Ухвала суду № 33016935, 08.08.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

Головуючий у 1-й інстанції: Романченко Є.Ю.

Суддя-доповідач:Франовська К.С.

УХВАЛА

іменем України

"08" серпня 2013 р. Справа № 806/59/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Франовської К.С.

суддів: Бондарчука І.Ф.

Бучик А.Ю.,

при секретарі Марчук Ю.А. ,

за участю сторін:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "06" червня 2013 р. у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Транснаціональна корпорація "Граніт" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2013 року Приватне акціонерне товариство "Транснаціональна корпорація "Граніт"( далі- ПАТ "ТНК "Граніт") звернулось в суд з позовною заявою, в якій, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Коростенської ОДШ в Житомирській області:

№0001052301 від 28.08.2012 року про збільшення податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 250356 грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 30375 грн.;

№0000852301 від 28.08.2012 року про зменшення суми від'ємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 5016322 грн.;

№0000902301 від 28.08.2012 року про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 446630 грн.;

№0000922301 від 28.08.2012 року про збільшення суми бюджетного відшкодування та відмову від отримання сум бюджетного відшкодування в сумі 446630 грн.;

№0001052301 від 28.08.2012 року про збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 250356 грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 30375 грн.;

№0000852301 від 28.08.2012 року про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 5016322 грн.;

№0000902301 від 05.11.2012р. про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 285257грн.;

№0005252301 від 05.11.2012р. про збільшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 287 407грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на безпідставність висновків податкового органу щодо порушень з боку товариства вимог п. п.14.1.27, 14.1.36,44.1, 138.1, 138.2, 138.8, 198.1, 198.2, 198.3 Податкового кодексу України, оскільки вважає, що Податковий Кодекс України не містить правових положень про те, що продукція суб'єкта господарювання (не може бути реалізована за ціною, що є нижчою за собівартість такої продукції. Також, зазначив, що господарські операції за період, який перевірявся податковим органом , а саме операції з фізичною ообою - підприємцем ОСОБА_5 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 підтверджені первинними документами, які були надані перевіряючим під час здійснення перевірки товариства. Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними, безпідставними та необґрунтованими,позивач просив їх скасувати.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року позов ПАТ "ТНК "Граніт" задоволено. Визнано неправомірними та скасовано податкові повідомлення - рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби від 28.08.2012 р. № 0001052301, № 0000852301 та від 05.11.2012р. №0000902301, № 0005252301.

В апеляційній скарзі Коростенська об'єднана державна податкова інспекція порушує питання про скасування постанови з прийняттям нової про відмову у позові з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Посилається на порушення судом норм матеріального права, а саме: ст. ст. 44, 138, 198, 200 Податкового кодексу України. Зокрема, зазначає скаржник, поза увагою суду залишилось те, що позивач не надав доказів на підтвердження отримання економічного ефекту від реалізації продукції власного виробництва за ціною, нижчою за фактично понесені витрати. Крім того, зазначається в апеляційній скарзі, суд не дав правильної юридичної оцінки факту віднесення позивачем до складу витрат, що враховуються при обчисленні об"єкта оподаткування 125812 грн.. вартості товарів, придбаних у фізичних осіб-підприємців ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за угодами, які не мають реального товарного характеру.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, з урахуванням положень частини 1 статті 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Як встановлено судом, на підставі направлень, виданих Коростенською об'єднаною державною податковою інспекцією №№ 545,546,547,548,549,550 від 16.07.2012р., № 567 від 19.07.2012р. посадовими особами податкового органу відповідно до пп. 20.1.4, п.20.1 ст.20, п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України, плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена планова виїзна документальна перевірка приватного акціонерного товариства „Транснаціональна корпорація „Граніт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.03.2012р., про що складено акт № 1044/22-01/32805271 від 10.08.2012р.

В процесі перевірки податковим органом було зроблено висновок про порушення товариством, зокрема, вимог пункту 44.1 статті 44, пункт 138.1, 138.2, 138.8 ст.138 статті 138 розділу III Податкового кодексу України в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток за II-IV квартали 2011 року в сумі 4986984 грн.; завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування за I квартал 2012 року в сумі 5016322 грн.; заниження податку на прибуток на загальну суму 104585 грн., п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198, пункту 200.1, 200.4 статті 200 розділу V Податкового кодексу України в результаті чого підприємством втрачено право на бюджетне відшкодування та завищено значення рядка 24 Податкової декларації з податку на додану вартість на загальну суму 446630 грн.

За наслідками перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення №0001052301 від 28.08.2012 року про збільшення податкового зобов"язання з податку на прибуток в сумі 250356 грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 30375 грн.;№0000852301 від 28.08.2012 року про зменшення суми від'ємного значення об"єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 5016322 грн.;№0000902301 від 28.08.2012 року про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 446630 грн.;№0000922301 від 28.08.2012 року про збільшення суми бюджетного відшкодування та відмову від отримання сум бюджетного відшкодування в сумі 446630 грн.

Під час адміністративного оскарження позивачем вказаних рішень Державною податковою службою у Житомирській області прийнято рішення №18054/О-С/10-205 від 05.11.2012р. згідно якого податкове повідомлення-рішення Коростенської ОДПІ №0000902301 від 28.08.2012 року про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 446630 грн. скасоване частково в сумі 161373грн., а в частині 285257грн. залишено без змін, податкове повідомлення-рішення Коростенської ОДПІ №0000922301 від 28.08.2012 року про збільшення суми бюджетного відшкодування в сумі 446630 грн. скасоване частково в сумі 159 223грн., а в частині 287 407грн. залишено без змін.

Відповідачем взамін скасованого повідомлення-рішення №0000902301 від 28.08.2012 року прийнято нове рішення №0000902301 від 05.11.2012р., яким зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість в розмірі 285257грн. Взамін скасованого повідомлення-рішення №0000922301 від 28.08.2012 року прийнято нове рішення №0005252301 від 05.11.2012р., яким збільшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 287 407грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наступних висновків, з якими погоджується колегія суддів апеляційного адміністративного суду.

За висновками, викладеними в акті перевірки , позивачем завищено задекларовані підприємством у рядку 05.1 Декларації „собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" показників на загальну суму 5279442 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що у періоді з 01.04.2011р. по 31.03.2012р. ПАТ ТНК „Граніт" здійснювало реалізацію продукції власного виробництва (щебеневої продукції), за ціною, нижчою від фактично понесених витрат.

Враховуючи вищевикладене, на порушення підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 розділу I, пункту 138.1 статті 138 розділу III Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) ПАТ ТНК „Граніт" завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, на загальну суму 5152630 грн.

Відповідно до п.п. 14.1.3., 14.1.36., 14.1.27. ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами; витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником); амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Стаття 42 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає поняття підприємства, де підприємство - це безпосередня, самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

У відповідності із вимогами п. 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87, дохід - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які приводять до зростання власного капіталу.

Як встановив суд, основними видами діяльності ПАТ "ТНК "Граніт" є розроблення гравійних та піщаних кар'єрів, оброблення каменю.

З огляду на ситуацію на ринку щебеневої продукції , аби залишитись на ринку та виправдати здійснену модернізацію основних фондів, товариство змушено було сформувати ціни на його продукцію, орієнтуючись на попит на цей вид продукції та з урахуванням цін, які сформувались на неї у даному регіоні.

Аналізуючи зібрані докази, суд дійшов правильного висновку , що виконання таких угод, а саме продаж продукції за цінами, нижчими від виробничої собівартості, одержання внаслідок таких операцій збитків на значні суми (що, в свою чергу, призводило до виникнення формальних підстав для відшкодування з бюджету податку на додану вартість) у даному випадку зумовлено економічною необхідністю і не виходить за межі господарської діяльності.

Апеляційний суд зазначає, що збитковість окремих операцій у процесі здійснення господарської діяльності є природним явищем у комерційній практиці, що не вимагає додаткових контрольних заходів. Ймовірність збитку передбачена і в самому визначенні підприємництва, наведеному у статті 42 Господарського кодексу України, згідно з яким господарська діяльність здійснюється на власний ризик.

А відтак критерієм визнання витрат такими, що понесені в рамках провадження господарської діяльності, є не фактично отриманий доход у конкретному звітному періоді, а спрямованість витрат на одержання такого доходу. Облік витрат для цілей оподаткування не виключається при наявності збитку як результату фінансової діяльності за звітний період.

Оскільки податковим органом не встановлено здійснення платником завідомо збиткових операцій виключно з ціллю отримання податкових переваг, то підстави для виключення зі складу валових витрат ПАТ "ТНК "Граніт" за операціями, які не мали результатом отримання доходу 5 152 630 грн, відсутні.

Відповідно до п.3.2.2 акту перевірки ПАТ ТНК „Граніт" порушено пункт 44.1 статті 44, пункт 138.1, 138.2, 138.8 статті 138 розділу III Податкового кодексу України, внаслідок відсутності реально вчинених господарських операцій у зв'язку із не доведенням факту придбання товарів від приватного підприємця ОСОБА_5 та приватного підприємця ОСОБА_6, що призвело до завищення витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, на суму 126812 грн.

Суд встановив і це підтверджено матеріалами справіи, 01 січня 2011 року між позивачем (який виступає як Покупець) та фізичною особою- підприємцем ОСОБА_5 (який виступає як Продавець) було укладено Договір №10111-3 купівлі-продажу, відповідно до якого сторони домовились передавати та оплачувати товар. Згідно видаткової накладної №72701 від 27.07.2011р. фізична особа-підприємець ОСОБА_5 відпустив, а ПАТ "ТНК «Граніт» прийняло наступний товар: каток опорний однобортний 24-21-169СП в кількості 3шт. та каток опорний однобортний 24-21-170СП в кількості 2шт. на загальну суму 14 000грн.

Відповідно до видаткової накладної №РН-0000166 від 15 серпня 2011р. фізична особа-підприємець ОСОБА_6 відвантажив, а ПАТ "ТНК «Граніт» отримало стрічку конвеєрну 1200мм. в кількості 26,4 кв. м. на суму 12 143,89грн. Відповідно до видаткової накладної №РН-0000176 від 30 серпня 2011р. фізична особа-підприємець ОСОБА_6 відвантажив, а позивач отримав вал СМД-111Б в кількості 1шт. на суму 12 000грн.

Придбані позивачем товарно-матеріальні цінності належним чином оприбутковані по складу і були використані у власній господарській діяльності.

В судовому засіданні представник відповідача не заперечував факту придбання катків та стрічки та їх використання в роботі підприємства.

За наведених обставин, витрати за наслідками господарських взаємовідносин з ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_6 правомірно включені позивачем до складу витрат підприємства, оскільки факт придбання товарно-матеріальних цінностей підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які свідчать про реальність даних господарських операцій.

Що стосується висновку податкового органу про порушення п.150.1 ст.150, п.3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України в звязку з чим позивачем невірно визначено від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду, в результаті чого завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, на суму 850541 грн. то судом встановлено наступне.

При формуванні позивачем звітності за 1 квартал 2012 року враховано від'ємне значення об'єкта оподаткування за попередні періоди в тому числі збитки за 1 квартал 2011 року в сумі 850 541 грн.

П. 150.1 статті 150 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями) застосовується у 2011 році з урахуванням такого, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення;

у 2012 - 2015 роках таким чином:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів платників з доходом за 2011 рік 1 мільйон гривень та більше станом на 1 січня 2012 року є від'ємне значення (з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування станом на 1 січня 2011 року), то сума цього значення підлягає включенню до витрат:

звітних (податкових) періодів починаючи з І півріччя і наступних звітних періодів 2012 року у розмірі 25 відсотків суми такого від'ємного значення. У разі якщо 25 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування не погашається протягом цього і за наслідками наступних податкових періодів 2012 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов'язань у наступних податкових періодах;

звітних (податкових) періодів 2013 року у розмірі 25 відсотків суми такого від'ємного значення та сум від'ємного значення, не погашених за 2012 податковий рік. У разі якщо 25 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування не погашається протягом відповідних звітних (податкових) періодів 2013 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов'язань у наступних періодах;

звітних (податкових) періодів 2014 року у розмірі 25 відсотків суми такого від'ємного значення та сум від'ємного значення, не погашених за 2013 податковий рік. У разі якщо 25 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування не погашається протягом відповідних звітних (податкових) періодів 2014 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов'язань у наступних періодах;

звітних (податкових) періодів 2015 року у розмірі 25 відсотків суми такого від'ємного значення та сум від'ємного значення, не погашених за 2014 податковий рік. У разі якщо 25 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування не погашається протягом відповідних звітних (податкових) періодів 2015 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов'язань у наступних періодах до повного погашення такого від'ємного значення.

При цьому платники податку на прибуток ведуть окремий облік показника від'ємного значення об'єкта оподаткування, що склався станом на 1 січня 2012 року та включається до витрат наступних податкових періодів і сум, не погашених протягом 2012 - 2015 років. Таке від'ємне значення погашається в першу чергу. В другу чергу погашається від'ємне значення об'єкта оподаткування, що виникло після 31 грудня 2011 року.

Для підприємств з доходом за 2011 рік менше 1 мільйона гривень пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується з урахуванням такого, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку за наслідками 2011 податкового року є від'ємне значення, то сума такого значення підлягає включенню до витрат звітного (податкового) періоду I півріччя 2012 року та наступних звітних (податкових) періодів до повного погашення такого від'ємного значення.

Таким чином в звітності з податку на прибуток за ІІ - IV квартали 2011 року позивачем правомірно враховано вимоги щодо перенесення збитків попередніх років передбачених Податковим кодексом України.

Податковим кредитом у розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VIІ з змінами і доповненнями.

П. 200.1. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

П. 200.2. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

П.200.3. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

П.200.4. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

П.200.6. Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

З огляду на викладене, умовою виникнення у платника податку права на бюджетне відшкодування ПДВ в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку постачальникам товарів (послуг), які підтверджені виписаними відповідно до вимог чинного законодавства податковими накладними особами, які зареєстровані як платники такого податку, а підставою є дані податкової декларації за звітний податковий період та заява про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації в наступних податкових періодах.

Тобто, застосування цієї норми можливо у тому випадку, коли платник має намір відшкодувати податок на додану вартість із бюджету, прийняв рішення про таке відшкодування та звернувся до податкового органу із заявою в установленому Кодексом порядку.

Враховуючи, що позивач не заявляв свого наміру на відшкодування цього податку із бюджету, відповідного рішення не приймав та не звертався до відповідача із необхідною заявою, відповідачем при проведенні перевірки безпідставно застосовано порушення п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, які визначають право віднесення сум податку до податкового кредиту, визначення суми бюджетного відшкодування та в свою чергу зменшення від" ємного значення суми податку на додану вартість, що враховується у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, постановив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "06" червня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя К.С. Франовська

судді: І.Ф.Бондарчук А.Ю.Бучик

Повний текст cудового рішення виготовлено "12" серпня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Приватне акціонерне товариство "Транснаціональна корпорація "Граніт" вул.Броварська,40,с.Щорсівка,Коростенський район, Житомирська область,11570

3- відповідачу Коростенська об'єднана державна податкова інспекція Житомирської області Державної податкової служби вул. Коротуна, 3,м.Коростень,Коростенський район, Житомирська область,11500