Рішення № 33022538, 12.08.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2013 р. Справа № 911/2765/13

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс»

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп»

відповідача-2 Фермерського господарства «Семеха»

про стягнення 49686,84 грн.

за участю представників:

від позивача - не з'явився;

від відповідача-1 -не з'явився;

від відповідача-2 - не з'явився;

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (відповідач-1) та Фермерського господарства «Семеха» (відповідач-2) про стягнення 49686,84 грн. заборгованості, з яких 32 636, 86 грн. пені, 5896,80 грн. 3% річних, 11 153,18 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за угодою №К-13-ТА про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 21.10.2011 року та угодою №25/02-03 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 25.01.2013 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» перейшло право вимоги до Фермерського господарства «Семеха» щодо сплати інфляційних, 3% річних та пені, що виникла в результаті неналежного виконання останнім умов договору купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу № ЗУФ-118/08/08 від 22.08.2008р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» та ФГ «Семеха».

При цьому, позивач зазначає, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за угодою №25/02-03 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 25.01.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» було укладено договір поруки №11-03-2013-13, відповідно до умов якого відповідач-1 поручається перед позивачем за виконання зобов'язань відповідачем-2 щодо 3% річних на загальну суму 3000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.07.2013 р. було прийнято до свого провадження справу №911/2765/13 та призначено до розгляду на 12.08.2013р.

01.08.2013р. від відповідача-1 надійшов письмовий відзив на позов, в якому останній позовні вимоги визнає в повному обсязі та просить розгляд справи здійснювати без участі представника відповідача-1.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони та інших учасників процесу добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх необхідних доказів для повного та всебічного розгляду спору, розгляд справи здійснюється без участі представника відповідача-1.

09.08.2013р. від позивача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідачі також в судове засідання не з'явились, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, письмового відзиву на позов та інших витребуваних судом документів не надали.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Зважаючи на наявність в матеріалах справи доказів для повного та об'єктивного розгляду справи, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, 12.08.2013р. у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -

встановив:

22 серпня 2008 року між ТОВ „Тридента Агро" та ФГ "Семеха" був укладений Договір №ЗУФ-118/08/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу.

У зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ФГ "Семеха" взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору №ЗУФ-118/08/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 22 серпня 2008 року, 08 липня 2009 року ТОВ „Тридента Агро" звернулося до господарського суду Тернопільської області із позовною заявою про стягнення із ФГ "Семеха" суми заборгованості та штрафних санкцій за період із 16.10.2008 року по 08.07.2009 року згідно договору №ЗУФ-118/08/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 22 серпня 2008 року.

Рішенням господарського суду Тернопільської області по справі від 11 серпня 2009 року у справі №5/65-1421, позов ТОВ „Тридента Агро" задоволено.

Однак, як зазначив позивач, на сьогодні заборгованість ФГ "Семеха" згідно договору №ЗУФ-118/08/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 22 серпня 2008 року не погашена та становить 49 350,36 грн.

Відповідно до змісту ст.115 Господарсько-процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Згідно із ч. 2 ст. 35 Господарсько-процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 694 ЦК України встановлює особливості продажу товару в кредит. Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу.

Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із п. 11.1. даного Договору, договір діє з моменту його підписання і скріплення печатками обома сторонами до повного виконання сторонами обов'язків по Договору.

Виходячи із цього, у ТОВ „Тридента Агро" виникло право вимоги щодо нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних згідно договору купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 22.08.2008р. № ЗУФ-118/08/08 за період існування заборгованості з 09.07.2009р. (наступного дня після звернення до суду та нарахування щодо подальших прострочених днів не були враховані судом при винесені рішення) по 15.07.2013р. (дата існування заборгованості на час звернення до господарського суду Київської області), тобто за період який не було охоплено судовим рішенням по дату існування заборгованості.

У відповідності до ч. 1 статті 510 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Пунктом 1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити.

Згідно ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Приписами статті 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням, (стаття 515 Цивільного кодексу України).

21 жовтня 2011 року між ТОВ „Тридента Агро" та ФОП Грищенко О.М. було укладено Угоду №К-13-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України), відповідно до якої, первісний кредитор (ТОВ „Тридента Агро") відступає новому кредитору (ФОП Грищенко О.М.) право вимоги виконання Фермерським господарством "Семеха", зобов'язання щодо сплати розміру пені, 3%річних та інфляційних втрат, набутих первісним кредитором на підставі Договору №ЗУФ-118/08/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 22 серпня 2008 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов'язання згідно договору №ЗУФ-118/08/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 22 серпня 2008 року.

За цією Угодою №К-13-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 21 жовтня 2011 року, новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі пені, 3% річних та інфляційних втрат, за період існування прострочення виконання боржником грошового зобов'язання згідно договору №ЗУФ-118/08/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 22 серпня 2008 року (пункт 1.2. Угоди).

На виконання умов даної Угоди (п. 4.1.), ТОВ „Тридента Агро" було передано ФОП Грищенко О.М. перелік документів, що підтверджують право вимоги виконання ФГ "Семеха" обумовленого зобов'язання.

У відповідності до ч. 1 статті 516 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до пункту 4.3. Угоди, ТОВ „Тридента Агро" повідомленням від про зміну кредитора у зобов'язані, належним чином повідомило ФГ "Семеха" про зазначені вище обставини (опис та фіскальний чек від 21.06.2013р.).

Сторони у пункті 2.1. Угоди визначили, що вартість зобов'язання, що відступається за даною Угодою станом на дату її укладення, становить 33 367 (тридцять три тисячі триста шістдесят сім) гривень 94 копійки. Сума, вказана у п. 2.1., що відступається згідно Договору №ЗУФ-118/08/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 22 серпня 2008 року, є загальною сумою (розміром) пені, 3%річних та інфляційних втрат, котрі нараховані відповідно до умов та норм чинного законодавства України за період із 09 липня 2009 року по 21 жовтня 2011 року.

Окрім цього, з моменту укладення даної Угоди, новий кредитор наділяється всіма правами первісного кредитора, що випливають із умов договору №ЗУФ-118/08/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 22 серпня 2008 року, по відношенню до боржника щодо нарахування пені, 3%річних та інфляційних втрат, у зв'язку із подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору №ЗУФ-118/08/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 22 серпня 2008 року (пункт 2.3. Угоди).

В подальшому, 25 січня 2013 року між ФОП Грищенко О.М. та ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» було укладено Угоду №25/02-13 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України). Розділом 1 даної Угоди, встановлено, що первісний кредитор (ФОП Грищенко О.М.) відступає новому кредитору (ТОВ «Компанія «Компанія «Ніко-Тайс») право вимоги виконання Фермерським господарством "Семеха" зобов'язання щодо сплати розміру пені, 3%річних та інфляційних втрат, набутих первісним кредитором на підставі Договору №ЗУФ-118/08/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 22 серпня 2008 року та згідно Угоди №К-13-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 21 жовтня 2011 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ФГ "Семеха" грошового зобов'язання згідно договору №ЗУФ-118/08/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 22 серпня 2008 року.

За цією Угодою №25/02-13 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 25 січня 2013 року, новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі 3% річних та інфляційних втрат, за період існування прострочення виконання боржником грошового зобов'язання згідно договору №ЗУФ-118/08/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 22 серпня 2008 року (пункт 1.2. Угоди).

На виконання умов даної Угоди (п. 4.1.), ФОП Грищенко О.М. було передано позивачу перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання ФГ "Семеха" обумовленого зобов'язання. У відповідності до пункту 4.3. Угоди, ФОП Грищенко О.М. повідомленням від про зміну кредитора у зобов'язані, належним чином повідомило ФГ "Семеха" про зазначені вище обставини.

За Угодою №25/02-13 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 25 січня 2013 року, позивач одержує право замість ФОП Грищенко О.М. вимагати від відповідача-2 сплати грошової суми в розмірі, визначеному в п. 2.1 цієї Угоди.

Сторони у пункті 2.1. Угоди визначили, що вартість зобов'язання, що відступається за даною Угодою станом на дату її укладення, становить 45378,19 грн.. Сума, вказана у п. 2.1., що відступається згідно Договору №ЗУФ- 118/08/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 22 серпня 2008 року, є загальною сумою (розміром) пені, 3% річних та інфляційних втрат, які нараховані відповідно до умов та норм чинного законодавства України за період із 09 липня 2009 року по 25 січня 2013 року.

Окрім цього, з моменту укладення даної Угоди, новий кредитор наділяється всіма правами первісного кредитора, що випливають із умов договору №ЗУФ-118/08/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 22 серпня 2008 року, по відношенню до боржника щодо нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, у зв'язку із подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов'язання згідно договору №ЗУФ-118/08/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 22 серпня 2008 року (пункт 2.3. Угоди).

Враховуючи те, що заборгованість на сьогоднішній день не погашена, а позивачу передано вищезазначені вимоги у відповідності до норм чинного законодавства України та із дотриманням положень статті 514 ЦК України, ТОВ «Ніко-Тайс» звернувся до суду про стягнення пені, 3%річних та інфляційних втрат за період із 09 липня 2009 року за весь час існування непогашеного розміру боргу по 15 липня 2013 року.

В якості доказу існування заборгованості, позивачем надано суду довідку Українського професійного банку № 32105-03/268 від 19.07.2013р. про те, що за період з 25.01.2013р. по 25.07.2013р. кошти з поточних рахунків відповідачів на поточний рахунок позивача не надходили.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За прострочення (порушення) виконання грошових зобов'язань покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (п.8.2 договору купівлі-продажу).

Згідно із п. 8.3 договору, сторони відповідно до ст. 259 ЦК України домовились про те, що нарахування штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.

За розрахунком позивача, сума пені складає 32636,86 грн. (за період з 09.07.2009р. по 15.07.2013р.). Вказаний розрахунок є арифметично вірним, відповідає нормам законодавства та матеріалам справи, у зв'язку з чим підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача 5896,80 грн. 3% річних (за період з 09.07.2009р. по 15.07.2013р.) та 11153,18 грн. (червень 2009р.,вересень2009р.-березень2010р., серпень 2010р.- червень2011р., вересень 2011р., листопад 2011р. -березень 2012р., вересень 2012р., грудень 2012р. - січень 2013р., травень 2013р.)

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних відповідає вимогам законодавства та матеріалам справи та підлягає задоволенню повністю в сумі 5896,80 грн.

Що стосується інфляційних втрат, то слід зазначити, що норми ст. 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України.

Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується (п.2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.12 №01-06/928/2012).

Порядок проведення підрахунку інфляційних втрат передбачено листом Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ". Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення сплати заборгованості. Сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Однак, як слідує з розрахунку позивача, ним при розрахунку збитків від інфляції не було враховано, що у період: квітень-липень 2010р., липень-серпень 2011р., жовтень 2011р., квітень-серпень 2012р., жовтень-листопад 2012р., лютий - квітень 2013р. інфляційні нарахування мали від'ємне значення, що є помилковим, оскільки не відповідає вимогам законодавства.

Поняття дефляції наведене в «Методологічних положеннях щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін», затверджених наказом Державного комітету статистики України від 14.11.2006 №519, та у «Методиці розрахунку базового індексу споживчих цін», затвердженій наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 №265, згідно яких розраховується індекс споживчих цін, тобто індекс інфляції.

Дефляція - це зниження загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу (на відміну від інфляція -зростання).

Вказані методики базуються на загальних вимогах Конвенції 160 Міжнародної організації праці 1985 року (статті 12), "Резолюції щодо індексів споживчих цін", прийнятій на 17-ій Міжнародній конференції статистиків праці (2003) та спільному документі МОП, МВФ, ОЕСР, Євростату, ООН та Світового банку "Керівництво щодо індексу споживчих цін. Теорія та практика" (2004).

У відповідності до зазначених нормативно-правових актів розрахунок індексу споживчих цін за квартал, за період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів.

При цьому, виключення з цього ланцюга одного чи декількох індексів з тих підстав, що вони свідчать про дефляцію (тобто зменшення вартості грошей, що мале місце протягом одного чи декількох періодів) протягом певного періоду (періодів), не передбачається, оскільки штучне втручання в процес формування рівня інфляції призведе до того, що на певний момент часу цей рівень не буде відповідати дійсному.

Отже, процес зміни вартості грошей, який характеризується рівнем інфляції, є безперервним процесом, і інфляційні процеси не залежать від волевиявлення будь-якої особи, - будь-то позивач, відповідач чи суд, тому інфляційні мають розраховуватись з урахуванням як індексів інфляції, так і індексів дефляції.

Як слідує з матеріалів справи, розрахунок збитків від інфляції слід проводити липень 2009р. - травень 2013р. без виключення періодів, які мали від'ємне значення.

З огляду на вищевикладене, суд здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за період з липня 2009р. - травень 2013р., встановив, що до стягнення підлягає 8883,10 грн. інфляційних втрат.

Також, як вбачається з матеріалів справи, з метою забезпечення виконання зобов'язань за Угодою №25/02-13 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 25 січня 2013 року, 11 березня 2013 року між ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» (кредитор) та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» (поручитель) було укладено Договір поруки №11-03-2013-13, за умовами якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку Фермерським господарством "Семеха") щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру 3% річних у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу та Угоди, передбаченою ст. 2 цього Договору (основний договір).

Відповідно до п. 2.1. Договору поруки, під основним договором в цьому Договорі розуміють Угоду №25/02-13 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 25 січня 2013 року, укладену на підставі Договору №ЗУФ- 118/08/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 22 серпня 2008 року.

У розділах 3 та 4 Договору поруки поручителем та кредитором погоджено обсяг відповідальності поручителя та розмір поруки, відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру 3% річних у сумі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Пунктом 4.1. договору поруки передбачено, що у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Позивач додатково звернувся до відповідача-1 із вимогою вих. №15-13/03 від 15 березня 2013 року, котра була одержана відповідачем-1 18 березня 2013 року, проте дана вимога залишена без виконання.

При цьому, відповідачем-1 направлено на адресу суду відзив, в якому останній проти існування суми заборгованості не заперечує, однак зазначає, що на даний час не має можливості погасити вказану заборгованість.

Відповідно до змісту ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Враховуючи те, що ані відповідач-2 в повному обсязі, ані відповідач-1 в сумі 3 000,00 грн., не сплатили заборгованість, що виникла за Угодою №25/02-13 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 25 січня 2013 року, укладену на підставі Договору №ЗУФ-118/08/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 22 серпня 2008 року, позивач за захистом свого права звернувся до господарського суду з даним позовом.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного позовні вимоги задовольняються судом частково та з відповідачів на користь позивача підлягає до стягнення 32 636, 86 грн. пені, 5896, 80 грн. 3% річних та 8883,10 грн. інфляційних втрат.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Крім того, позивач просить покласти солідарно на відповідачів витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 3500,00 грн.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Виходячи з викладеного, відшкодування витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги можливе при сукупності наступних підстав: послуги повинні надаватись адвокатом (адвокатським бюро, колегією, фірмою, конторою чи іншими адвокатськими об'єднаннями); реальної оплати таких послуг до прийняття рішення у справі та підтвердження цієї оплати відповідними фінансовими документами.

Так, відповідно до договору №25-9/03 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 25 березня 2013 року, адвокат Грищенко Олександр Миколайович здійснював підготовку по написанню та поданні позовної заяви про стягнення 3% річних, інфляційних витрат, які виникли на підставі Договору №ЗУФ-118/08/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 22 серпня 2008 року, Угоди №25/02-13 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 25 січня 2013 року та на підставі договору поруки №11-03-2013-13 від 11 березня 2013 року.

Грищенко Олександр Миколайович є адвокатом, про що свідчать свідоцтво та посвідчення адвоката.

Таким чином, витрати, які поніс позивач сплативши за адвокатські послуги в розмірі 3500 гривень 00 копійок, згідно договору №25-9/03 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 25 березня 2013 року адвокату Грищенко О.М. є адвокатськими витратами відповідно до ст.44 ГПК України. Сплата даних адвокатських витрат підтверджується платіжним дорученням від 29.03.2013р. №213, оригінал якої знаходиться в додатках до даного позову.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним (Інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-8/155 від 13.02.2002р.).

Враховуючи вищенаведене, а також предмет даного спору, суд вважає, що вимога позивача про стягнення солідарно з відповідачів 3500,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Фермерського господарства «Семеха» (47728, Тернопільська обл.., Тернопільський р-н, с. Острів, код ЄДРПОУ 21165998) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський р-н, с. Марлахівка, вул. Комсомольська, 22, код ЄДРПОУ 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23, код ЄДРПОУ 38039872) - 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. 3% річних, 3500 (три тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката, 1641 (одну тисячу шістсот сорок одну) грн. 89 коп. судового збору.

3. Стягнути з Фермерського господарства «Семеха» (47728, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, с. Острів, код ЄДРПОУ 21165998) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23, код ЄДРПОУ 38039872) - 32 636 (тридцять дві тисячі шістсот тридцять шість) грн. 86 коп. пені, 2896 (дві тисячі вісімсот дев'яносто шість) грн. 80 коп. 3% річних та 8883 (вісім тисяч вісімсот вісімдесят три) грн. 10 коп. інфляційних втрат.

4. В іншій частині позову - відмовити.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання та складання повного тексту рішення: 14.08.2013р.

Суддя О.В. Щоткін