Рішення № 33020512, 12.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10776/13 12.08.13

За позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "Автоцентр Київ" ДоТовариство з обмеженою відповідальністю "МІКОЛ" Простягнення 23051,60 грн. Суддя Блажівська О.Є.

Представники сторін:

Від позивача - Поливач Є.Ю. дов. б/н від 15.03.2013р. до 31.12.2013р.

Від відповідача - не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоцентр Київ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКОЛ" з позовом про стягнення 23051,60 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2013 року порушено провадження по справі № 910/10776/13, розгляд справи призначено на 22.07.2013 року.

02.07.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшло підтвердження про відсутність аналогічного спору.

22.07.2013 року представник позивача у судове зсідання з'явився.

22.07.2013 року відповідача у судове засідання не з'явився, на виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надав, про причини неявки належним чином суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача надав суду для огляду оригінали документів по справі.

Судом оголошено про перехід до розгляду справи по суті.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав.

22.07.2013 року представник позивача надав суду клопотання про продовження строку розгляду справи.

Клопотання про продовження строку розгляду справи судом задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2013 року розгляд справи відкладено на 12.08.2013 року.

24.07.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи по справі.

12.08.2013 року представник позивача у судове зсідання з'явився.

12.08.2013 року відповідача у судове засідання не з'явився, на виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надав, про причини неявки належним чином суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення № 01054 07080038 2.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як вбачається з матеріалів справи ухвали суду по справі надсилались відповідачу на юридичну адресу.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складений протокол, який долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 12.08.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

В судовому засіданні суд повідомив про порядок отримання повного тексту рішення відповідно до вимог ст. 87 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

В С Т А Н О В И В :

02 листопада 2012 року між ТОВ «Автоцентр Київ» (Позивач, Виконавець) та ТОВ «Мікол» (надалі іменується Відповідач, Замовник), було укладено Договір (про технічне обслуговування та ремонту транспортного засобу ) (надалі Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику послуги з технічного обслуговування та/або ремонту автомобільного транспортного засобу чи його складових частин, у тому числі з використанням матеріалів, запасних частин, спеціально замовлених виконавцем, а замовник бере на себе зобов'язання прийняти та оплатити ці послуги, а також вартість використаних матеріалів, запасних частин виконавця в розмірі, строки та в порядку, що передбачені умовами договору.

Перелік робіт з технічного обслуговування та/або ремонту, строк, а також перелік матеріалів, запасних частин, що використовуються або підлягають заміні та ремонту, вказуються в наряді-замовленні (п.1.2).

Згідно п.4.1. договору, загальний обсяг послуг та загальна вартість послуг визначається протягом строку дії цього договору. Вартість послуг щодо кожного виду робіт вказується в наряді-замовленні відповідно до встановленої та діючої на день складання наряду-замовлення вартості нормо-години.

Пунктом 4.5.2 договору сторони передбачили, що замовник сплачує вартість виконаних робіт, запасних частин, паливно-мастильних матеріалів тощо, протягом 7 календарних днів з моменту закриття наряду-замовлення, що оформлюється актом прийому-передачі виконаних робіт.

За актами виконаних робіт № ТО12-43755 від 28.12.2012р. на суму 11 603,53 грн., № ТО13-00826 від 13.01.2013р. на суму 5850,27 грн. позивач виконав свої зобов'язання за договором, а відповідач прийняв виконані роботи на загальну суму 21060,76 грн.

Акти виконаних робіт № ТО12-43755 від 28.12.2012р., № ТО13-00826 від 13.01.2013р. підписані замовником та виконавцем без зауважень.

Позивач вказує, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати виконаних робіт по договору № 1012294 від 02.11.2012р. за вказаними актами не виконав, вартість робіт не оплатив, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість на суму 21060,76 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач листом за вих.. № 2/44 від 12.02.2013р. звернувся до відповідача із вимогою погашення боргу по актах виконаних робіт № ТО12-43755 від 28.12.2012р., № ТО13-00826 від 13.01.2013р. за договором.

У відповідь на вказаний лист відповідач гарантійним листом № 309/1 від 09.04.2013р. гарантував здійснення оплати у розмірі 21060,00 грн. за виконані роботи до 10.05.2013р.

Оцінюючи подані сторонами суду докази є повними та за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач доказів виконання умов договору щодо оплати робіт не наддав, належними та допустимими доказами позовних вимог не оспорив. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань на загальну суму 21060,76 грн. підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню в цій частині.

Крім основної суми боргу, позивач просить стягнути з відповідача 508,36 грн. пені та штраф у розмірі 637,63 грн., а також 101,67 грн. річних.

Відповідно до п. 7.2 Договору, у разі порушення замовником строків розрахунків, передбачених цим договором, замовник повинен сплатити виконавцю пеню у розмірі 5% від суми, яка діяла на момент несплати, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також штраф у розмірі 5% від суми, зазначеної в акті виконаних робіт.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 625 ЦК України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача в частині стягнення пені, штрафу та 3% річних суд приходить до висновку задовольнити позовні вимоги в цій частині повністю.

Відповідно п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІКОЛ» (01054, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Павлівська, 7, ідентифікаційний код 21570210) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЦЕНТР КИЇВ» (03062, м. Київ, Святошинський р-н, проспект Перемоги, 67, ідентифікаційний код 32384972) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення суму 21060, 76 грн. (двадцять одну тисячу шістдесят грн. 76 коп.) основного боргу, 101,67 грн. (сто одну грн. 67 коп.) 3% річних, 508,36 грн. (п'ятсот вісім грн. 36 коп.) пені, 637,63 грн. (шістсот тридцять сім грн. 63 коп.) штрафу, 1720,50 грн. (одну тисячу сімсот двадцять грн. 50 коп.)судового збору.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено: 16.08.2013 року

Суддя О.Є. Блажівська