Рішення № 33022915, 19.08.2013, Старобешівський районний суд Донецької області

справа № 245/334/13-ц

Старобешівський районний суд Донецької області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2013 року смт.Старобешево

Старобешівський районний суд Донецької області у складі: головуючої-судді Сазонової М.Г., при секретарі Євсєй Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Старобешево цивільну справу за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька будівельна компанія», третя особа на боці відповідача - ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за участі сторін, їх представників: від позивачів - ОСОБА_5;. від відповідача - ОСОБА_6, ОСОБА_7,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачі 26.04.2013 року звернулись до суду із позовом до відповідача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, яка спричинена автотранспортною пригодою посилаючись на те, що 06.10.2006 року о 08 годині 30 хвилин ОСОБА_4, керуючи автомобілем Mersedes Benz Actros 3313, реєстраційний номер НОМЕР_1, на 50-му кілометрі автошляху Донецьк-Новоазовськ-Седово у Старобешівському районі Донецької області, діючи необережно, у порушення п.1.5,11.3 Правил дорожнього руху України, не впевнився у безпеці свого маневру та об"їжджаючи огорожі, виїхав на зустрічну смугу руху, де сталося зіткнення керованого ним автомобілю з автомобілем FIAT DUKATO, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_8, який рухався у зустрічному напрямку. В результаті дорожньо-транспортної пригоди з вини ОСОБА_4, ОСОБА_2 було спричинено перелом лівої великоберцової кістки, перелом зовнішнього мищелка лівої великої бердової кістки, відповідно висновку СМЕ 365/Д від 21.11.2006 року. Згідно висновку авто-технічної експертизи №256 від 25.05.2009 року дії ОСОБА_4 перебували у причинно-наслідковому зв*зку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди. 02.12.2009 р. було винесено постанову по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_4, в котрій справу було закрито, згідно до ст..ст. 7-1,11-1 КПК України. Згідно наказам №38 від 03.08.2005 р., №17/1к від 15.05.2009 р. працював водієм на ТОВ «Донецька будівельна компанія». На час ДТП ОСОБА_4 перебував на роботі, зідно табелю відпрацьованого часу. За наслідками ДТП було пошкоджено автомобіль ОСОБА_9 та спричинено матеріальну шкоду, відповідно акту автотоварознавчого дослідження №21 від 21.03.2007 року у сумі 24641 гривень 64 копійки. Автомобіль було визнано непридатним до експлуатації,після чого з жовтня 2006р. по лютий 2008 року перебував на платній стоянці ПП Тавберідзе, за що було сплачено 7625 грн, згідно квитанції від 12.02.2008 р. №963063, довідки Старобешівського РВ ГУМВС України від 17.01.2008р. Позивачем ОСОБА_9 було витрачено 4250 грн. на правову допомогу, відповідні витрати пов*язані з діями відповідача, третьої особи та утворюють майнові збитки. Таким чином ОСОБА_9 завдано збитки у розмірі 36516,64 грн. Внаслідок ДТП ОСОБА_8 були причинені тілесні ушкодження, останній витратив на лікування загалом 1506,14 грн., що є майновими збитками. Травмування супроводжувалось спричиненням значного фізичного болю та зміною звичайних життєвих умов, що спричинило ОСОБА_8 моральної шкоди в розмірі 15000 грн. ОСОБА_9 втратив автомобіль, який був засобом для існування, оскільки заробляв їм на життя. Також останній хвилювався за рідну людину, батька, чим була спричинена ОСОБА_9 моральна шкода, котру він оцінив у 10000 грн. ОСОБА_9 сплачено 350 грн. за підготовку позовної заяви та судовий збір у розмірі 229,40 грн., ці кошти просить стягнути з відповідача.

На підставі викладеного ОСОБА_8 просить стягнути з відповідача майнову шкоду у розмірі 1506,14 гривень, моральну шкоду у розмірі 15000 гривень.

На підставі викладеного ОСОБА_9 просить стягнути з відповідача майнову шкоду у розмірі 36516,64 гривень, моральну шкоду у розмірі 10000 гривень та понесені судові витрати.

11 червня 2013 року провадження у справі було відкрито та справу призначено до судового розгляду.

Позивачі та їх представник у судовому засіданні на заявлених вимогах наполягали та просили позов задовольнити з мотивів що у ньому наведені.

Представник відповідача ТОВ «Донецька будівельна компанія» у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог ОСОБА_8, ОСОБА_9, посилаючись на те, що ОСОБА_4 не визнав свою провину у скоєнні ДТП, постанова про закриття кримінальної справи за ст..49 КК України не є належним доказом провини, оскільки в ній відсутні будь-які посилання на винуватість ОСОБА_4. З стягненням матеріальної шкоди з відповідача на користь ОСОБА_9 не визнав, оскільки в ДТП приймали участь три транспортних засоби, та саме з контактуванням трактора «МТЗ -82» т/н Т6664 ДК під керуванням ОСОБА_10 з автомобілем позивача було заподіяно останньому матеріальну шкоду. Внаслідок дій ОСОБА_10 ОСОБА_4 був змушений змінити напрямок руху та скоїти зіткнення з автомобілем «Mersedes-Benz», д/н НОМЕР_1, який на той момент не рухався. ОСОБА_8 не відреагував на сигнали жезлу працівника ДАІ та продовжив рух, внаслідок чого скоїв зіткнення. Дії ОСОБА_10 не відповідали вимогам п.11.3 ПДР України та перебували у причинно-наслідковому зв*язку із настанням ДТП, згідно висновкам автотехнічної експертизи №256 від 25.05.2009 р. Таким чином, володільці джерел підвищеної небезпеки відповідають солідарно за шкоду, заподіяну взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам. Згідно з актом товарознавчого дослідження №21 від 21.03.2007 р. автомобіль «FIAT DUKAТО»» було визнано неприродним к експлуатації, таким чином у разі стягнення судом вартості автомобіля на користь ОСОБА_9, просить передати остатки автомобіля відповідальній за шкоду особі. Даний автомобіль перебував на платній стоянці, витрачені кошти у розмірі 7625 грн. позивач просить стягнути з відповідача, з чим він не згоден, оскільки СПД ОСОБА_11 відповідно до свідоцтва про його реєстрацію, було створено 29.08.2007 р., тобто через рік після розміщення автомобіля на стоянці, таким чином надавати послуги зі зберіганням автомобілю в період з жовтня 2006 р. по серпень 2007 фактично не міг. До кримінальної справи у якості речових доказів автомобіль «FIAT DUKATО» не долучався, на зберігання до провадження слідчих дій не передавався, відсутні були підстави для розміщення на стоянці приватного підприємця. Вважає заяву необґрунтованою, та просить відмовити в повному обсязі.

ОСОБА_4, у судовому засіданні з позовними вимогами не погодився, зазначив, що не визнає своєї провини у скоєнні ДТП, та просив відмовити ОСОБА_9, ОСОБА_8 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Постанову отримав, проте не оскаржив.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, вважає заявлений позов ОСОБА_8, ОСОБА_9 таким, що підлягає частковому задоволенню.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показав судові, що у нього в провадженні перебувала кримінальна справа за звинуваченням ОСОБА_4 за ст.286 ч.1 КК України. Fiat Dukato він речовим доказом не визнавав, на стоянку не поміщував. Зазначив, що 17 січня 2008 року він склав довідку щодо можливості розпорядження вказаним автомобілем на прохання ОСОБА_9

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 06.10.2006 року о 08 годині 30 хвилин ОСОБА_4, керуючи автомобілем Mersedes Benz Actros 3313, реєстраційний номер НОМЕР_1, на 50-му кілометрі автошляху Донецьк-Новоазовськ-Седово у Старобешівському районі Донецької області, діючи необережно, у порушення п.1.5,11.3 Правил дорожнього руху України, виїхав на зустрічну смугу руху, де сталося зіткнення керованого ним автомобілю з автомобілем FIAT DUKATO, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_8, який рухався у зустрічному напрямку

За загальним правилом цивільна відповідальність за завдану майнову та моральну шкоду настає за наявності чотирьох складових: неправомірності дій заподіювача шкоди, негативного наслідку таких дій (шкоди), причинного зв»язку між діями заподіювача шкоди та завданою шкодою, а також вини особи, яка завдала шкоду.

Постановою Старобешівського районного суду Донецької області від 02.12.2009 року кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ст.. 286 ч.1 КК України закрито на підставі ст. 49 КК України по строкам з нереабілітуючих підстав. Третя особа ОСОБА_4, як обвинувачений у кримінальній справі погодився на її закриття на підставі вищезазначеної норми і повідомив суд, що правові наслідки такого звільнення від кримінальної відповідальності він розуміє (а.с.7-9).

Отже, у судовому засіданні встановлено та не підлягає доказуванню, відповідно до ст.61 ЦПК України, що дорожньо-транспортна пригода сталась з вини ОСОБА_4

Автомобіль «Mersedes Benz Actros» д/н0603 ВВ, яким керував водій ОСОБА_4 було передано в оренду до ТОВ «Донецька будівельна компанія».

Із наданого договору оренди від 07 серпня 2006 року №08/04А, а також акту прийому передачі від 07 серпня 2006 року видно, що ТОВ «ДАЕМ» передало, а ТОВ «Донецька будівельна компанія» прийняло в орендне користування зокрема автомобілем «Mersedes Benz Actros» д/н0603 ВВ.

Відповідно до копії подорожнього листа від 06 жовтня 2006 року № 417757, що виписаний ТОВ «ДАЕМ» на ім"я ОСОБА_4, автомобіль «Mersedes Benz Actros» д/н НОМЕР_1 передавався у розпорядження «ДС», що означає «Донецкая строительная компания», яке використовують механіки по випуску. Оскільки усі автомобілі підприємства утримуються на території гаражу орендодавця, то подорожні листи на них виписуються з кутовим штампом ТОВ «ДАЕМ» і випуск їх здійснюється механіками цього підприємства.

Випискою з табелю відпрацьованого робочого часу за жовтень 2006 року ТОВ «Донецька будівельна компанія» підтверджує той факт, що ОСОБА_4 06 жовтня 2006 року відпрацював на підприємстві повний робочий день.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Відповідно до Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (далі - Правила), власники транспортних засобів зобов'язані зареєструвати їх в органах Державної автоінспекції Міністерства внутрішніх справ України. При цьому прізвище, ім'я, по батькові або найменування юридичної особи - власника (співвласника) транспортного засобу вказуються у свідоцтві про реєстрацію такого транспортного засобу. Експлуатація транспортних засобів, не зареєстрованих у підрозділах Державної автоінспекції, забороняється.

Доказами, що підтверджують правову підставу володіння автомобілем, можуть бути свідоцтво про реєстрацію автомобіля або документ, що підтверджує право користування та (або) розпорядження вказаним автомобілем, і виданий на період дії такого документа тимчасовий реєстраційний талон.

Разом із цим п. 16 зазначених Правил встановлено, що отримання власником транспортного засобу, який передав право користування і (або) розпорядження належним йому транспортним засобом, тимчасового реєстраційного талону не є обов'язковим і здійснюється за бажанням.

Отже, якщо у особи, яка керує транспортним засобом, але не є його власником, відсутній тимчасовий реєстраційний талон, проте є, наприклад, дійсний договір оренди, вона вважається такою, що володіє цим транспортним засобом на відповідній правовій підставі.

Згідно з роз'ясненнями п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», під час розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди за ст. 1172 ЦК України суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених ст. 1166 ЦК України, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяно шкоду, перебуває у трудових відносинах із цією організацією, і шкоду було заподіяно нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків незалежно від того, яким саме працівником цієї організації (постійним, сезонним, тимчасовим, за трудовим договором чи на інших умовах) вона булла заподіяна.

Факт наявності між володільцем та особою, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки, трудових відносин має бути підтверджений належними доказами (первинними документами, довідкою Фонду соціального страхування на випадок безробіття, довідкою органу Державної податкової служби України тощо).

Як видно з матеріалів справи, транспортний засіб, керуючи яким ОСОБА_4 вчинив злочин, на підставі договору оренди перебував у володінні ТОВ «Донецька будівельна компанія» і подорожнім листом в день ДТП автомобіль був переданий у розпорядження саме цього підприємства.

За таких умов, шкоду належить стягувати саме з ТОВ «Донецька будівельна компанія».

В результаті дорожньо-транспортної пригоди з вини ОСОБА_4 було пошкоджено автомобіль позивача ОСОБА_3 та спричинено матеріальну шкоду, відповідно висновку автотоварознавчого дослідження № 21 від 21.03.2007 року у сумі 24641 гривні 64 копійки. (а.с. 142-151).

Відповідно до довідки начальника РЕВ 1-го МРВ м.Донецька УДАЇ УМВС України у Донецькій області зареєстрований транспортний засіб Fiat Dukato державний номер НОМЕР_2, знятий з обліку у зв»язку із вибраковкою (17).

За таких умов на користь позивача ОСОБА_3 слід стягнути 24641,64 грн.

Що стосується позовних вимог в частині відшкодування витрат на збереження транспортного засобу Fiat Dukato державний номер НОМЕР_2, в розмірі 7625 грн.(з жовтня 2006 року по лютий 2008 року), то вони понесені позивачем добровільно і ним не доведено, що їх необхідність безпосередньо пов»язана з заподіянням шкоди внаслідок ДТП, показання слідчого Гумуржи за відсутності належного процесуального документа, суд до уваги не приймає. Більш того, суд не приймає до уваги видану квітанцію №963063 на вказану вище суму, оскільки в ній не вказаний період, а період визначений позивачем суперечить здоровому глузду, оскільки ПП ОСОБА_11 зареєстрований з 29.08.2007 року (а.с.16).

У судовому засіданні з матеріалів справи та пояснень сторін встановлено, що під час зіткнення, ОСОБА_8 було спричинено перелом лівої великоберцової кістки, перелом зовнішнього мищелка лівої великої бердової кістки, відповідно висновку СМЕ 365/Д від 21.11.2006 року (а.с. 133-134). З причин даної травми він знаходився на лікуванні. Позивачем до позовної заяви надані копії товарних чеків на придбання ліків у сумі 1506,08 гривень, тому суд вважає в цій частині позов підлягає задоволенню.

Згідно вимог ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю відшкодовується особою яка її завдала за наявності її вини, а відповідно ч.2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я

Згідно п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№ 4 від 31.03.1995 року за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (статті 130, 132-134 КЗпП ), якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого.

Таким чином, суд, приходить до висновку, що відповідальність за завдану моральну (немайнову) шкоду повинно нести ТОВ «Донецька будівельна компанія».

Суд вважає, що позивачами доведено заподіяння їм відповідачем моральної шкоди. Що з стосується розміру морального відшкодування, то з урахуванням ступеня вини відповідача, глибини та характеру фізичних та душевних страждань потерпілого та приймаючи до уваги вимоги розумності та справедливості , суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь ОСОБА_8 9000 грн. моральної шкоди.

З урахуванням ступеня вини відповідача, глибини та характеру фізичних та душевних страждань потерпілого ОСОБА_9 та приймаючи до уваги вимоги розумності та справедливості , суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь останнього 4000 грн. моральної шкоди.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст. 79 ЦПК України); розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч.2 ст.79); до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу (п.2 ч.3 ст.79).

За правилами ч.1,2 ст. 84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Так, матеріали справи містять квитанцію адвоката ОСОБА_14 (а.с.25), довідку про розмір витрат ОСОБА_3 від 21.03.2013 року (а.с.26), договори про надання правової допомоги від 15.03.2013 року (а.с.55-56) та квитанції від 26.07.2013 року до цих договорів, із якої вбачається, що розмір базової винагороди виконавця становить 4000 грн. з яких оплата за підготовку позовної заяви складає 350 грн. Належного розрахунку судові не надано. За таких обставин, не можна визнати, що це є належні та допустимі докази понесених витрат на правову допомогу позивачем, а відтак правові підстави для стягнення суми в 4250 грн. на правову допомогу відсутні. Більш того, це у жодному разі не є збитками, про які у позовній заяві зазначав позивач ОСОБА_3 (а.с.4).

Відповідно ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 10, 57, 58-60, 61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька будівельна компанія», код ЄДРПОУ 32164774 на користь ОСОБА_2 1506,08 грн., у рахунок відшкодування шкоди, пов»язаної з лікуванням;

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька будівельна компанія», код ЄДРПОУ 32164774 на користь ОСОБА_2 9000 грн., у рахунок відшкодування моральної шкоди;

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька будівельна компанія», код ЄДРПОУ 32164774 на користь ОСОБА_3 24641,64 грн., у рахунок відшкодування матеріальної шкоди;

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька будівельна компанія», код ЄДРПОУ 32164774 на користь ОСОБА_3 4000 грн., у рахунок відшкодування моральної шкоди;

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька будівельна компанія», код ЄДРПОУ 32164774 судовий збір в дохід держави у розмірі 265,82 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька будівельна компанія», код ЄДРПОУ 32164774 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 250,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя:

19.08.2013