Постанова № 33024856, 16.08.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2013 року № 2а-2399/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Новопак СВ» доМиронівської міжрайонної державної податкової інспекції у Київській областіпровизнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Новопак СВ» (надалі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції у Київській області (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.04.2012 № 0001112301, за яким позивачеві донараховано грошове зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 347084, 87 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ним правомірно визначено об'єкт оподаткування податком на прибуток шляхом відображення у податковій декларації за ІІ-ІІІ квартал 2011 року загального показника від`ємного значення об`єкта оподаткування за результатами діяльності у 2010 році. Позивачем вказано на неправильне застосування податковим органом положень Податкового кодексу України, з підстав чого просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідачем позов не визнано, надано заперечення суду в письмовій формі. В обґрунтування заперечень відповідачем зауважено, що позивачем, в порушення пункту 3 підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України при розрахунку об'єкта оподаткування за ІІ-ІІІ квартал 2011 року включено від'ємне значення за наслідками діяльності 2010 року, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування та заниження об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств. На думку відповідача, до складу ІІ-ІІІ кварталів 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкту оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за І-ІІІ квартали 2011 року без урахування від'ємного значення, що увійшло до складу І кварталу 2011 року з 2010 року. А відтак, оскаржувані рішення прийнято з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Водночас, у ході судового розгляду справи 16.08.2013 представниками сторін подано письмові клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності та враховуючи наявність клопотань позивача та відповідача про розгляд справи у письмовому провадження суд, на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні та на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як то встановлено судом, у січні 2012 року посадовими особами Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (яка у подальшому була реорганізована у Миронівську міжрайонну державну податкову інспекцію в Київській області Державної податкової служби) проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Новопак СВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 30.09.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.09.2011.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено Акт від 30.01.2012 № 32/23-1/33065515 (далі - Акт перевірки).

У ході перевірки позивача перевіряючими було досліджено порядок відображення позивачем у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств витрат.

Так, податковим органом встановлено, що ТОВ «Новопак СВ» перенесено до рядку 06.6 податкової декларації з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2011 року від'ємне значення об'єкта оподаткування попередніх податкових років у сумі 12470914,00 грн. Згідно даних наведених у декларації за ІІ-ІІІ квартали 2011 року, об'єкт оподаткування має від'ємне значення і складає «-8977745» грн., у тому числі від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду (р.06.6 декларації) становить 12470914,00 грн.

При цьому, в декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року платником задекларовано від'ємне значення попереднього податкового року (рядок 04.9 декларації) у сумі 12582412,00 грн., а об'єкт оподаткування (рядок 08 декларації) у розмірі «-12470914,00 грн.» перенесено до рядка 06.6 «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року)» податкових декларацій з податку на прибуток підприємства за II квартал 2011 року, ІІ-ІІІ квартали 2011 року.

На підставі встановлених обставин посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2011 року на суму 8977745,00 грн.

На думку податкового органу, аналіз положень даної норми свідчить про те, що право платника податків на включення до витрат другого календарного кварталу показника від'ємного значення за підсумками І кварталу 2011 року пов'язуються лише з діяльністю платника податків у цьому кварталі. Тому, положення вказаної норми Податкового кодексу України не поширюються на об'єкти оподаткування, що виникли у 2010 році і регулювались Законом України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств".

Оскільки вказане вище порушення вплинуло на формування позивачем податкового зобов`язання за ІІ-ІІІ квартал 2011 року, за наслідками акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.02.12 № 0000322301, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 520627,31 грн., (за основним платежем 347084,87 грн. та за штрафними санкціями 173542,44 грн.)

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач у порядку, визначеному статтею 56 Податкового кодексу України, звернувся до Державної податкової служби у Київській області із відповідною скаргою.

За результатами розгляду скарги позивача, Державною податковою службою у Київській області прийнято рішення про розгляду скарги від 12.04.12 № 690/10/10-206/123-355, яким частково скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 08.02.12 № 0000322301 на суму 173542,44 грн., в частині застосованої штрафної санкції та зобов'язано Миронівську міжрайонну державну податкову інспекцію в Київській області Державної податкової служби прийняти податкове повідомлення-рішення форми «П» про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 8977745,00 грн.

З урахуванням та рішення ДПС в Київській області відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.04.2012 № 0001122301, за яким позивачеві зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 8977745,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 24.04.2012 № 0001112301, за яким позивачеві донараховано грошове зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 347084, 87 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 24.04.2012 № 0001112301, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам між сторонами, з приводу яких виник публічно-правовий спір, суд виходить з такого.

Правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу доходу та витрат платника цього податку на час виникнення спірних правовідносин визначаються нормами Податкового кодексу України, зокрема, розділом ІІІ "Податок на прибуток".

Пунктом 1 Розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України встановлено, що розділ III цього Кодексу "Податок на прибуток підприємств" набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

Відповідно до пункту 1 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" Податкового кодексу України, розділ III цього Кодексу "Податок на прибуток підприємств" застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

До 1 квітня 2011 року правила врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування (залишків) наступних податкових періодах регулювалися положеннями Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств".

Аналіз викладених положень Податкового кодексу України свідчить про те, що в період з 01.01.2011 по 01.04.2011 правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку регулювалися саме Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", а починаючи з 01.04.2011 - положеннями Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

За загальним правилом пункту 16.4 статті 16.4 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону.

У статті 6 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", норми якої протягом 2010 року діяли із врахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього закону, встановлено, що об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно до пункту 22.4 Прикінцевих положень Закону в редакції Закону України від 20.05.2010 № 2275-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", що в частині внесених змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" набрав чинності з 1 липня 2011 року, у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Таким чином, від'ємне значення минулих років, зокрема 2010 року, є складовою частиною витрат І кварталу 2011 року, оскільки його включення до складу податкових витрат саме в цьому періоді було передбачене положеннями Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що діяв у той час.

Як то встановлено судом, позивачем реалізовано його право на включення до складу валових витрат суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за результатами діяльності у 2010 році, шляхом включення до податкової декларації за І квартал 2011 року показника такого від'ємного значення.

Відтак, від'ємне значення минулих років, зокрема, 2010 року - це абсолютно правомірна складова витрат І кварталу 2011 року, оскільки його включення до складу валових витрат саме в цьому періоді було передбачено нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що діяв у той час.

Судом встановлено, що при його розрахунку, згідно статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові доходи І кварталу 2011 року зменшувалися позивачем на суму валових витрат цього періоду, а складовим елементом валових витрат І кварталу 2011 року, згідно з пункту 6.1 статті 6 і пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», було, зокрема, від'ємне значення (збитки) 2010 року.

При цьому, вказаний в рядку 06.6 податкової декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ-ІІІ квартал 2011 року показник не «розщеплюється» на «від'ємне значення (збитки) минулих років» і «від'ємне значення (збитки) І кварталу 2011 року», що є закономірним і логічним продовженням справляння підприємством податку на прибуток з урахуванням даних минулого звітного періоду.

Зазначене також підтверджується й формою податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 № 143, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 за №271/7592, оскільки сума збитків попереднього року включається до рядку 04.9, який акумулюється у рядку 04 «Валові витрати», та формою податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 28.02.2011 № 114, оскільки сума збитків попередніх періодів вказується у рядку 06.6 декларації, акумулюється у рядку 06.6 «Інші витрати» та, відповідно, включається до рядку 04 «Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування».

Відтак, такі збитки складаються з усіх витрат минулого звітного податкового періоду та в подальшому стають витратами звітного періоду.

Судом встановлено, що під час здійснення перевірки позивача податковим органом перевірку первинних документів позивача здійснено не було, оскільки сумнівів у законності формування позивачем показника валових витрат та від'ємного значення у попередніх податкових періодах в нього не виникло.

Як то з'ясовано судом, податковим органом зроблено висновки щодо порушення позивачем вимог пункту 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України на підставі арифметичних розрахунків за даними податкової звітності позивача.

Під час судового розгляду справи сторони підтвердили, що між ними не існує спору щодо правильності формування від'ємного значення об'єкту оподаткування за результатами діяльності за попередні податкові періоди, у тому числі за I квартал 2011 року та за 2010 рік.

Жодних заперечень з боку відповідача щодо достовірності даних податкового обліку щодо формування від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, зокрема, щодо реального характеру господарських операцій платника податків, наслідком яких стало утворення збитків або неправомірного застосування платником податків окремих норм, які регулюють справляння податку на прибуток, - суду не надано.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що дослідження економічного обґрунтування валових витрат позивача 2010 року, які у подальшому були включені у від'ємне (увійшли до від'ємного) значення об'єкта оподаткування у І кварталі 2011 року, яке, у свою чергу, було включено позивачем до складу витрат ІІ кварталу 2011 року, було здійснено судом в постанові Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2012 у справі № 2а-529/12/1070, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2013.

Так, відповідач не заперечує проти правильності віднесення вказаних коштів до валових витрат за перший квартал 2011 року та правомірності формування від'ємного значення об'єкту оподаткування першого кварталу 2011 року.

Разом із тим, податковий орган оспорює право платника податків на включення до складу валових витрат за ІІ-ІІІ квартал 2011 року підприємства збитків, які виникли у 2010 році, зазначаючи, що до складу витрат ІІІ кварталу 2011 року повинно включатися виключно від'ємне значення об'єкту оподаткування, отримане позивачем за результатами здійсненої господарської діяльності за І та ІІ квартали 2011 року без урахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року.

Суд зазначає, що починаючи з II кварталу 2011 року до доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, застосовуються норми Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Згідно пункту 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України пункт 150.1 статті 150 цього Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Наведені вище норми не містять обмежень щодо формування об'єкта оподаткування за ІІ та ІІІ квартали 2011 року лише виходячи з результатів господарських операцій, здійснених у першому кварталі 2011 року, та без урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування, що увійшло до складу І кварталу 2011 року за минулі податкові роки як і не встановлює жодних особливостей щодо методології його розрахунку за підсумками І кварталу 2011 року.

Відтак, від'ємне значення об'єкта оподаткування, сформоване у І кварталі 2011 року з урахуванням від'ємного значення, що увійшло до складу цього показника з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових років, повністю враховується при розрахунку (формуванні) об'єкта оподаткування за ІІ та ІІІ квартали 2011 року.

Згідно пункту 7.3 статті 7 Податкового кодексу України, будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Так, положення статті 139 Податкового кодексу України містять вичерпний перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку. Так, зазначений перелік не містить такого поняття як «від'ємне значення об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року за попередні податкові періоди».

Враховуючи, що відповідачем не поставлено під сумнів правильність визначення позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування, встановленого у податковій декларації за 2010 рік та І квартал 2011 року, суд дійшов висновку, що при декларуванні від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду, в рядок 06.6 податкової декларації з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартал 2011 року, позивачем правомірно включено валові витрати, задекларовані у рядку 04.9 декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року, оскільки останні набули статусу саме валових витрат І кварталу 2011 року, після їх декларування позивачем та відсутності будь-яких коригувань контролюючого органу.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за необхідне наголосити, що відповідач помилково тлумачить пункт 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, вважаючи, що для включення до складу витрат, починаючи з ІІ кварталу 2011 року, враховується від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане лише у І кварталі 2011 року, без урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування будь яких інших звітних податкових періодів, яке відображається в рядку 06.6 податкової декларації з податку на прибуток.

Вищенаведене тлумачення контролюючим органом вказаної норми Кодексу порушує право позивача на правомірне та обґрунтоване зменшення останнім об'єкту оподаткування в зв'язку із понесеними ним витратами для здійснення господарської діяльності.

Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що норми Податкового кодексу України є схожими з нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; збитки, сформовані в рамках дії Закону, не мають строку давності, та повинні враховуватись у від'ємному значенні з податку на прибуток у II-ІІІ кварталі 2011 року до повного погашення такого від'ємного значення.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України у листі від 13.09.2012 № 2019/12/13-12 «Щодо застосування пункту 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України».

Поряд із вказаним суд зауважує, що податкове повідомлення-рішення відповідача від 24.04.2012 № 0001122301, за яким позивачеві зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 8977745,00 грн. є предметом розгляду судової справи № 2а-2398/12/1070.

Оскільки рішення у адміністративній справі № 2а-2398/10/1070 та результати його розгляду безпосередньо впливають на встановлення правомірності висновків податкового органу щодо донарахування податку на прибуток у розмірі 347084, 87 грн., судом було зупинено провадження до набрання законної сили рішенням у вищевказаній адміністративній справі.

Так, постановою Київського окружного адміністративного суду від 28.02.2013 у справі № 2а-2398/12/1070, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2013, позов ТОВ «Новопак СВ» задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 24.04.2012 № 0001122301, за яким позивачеві зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 8977745,00 грн.

При цьому суди дійшли висновку про правомірність відображення ТОВ «Новопак СВ» у податковій звітності з податку на прибуток підприємств за ІІ-ІІІ квартал 2011 року від'ємного значення об'єкту оподаткування з урахуванням суми такого від'ємного значення попереднього 2010 року та, як наслідок, відсутності факту завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у ІІ-ІІІ квартали 2011 року у розмірі 8977745,00 грн.

В силу приписів частини першої статті 72 та частини другої статі 255 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Наведена норма визначає підстави звільнення від доказування особи, щодо якої встановлені обставини у судовому рішенні в іншій справі, що набрало законної сили. Отже, в силу частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони не зобов'язані повторно доводити преюдиційні факти, що їх стосуються та встановлені в іншому судовому рішенні, якщо про це зазначено у мотивувальній чи резолютивній частинах цього рішення.

Відтак, оскільки постанова Київського окружного адміністративного суду від 28.02.2013 у справі № 2а-2398/12/1070 набрала законної сили, доказів зупинення її виконання суду не надано, а мотивувальна частина судового рішення містить оцінку правовідносин щодо відображення позивачем у податковій звітності з податку на прибуток підприємств за ІІ-ІІІ квартал 2011 року від'ємного значення об'єкту оподаткування з урахуванням суми такого від'ємного значення попереднього 2010 року у розмірі 8977745,00 грн., суд дійшов висновку, що дані обставини доведенню не підлягають.

З огляду на зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та ураховуючи ту обставину, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення рішення було прийнято унаслідок встановлення перевіряючими завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування у розмірі 8977745,00 грн., що призвело до заниження об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у розмірі 347084,87 грн. та ураховуючи, що судовими рішеннями встановлено правомірність відображення позивачем у податковій звітності з податку на прибуток від'ємного значення об'єкту оподаткування з урахуванням суми такого від'ємного значення попереднього 2010 року, суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 24.04.2012 № 0001112301, за яким позивачеві донараховано грошове зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 347084, 87 грн., прийнято відповідачем безпідставно та підлягає скасуванню.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не доведено правомірності свого рішення.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно частини першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані. Оскільки позивачем вимоги про відшкодування судових витрат не заявлялися, судові витрати стягненню з позивача на користь відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 122, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції у Київській області від 24.04.2012 № 0001112301, за яким товариству з обмеженою відповідальністю «Новопак СВ» донараховано грошове зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 347084, 87 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Колеснікова І.С.