Рішення № 33018640, 19.08.2013, Заводський районний суд міста Луганська (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Луганська)

437/4559/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2013 року Ленінський районний суд міста Луганська у складі:

Головуючого судді Золотарьова О.Ю.

при секретарі Красновській М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, посилаючись на ту обставину, що МКП «Теплокомуненерго» постачало теплову енергію в квартиру відповідачів. Між позивачем і відповідачами встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг на підставі відкритого особового рахунку № НОМЕР_1. Згідно оборотної відомості даного рахунку вбачається, що відповідачі своєчасно розрахунки за надану теплову енергію не здійснювали, тому за ними виникла заборгованість по сплаті за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період 01.08.2008 року по 01.11.2012 року у сумі 6728,41 грн.

Відповідачі зобов'язані сплатити за спожиті послуги, а позивач має право вимагати від відповідачів виконання обов'язку щодо оплати наданих послуг. Відповідачі за прострочення виконання повинні сплатити позивачу нараховану суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, як то передбачено вимогами ст.625 ЦПК України

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідачів перед позивачем складає: суму основної заборгованості, розмір інфляційних нарахувань та 3% річних, що дорівнює 8421,60 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду від 21.01.2013 року позивачу було відмовлено у прийнятті заяви про видачу судового наказу.

Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідачів заборгованість за послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання в сумі 6728,41 грн. основного боргу, 1122,31 грн. - втрати від інфляційних процесів; 570,88 грн. - 3% річних, а всього стягнути - 8421,60 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, до початку судового засідання надав заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність, наполягав на задоволенні позову, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про явку в судові засідання повідомлялися належним чином. Представником відповідачів надано заперечення проти позову (а.с. 20-21). Предст авник просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності та на відсутність договірних відносин між ЛМКП «Теплокомуненерго» та ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2. ОСОБА_4

Вивчивши матеріали справи та надані докази в сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивач здійснює свою господарську діяльність з метою теплопостачання житлового фонду, відповідачам, які мешкають за адресою: АДРЕСА_1, є абонентами позивача та користуються наданими послугами з теплопостачання та гарячого водопостачання (а.с. 5).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська від 21.01.2013 року позивачу відмовлено у прийнятті заяви про видачу судового наказу (а.с. 4).

Правовідносини у сфері житлово-комунальних послуг регулюються Конституцією України, Житловим Кодексом, Законом України „Про житлово-комунальні послуги", Законом України „Про теплопостачання", іншими нормативно-правовими актами.

Згідно преамбули Закону України „Про житлово-комунальні послуги" №1875-ІV від 24.06.2004 року цей Закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 13 Закону від 24 червня 2004 р. N 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Статтями 20, 21 зазначеного Закону визначені права та обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. При цьому, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком - оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, зокрема не пізніше 20 числа кожного місяця вносити плату за користування жилим приміщенням (квартплату) та за комунальні послуги. Обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Такі ж права та обов'язки встановлені і вищевказаними Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків.

Судом встановлено, що відповідачі, будучи мешканцями квартири за адресою: АДРЕСА_1, користувалися послугами з теплопостачання та гарячого водопостачання, проте оплату проводили нерегулярно.

Як встановлено у судовому засіданні, відповідно до оборотної відомості по особовому рахунку № НОМЕР_1, сума заборгованості за надані послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання перед позивачем за період з 01.08.2008 року по 01.11.2012 року складає 6728,41 грн. (а.с. 6).

Таким чином, відповідачі, як споживачі послуг з теплопостачання, належним чином не виконували своє зобов'язання щодо своєчасної та в повному обсязі оплати за надані послуги, прострочивши виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача до відповідачів про стягнення заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання підлягають задоволенню.

Правовідносини, які виникли у сфері надання комунальних послуг, регулюються спеціальним законодавством, а саме: Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Разом з тим, відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

Доказів того, що послуги не надавалися або надавалися у меншому розмірі суду не надано.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідачі, як боржники, що прострочили виконання грошового зобов'язання, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України зобов'язані сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача за період з 01.08.2008 року по 01.11.2012 року у сумі 6728,41 грн. основного боргу, 1122,31 грн. - втрати від інфляційних процесів; 570,88 грн. - 3% річних, а всього стягнути - 8421,60 грн.

Згідно ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При таких обставинах, оскільки позивач звернувся до суду 20.03.2013 року (а.с. 3), доказів на підтвердження поважності пропуску строку позовної давності не представив, відповідачем заявлене відповідне клопотання, суд вважає за можливе застосувати загальний строк позовної давності у три роки.

Сума заборгованості відповідачів в межах строку позовної давності складає 3564,78 грн., втрати від інфляційних процесів - 472,16 грн., 3 % річних - 100,90 грн., а всього - 4137,84 грн. (а.с. 6).

Доводи представника відповідачів про неправильність розрахунків судом не приймаються, в чому конкретно полягає неправильність розрахунків, що містяться в оборотній відомості, у запереченнях не зазначено. З вказаної відомості вбачається, що відповідачі нерегулярно вносили плату за послуги опалення з серпня 2008 року, доказів неотримання послуги опалення не представили.

Відсутність договору між сторонами, на яку посилається представник відповідачів, на думку суду не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки обставини справи свідчать, що відповідачі є споживачами послуг теплопостачання, які здійснюються позивачуем Відносини з приводу теплопостачання фізичним особам регулюються Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення, затвердженими постановою КМУ № 630 від 21 липня 2005 року (зі змінами, внесеними постановою КМУ № 1268 від 31.10.2007 року), пунктом 8 яких передбачено, що послуги надаються споживачеві згідно з договором.

Підключення квартири відповідачів до теплопостачання, відкриття особового рахунку НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 та факт часткової сплати за послуги теплопостачання свідчить про наявність між сторонами даного спору договірних правовідносин.

Виходячи з наведеного, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з відповідачів на користь позивача існуючу суму заборгованості в межах строку позовної давності.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати (а.с. 1, 2).

Керуючись ст. ст. 256, 257, 267, 526, 541-543, 625 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 10, 11, 15, 57, 60, 61, 88, 209, 212, 214-215, 224-226, 232, 233 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 солідарно на користь Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» (Код 24047779, р/р 260383016130, МФО 304665, філія ЛОУ ПАТ «Ощадбанк») суму боргу за надані послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання за період з 01.08.2008 року по 01.03.2010 року у сумі 4137,84 грн. (чотири тисячі сто тридцять сім гривень 84 копійки).

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 солідарно на користь Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» (Код 24047779, р/р 260383016130, МФО 304665, філія ЛОУ ПАТ «Ощадбанк») витрати по сплаті судового збору в сумі 229,40 грн. (двісті двадцять дев'ять гривень 40 копійок).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд міста Луганська шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: суддя О.Ю.Золотарьов