Рішення № 33020463, 13.08.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2013 р. Справа № 914/2854/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТ-ІНВЕСТ", с. Лісне, Київська область

до відповідача: Приватного підприємства "Агросоюз-Захід", м. Львів

про: стягнення заборгованості в сумі 44 514,99 грн., з яких: 42 313,00 грн. - основного боргу; 1740,42 грн. - пені, 461,57 грн. - штраф

Суддя Деркач Ю.Б.

Представники:

Від позивача: Гуля В.Т. - представник (довіреність б/н від 18.02.2013 року)

Від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило. У судовому засіданні 13.08.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "МІТ-ІНВЕСТ", с. Лісне, Київська область до відповідача: Приватного підприємства "Агросоюз-Захід", м. Львів про стягнення заборгованості в сумі 44 514,99 грн., з яких: 42 313,00 грн. - основного боргу; 1740,42 грн. - пені, 461,57 грн. - штраф.

Ухвалою суду від 24.07.2013р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 13.08.2013р.

У судовому засіданні 13.08.2013р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задоволити.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 13.08.2013 року не забезпечив, проте через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи. Дане клопотання судом відхиляється з наступних підстав:

- до клопотання не додано доказів поважності причин незабезпечення явки у судове засідання повноважного представника;

- неможливість прибуття у судове засідання одного певного представника жодним чином не впливає на необхідність виконання вимог суду в частині забезпечення участі в судовому засіданні представника, зокрема шляхом уповноваження будь-якої іншої особи.

В процесі розгляду справи судом встановлено наступне.

14.05.2013р. між позивачем та відповідачем укладено Договір поставки №15/05/13, відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов"язувався поставляти відповідачу м"ясо за найменуванням товару, асортиментом та цінами узгодженими сторонами у специфікації, яка є відповідним додатком до договору і його невід"ємною частиною, а відповідач зобов"язувався прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість.

Сторони узгодили в п.п. 2.1, 2.2 Договору, що поставка товару здійснюється на умовах СРТ склад покупця відповідно до вимог Офіційних правил тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгівельної палати „Інкотермс" (в редакції 2010р.). Позивач зобов"язаний поставити товар в повному обсязі протягом 3 (трьох) робочих днів з дати прийняття заявки відповідача.

Ціна за одиницю товару, що поставлявся за цим договором визначається відповідною специфікацією та враходує податок на додану вартість у розмірі 20 відсотків. Відповідач здійснєю оплату товару позивачу в розмірі 100% вартості товару за видатковими накладними та відповідно до узгоджених сторонами цін у відповідній специфікації по факту отримання товару (п.п. 4.1, 4.3 Договору).

На виконання умов Договору поставки №15/05/13 від 14.05.2013р. позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною №00001258 від 24.05.2013р. на загальну суму 92313,00грн., долученою до матеріалів справи.

Відповідач частково розрахувався з позивачем на загальну суму в розмірі 50000,00грн.

Станом на час звернення позивача до господарського суду Львівської області заборгованість відповідача становить 42313,00грн.

Відповідач свої зобов'язання по сплаті заборгованості у розмірі 42313,00грн. за Договором поставки №15/05/13 від 14.05.2013р. не виконав, доказів зворотнього суду не надав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач свої зобов'язання щодо передачі товару за Договором поставки №15/05/13 від 14.05.2013р. виконав повністю, відповідач оплати за поставлений товар здійснив частково, в результаті чого заборгованість відповідача перед позивачем становить 42313,00грн.

Представник відповідач дану обставину не заперечив, отже станом на 13.08.2013 року наявність боргу перед позивачем становить 12498,00грн. за поставлений товар.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 461,57грн. штрафу, суд зазначає наступне.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України, пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Оскільки, п. 6.6 Договору №15/05/13 від 14.05.2013р. сторонами узгоджено умову про забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (штрафу), суд прийшов до висновку задоволити вимогу позивача про стягнення з відповідача 461,57грн. штрафу (Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 3-24гс12 від 27.04.2012р.).

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 1740,42грн. пені суд прийшов до висновку задоволити її частково з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розглянувши поданий розрахунок пені, судом встановлено, що розрахунок суми боргу з урахуванням пені проведений позивачем неправильно, оскільки не враховано, що 06.06.2013р. Національним Банком України прийнято постанову №209, відповідно до якої розмір облікової ставки встановлено з 10 червня 2013 року в розмірі 7,0 % річних. Відтак, судом самостійно здійснено перерахунок пені, відповідно до якого до стягнення підлягає 1590,24грн.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, документально підтвердженими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати покладаються на відповідача, пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись вимогами ст.ст. 11, 655, 692 ЦК України, ст. ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 28, 33, 34, 44, 48, 49, 82, 84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Агросоюз-Захід" (79015, м. Львів, вул. Героїв УПА, 73, ідентифікаційний код 33252578) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТ-ІНВЕСТ" (08122, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Лісне, вул. Лісна, 1, ідентифікаційний код 37757008) 42313,00грн. основного боргу, 461,57грн. штрафу, 1590,24грн. пені та 1690,50грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 15.08.2013р.

Суддя Деркач Ю.Б.