Постанова № 33019526, 16.08.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2013 р. Справа № 821/2090/13-а Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Весус" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Весус" (далі - позивач, ТОВ "Весус") звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач, ДПІ у м.Херсоні), у якому просить визнати неправомірними та незаконними дії відповідача при складанні акту від 18.02.2013 р. за № 1115/22-4/35568040 "Про результати виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ "Весус" з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Агротранстрейд Компані" за червень, липень 2012 року, ТОВ "ДНС Транс" за вересень 2012 року та ТОВ "ГИГ Строй" за жовтень 2012 року" в частині визнання ніечемними договорів купівлі-продажу, укладених ТОВ "Весус" з ТОВ "Агротранстрейд Компані", ТОВ "ДНС Транс", ТОВ "ГИГ Строй"; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.02.2013 року № 0001282200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість на 54711 грн., з яких за основним платежем га 36474 грн., за штрафними санкціями на 18237 грн., № 0001272200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на прибуток у розмірі 76926 грн., з яких за основним платежем на 51284 грн., за штрафними санкціями на 25642 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що висновок ДПІ у м.Херсоні про нікчемність господарських операцій з придбання товарів у ТОВ "Агротранстрейд Компані", ТОВ "ДНС Транс", ТОВ "ГИГ Строй" спростовується наданими до перевірки первинними документами, а посилання відповідача на акти перевірок вищевказаних постачальників не є належним доказом протиправності формування позивачем податкового кредиту та валових витрат по операціях з цими контрагентами. Також зазначає, що позивач не може нести відповідальність за дії своїх контрагентів, оскільки ст.61 Конституції України визначено індивідуальний характер юридичної відповідальності.

У запереченнях на позов представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову, оскільки в ході проведення перевірки ТОВ "Весус" не підтверджено реальність здійснення господарської операції з його контрагентами ТОВ "Агротранстрейд Компані", ТОВ "ДНС Транс", ТОВ "ГИГ Строй", що стало підставою для нарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Позивачем не надано документів щодо транспортування товарів, а зазначені контрагенти позивача не мають необхідних матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарських операцій, не знаходяться за юридичною адресою.

Від представника позивача та відповідача надійшли клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ТОВ "Весус" зареєстроване 27.11.2007 р. виконавчим комітетом Херсонської міської ради за № 149910200000092213, з 29.11.2007 р. перебуває на обліку у ДПІ у м.Херсоні, є платником податку на додану вартість.

В період з 12.02.2013 р. по 14.02.2013 р. відповідачем проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ "Весус" з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Агротранстрейд Компані" за червень-липень 2012 року, ТОВ "ДНС Транс" за вересень 2012 року, ТОВ "ГИГ Строй" за жовтень 2012 року, за результатами якої складено акт від 18.02.2013 р. № 1115/22.4/35568040.

У висновках акту перевірки зазначено про порушення позивачем:

1. п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого завищено податковий кредит, що призвело до заниження суми податку на додану вартість у червні, липні, вересні, жовтні 2012 року, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму ПДВ 36474 грн., у тому числі: червні 2012 року у сумі 4404 грн., липні 2012 року у сумі 26051 грн., жовтні 2012 року у сумі 6091 грн.;

2. пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за І квартал 2012 року, ІІІ квартал 2012 року та за 2012 рік у сумі 51284 грн., в тому числі: за І квартал 2012 року у сумі 17609 грн., ІІІ квартал 2012 року у сумі 30174 грн. та за 2012 рік у сумі 3501 грн.

Як вбачається з акту перевірки, на підставі даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, копій первинних документів щодо господарських операцій з ТОВ "Агротранстрейд Компані", ТОВ "ДНС Транс", ТОВ "ГИГ Строй", а також актів від 12.10.2012 р. № 56/23-1/38047265 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Агротранстрейд Компані" при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ "ІГ "Каспій-Дон" за червень-липень 2012 року", від 15.11.2012 р. № 2940/15/38264462 "Про проведення невиїзної перевірки ТОВ "ДНС Транс" з питань взаємовідносин з контрагентами за серпень-вересень 2012 року", від 24.12.12 р. № 343/15-2/38310874 "Про проведення невиїзної перевірки ТОВ "ГИГ Строй" з питань взаємовідносин з контрагентами за жовтень 2012 року", відповідачем не встановлено об"єктів оподаткування, реальність господарських операцій між ТОВ "Весус" та ТОВ "Агротранстрейд Компані", ТОВ "ДНС Транс", ТОВ "ГИГ Строй" внаслідок відсутності у контрагентів позивача необхідних матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарських операцій, незнаходження їх за юридичними адресами, ненаданням позивачем товарно-транспортних накладних, які б підтверджували перевезення товарів.

Вказані висновки стали підставою для прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень від 25.02.2013 року:

- № 0001282200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість на 54711 грн., з яких за основним платежем га 36474 грн., за штрафними санкціями на 18237 грн.;

- № 0001272200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на прибуток у розмірі 76926 грн., з яких за основним платежем на 51284 грн., за штрафними санкціями на 25642 грн.

Оцінуючи правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішення, суд виходить з встановлених фактичних обставин справи та їх узгодженість з діючими положеннями податкового законодавства.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 ПК України).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до п.201.4. ст.201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Водночас ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 №996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частиною 1 статті 45 ГК України передбачено, що майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону.

Отже, безтоварні господарські операції не призводять до реальних змін майнового стану суб'єкта господарювання та його контрагентів.

Таким чином, поставка товарів/послуг для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснена і підтверджена належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Проаналізувавши положення Податкового кодексу України, суд зазначає, що наявність належно складених первинних документів є обов'язковою, але не достатньою умовою для збільшення платником валових витрат і податкового кредиту, так як в силу умов та характеру створення не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції.

Відповідно до чинного законодавства валові витрати і податковий кредит з ПДВ можуть бути сформовані платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто за господарською операцією, котра спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов'язань суб'єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується також і іншими документами, складання яких є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

Обов'язкове встановлення факту поставки товару як підстави для включення сум ПДВ, вказаних в податкових деклараціях, до податкового кредиту та вартості товару без ПДВ до валових витрат, відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема, в постанові від 22.10.2010 р. у справі за позовом Приватного підприємства "Балтімор" до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно зі ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

З метою дослідження реальності вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Агротранстрейд Компані", ТОВ "ДНС Транс", ТОВ "ГИГ Строй" судом встановлено наступне.

Так, на підтвердження своїх доводів щодо реальності господарських операцій з вказаними контрагентами позивачем надано:

- з ТОВ "Агротранстрейд Компані" - договір купівлі-продажу від 14.06.2012 р. № 140602 (предмет договору - мітли та щітки (віники із сорго, мітли (господарські) березові), видаткові накладні від 18.06.2012 р. № РН-180603, від 20.06.2012 р. № РН-200606, від 28.06.2012 р. № РН-280601, від 20.07.2012 р. № 200708, від 27.07.2012 р. РН-270704, від 30.07.2012 р. № РН-300703, від 31.07.2012 р. № РН-310705, податкові накладні від 18.06.2012 р. № 58, від 20.06.2012 р. № 66, від 28.06.2012 р. № 76, від 20.07.2012 р. № 112, від 27.07.2012 р. № 113, від 30.07.2012 р. № 114, від 31.07.2012 р. № 116;

- з ТОВ "ДНС Транс" - договір купівлі-продажу від 10.09.2012 р. № 01/09, специфікацію № 1 (вилки, кабель, розетки), видаткову накладну від 18.09.2012 р. № 672, податкову накладну від 18.09.2012 р. № 672;

- з ТОВ "ГИГ Строй" - податкову накладну від 03.10.2012 р. № 104 (дошка обрізна).

Дослідивши зазначені документи, суд вважає, що вони не спростовують доводи відповідача про безтоварність господарських операцій ТОВ "Весус" з вищевказаними контрагентами.

Так, суд відмічає, що згідно п.3.3 договорів від 14.06.2012 р. № 140602 та від 10.09.2012 р. № 01/09 поставка товару здійснюється продавцем на склад покупця. Між тим, позивачем не надано товарно-трансортних накладних, які б підтверджували перевезення товару зі складу ТОВ "Агротранстрейд Компані", ТОВ "ДНС Транс" на склад позивача. Що стосується ТОВ "ГИГ Строй", то позивачем взагалі не надано договору, а тому неможливо встановити умови поставки товару.

При цьому суд зазначає, що актами податкових органів від 15.11.2012 р. № 2940/15/38264462, від 12.10.2012 р. № 56/23-1/38047265, від 24.12.2012 р. № 342/15-2/38310874 встановлено відсутність у ТОВ "Агротранстрейд Компані", ТОВ "ДНС Транс", ТОВ "ГИГ Строй" зареєстрованих чи орендованих транспортних засобів.

Тобто, ТОВ "Весус" не підтверджено фактичного руху товарів від контрагентів позивача до позивача.

Крім того, позивачем не надано доказів оприбуткування нібито отриманих товарів від ТОВ "Агротранстрейд Компані", ТОВ "ДНС Транс", ТОВ "ГИГ Строй" у складському обліку.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що ТОВ "Агротранстрейд Компані", ТОВ "ДНС Транс", ТОВ "ГИГ Строй" не могло поставити ТОВ "Весус" товари у зв"язку з відсутністю транспортних засобів, основних фондів, відсутністю трудових ресурсів, віддаленістю позивача від цих контрагентів (ТОВ "Весус" знаходиться у м.Херсоні, а ТОВ "Агротранстрейд Компані" - у м.Переяслов-Хмельницький Київської області, ТОВ "ДНС Транс", ТОВ "ГИГ Строй" - у м.Донецьку), обсягів поставок.

Згідно ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, суд вважає, що сам факт наявності у позивача видаткових та податкових накладних не може бути підставою для формування позивачем податкового кредиту та валових витрат, за встановлення відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

За результатами дослідження наданих позивачем до матеріалів справи перинних документів судом не встановлено реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Агротранстрейд Компані", ТОВ "ДНС Траст", ТОВ "ГИГ Строй" щодо поставки товарів позивачу, що є підставою для визнання відсутності прав у позивача для формування податкового кредиту та валових витрат на підставі отриманих від ТОВ "Агротранстрейд Компані", ТОВ "ДНС Траст", ТОВ "ГИГ Строй" первинних документів, оскільки вони не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Суд зауважує, що позивач, як суб'єкт господарювання при здійсненні своєї підприємницької діяльності на свій ризик, повинен бути обізнаним з колом суб'єктів, які мають права та можливості щодо поставки товару на постійній основі та поважають ділову репутацію своїх контрагентів шляхом надання для підтвердження своєї добросовісної діяльності рішення судів щодо оскарження дій податкового органу або їх посадових осіб при встановлені неправдивої інформації стосовно їх фінансово-господарської діяльності.

Таким чином, суд вважає правомірним нарахування ТОВ "Весус" грошових зобов"язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств згідно податкових повідомлень-рішень від 25.02.2013 р. №№ 0001272200, 0001282200.

Що стосується позовних вимог ТОВ "Весус" в частині визнання протиправними та незаконними дій відповідача щодо визнання нікчемними договорів, то вони також не підлягають задоволенню, оскільки відповідач не визнавав договори, укладені між ТОВ "Весус" та ТОВ "Агротранстрейд Компані", ТОВ "ДНС Транс", ТОВ "ГИГ Строй", нікчемними. Дані твердження позивача спростовуються атом перевірки від 18.02.2013 р. № 1115/22.4/35568040, у висновках якого зазначається про порушення ТОВ "Весус" п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, пп.138.1.1 п.138, п.138.2 ст.138 ПК України. Протиправність формування валових витрат та податкового кредиту з вказаними контрагентами відповідач пов"язує з неможливістю встановити походження товару внаслідок відсутності документального підтвердження їх отримання від ТОВ "Агротранстрейд Компані", ТОВ "ДНС Транс", ТОВ "ГИГ Строй", про що зазначається у п.3 акту перевірки.

Оцінюючи подані сторонами докази та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд, з'ясувавши докази, наявні в матеріалах справи, приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку із чим позовні вимоги ТОВ "Весус" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Весус" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 8.2.6