Постанова № 33021180, 08.08.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 серпня 2013 р. Справа №2а-13280/12/0170/13

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засіданні Ківа А.С., представника позивача- Попова А. М. довіреність № 11/01 від 11.01.13, адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "УКпостач"

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.11.2012 №0000924010 та № 0000914010,

Обставини справи: Приватне акціонерне товариство "УКпостач" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Сімферополя, яка в подальшому була замінена правонаступником Красноперекопською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.11.2012 №0000924010 та № 0000914010.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

На підставі наказу від 27.08.2012 №212, направлень від 14.09.2012 №№98/40-10,99/40-10, 95/40-10, 96/40-10 та на підставі статті 77 Податкового кодексу України, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на вересень 2012 року проведена планова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства "УКпостач" ( АР Крим, м. Красноперекопськ, вул. Північна, б. 1а) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2012 відповідно до затвердженого плану перевірок.

За результатами перевірки складений акт від 02.11.2012 №86/40-10/30169718, в якому зафіксоване порушення Приватного акціонерного товариства "УКпостач":

- підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, донараховано податку на прибуток у сумі 1660522,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2011 року в сумі 524585,00 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі 380638,00 грн., за 3 квартал 2011 року в сумі 451713,00 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 233395,00 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 70191,00 грн.;

- підпункту 201.1 статті 201, пункту 198.3, пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зменшено бюджетне відшкодування у сумі 881124,00 грн., у тому числі: за січень 2011 року в сумі 81517,43 грн., лютий 2011 року в сумі 2168,00 грн., березень 2011 року в сумі 2909,36 грн., квітень 2011 року в сумі 35656,06 грн., травень 2011 року в сумі 45548,57 грн., червень 2011 року в сумі 217964,11 грн., липень 2011 року в сумі 178775,57 грн., серпень 2011 року в сумі 112380,51 грн., вересень 2011 року в сумі 8173,34 грн., жовтень 2011 року в сумі 49521,00 грн., листопад 2011 року в сумі 102664,28 грн., грудень 2011 року в сумі 34613,42 грн., січень 2012 року в сумі 9232,00 грн.

По результатам акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення:

- від 14.11.2012 №0000924010 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 356667,50 грн.;

- від 14.11.2012 №0000914010 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1678071,75 грн., у тому числі за основним платежем 1660522,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 17549,75 грн..

Не погодившись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем було оскаржено у судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Податковим кодексом України вимагається від платників податків своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податки та збори, своєчасно подавати у строки декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів та усувати самостійно виявлені помилки.

Для цілей оподаткування платники податків відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Кодексу).

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Кодексу, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

6) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 200.5 статті 200 Кодексу визначено перелік осіб та умови, за яких такі особи не мають права на отримання бюджетного відшкодування.

Разом з тим Кодексом не передбачено можливості позбавлення права таких осіб на формування податкового кредиту на підставі відсутності у них права на бюджетне відшкодування.

Стаття 109 Кодексу визначає податкове правопорушення як підставу юридичної відповідальності, передбаченої цим Кодексом та іншими законами України за таке правопорушення. Податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Протиправність податкового правопорушення є діянням, яке призвело до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених ПК України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Порядок заповнення і подання податкової звітності, затверджений наказом Міністерства фінансів України 25.11.2011 N 1492 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності" (далі - Порядок №1492), який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за N 1490/20228, за підпунктом 4.6.2 пункту 4 розділу V Порядку N1492, якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту отримано від'ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації.

Згідно пункту 4.6.4. Порядку №1492, якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), до декларації 0110 подається (Д2) (додаток 2).

Згідно статті 202 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом є один календарний місяць.

Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (підпункт 14.1.181 пункт 14.1 стаття 14 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 стаття 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункт 198.6 стаття 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 стаття 201 Податкового кодексу України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (підпункт 201.8-201.9 статті 201 Податкового кодексу України).

Вищевикладені положення свідчать, що до податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість, сплачені за наслідками господарської операції з придбанням товарів, що фактично мала місце, в результаті якої платник податку використовує придбані товари у власній господарській діяльності.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 27.03.2012 № 21-737во10, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Таким чином, докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Перевіркою зафіксовано декларування позивачем податкових зобов'язань за період з 01.01.2011 по 30.06.2012 у сумі 114391960,00 грн. та не встановлено їх заниження або завищення.

В частині податкового кредиту встановлено його декларування у сумі 243766575,00 грн., та завищення за період з 01.01.2011 по 30.06.2012 у сумі 2782466,00 грн., з яких зменшено за результатами попередніх позапланових виїзних перевірок податкового кредиту у сумі 1901343,00 грн., за дійсною перевіркою у суму 811124,00 грн.

Перевірка проведена на підставі таких документів: отриманих податкових накладних, реєстрів отриманих податкових накладних, договорів фінансово-господарської діяльності, головних книг за 2011-2012 рік, балансів по структурним підрозділам, дані шахових відомостей бухгалтерського обліку у розрізі структурних підрозділів, актів виконаних робіт, відомостей по рахункам 644 «Податковий кредит», 37-2-01 «Розрахунки з підзвітними особами у національній валюті», 63-1-2- «Розрахунки з дочірніми підприємствами», 63-1-08 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками НАК», 63-1-09 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками підприємствами системи НАК», 685 «Розрахунки з іншими кредиторами, 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Витрати на збут», 94 «Іншими витрати операційної діяльності», інші документи.

Перевіркою встановлено, що у період з 01.01.2011 по 30.06.2012 ПрАТ «УКпостач» включало до складу податкового кредиту придбання товарів (робіт, послуг) у постачальників, які є транзисторами, а саме:

Приватне виробниче підприємство «Промтехпостач» (ін..30336005) завищений податковий кредит за січень 2011 року - 12630,00 грн., квітень 2011 року - 645,40 грн., травень 2011 року - 5384,00 грн., червень 2011 року - 392,34 грн., липень 2011 року - 15261,11 грн., серпень 2011 року - 16779,51 грн., вересень 2011 року 8173,34 грн., жовтень 2011 року - 5300,00 грн., листопад 2011 року - 7763,28 грн., грудень 2011 року - 24738,42 грн.. січень 2012 року - 9232,12 грн.;

Приватне виробниче підприємство «Укрпромсервіс» (ін..30532643) завищений податковий кредит за січень 2011 року - 3888,00 грн., лютий 2011 року - 2168,00 грн., березень 2011 року - 2114,64 грн., квітень 2011 року - 18344,00 грн., травень 2011 року - 18986,20 грн., червень 2011 року - 4320,00 грн., липень 2011 року - 5508,00 грн., серпень 2011 року - 6480,00 грн.. жовтень 2011 року - 8640,00 грн., листопад 2011 року - 7353,00 грн.;

ТОВ «Астекс-Групп» (ін.32031841) завищено податковий кредит за лютий 2011 року - 1098890,00 грн., березень 2011 року - 98669,61 грн., квітень 2011 року - 85645,56 грн., січень 2012 року - 12758,18 грн.;

ТОВ «Нормаізол» (ін.31028769) завищено податковий кредит за липень 2011 року 27668,13 грн., серпень 2011 року - 18597,68 грн., жовтень 2011 року 1804,26 грн., листопад 2011 року - 8541,00 грн.

ПП «Інтеллком» (ін.35561218) завищено податковий кредит за грудень 2011 року у сумі 9875,25 грн.;

ТОВ «Транслайн Сервіс» (ін.35768547) завищено податковий кредит за січень 2011 року - 64999,43 грн., травень 2011 року 18560,00 грн., червень 2011 року - 67063,23 грн.;

ПП «Имекс 2008» (ін.35973964) завищено податковий кредит за червень 2011 року 146188,24 грн., липень 2011 року - 124093,51 грн., серпень 2011 року - 70524,35 грн., жовтень 2011 року - 33777,29 грн., листопад 2011 року - 79007,51 грн.

За результатами дослідження зазначених операцій встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 854798,30 грн.

Згідно бази Співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів, додаток 5 до податкової декларації з ПДВ, встановлено розбіжності по наступним контрагентами:

ДП «Херсонський науково-виробничий центр стандартизації метрології та сертифікації» (ін.2568348) за березень 2011 року на суму 795,36 грн.;

ТОВ «Науково-виробниче обєднання «Ю Бі Сі - Пром» (ін.33119392) за квітень 2011 року на суму 16666,66 грн.;

ТОВ «Ес Сі Ейч інтегрейстед логіст ікс» (ін.36436416) за травень 2011 року на суму 985,04 грн.;

ТОВ «Юнітон» (ін.23853490) за травень 2011 року на суму 1633,33 грн.;

ТОВ «Светотехника-Херсон» (ін.32021854) за липень 2011 року на суму 6244,96 грн.

Таким чином встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 26325,33 грн.

Усього за операціями 2011 - січень 2012 року встановлено завищення податкового кредиту на 881124,00 грн.

За період з 01.01.2011 по 30.06.2012 ПрАТ «Укпостач» заявлено від'ємне значення податку на додану вартість у сумі 83710317,00 грн., відшкодовано з бюджету 43632093,33 грн. Перевіркою встановлено завищення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодування за результатами дійсної перевірки на суму 881124,00 грн.

Також перевіркою встановлено декларування позивачем за період з 01.01.2011 по 30.06.2012 валового доходу у сумі 1326633346,00 грн. та не встановлено його завищення або заниження. За вказаний період ПрАТ «Укпостач» задекларовані валові витрати у сумі 1181283578,00 грн., та встановлено їх завищення у сумі 7066254,00 грн.

Перевірка проводилась на підставі декларацій з податку на прибуток, даних головних книг за 1 квартал 2011 року, даних шахових відомостей бухгалтерського обліку у розрізі структурних підрозділів, журналів ордерів по балансовим рахункам 15 «Капітальні інвестиції», 20 «Виробничі запаси», 22 «МБП», 23 «Виробництво», 26 «Готова продукція», 28 «Товари», 37 «Розрахунки з іншими дебіторами», 63 «Розрахунки з постачальника та підрядниками», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 92 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати операційної діяльності».

Відповідно до статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно первинних бухгалтерських документів, наданих до перевірки у періоді з 01.01.2011 по 30.06.2012 ПрАТ «Укпостач» включало до складу валових витрат придбання товарів (робіт, послуг) у постачальників, які є транзитерами у результаті чого валові витрати завищені на суму 2169754,00 грн., у тому числі ПВП «Промтехпостач» на суму 699175,75 грн. , ПВП «Укрпромсервіс» 633021,00 грн., ТОВ «Астекс Груп» 298681,40 грн., ТОВ «Нормаізол» 489500,00 грн., ПП «Інтеллком» у сумі 49376,25 грн.

Згідно первинних бухгалтерських документів, наданих до перевірки, у періоді з 01.01.2011 по 30.06.2012 ПрАТ «Укпостач» включало до складу валових витрат придбання товарів (робіт, послуг) у постачальників, які мають стан відмінний від «0» у результаті чого валові витрати завищені на суму 4896501,20 грн.: ТОВ «Трансалайн серві» на суму 2626556,20 грн., ПП «Имекс 2008» на суму 2267945,00 грн.

Пунктами 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За перевіряє мий період позивачем був задекларований податок на прибуток у сумі 32430548,00 грн., який занижено на 1660522,00 грн., у зв'язку з проведеними операціями з контрагентами «Транзитерами» та такими, що мають стан, відмінний від «0».

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат.

Згідно з частиною 1 статті 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином об'єктом доказування по даній справі є обставини встановлення позивачем досягнення фінансово-господарського результату, в іншому випадку визначення податкового зобов'язання можна визнати обґрунтованим, незважаючи на наявність у платника податку - позивача у справі, доказів сплати продавцю ПДВ у вартості товару та належно оформлених податкових накладних.

Приватне акціонерне товариство "УКпостач", згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи - ПрАТ "УКпостач", 25.10.2010 зареєстроване як юридична особа (ЄДРПОУ 30169718.

Види діяльності ПрАТ "УКпостач", згідно довідки АБ №435447 з ЄДРПОУ за КВЕД:

28.25 Виробництво промислового холодильного та вентиляційного устаткування

23.41 Виробництво господарських та декоративних керамічних виробів

77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування і товарів

46.69 Оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням

55.10 Діяльність готелів та подібних засобів тимчасового розміщення.

ПрАТ "УКпостач" взято на податковий облік в органах державної податкової служби 09.09.1998 за № 62402.

ПрАТ "УКпостач" 15.09.1998 зареєстроване як платник ПДВ, згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ №100318555, виданого ДПІ у м. Красноперекопськ, індивідуальний податковий номер - 301697101077.

Податковим органом зазначається, що ПрАТ «Укпостач» мало господарські стосунки з ПВП «Промтехпостач» протягом січня 2011 - січня 2012 років. При цьому податковий орган не спростовує реальність проведених сторонами господарських операцій обґрунтовуючи свій висновок протиправності формування валових витрат та податкового кредиту лише наявністю акту позапланової виїзної перевірки ПВП «Промтехпостач» від 10.07.2012 №979/22-0/30336005, в якому зафіксовано, що у другій ланці взаємовідносин вказаних постачальник мав стосунки з сумнівними постачальниками, у зв'язку з чим йому зменшено податкове зобов'язання на 139835,53 грн. На підставі зазначено в акті перевірки ПВП «Промтехпостач» відповідач зменшує ПрАТ «Укпостач» податковий кредит на 257714,00 грн. та валові витрати на 699175,75 грн.

З приводу зазначеного суд вказує, що господарські операції ПВП «Промтехпостач» з сумнівними постачальниками, зафіксовані в акті від 10.07.2012 №979/22-0/30336005 були об'єктом судового дослідження під час розгляду адміністративної справи №2а-10318/12/0170/25. Судом була встановлена реальність проведених господарських операцій ПВП «Промтехпостач» та наступна реалізація отриманих товарів на користь ПрАТ «Укпостач» (ЗАО «Укрснаб»). Вказана постанова від 18.01.2013 набула законної сили за результатами апеляційного провадження 30.05.2013.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На підставі зазначеного суд погоджується з позивачем щодо протиправності зменшення розміру валових витрат та податкового кредиту за вказаним контрагентом.

Щодо інших господарських операцій позивача з ПВП «Укрпромсервіс», ТОВ «Астекс Груп», ТОВ «Нормаізол», ПП «Інтеллком», ТОВ «Трансалайн сервіс», то суд зазначає, що Податковий кодекс України не пов'язує право платника податку на податковий кредит, валові витрати з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, та не ставить право платника податку на бюджетне відшкодування в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу.

Чинне законодавство не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

ПДВ, яке включене до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Таким чином, з урахуванням вимог Податкового кодексу України, покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум ПДВ до Державного бюджету.

Втім при дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини ж між учасниками попередніх поставок товарів, робіт та послуг (тобто між ПрАТ «Укпостач» та його контрагентами) не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та ПВП «Укрпромсервіс», ТОВ «Астекс Груп», ТОВ «Нормаізол», ПП «Інтеллком», ТОВ «Транслайн сервіс» як його безпосереднім постачальником.

Судом також не було встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Відповідно до частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем були досліджені усі первинні документи, надані позивачем його контрагентами, документи об лікування отриманих товарів та послуг по бухгалтерських рахунках та не встановлено порушення їх формування.

Суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

На підставі наведеного суд також вважає протиправним зменшення позивачу податкового кредиту та валових витрат за постачальниками, які мають стан відмінний від «0», а саме ПП «Имекс 2008». В акті перевірки зазначено, що результатом аналізу наявної інформації даних «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» встановлено, що суб'єкт господарювання має стан платника - 8 - запит на встановлення місцезнаходження, тобто фактично підприємство за юридичною адресою не знаходиться.

Проте суд зазначає, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html) зазначено місцезнаходження юридичної особи ПП "ІМЕКС 2008" - 61204, Харківська обл., місто Харків, Дзержинський район, ВУЛИЦЯ АХСАРОВА, будинок 13, квартира 413. Зазначена адреса також зазначена й в первинних документах, наданих позивачу.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 №755-ІУ, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Оскільки зміни до відомостей про юридичну адресу ПП «Імекс 2008» до Єдиного державного реєстру щодо місцезнаходження юридичної особи не внесені, вони вважаються достовірними, та відповідачем не доведено протилежне.

Як зазначено у частині статті 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Відповідачем не доведено, що відомості, яки внесені в Єдиний державний реєстр є недостовірними, та ПрАТ «Укпостач» знала або могла знати про таке.

На підставі зазначеного суд робить висновок про недоведеність відповідачем висновків акту перевірки від 02.11.2012 в частині порушення позивачем вимог податкового законодавства під час оформлення господарських операцій з ПП «Імекс 2008» із зазначенням юридичної адреси у відповідності до даних внесених до Єдиного державного реєстру.

Щодо посилання відповідача на порушення позивачем формування податкового кредиту за результатами дослідження бази «Співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів» по контрагентах: ДП «Херсонський науково-виробничий центр стандартизації метрології та сертифікації» (ін.2568348); ТОВ «Науково-виробниче обєднання «Ю Бі Сі - Пром» (ін.33119392); ТОВ «Ес Сі Ейч інтегрейстед логіст ікс» (ін.36436416); ТОВ «Юнітон» (ін.23853490); ТОВ «Светотехника-Херсон» (ін.32021854), то суд зазначає про таке.

Дані Системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів не можуть бути ні підставою для змін у структурі податкових зобов'язань, ні тим більше достатнім доказом у податковому спорі. Адже зазначена програма не має статусу офіційної, не сертифікована і може містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Основний аргумент проти доказового статусу даних автоматизованої системи - це те, що чинне законодавство про таке їх значення не висловлюється. Є лише посилання на автоматизовану систему у Методичних рекомендаціях щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів (наказ ДПА України від 18.04.2008 року № 266), де вказується, що виявлення таких розбіжностей тільки підстава для невиїзної перевірки.

Більше того, Європейський суд з прав людини, розглянувши справу «Інтерсплав проти України», вказав на те, що «коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань». Суд не прийняв зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Так, виключний перелік підстав проведення позапланової виїзної документальної перевірки закріплений у пункті 78.1 Податкового кодексу України, підпунктом 11 якої передбачено, що підставою такої перевірки може бути постанова суду (ухвала суду) про призначення перевірки або постанова органу дізнання, слідчого, прокурора, винесена ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні. Із контексту цього положення чітко вбачається, що певна постанова чи ухвала може бути винесена судом у порядку кримінального судочинства.

Такий думки дотримується й Вищий адміністративний суд України (ухвали від 20.09.2012 року № К/9991/574/12; № К/9991/5991/11 та № К/9991/24891/11).

Зокрема, касаційний суд недвозначно вказав, що «програмне забезпечення Системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів, декларацій по податку на додану вартість до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відноситься». Крім того, абсолютно справедливо підкреслюється, що такі дані не є також належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платником податків - позивачем та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності.

Інших документів та спростування правомірності формування позивачем податкового кредиту ДП «Херсонський науково-виробничий центр стандартизації метрології та сертифікації»; ТОВ «Науково-виробниче обєднання «Ю Бі Сі - Пром»; ТОВ «Ес Сі Ейч інтегрейстед логіст ікс»; ТОВ «Юнітон»; ТОВ «Светотехника-Херсон» відповідачем не надано, у зв'язку з чим суд вважає висновки акту перевірки від 02.11.2012 не доведеними відповідачем.

Частиною 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції" (пункт 1) України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

Так у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином судом встановлено, що висновки викладені в акті перевірки від 02.11.2012 №86/40-10/30169718 не знайшли свого підтвердження, та взагалі спростовуються матеріалами справи та висновком судової експертизи ТОВ "Науково-дослідницька лабораторія судової експертизи" від 27.06.2013 №86.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Сімферополі від 14.11.2012 №0000924010 та № 0000914010 протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 №4901-УІ виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

З огляду на викладене суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 08.08.2013 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України постанову складено 13.08.2013.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Сімферополі від 14.11.2012 №0000924010, № 0000914010.

3. Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "УКпостач" судовий збір у розмірі 2236,00 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Т.С. Ольшанська