Рішення № 33018622, 12.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11279/13 12.08.13

за позовом: Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація», м.Київ, ЄДРПОУ 03366500

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Аудиторська фірма «Аналітик», м.Київ, ЄДРПОУ 14274505

про стягнення 18 944,99 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Кашканова Н.В. - по дов.

від відповідача: Туманян А.О. - по дов.

В судовому засіданні 03.07.2013р. оголошувалась перерва до 10.07.2013р., а 31.07.2013р. - до 12.08.2013р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача, Закритого акціонерного товариства Аудиторської фірми у формі закритого акціонерного товариства «Аналітик», м.Київ про стягнення заборгованості в розмірі 18 944,99 грн., у тому числі, основного боргу - 18 384,12 грн., пені - 467,39 грн., трьох відсотків річних - 93,48 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №600 від 01.01.2004р. про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем центрального опалення, гарячого водопостачання та їх абонентських уводів в частині здійснення оплати наданих послуг у повному обсязі та у визначені договором строки, що стало підставою для звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості в сумі 18 384,12 грн., а також пені та трьох відсотків річних.

Ухвалою суду від 03.07.2013р. найменування відповідача було змінено з Закритого акціонерного товариства Аудиторської фірми у формі закритого акціонерного товариства «Аналітик» на Приватне акціонерне товариство «Аудиторська фірма «Аналітик» у зв'язку з перейменуванням юридичної особи.

Відповідач у відзиві б/н від 04.07.2013р. проти задоволення позову заперечив, посилаючись на необґрунтованість визначеного позивачем розміру заборгованості Приватного акціонерного товариства «Аудиторська фірма «Аналітик». При цьому, за твердженням відповідача, позивачем при розрахунку було застосовано невірний відсоток площі, яку займає Приватне акціонерне товариство «Аудиторська фірма «Аналітик» у будинку, що опалюється.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12.08.2013р. Одночасно, судом враховано закінчення встановлених ст.69 Господарського процесуального кодексу України процесуальних строків розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст.1, ч.1 ст.16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Як свідчать матеріали справи, 01.01.2004р. між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (постачальник) та Закритим акціонерним товариством Аудиторською фірмою у формі закритого акціонерного товариства «Аналітик», найменування якого в подальшому було змінено на Приватне акціонерне товариство «Аудиторська фірма «Аналітик» (споживач) було укладено договір №600 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем центрального опалення, гарячого водопостачання та їх абонентських уводів.

Згідно з п.1.1 вказаного договору його предметом є надання послуг на теплопостачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат; обслуговування та утримання внутрішньобудинкових інженерних систем центрального опалення, гарячого водопостачання та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні за адресою: м.Київ, вул.Хрещатик, буд.44 літ.А, Б.

Пунктом 2.3.3 договору №600 від 01.01.2004р. встановлено обов'язок абонента виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатку №2 до договору.

Згідно з п.2 вказаного додатку абонент щомісячно з 14 по 18 число самостійно отримує у Дирекції по експлуатації житлових будинків акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в Дирекцію), розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період, платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії за попередній та поточний місяці та технічного обслуговування, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт.

Відповідно до п.3 додатку №2 до договору №600 від 01.01.2004р. оплату за вказаними у п.2 цього додатку документами абонент виконує не пізніше 23 числа поточного місяця.

Одночасно, за змістом п.3.5 зазначеного додатку крім сплати вартості спожитої теплової енергії абонент сплачує на рахунок Дирекції по експлуатації нежилих будинків вартість послуг по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкових систем і інженерного обладнання відповідно додатку №1 з оформленням актів виконаних робіт.

За змістом п.п.2.3.6, 2.3.10 договору відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати (сплачувати) на розрахунковий рахунок Дирекції вартість спожитої теплової енергії; при наявності заборгованості за отримані послуги в забезпеченні тепловою енергією сплачувати всю суму боргу до закінчення опалювального сезону.

Відповідно до п.6.1 договору №600 від 01.10.2004р. договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2004р. При цьому, п.6.4 угоди передбачено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Приймаючи до уваги, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази припинення дії спірного правочину, а також враховуючи пояснення позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що зобов'язання сторін за вказаною угодою автоматично продовжувалися кожен наступний рік та є чинними на теперішній час. Доказів зворотнього суду не представлено.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказує позивач, відповідач встановлений договором №600 від 01.01.2004р. обов'язок щодо своєчасної оплати в повному обсязі наданих Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» послуг не виконав, внаслідок чого останнім заявлено, зокрема, вимогу про стягнення основного боргу за період з січня по травень 2013р. в сумі 18 384,12 грн.

Згідно зі ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На підтвердження надання послуг позивачем до матеріалів справи представлено договір №153-8564-9 від 15.09.2001р. на постачання теплової енергії у гарячій воді, укладений з Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», розрахунки нарахувань за спожиту теплову енергію у будинку №44 літ.А,Б по вул.Хрещатик, акти прийому виконаного опалення та технічного обслуговування, відповідні платіжні вимоги-доручення.

Відповідач, в свою чергу, проти визначеного позивачем розміру заборгованості заперечив, посилаючись на застосування Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» при розрахунку суми, що заявлена до стягнення, невірного відсотку опалювальної площі, яку займає відповідач.

Проте, такі доводи не приймаються судом до уваги, оскільки вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи. При цьому, господарський суд виходить з наступного:

Згідно з п.12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені Постановою №630 від 21.07.2005р. Кабінету Міністрів України, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку. У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку.

Відповідно до п.1.1 договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 30.12.2003р., площа приміщень, що були придбані позивачем, складає 194,4 кв.м.

Таку ж площу було вказано позивачем і в актах прийому виконаного опалення та технічного обслуговування, на підставі яких заявлено розглядуваний позов, та застосовано при розрахунку заборгованості відповідача.

Згідно з п.2.2.1 договору №600 від 01.01.2004р. позивач зобов'язався розподіляти надану енергопостачальною організацією теплову енергію у вигляді гарячої води в цілому на будинок.

При цьому, господарським судом враховано, що розмір опалювальної площі будинку №44 по вул.Хрещатик, що був визначений Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» як балансоутримувачем будинку, відповідачем не спростований.

Наразі, матеріали справи містять докази, які підтверджують обгрунтованість зміни опалювальної площі в результаті підключення до системи опалення додаткових нежилих приміщень у спірний період.

Як вбачається з розрахунків нарахувань за спожиту теплову енергію у будинку №44 літ.А,Б по вул.Хрещатик за січень та лютий 2013р., загальна опалювальна площа будинку складає 2877,10 кв.м., а опалювальною площею приміщення позивача є 194,4 кв.м, що становить 6,7568% від загальної.

За змістом довідки б/н від 10.07.2013р., яка складена Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація», до системи опалення у будинку №44 по вул.Хрещатик у м.Києві на підставі договору №2023 від 01.03.2013р. були підключені нежилі приміщення, площею 703,30 кв.м, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Старий квартал». Вказане товариство було підключене до системи опалення з 15.03.2013р., що підтверджується відповідним актом.

В результаті у розрахунках нарахувань за спожиту теплову енергію у будинку №44 літ.А, Б по вул.Хрещатик за березень та травень 2013р. опалювальною площею будинку вказано вже 3580,40 кв.м (2877,10 кв.м + 703,30 кв.м), а відсоток займаної відповідачем площі зменшився до 5,4296%.

Листом вих.№07/03 від 02.07.2013р. позивачем було повідомлено відповідача про зміну опалювальної площі та направлено Приватному акціонерному товариству «Аудиторська фірма «Аналітик» копії документів на підтвердження такої зміни.

Таким чином, внаслідок підключення до системи опалення Товариства з обмеженою відповідальністю «Старий квартал», було збільшено загальну опалювальну площу будинку та, відповідно, зменшено відсоток опалювальної площі, яку займає відповідач.

Викладеним пояснюється зміна відсотку займаної відповідачем площі, що був застосований позивачем при розрахунку вартості спожитих послуг у спірний період з січня по травень 2013р. При цьому, обставини щодо зміни опалювальної площі в інші періоди не входять до предмету доказування у даній справі, а тому не досліджуються судом.

Наразі, господарський суд звертає увагу відповідача, що відсоток займаної ним опалювальної площі було зменшено, проте не збільшено, а тому відсутні підстави вважати, що матеріальні інтереси Приватного акціонерного товариства «Аудиторська фірма «Аналітик» були порушені.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач про існування заборгованості був обізнаний. Зокрема, позивачем було представлено суду копії реєстрів видачі платіжних доручень за січень, лютий, березень, травень 2013р., з яких вбачається що представник відповідача вчасно отримував відповідні платіжні доручення.

Разом з цим, Приватним акціонерним товариством «Аудиторська фірма «Аналітик» в порушення вимог п.2 додатку №2 до договору №600 від 01.01.2004р. не було виконано обов'язку щомісячно з 14 по 18 число самостійно отримувати в Дирекції по експлуатації житлових будинків акти звірки на початок розрахункового періоду. Наявні в матеріалах справи акти прийому виконаного опалення та технічного обслуговування не містять відомостей про отримання їх відповідачем, що свідчить про порушення Приватним акціонерним товариством «Аудиторська фірма «Аналітик» умов договору.

При цьому, господарським судом враховано, що нормами діючого законодавства та умовами договору не передбачено, що підписання актів приймання наданих послуг є виключною підставою для їх оплати. Факт надання позивачем послуг теплопостачання та технічного обслуговування, утримання внутрішньобудинкових інженерних систем центрального опалення, гарячого водопостачання та їх абонентських уводів підтверджується іншими матеріалами справи, та відповідачем в судовому засіданні не оспорений.

Таким чином, за висновками суду, обґрунтованих доводів, які б спростовували правильність визначення позивачем обсягу наданих послуг та їх вартості всупереч ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не представлено, внаслідок чого суд приймає розрахунки позивача як достовірні.

При цьому, господарським судом також враховано, що відповідачем фактично висловлені численні заперечення з приводу правильності розміру заборгованості, проте сам факт наявності боргу Приватним акціонерним товариством «Аудиторська фірма «Аналітик» не спростовано.

Матеріалами справи підтверджується, що заборгованість у відповідача за спожиті послуги існує, проте Приватне акціонерне товариство «Аудиторська фірма «Аналітик» від погашення боргу ухиляється.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором №600 від 01.01.2004р. виконав належним чином, зауважень щодо кількості та якості наданих послуг від відповідача не надходило, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за спірним договором зобов'язання в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Аудиторська фірма «Аналітик» заборгованості за спожиті послуги в розмірі 18 384,12 грн., підлягають задоволенню.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне виконання плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Відповідно до п.3.4 додатку №2 до договору №600 від 01.01.2004р. у випадку несплати за користування тепловою енергією до кінця розрахункового періоду Дирекція по експлуатації нежилих будинків нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочки платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Позивачем, в свою чергу, було заявлено до стягнення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідний період, посилаючись при цьому на положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Разом з цим, за висновками суду, до суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують для провадження своєї діяльності нежилі будинки і приміщення, що належать таким суб'єктам на праві власності або орендовані ними на підставі договору, у разі несвоєчасного розрахунку за спожиті комунальні послуги не застосовуються положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Натомість слід керуватися вимогами спеціального нормативного акту - Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне виконання плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій». Викладені висновки господарського суду підтверджуються позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 16.04.2013 р. у справі №3-бгс13.

Наразі, з огляду на те, що за висновками суду позивач має право на стягнення пені у більшому розмірі, ніж заявлено, проте суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за період з січня 2013р. по травень 2013р. підлягають задоволенню на визначену позивачем суму, а саме 467,39 грн.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» за період з січня 2013р. по травень 2013р. нараховано та пред'явлено до стягнення три відсотки річних в сумі 93,48 грн.

При перевірці судом проведених позивачем розрахунків встановлено, що сума, заявлених до стягнення трьох процентів річних є арифметично вірною, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у визначеному позивачем розмірі.

Таким чином, враховуючи, що позов повністю доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, виходячи з того, що у матеріалах справи відсутні документи стосовно погашення відповідачем заборгованості за договором №600 від 01.01.2004р. вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу - 18 384,12 грн., пені - 467,39 грн., трьох відсотків річних - 93,48 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Заяву вих.№158/23-07/109 від 23.07.2013р. позивача про заміну неналежного відповідача залишено судом без задоволення, оскільки зміна відповідачем свого найменування не свідчить про його неналежність, а є лише підставою для зміни найменування сторони шляхом винесення судом відповідної ухвали.

При цьому, судом враховані положення п.1.4 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», яким встановлено, що за приписом ст.25 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи.

Як зазначалось, ухвалою суду від 03.07.2013р. найменування відповідача було змінено з Закритого акціонерного товариства Аудиторської фірми у формі закритого акціонерного товариства «Аналітик» на Приватне акціонерне товариство «Аудиторська фірма «Аналітик» у зв'язку з перейменуванням юридичної особи.

З приводу заявленого відповідачем клопотання б/н від 06.08.2013р. про призначення судової експертизи господарський суд зазначає наступне:

Відповідно до ч.1 ст.41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно із положеннями ст.1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.

Як зазначено в листі №01-8/2651 від 27.11.2006р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання призначення судових експертиз» судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Аналогічні за змістом положення містить ч.2 п.2 постанови №4 від 23.03.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи».

Разом з цим, заявляючи клопотання про призначення судової експертизи, відповідачем не було доведено суду наявності обставин, що входять до предмету доказування у даній справі, для з'ясування яких необхідним є застосування спеціальних знань.

За висновками суду, всебічне, повне та об'єктивне дослідження усіх обставин справи є можливим без призначення судової експертизи, у зв'язку з чим клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Судовий збір згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає віднесенню на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація», м.Київ до Приватного акціонерного товариства «Аудиторська фірма «Аналітик», м.Київ про стягнення заборгованості в розмірі 18 944,99 грн., у тому числі, основного боргу - 18 384,12 грн., пені - 467,39 грн., трьох відсотків річних - 93,48 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Аудиторська фірма «Аналітик» (01042, м.Київ, Печерський район, вул.Чигоріна, буд.57А, ЄДРПОУ 14274505) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01034, м.Київ, Шевченківський район, вул.Володимирська, буд.51-А, ЄДРПОУ 03366500) основний борг в сумі 18 384,12 грн., пеню - 467,39 грн., три відсотки річних - 93,48 грн., а також судовий збір в розмірі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 12.08.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 19.08.2013р.

Суддя М.О.Любченко