Ухвала суду № 33017494, 08.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2013 року м. Київ К/9991/23131/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Рибченко А.О., Усенко Є.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі - ДПІ)

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10.12.2010

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.03.2011

у справі № 2-а-4030/10/0270

за позовом відкритого акціонерного товариства "Київський річковий порт" (філія "Пристань "Вінниця")

до ДПІ

та Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням уточнення до нього) подано про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.03.2010 № 0000732300/0, від 21.05.2010 № 0000732300/1 та від 26.07.2010 № 0000732300/2, рішення ДПІ від 19.05.2010 № 8246/25-09/22 про розгляд первинної скарги, а також про визнання незаконними та скасування першої та другої податкових вимог від 08.10.2010 № 1/1157 та від 07.06.2010 № 2/677, відповідно, та про визнання незаконними дій працівників ДПІ щодо складення акта від 26.02.2010 № 62/23/14287595 про результати планової виїзної перевірки Філії з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 01.10.2009.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 10.12.2010, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.03.2011, позов задоволено частково; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 12.03.2010 № 0000732300/0, від 21.05.2010 № 0000732300/1 та від 26.07.2010 № 0000732300/2; в решті позову відмовлено за безпідставністю.

ДПІ, не погоджуючись з прийнятими судовими актами, звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі рішення та відмовити у позові, посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що податковим органом було проведено планову виїзну перевірку Філії з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 01.10.2009. За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 26.02.2010 № 62/23/14287595 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.03.2010 № 0000732300/0, за яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 49508 грн. (у тому числі 19801 грн. за основним платежем та 29707 грн. за штрафними санкціями).

За наслідками оскарження цього податкового зобов'язання платником в адміністративному порядку ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.05.2010 № 0000732300/1, за яким сума донарахування з податку на прибуток склала 34449 грн. (у тому числі 10134 грн. за основним платежем та 24315 грн. за штрафним санкціями).

Одним з мотивів оспорюваного донарахування слугував висновок податкового органу про здійснення позивачем коригування валового доходу за 4 квартал 2007 року шляхом його зменшення на 41479 грн. у декларації з податку на прибуток за 2007 рік, а також коригування валових витрат за 3 квартал 2008 року у бік збільшення на 59626 грн. без подання необхідних документів первинного обліку на підтвердження такого коригування.

За наслідками дослідження наявних у матеріалах справи податкових декларацій за відповідні звітні періоди та пояснюючих до них, судами було встановлено, що зменшення платником валового доходу на 41479 грн. було спричинено помилковим включенням до оподатковуваного доходу філії виручки його головного підприємства, отриманої від реалізації піску; зменшення ж валових витрат Філії на 59626 грн. було викликано необхідністю врахування витрат та амортизаційних відрахувань, помилково не врахованих при визначенні об'єкта оподаткування податку на прибуток у попередніх періодах.

Таким чином, наведені висновки податкового органу було спростовано.

Крім того, ДПІ послалася на порушення позивачем підпункту 5.3.2 пункту 5.3 та пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок того, що при розрахунку приросту (убутку) запасів за період з 01.10.2008 по 01.10.2009 Філією було не в повному обсязі відображено суму запасів, використаних для ремонту та виготовлення основних засобів.

Втім в акті перевірки не міститься посилань на те, які саме запаси та на яку суму було невірно враховано при розрахунку показника приросту (убутку) балансової вартості запасів.

Незрозумілим є і посилання податкового органу як на підставу для оспорюваного донарахування на необхідність включення позивачем до складу валових витрат у 2009 році суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за 2008 рік у розмірі 264 158 грн. Адже такі доводи ДПІ є, по суті, констатацією факту та не містять посилань на наявність ознак протиправності у діях платника.

Правильним слід визнати і висновок попередніх інстанцій про незаконність застосування до позивача штрафних санкцій у сумі понад граничний розмір, визначений підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

З урахуванням викладеного суди цілком об'єктивно скасували оспорювані податкові повідомлення-рішення.

У той же час суди цілком правомірно відмовили у задоволенні позовних вимог Філії щодо визнання протиправними дій податкового органу зі складення акта перевірки, позаяк такі дії самі по собі не породжують у платника будь-яких прав та обов'язків, а тому не мають ознак юридично значимих дій, які можуть бути предметом оскарження в адміністративному судочинстві. Так само безпідставною є і вимога позивача про скасування рішення ДПІ від 19.05.2010 № 8246/25-09/22 про розгляд первинної скарги, яке не являє собою остаточне волевиявлення податкового органу, не впливає безпосередньо на стан суб'єктивних прав та обов'язків платника, а має проміжний характер у процедурі апеляційного узгодження податкового зобов'язання.

З урахуванням викладеного процесуальних підстав для скасування оскаржуваних судових актів попередніх інстанцій не вбачається

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Вінниці відхилити, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10.12.2010 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.03.2011 у справі № 2-а-4030/10/0270 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:А.О. Рибченко Є.А. Усенко