Ухвала суду № 33017263, 01.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2013 року м. Київ К/9991/36311/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Моторний О.А., Усенко Є.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства "Паром Люкс" (далі - Підприємство)

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.09.2010

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2012

у справі № 2а-1636/10-1370

за позовом Підприємства

до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова (далі - ДПІ)

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.02.2010 № 0003042300/42940.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.09.2010, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2012, у позові відмовлено за необґрунтованістю.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.5.1 пункту 5.5, пункту 5.9 статті 5, пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та дійсним обставинам справи, Підприємство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти та задовольнити позов.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог Підприємства з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено планову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, оформлену актом від 13.10.2009 № 1865/255/23-118/22395513. За наслідками цієї перевірки податковим органом було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 152 472 грн. (у тому числі 127 060 грн. за основним платежем та 25412 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для зазначеного донарахування стали висновки податкового органу про:

невключення позивачем до оподатковуваного доходу суми попередньої оплати за товар, отриманої від товариства з обмеженою відповідальністю «Метис» за платіжним дорученням від 17.04.2009 № 67 та від приватного підприємства «Марцан» за платіжним дорученням від 09.06.2009 № 72;

віднесення Підприємством до складу валових витрат процентів у сумі 150 000 грн. за борговими зобов'язаннями без наявності підтверджувальних документів;

завищення позивачем валових витрат на 301 876,57 грн. внаслідок невірного визначення убутку балансової вартості запасів.

Відповідно до підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

З урахуванням наведеної законодавчої норми суди цілком об'єктивно розцінили факт невключення позивачем до оподатковуваного доходу суми отриманого авансу як порушення податкової дисципліни, що мало наслідком заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток у відповідному звітному періоді.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

А відтак з огляду на неподання позивачем будь-яких первинних документів на підтвердження правомірності відображення ним у складі валових витрат суми нарахованих за борговими зобов'язаннями процентів суди правомірно визнали відповідні витрати такими, що не відповідають наведеному критерію документальної підтвердженості, а відтак не підлягають врахуванню при визначенні об'єкта оподаткування податку на прибуток.

Підприємством не було спростовано під час розгляду даної справи і зафіксованого в акті перевірки факту щодо завищення задекларованого показника убутку балансової вартості запасів.

Згідно з частинами першою, другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підтвердження правомірності прийняття оспорюваного податковими повдіолмення-рішення податковим органом представлено акт перевірки, який є носієм доказової інформації та містить виклад обставин, покладених податковою інспекцією в основу цього донарахування.

У той же час Підприємством не подано доказів (первинних документів) на підтвердження правильності формування валових витрат та валового доходу у перевіреному періоді. Фактично під час вирішення цього спору позивач намагався переконати суди попередніх інстанцій у незаконності оспорюваного податкового повідомлення-рішення виключно шляхом заперечення викладених в акті перевірки фактів без подання первинних документів на підтвердження правильності ведення ним податкового обліку.

За таких обставин суди цілком об'єктивно визнали позовні вимоги необґрунтованими та правомірно відмовили у позові Підприємства.

Доводи касаційної скарги були розглянуті судами першої та апеляційної інстанцій по суті, цим доводами було надано правильну юридичну оцінку. Підстави для їх переоцінки у суду касаційної інстанції відсутні в силу статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням викладеного підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої і апеляційної інстанцій не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу приватного підприємства "Паром Люкс" відхилити.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.09.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2012 у справі № 2а-1636/10-1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:О.А. Моторний Є.А. Усенко