Постанова № 33017769, 15.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

Іменем України

м. Київ

15 липня 2013 року 17:26 год. №826/7978/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А.,

за участю секретаря судового засідання Левченко І.В.,

представників: позивача - Мельника С.В., відповідача - Оксененко К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тех-Комп" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ) про визнання протиправними і скасу-вання податкових повідомлень-рішень від 09.11.2012 №0000782260, від 28.02.2013 №0000852260,

в с т а н о в и в:

Заявлений позов обґрунтовано невідповідністю результатів перевірки та здійсненого відповідачем грошового нарахування вимогам податкового законодавства щодо формування поддаткового кредиту з ПДВ та наданим до перевірки документам фінансово-господарської діяльності щодо взаємовідносин з ТОВ "ФОРС", стверджуючи про правомірність форму-вання спірного податкового кредиту.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав позов з наведених підстав.

Представник відповідача не визнала позов, надала письмові заперечення, в яких про-сить відмовити в позові з тих підстав, що ТОВ "ФОРС" не подавало декларації з ПДВ за ли-пень 2012, тобто не визначило свої податкові зобов'язання з ПДВ, а тому позивач не мав права на податковий кредит. Також відповідач зазначив про банкрутство ТОВ "ФОРС".

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дій-шов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з такого.

Судом встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум ПДВ в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "ФОРС" за період з 01.07.2011 по 31.07.2011, за результатами якої складено акт від 26.10.2012 №3842/22-621-38013414 та винесено податкове повідомлення-рішення від 09.11.2012 №0000782260, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 259175 грн. (у т.ч.: основний платіж - 207340 грн., штраф - 51835 грн.).

Рішенням ДПС у м.Києві від 21.01.2013 №580/10/12-1-03 про результати розгляду скарги частково скасовано зазначене вище податкове повідомлення-рішення в сумі 1092 грн. основного платежу та в сумі 273 грн. штрафних санкцій.

Судом встановлено, що відповідачем винесено нове податкове повідомлення-рішення від 28.02.2013 №0000852260, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання 257810 грн. (у т.ч.: основний платіж - 206248 грн., штраф - 51562 грн.).

Також судом встановлено, що спірне грошове нарахування здійснено у зв'язку з пору-шенням позивачем п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК, внаслідок чого занижено ПДВ за липень 2012 на 207340 грн. Згідно з актом зміст порушення полягає у тому, що позивач завищив податко-вий кредит з ПДВ у липні 2012 на 207340 грн. по операціям з ТОВ "ФОРС", оскільки оста-нній не подав декларації з ПДВ за липень 2012 і не відобразив податкових зобов'язань з ПДВ. Крім цього, в акті зазначено, що остання звітність з ПДВ подана за червень 2012, а також про те, що стан платника - ТОВ "ФОРС" - "визнано банкрутом".

Спірні правовідносини виникли у сфері справляння податків і зборів та стосуються правомірності податкового повідомлення-рішення.

Під податковим кредитом відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК розуміється сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податково-го) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здій-нення операцій з придбання товарів та послуг (пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахо-ваних (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Ко-дексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткову-ваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність (ч.2 ст.3). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій визначено первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч.1 ст.9).

Отже, формування податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням платником податків товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності у платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Водночас неподання постачальником товарів/послуг податкової звітності або не відображення контрагентом своїх податкових зобов'язань не є підставою не включення покупцем товарів/послуг суми ПДВ, оскільки ПК таких підстав не встановлює.

Як вірно встановлено перевіркою, позивачем відобразив у податковому обліку з ПДВ результати фінансово-господарських відносин з ТОВ "ФОРС" і задекларував у складі подат-кового кредиту за липень 2012 нарахований ПДВ, сума якого склала 572277,40 грн. При цьо-му відповідач невірно вказав в акті загальну суму задекларованого позивачем ПДВ по да-ному контрагенту в розмірі 571627 грн., помилково зазначивши обсяг поставки і нараховану суму ПДВ по податковій накладній від 13.07.2012 №895.

Перевіркою вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що вказана сума ПДВ нарахована на підставі податкових накладних:

від 10.07.2012 №884 на суму 7180,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 1196,80 грн.),

від 10.07.2012 №891 на суму 738259,20 грн. (у т.ч. ПДВ - 123043,20 грн.),

від 13.07.2012 №892 на суму 472699,37 грн. (у т.ч. ПДВ - 78783,23 грн.),

від 13.07.2012 №893 на суму 24590,41 грн. (у т.ч. ПДВ - 4098,40 грн.),

від 13.07.2012 №894 на суму 189892,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 31648,80 грн.),

від 13.07.2012 №895 на суму 1377295 грн. (у т.ч. ПДВ - 229549,17 грн.),

від 13.07.2012 №896 на суму 250148,40 грн. (у т.ч. ПДВ - 41691,40 грн.),

від 13.07.2012 №897 на суму 118642,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 19773,80 грн.),

від 17.07.2012 №906 на суму 249560,40 грн. (у т.ч. ПДВ - 41593,40 грн.),

від 24.07.2012 №908 на суму 5395,20 грн. (у т.ч. ПДВ - 899,20 грн.)

виписаних ТОВ "ФОРС" (Продавцем) у зв'язку з поставкою на користь позивача згідно з договором поставки від 14.05.2012 №14-05/12 товарів (устаткування) визначеного наймену-вання, кількості, ціни, на загальну вартість 3433664,04 грн. (у т.ч. ПДВ - 572277,40 грн.), про що, як вірно зазначено в акті свідчать видаткові накладні на товар: від 10.07.2012 №963, №954, від 13.07.2012 №965, №966, №968, №97, від 17.07.2012 №983 та від 24.07.2012 №993.

Перевіркою не встановлено відсутність документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження задекларованих показників податкового кредиту по операціям з ТОВ "ФОРС, обов'язок ведення і зберігання яких покладено на позивача. Також перевіркою не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських доку-ментів вимогам чинного законодавства.

Водночас судом встановлено, що господарський договір недійсним (фіктивним) в су-довому порядку не визнавався, зміст господарських зобов'язань з поставки товарів не супере-чить вимогам національного законодавства, а складені на його виконання фінансово-госпо-дарські документи містять необхідні дані, що підтверджують факти господарських операцій та дозволяють ідентифікувати господарські операції, не містять розбіжностей і не суперечать іншим матеріалам справи та відповідають вимогам ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 201.1 ст. 201 ПК.

Дійсність вказаних первинних документів підтверджується тим, що на час здійснення господарських операцій у липні 2012 ТОВ "ФОРС" в установленому порядку був зареєстро-ваним суб'єктом господарювання (основний вид діяльності - оптова торгівля машинами і устакуванням), платником ПДВ, тому зобов'язаний був нараховувати ПДВ та згідно з п. 201.4 ст. 201 ПК вправі був виписувати податкові накладні, які згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК є законною підставою для формування податкового кредиту.

Також судом встановлено, що товар придбавалися позивачем з метою використання його в господарській діяльності позивача та подальшої реалізації. Зокрема подальший реалізація товарів, найменування яких відповідає товарам, придбаним позивачем у ТОВ "ФОРС", підтверджується рядом наданих позивачем видатковими, товарних і податкових накладних, виписаних позивачем як постачальником цих товарів.

В ході розгляду справи відповідач не спростував належними засобами доказування дійсність господарських зобов'язань і фінансово-господарських документів та достовірність внесених у них відомостей, тому в суду немає достатніх підстав для відхилення наданих позивачем доказів.

Суд не бере до уваги посилання в запереченнях представника відповідача і надану ним копію акта ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 16.10.2012 №706/3-22-80 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ФОРС" щодо підтвердження господарсь-ких відносин із платниками податків за період з 01.08.2011 по 31.08.2012", у зв'язку з тим, що стан платника 14 - "визнано банкрутом", в якому зазначається про недійсність правочинів ТОВ "ФОРС" і відсутність реального здійснення господарських операцій, оскільки даний акт є недопустимим доказом відсутності фінансово-господарських відносин між позивачем і ТОВ "ФОРС" у липні 2012 і не спростовує правове значення складених за такими операція-ми первинних документів, а тому не є підставою для неврахування відповідачем наданих позивачем до перевірки первинних документів.

Посилання на недійсність і нікчемність правочинів ТОВ "ФОРС" зроблені у пору-шення п. 83.1 ст. 83 ПК без належних і достатніх матеріалів, які достовірно підтверджували відповідні юридичні факти і могли бути підставою для висновків про недійсність або нікчемність правочину, а також не відповідають вимогам ст.ст. 204, 215, 216, 228, 234 ЦК і ст.ст. 207, 208 ГК, тому відхиляються судом. Відповідачем не надано конкретних доказів порушення публічного порядку, а саме спрямованості правочинів на заволодіння коштами (майном) держави. Надходження до ДПІ акта про неможливість проведення зустрічної звірки не є підставою визнання правочинів недійсними або нікчемними, оскільки цивільний закон таких підстав не встановлює.

Судження про відсутність достатніх ресурсів для провадження ТОВ "ФОРС" госпо-дарської діяльності є необґрунтованим і не беруться судом до уваги, оскільки в даному ви-падку вони не підтвердженні належними доказами, а ґрунтуються виключно на припу-щеннях. При цьому транзитні акти органів ДПС або службові записки підрозділів податкової міліції, які містять суб'єктивні висновки непідтверджені відповідними доказами, не є належ-ними доказами цим фактам.

Посилання на банкрутство ТОВ "ФОРС" у жовтні, листопаді 2012 не береться судом до уваги, оскільки не означає неможливість здійснення господарських операцій у попередніх періодах, тому не спростовує правове значення первинних документів і не впливає на правильність відображення позивачем в податковому обліку господарських операцій.

Інших аргументованих заперечень і доказів відсутності реальності господарських операцій та спростування доводів і доказів позивача відповідач та його представник в судовому засіданні не зазначили і не надали, повідомивши суд про відсутність таких.

Таким чином, оцінюючи докази по справі, суд дійшов висновку, що подані позивачем документи є належними і допустимими доказами, які відповідно ст. 44, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК є прямим і достатнім підтвердженням фактів здій-нення господарських операцій з придбання робіт, а також правильності обчислення і пов-ноти нарахування ПДВ у сумі 572277,40 грн. та підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Відповідач не надав належної оцінки поданим до перевірки документам, натомість допустив відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних при-пущень перевіряючих, які належним чином встановлені і доведені не були, внаслідок чого висновки відповідача про заниження позивачем ПДВ є необ'єктивними, нормативно необґрунтованими і документально не підтвердженими.

Отже, враховуючи встановлені обставини і наведені мотиви, суд вважає вірними і переконливими доводи позивача про відсутність зазначених в акті порушень і правомірність декларування позивачем спірних сум податкового кредиту з ПДВ, оскільки такі доводи позивача відповідають приписам ЦК, ПК і в достатній мірі підтверджені наданими до суду доказами. Недостатність доказів і недоведеність відповідачем, на якого КАС покладає тягар доказування правомірності прийнятих рішень, тих обставин, які стали підставою для їх прийняття, та невірне застосування відповідачем норм податкового законодавства, вказують на неправомірність спірного грошового нарахування, що є підставою для визнання проти-правними і скасування податкового повідомлення-рішення від 28.02.2013 №0000852260 та задоволення позову в цій частині.

Водночас в іншій частині позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 09.11.2012 №0000782260 скасовано вищестоящим контролюючим органом в частині сплати грошового зобов'язання в сумі 1092 грн. основного платежу та в сумі 273 грн. штрафних санкцій, а відповідачем винесено та надіслано позивачу нове податкове повідомлення-рішення від від 28.02.2013 №0000852260, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання.

З дня отримання позивачем нового податкового повідомлення-рішення від 28.02.2013 №0000852260, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, та згідно з пп.пп. 60.1.2, 60.1 3 п. 60.1 ст. 60 ПК податкове повідомлення-рішення від 09.11.2012 №0000782260 є від-кликаним, а тому не має юридичної сили і не породжує взаємних прав та обов'язків сторін.

Відсутність порушеного права чи інтересу позивача, яке б підлягало судовому захисту чи поновленню, є підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.

Враховуючи наявні у справі матеріали, встановлені судом факти і викладені мотиви та керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 11, 14, 70, 71, 76, 79, 86, 138, 158-163, 167 КАС, суд

п о с т а н о в и в:

1. Задовольнити частково адміністративний позов Товариства з обмеженою відповіда-льністю "Тех-Комп".

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби від 28.02.2013 №0000852260.

3. Відмовити в задоволенні адміністративного позову в частині визнання протиправ-ним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби від 09.11.2012 №0000782260.

4. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тех-Комп" су-довий збір у сумі 1147 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигну-вань Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії її повного тексту.

Суддя Д.А. Костенко