Ухвала суду № 33021600, 15.08.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Куденков К.О.

Суддя-доповідач - Шишов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2013 року справа №805/9119/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Шишова О.О., Сіваченка І.В., Жаботинської С.В., при секретарі судового засідання Сульженко А.В., за участю: представника позивача ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 липня 2013 року у справі № 805/9119/13-а за позовом Управління житлового господарства Донецької міської ради до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області, третя особа: ОСОБА_3, про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду задоволені позовні вимоги Управління житлового господарства Донецької міської ради до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області про скасування постанови №655/2-12П від 03.06.2013 р.

Скасована постанова Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області №655/2-12П від 03 червня 2013 року про накладення штрафу.

З рішенням суду першої інстанції не погодилась третя особа та звернулась з апеляційною скаргою у якій вказала, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначила, що акти про ненадання доступу до проведення ремонтних робіт не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду про проведення капітального ремонту залишається невиконаним Управлінням житлового господарства Донецької міської ради. ОСОБА_3 вважає, що Управління житлового господарства Донецької міської ради ухиляється від виконання капітального ремонту. Просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

14 лютого 2012 року Київським районним судом м. Донецька видано виконавчий лист №2-403/11 щодо зобов'язання Управління житлового господарства Донецької міської ради провести капітальний ремонт житлового будинку АДРЕСА_1 на користь стягувача - ОСОБА_3.

23.02.2012р. відповідачем прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження №32366911 на підставі вказаного виконавчого листа та відповідної заяви про відкриття виконавчого провадження від 22.02.2012р.

04.05.2012р. відповідачем прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження.

Ухвалою Київського районного суду м. Донецька від 07.12.2012р. №4с/0523/187/2012 скасована постанова від 04.05.2012р. про закінчення виконавчого провадження №32366911.

Вказана ухвала залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 08.02.2013р.

В Ухвалі Київського районного суду м. Донецька від 07.12.2012р. №4с/0523/187/2012 зазначено, що з доводами заявниці ОСОБА_3 з приводу навмисного ухилення Управління житлового господарства Донецької міської ради від виконання капітального ремонту будинку АДРЕСА_1 та надання недостовірної інформації, щодо проведення у повному обсязі капітального ремонту будинку АДРЕСА_1 суд не може погодитися, оскільки у судовому засіданні представник Управління житлового господарства Донецької міської ради Клеперова Е.Ю., підтвердила, що проведення капітального ремонту будинку АДРЕСА_1 не виконано у повному обсязі, запевнила суд про готовність Управління житлового господарства Донецької міської ради провести капітальний ремонт вказаного будинку у повному обсязі за умов, якщо ОСОБА_3 не чинитиме перешкод у допуску працівників Управління житлового господарства до проведення ремонтних робіт. Документів, підтверджуючих надання Управлінням житлового господарства Донецької міської ради недостовірної інформації, щодо проведення у повному обсязі капітального ремонту будинку АДРЕСА_1, суду не надано. Доводи щодо навмисного ухилення Управління житлового господарства Донецької міської ради від виконання капітального ремонту будинку АДРЕСА_1, суд вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються як поясненнями представника Управління житлового господарства Донецької міської ради, так і матеріалами справи. Зокрема з матеріалів справи вбачається, що комісією у складі представників ЖКО Київського РВК, спеціаліста ОКР УЖГ, начальника ЖЕУ № 5, директора ТОВ «Атол» були складені чисельні акти про неможливість проведення ремонтних робіт у будинку АДРЕСА_1, оскільки ОСОБА_3 не надала доступ для проведення робіт, що свідчить про вжиття заходів для проведення ремонту.

12.02.2013р. відповідачем прийнято постанову про відновлення виконавчого провадження №31366911.

Відповідачем направлено до позивача вимогу від 12.02.2013р. №2/655-12П , якою вимагає провести капітальний ремонт житлового будинку АДРЕСА_1 в строк до 26.02.2013р. та надіслати на адресу відділу підтверджуючі документи.

Позивачем надано копію акта прийому будинку до роботи від 24.09.2012р., а також копії актів від 24.09.2012р., від 03.10.2012р., від 05.10.2012р., 25.04.2013р. з яких вбачається, що ОСОБА_3 не надала доступ для виконання робіт з ремонту будинку.

ОСОБА_3 у судовому засіданні в суді першої інстанції від 11.07.2013р. спростовувала ненадання нею доступу для проведення ремонту будинку.

Листом від 25.02.2013р. №3174 позивач повідомив відповідача про неможливість виконання ремонтних робіт у зв'язку з несприятливими погодними умовами.

Також, у матеріалах справи наявні копії листів Управління житлового господарства Донецької міської ради до відповідача №Л3174 від 14.05.2013р., №Л3174 від 21.05.2013р., згідно яких позивач повідомляє про неможливість виконати рішення суду у зв'язку із ненаданням ОСОБА_3 доступу до проведення робіт.

03.06.2013р. відповідачем прийнято спірну постанову №655/2-12П, якою за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, накладено на Управління житлового господарства Донецької міської ради штраф у розмірі 1 020,00 грн.

У вказаній постанові відповідач зазначив, що 25.02.2013р. позивач повідомив про неможливість виконання рішення суду у зв'язку з несприятливими умовами та 14.05.2013р. позивачем повідомлено про неможливість виконання рішення суду у зв'язку з ненаданням ОСОБА_3 доступу до проведення робіт.

Суд першої інстанції зазначив, що в спірній постанові відповідачем не надано оцінку повідомлених позивачем обставин та не наведено підстав неврахування цих обставин при застосуванні штрафу.

Із наданих позивачем актів, пояснень третьої особи та представника позивача вбачається, що між Управлінням житлового господарства Донецької міської ради та ОСОБА_3 наявні розбіжності щодо належного виконання рішення Київського районного суду м. Донецьк, на підставі якого виданий виконавчий лист від 14 лютого 2012 року №2-403/11. Так, Управління житлового господарства Донецької міської ради вважає, що ремонтні роботи не проведені через не допуск ОСОБА_3 працівників до проведення ремонту, в той час як ОСОБА_3 вказує на відсутність з її боку перешкод для проведення ремонту.

Також, ОСОБА_3 вважає, що Управління житлового господарства Донецької міської ради не збирається проводити капітальний ремонт, а буде проводити тільки підтримуючий ремонт.

ОСОБА_3 надала до суду першої інстанції копію ухвали апеляційного суду Донецької області від 08.11.2012р. у справі №22-/0590/11092/12 , якою відмовлено Комунальному підприємству «Служба єдиного замовника Київського району міста Донецька» в роз'ясненні рішення Київського районного суду м. Донецька від 13.10.2011р.

Частиною 3 ст.181 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

У пункті шостому Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року N 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби», із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 21.05.2012р. №5 та постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 14.09.2012р. N 10, зазначено, що слід ураховувати, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею першою Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.5 вказаного Закону, вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

За приписами частини першої та частини третьої ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною першою ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У відповідності до п.13 ч.3 зазначеної статті передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

З приписами частин 1-3 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що, після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Відповідно до статті 89 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Із наведених приписів вбачається, що обов'язковою умовою застосування передбаченого статтею штрафу є відсутність поважних причин невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії.

Таким чином, при застосуванні штрафу на підставі 89 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець повинен перевірити наявність або відсутність поважних причин невиконання судового рішення.

Проте, приймаючи спірне рішення державний виконавець обмежився встановленням факту невиконання рішення суду.

Державний виконавець не здійснив заходів щодо перевірки обґрунтованості посилань Управління житлового господарства Донецької міської ради на неможливість проведення ремонтних робіт через ненадання доступу ОСОБА_3 та не надав відповідної оцінки.

При цьому, суд першої інстанції звернув увагу на те, що з ухвали Київського районного суду м. Донецька від 07.12.2012р. №4с/0523/187/2012 відповідачу було відомо про наявність розбіжностей між Управлінням житлового господарства Донецької міської ради та ОСОБА_3 щодо підстав не проведення ремонту, які виникли до прийняття відповідачем постанови від 12.02.2013р. про відновлення виконавчого провадження №31366911, та, як вбачається із матеріалів справи, продовжили існувати після відновлення виконавчого провадження.

Таким чином, спірне рішення прийнято без урахування усіх обставин, які мали значення для його прийняття.

На підставі наведеного, суд першої інстанції вбачав наявність достатніх підстав для скасування спірного рішення.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.

Повний текст рішення виготовлений 19 серпня 2013 року.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 липня 2013 року у справі № 805/9119/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 липня 2013 року у справі № 805/9119/13-а - залишити без змін.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкласти на строк - до 5 днів.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі

Головуючий О.О.Шишов

Судді: І.В.Сіваченко

С.В.Жаботинська