Рішення № 33021220, 08.08.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.08.2013 Справа № 905/4395/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В.,

При секретарі судового засідання Д'яковій Ю.Ю.

Розглянувши матеріали справи за позовом: Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: Комунального виробничого підприємства Краматорської міської ради "Краматорська тепломережа", м. Краматорська

про стягнення 3% річних в сумі 143925,62 грн., інфляційних в сумі 25826,88 грн., пені в сумі 289578,24 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Берковська С.Ю. - за довір. від 07.05.2013 р. № б/н

СУТЬ СПОРУ:

У судовому засіданні 30.07.2013 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 08.08.2013 р..

Позивач, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Комунального виробничого підприємства Краматорської міської ради "Краматорська тепломережа", м. Краматорська про стягнення 3% річних в сумі 143925,62 грн., інфляційних в сумі 25826,88 грн., пені в сумі 289578,24 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на договір про закупівлю природного газу за державні кошти № 60/10-2355 ТЕ-6 від 20.12.2010 р. з додатком № 1 від 20.12.2010 р., акти приймання-передачі газу від 31.01.2011 р., 28.02.2011 р., 31.03.2011 р., 30.04.2011 р., правовстановлюючі документи тощо.

Позивач в судових засіданнях позовні вимоги підтримав наполягав на їх задоволенні. Заперечив проти зменшення розміру пені.

Відповідач у судових засіданнях позові вимоги визнав частково, просив суд зменшити розмір пені на 30%.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неодноразова неявка без пояснення причин належним чином повідомленого Відповідача і не надання ним певних документів у світлі приписів ст. ст. 4-3, 22, 33 та 77 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для подальшого зволікання із вирішенням спору.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВСТАНОВИВ:

Статтею 67 Господарського кодексу України визначено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно зі ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

20.12.2010 р. між Дочірньою компанією «Газ України» Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (Продавець) та Комунальним виробничим підприємством Краматорської міської ради «Краматорська тепломережа» (Покупець) укладено договір про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2355 ТЕ-6 (далі по тексту Договір), відповідно до умов якого продавець - позивач по справі зобов'язується поставити імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ на умовах цього договору.

Відповідно до п.10.1 Договору, даний договір набирає чинності з дати його укладення, і діє у частині поставки газу до 31.12.2011 р. включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірного боргу сторони перебували у договірних відносинах.

Ціна договору узгоджена сторонами в розділі 3 Договору.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що ціна за 1000 куб. м газу становить 1091,00 грн., без врахування податку на додану вартість (ПДВ), збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., ціна газу разом з ПДВ - 1309,20 грн.

Порядок та умови проведення розрахунків визначені сторонами в розділі 4 договору. Так, відповідно до п. 4.1. Договору остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Порядок та умови постачання, приймання газу визначені сторонами розділом 5 Договору.

Пунктом 5.2.1. договору визначено, що право власності на газ переходить від постачальника до покупця в пунктах приймання-передачі.

На виконання умов зазначеного договору позивач протягом періоду січень - квітень 2011 р. передав відповідачу природний газ.

Факт поставки природного газу підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2011 р. за січень 2011 р., від 28.02.2011 р. за лютий 2011 р., від 31.03.2011 р. за березень 2011 р., від 30.04.2012 р. за квітень 2011 р.

Вказані акти приймання-передачі природного газу підписані та скріплені печаткою відповідача без зауважень та заперечень.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Стаття 692 Цивільного кодексу України визначає обов'язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В свою чергу, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Визначені у п. 4.1. договору строки проведення розрахунків при виконанні договору відповідачем порушувались, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями платіжних доручень.

Відповідач свої зобов'язання стосовно оплати отриманого у спірний період газу своєчасно не виконав, отриманий газ своєчасно не оплатив, чим порушив умови Договору.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати вартості природного газу в січні - квітні 2011 р. позивач звернувся до суду та просить стягнути з Комунального виробничого підприємства Краматорської міської ради "Краматорська тепломережа" 3% річних в сумі 143925,62 грн., інфляційні в сумі 25826,88 грн., пеню в сумі 289578,24 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.

Індекс інфляції за своїми ознаками є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних - є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов'язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.

Тобто, приписами чинного законодавство не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобов'язання або його виконання із порушенням встановлених Договором (угодою тощо) термінів та не позбавлено кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України.

За наведених обставин, заявлені вимоги про стягнення 3% річних, інфляційних є обґрунтованими і правомірними.

З огляду на ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу індекс інфляції за період березень 2011 р. - грудень 2012 р. та 3% річних за період з 21.02.2011 р. по 27.12.2012 р.

Відповідно до розрахунку позивача індекс інфляції становить 25823,88 грн., 3% річних - 143925,62 грн.

Судом перерахована сума 3% річних та інфляційних, яка підлягає стягненню, з урахуванням приписів діючого законодавства та умов Договору.

Перевіривши розрахунок 3% річних за період прострочки суд вважає його обґрунтованим, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі в розмірі 143925,62 грн. за період з 21.02.2011 р. по 27.12.2012 р.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат у розмірі

25823,88 грн.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

З розрахунку суми інфляційних втрат заявлених до стягнення вбачається, що інфляційні втрати нараховувались позивачем на заборгованість за поставлений природний газ за період січень - квітень 2011 р.

Відповідно до п. 6 Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 р. № 265, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць.

Зважаючи на викладене, суд вважає за необхідне наголосити на наступному:

- заборгованість за січень 2011 р., яка існувала протягом місяця, станом на 20.03.2011 р. складала 611217,58 грн.;

- заборгованість за лютий 2011 р., яка існувала протягом місяця, станом на 20.04.2011 р. склала 1534857,93 грн.;

- заборгованість за лютий та березень 2011 р., яка існувала протягом місяця, станом на 20.05.2011 р. разом склала 2853925,04 грн.;

- заборгованість за лютий, березень та квітень 2011 р., яка існувала протягом 19 місяців, разом складала: станом на 20.06.2011 р. - 3261971,72 грн., станом на 20.07.2011 р. - 3055745,03 грн., станом на 20.08.2011 р. - 2899559,30 грн., станом на 20.09.2011 р. - 2769463,62 грн., з 20.10.2011 р. по 20.12.2012 р. не змінювалась та складала 2546646,46 грн.

Таким чином, згідно здійсненого судом перерахунку позовні вимоги щодо стягнення інфляційних підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 18337,50 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: 3% річних в сумі 143925,62 грн., інфляційні в сумі 18337,50 грн.

Відповідно до ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пункт 7.3.1 договору закріплює, у разі невиконання Покупцем умов п. 4.1. договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 9.3 договору сторони домовились, що строк позовної давності по цьому договору та по стягненню неустойки встановлюється тривалістю у три роки.

Позивач з посиланням на п. 7.3.1 та п. 9.3 договору нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Відповідно до розрахунку розмір пені становить:

- за січень 2011 р. - 12560,54 грн. за період з 21.02.2011 р. по 20.03.2011 р.

- за лютий 2011 р. - 42682,98 грн. за період з 21.03.2011 р. по 12.07.2011 р.

- за березень 2011 р. - 174870,07 грн. за період з 21.04.2011 р. по 20.10.2011 р.

- за квітень 2011 р. - 59464,65 грн. за період з 21.05.2011 р. по 20.11.2011 р.

Судом перерахована сума пені, яка підлягає стягненню, з урахуванням приписів діючого законодавства та умов Договору (за період з 21.02.2011 р. по 20.11.2011 р.), сума пені нарахована арифметично вірно та у відповідності до приписів чинного законодавства.

Пеня, згідно здійсненого судом перерахунку складає 289578,24 грн. за період з 21.02.2011 р. по 20.11.2011 р.

Відповідач, з посиланням на важке фінансове становище підприємства, на погашення основної заборгованості, просить суд зменшити розмір пені на 30 відсотків.

Згідно ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у окремих випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. У пункті 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Застосування положень п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, встановлення розміру зменшення є правом суду та застосовується ним виходячи з обставин справи, з врахуванням всіх її обставин, та ґрунтуючись на внутрішньому переконанні суду щодо встановлення достатнього розміру неустойки, що підлягає стягненню.

Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Оцінивши доводи сторін та надані докази, враховуючи, що розмір основного боргу відповідачем фактично погашений до звернення позивача до суду, позивачем не надано доказів настання для нього негативних наслідків, спричинених саме невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором, тому суд вважає, що пред'явлений до стягнення розмір пені не відповідає наслідкам порушення. Таким чином, користуючись правом на зменшення розміру неустойки, наданим суду п.1 ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України та ст.83 ГПК України, суд вважає за можливе задовольнити відповідне клопотання відповідача частково та зменшити розмір пені на 20 % - до 231662,59 грн. Судові витрати в цій частині покладаються на Комунальне виробниче підприємство Краматорської міської ради "Краматорська тепломережа".

Таким чином, вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 231662,59 грн.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник внаслідок саме його неправильних дій.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 526, 527, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 67, 179, 193 Господарського кодексу України, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 29, 33, 34, 43, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» задовольнити частково.

Стягнути з Комунального виробничого підприємства Краматорської міської ради "Краматорська тепломережа" (84301, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзее, 2Б, ЄДРПОУ 00131133) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ЄДРПОУ 31301827) пеню в сумі 231662,59 грн., 3% річних в сумі 143925,62 грн., інфляційні в сумі 18337,50 грн.

Стягнути з Комунального виробничого підприємства Краматорської міської ради "Краматорська тепломережа" (84301, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзее, 2Б, ЄДРПОУ 00131133) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ЄДРПОУ 31301827) - витрати зі сплати судового збору в сумі 9037,27 грн.

В залишковій частині позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 08.08.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 12.08.2013 р.

Суддя Ю.В. Бокова