кредит в розмірі 30 770,00 грн., до складу якого включено, зокрема, ПДВ у сумі 17 054,67 грн. за податковими накладними, виданими ТОВ «СБС» по придбанню автозапчастин та комплектуючих (а.с.50, 53, 56, 114-166). Даний товар позивачем оприбутковано відповідно до видаткових накладних (а.с.49, 52, 55). Оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено в повному обсязі безготівковим шляхом, що підтверджується випискою по рахунку (а.с.68-75).

Судом встановлено, що 16 травня 2012 року до Кіровоградської ОДПІ позивачем подано податкову декларацію з ПДВ за квітень 2012 року, в якій задекларовано податковий кредит в розмірі 46 562,00 грн., до складу якого включено, зокрема, ПДВ у сумі 17 150,00 грн. за податковими накладними, виданими ТОВ «СБС» по придбанню автозапчастин та комплектуючих (а.с.61,64, 67, 117-119). Даний товар позивачем оприбутковано відповідно до видаткових накладних (а.с.60, 63, 66). Оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено в повному обсязі безготівковим шляхом, що підтверджується звітом по дебетових та кредитових операціях по рахунку (а.с.76-78).

Згідно з пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому в п.198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.п. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Відповідно до п.177.2 ст. 177 ПК України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

У відповідності до п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Зі змісту акту вбачається, що основним видом господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 є діяльність автомобільного вантажного транспорту (а.с.16). Позивач має для здійснення даного виду діяльності відповідну ліцензію, про що вказано відповідачем в акті перевірки (а.с.16).

В ході розгляду справи встановлено, що позивач має у власності автомобілі, які використовує для здійснення господарської діяльності (а.с.128-132, 179). З метою здійснення господарської діяльності ним і придбавались запасні частини, які використані в ремонті автомобілів, що були задіяними в перевезеннях на замовлення його контрагентів, що підтверджується відповідними актами та договорами (а.с.79-110, 139-143).

Згідно договору оренди нерухомого майна ФОП ОСОБА_1 має у користуванні нежитлове приміщення, яке слугує для зберігання придбаного товару (а.с.133-135). Транспортування товару здійснювалось позивачем особисто на власних автомобілях.

В ході розгляду справи судом встановлено, що позивачем укладено з ТОВ "СБС" та ТОВ «Креатив Постач" договори на транспортні послуги, де позивач є виконавцем послуг (а.с.136-138, 144-149).

Пунктом 198.6 ст.198.6 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд вважає, що зробивши висновки про нікчемність укладеного правочину, податковий орган не врахував наступного.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, вказаною нормою права визначено об'єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в акті перевірки не наведено, визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладеного позивачем правочину.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоду не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Як вбачається з акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган посилався на ч.1 ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Акт перевірки свідчить про те, що нікчемність укладеного правочину податковий орган пов'язує з тим, що сторонами укладено угоду, яка не спрямована на настання реальних наслідків, що такою угодою обумовлені. Тобто, перевіряючими в акті перевірки вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі ст.234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до ч.2 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Але доказів того, що вищевказаний договір визнано судом недійсним, відповідачем суду не надано. Натомість встановлені обставини справи свідчать про те, що позивачем здійснене реальне придбання товарів, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 94, 159 - 163, 167 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000061701 від 09 липня 2013 року, винесене Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 27 748,86 грн. основного платежу та 6 937,22 штрафних (фінансових) санкцій.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000071701 від 09 липня 2013 року, винесене Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 34 204,67 грн. основного платежу та 8 551,17 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Присудити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1 (АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 774,50 грн. (сімсот сімдесят чотири грн. 50 коп.), зобов'язавши Державну казначейську службу у Кіровоградській області стягнути з Державного бюджету України вказаний судовий збір шляхом безспірного списання із рахунка Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області код ЄДРПОУ 38758683.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду С.В. Дегтярьова