Ухвала суду № 33017474, 08.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" серпня 2013 р. м. Київ К/9991/41484/11

№ К/9991/41484/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Костенка М.І., Рибченка А.О., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.06.2010

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2011

у справі № 2а-4510/10/7/0170 Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Племінний завод «Славне»»

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим

про визнання неправомірними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.06.2010, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2011, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення Первомайської МДПІ Автономної Республіки Крим від 12.02.2010 № 0000011503/0.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Закон № 2181-III), та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для визначення позивачу штрафних санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності яких виник спір, став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки 25.01.2010 № 81/15-03/00854204, про порушення норм підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ, а саме: несвоєчасна сплата узгоджених сум податкових зобов`язань з фіксованого сільськогосподарського податку у загальній сумі 37343,11 грн. за 2004-2005 роки (із затримкою на 1703 календарних дні).

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.02.2010 № 0000011503/0 про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 18671,56 грн. за затримку на 1703 календарних днів граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання у сумі 37343,11 грн. за платежем фіксований сільськогосподарський податок.

Як свідчать наявні в матеріалах справи докази, а саме: податкові розрахунки фіксованого сільськогосподарського податку (а.с.25-27) та платіжні доручення (а.с.12-24), виписка з банківського рахунку (а.с. 28), оцінку яким судами надано з дотриманням норм ст. 86 КАС України, позивач в період з 26.08.2008 по 22.01.2010 сплатив суми податкових зобов`язань з фіксованого сільськогосподарського податку, самостійно узгоджені в податкових розрахунках від 30.01.2008 та від 30.01.2009, однак, сплачені суми в обліку сплачених податкових зобов'язань, що ведеться податковим органом, враховувались на погашення податкового боргу, який виник у 2004-2005 роках (а.с. 9-10). При цьому штрафні санкції застосовані до позивача за прострочення сплати сум, що складали податковий борг (а.с.11).

Відповідно до пункту 7.7 ст. 7 Закону № 2181-III податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Однак, зазначена норма не позбавляє платника податків права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону № 2181-III та від обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону. Суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону № 2181-III слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків. Законом № 2181-III не визначено серед заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, зміну призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 ст.15 Закону № 2181 - ІІІ встановлено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У силу норми підпункту «в» підпункту 18.2.1 пункту 18.2 ст. 18 Закону № 2181-ІІІ податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Законом, визнається безнадійним.

Як свідчить приєднаний до справи розрахунок суми штрафних (фінансових) санкцій (додаток № 1 до акту перевірки від 25.01.2010 № 81/15-03/00854204), суми податкових зобов'язань, сплачені позивачем з 26.08.2008 по 22.01.2010, в оперативному обліку сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) враховані в погашення податкового боргу з фіксованого сільськогосподарського податку за податковими зобов'язаннями, нарахованими з 30.12.2004 по 30.08.2005, тобто податкового боргу, стосовно стягнення якого минув строк давності і який, як безнадійний, підлягав списанню. А відтак у податкового органу не було підстав для зарахування платежів на його погашення, якщо сам платник не сплачував цей борг.

Відповідно до статті 224 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.06.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко А.О. Рибченко