Постанова № 33016691, 13.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2013 року Справа № 5004/1276/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоШевчук С.Р.,суддівАкулової Н.В., Алєєвої І.В.

розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 у справі№ 5004/1276/12 господарського суду Волинської області за позовомЛуцької міської ради до треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньметбуд" 2. Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" 1. Колективне підприємство "Промбуд-6" 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинська інвестиційна група" за участю Прокурора міста Луцька провизнання недійсними договорів іпотеки в судовому засіданні взяли участь представники:

- прокурор: Баклан Н.Ю., посв. № 008813 від 11.10.12

- позивача: Товт С.С., дов. № 1.1-8/2169 від 08.04.2013

- відповідача 1: не з'явились

- відповідача 2: Петруша О.В., дов. № 3262-19 від 23.11.2012

- третіх осіб: не з'явились

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Волинської області від 25.12.2012 (суддя Бондарєв С.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 (у складі головуючого судді Савченко Г.І., суддів Грязнова В.В., Саврій В.А.) у справі № 5004/1276/12 позов Луцької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньметбуд", Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" задоволено частково, визнано недійсними:

договір іпотеки від 31.03.2008, укладений між Комерційним банком "Західінкомбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньметбуд", посвідчений 31.03.2008 приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Н.А., в реєстрі за №2121 (зі змінами та доповненнями від 17.10.2008);

договір іпотеки від 10.04.2008, укладений між Комерційним банком "Західінкомбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньметбуд", посвідчений 10.04.2008 приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Куртою Н.В., в реєстрі за №420;

договір іпотеки від 10.04.2008, укладений між Комерційним банком "Західінкомбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньметбуд", посвідчений 10.04.2008 приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Куртою Н.В., в реєстрі за №422 (зі змінами та доповненнями від 17.10.2008).

В частині вимог щодо виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис (заборону на нерухоме майно) за №6913084 від 31.03.2008, №6987463 від 10.04.2008, №6987739 від 10.04.2008, №6913050 від 31.03.2008, №6995259 від 10.04.2008, №6995159 від 10.04.2008 про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна за договорами іпотеки від 28.03.2008 (в реєстрі №2121), 10.04.2008 (в реєстрі №420), від 10.04.2008 (в реєстрі №422), від 28.03.2008 (в реєстрі №2121), від 10.04.2008 (в реєстрі №420), від 10.04.2008 (в реєстрі №422), провадження у справі припинено у зв'язку з відмовою від позову в цій частині.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, прийнятими у даній справі, ПАТ "Західінкомбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 25.12.2012 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 у справі 5004/1276/12 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Луцької міської ради до ТОВ "Волиньметбуд", ПАТ "Західінкомбанк" про визнання недійсними договорів іпотеки.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що право власності на спірне приміщення гуртожитку виникло у Луцькій міській раді на підставі рішення господарського суду Волинської області від 26.11.2009 у справі № 02/45-92, яке набрало законної сили 14.12.2009, а на момент укладення спірних договорів іпотеки право власності на гуртожиток № 2 по вул. Ковельська, 3 загальною площею 2416,4 кв.м належало ТОВ "Волиньметбуд" згідно з рішенням господарського суду Волинської області від 26.04.2007 у справі № 1/79-75, яке набрало законної сили і є обов'язковим. Також скаржник вважає, що відсутні підстави, передбачені ст.ст. 203, 638 Цивільного кодексу України, Законом України "Про іпотеку" для визнання недійсними спірних договорів іпотеки. Крім того, суд прийняв рішення у справі без залучення в якості третіх осіб квартиронаймачів спірного гуртожитку та приватних нотаріусів Ариванюк Т.А. і Курти Н.В.

Прокурор, позивач, відповідач 1 та треті особи не скористались правом, наданим ст. 1112 ГПК України, не надали відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судових актів, що оскаржуються.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 12.08.2013 склад колегії суддів змінено та призначено колегію суддів у складі головуючого судді Шевчук С.Р., суддів Акулової Н.В., Алєєвої І.В. для розгляду касаційної скарги у справі №5004/1276/12 господарського суду Волинської області.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що господарським судом Волинської області було винесено рішення від 26.11.2009 у справі №02/45-92, яким частково задоволено позов прокурора м. Луцька в інтересах держави та територіальної громади м. Луцька в особі Луцької міської ради до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області, ТОВ "Волиньметбуд", Колективного підприємства "Промбуд-6", визнано недійсним п. 3 Переліку нерухомого майна, яке приватизовано у складі цілісного майнового комплексу ОП "Волиньбуд", який є невід'ємною частиною договору купівлі-продажу державного майна, укладеного між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області та ОООП "Волиньбуд" в частині приватизації гуртожитку № 2 по вул.Ковельській, 3 в м. Луцьку, балансовою вартістю 222121 тис.крб; визнано недійсним п. 5 додатку до рішення правління КП "Волиньбуд" від 25.01.1999 в частині передачі у власність БУ "Промбуд-6" приміщення гуртожитку № 2 по вул.Ковельській, 3 в м. Луцьку; виключено із статутного фонду ТОВ "Волиньметбуд" і визнано комунальною власністю територіальної громади м. Луцька другий, третій та четвертий поверхи гуртожитку № 2 по вул. Ковельська, 3 у м. Луцьку та приміщення котельні, а саме:

- приміщення другого поверху, а саме №№ приміщення з 1-62 по 1-100, загальною площею 456,3 кв.м;

- приміщення третього поверху, а саме №№ приміщення з 1-101 по 1-140 загальною площею 459,0 кв.м;

- приміщення третього поверху, а саме №№ приміщення з 1-141 по 1-186 загальною площею 458,9 кв.м;

- приміщення котельні № 1-40 площею 90,5 кв.м (в тому числі обладнання котельні) в підвалі будівлі гуртожитку № 2 по вул. Ковельській, м. Луцьк.

Рішення господарського суду Волинської області від 26.11.2009 у справі № 02/45-92 мотивовано тим, що включення гуртожитку №2 по вул.Ковельській, 3 в м. Луцьку в склад цілісного майнового комплексу, що передавався у власність ОП "Волиньбуд" відбулося всупереч ч. 2 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна", чим порушено право державної власності та завдано шкоду державі, а також порушено право громадян - жильців гуртожитку на приватизацію державного житлового фонду, яке передбачено ст. 9 Житлового кодексу України. Оскільки передача будівлі гуртожитку по вул. Ковельській, 3 в м.Луцьку у власність ОП "Волиньбуд" у складі цілісного майнового комплексу, відбулась з порушенням чинного законодавства, тому і наступна його передача в статутний фонд КП "Промбуд - 6" та ТзОВ "Волиньметбуд" є незаконною.

На виконання рішення господарського суду Волинської області від 26.11.2009 рішенням Луцької міської ради від 03.11.2010 № 68/103 "Про прийняття у міську комунальну власність приміщення гуртожитку та котельні, що знаходяться за адресою: м. Луцьк, вул. Ковельська, 3" було дано згоду на прийняття у міську комунальну власність приміщень другого, третього та четвертого поверхів гуртожитку та котельні, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Ковельська, 3. Цим рішенням було передано приміщення другого, третього та четвертого поверхів гуртожитку на баланс житлово-комунального підприємства № 3 та державному комунальному підприємству "Луцьктепло" - котельню.

16.12.2010 рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради №838-1 "Про затвердження акта прийняття-передачі гуртожитку та котельні на вул.Ковельській, 3 в комунальну власність" було затверджено акт прийняття - передачі другого, третього та четвертого поверхів гуртожитку та котельні на вул. Ковельська, 3 в міську комунальну власність.

Згідно із затвердженим актом прийняття-передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність та вбудованої котельні було передано, а саме: другий поверх приміщення зазначені в технічному паспорті від 1-62 до 1-100, площею 456,3 кв.м; третій поверх приміщення від 1-100 до 1-140 площею 459,0 кв.м; четвертий поверх приміщення від 1-141 до 1-186, площею 458,9 кв.м, приміщення котельні, зазначені в технічному паспорті № 1-40, площею 90,5 кв.м.

Після прийняття у міську комунальну власність приміщень другого, третього та четвертого поверхів гуртожитку на вул. Ковельська, 3, виконавчий комітет Луцької міської ради, враховуючи звернення житлово-комунального підприємства №3 прийняв рішення від 02.06.2011 №382-1 "Про затвердження списку мешканців гуртожитку на вул. Ковельській, 3", яким затверджено список мешканців вищевказаного гуртожитку. На підставі вищевказаного рішення виконавчого комітету Луцької міської ради, відділ реєстру житлового фонду департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради видав ордера мешканцям гуртожитку на вул. Ковельській, 3 згідно з затвердженим списком.

Правом на приватизацію житлових приміщень другого, третього та четвертого поверхів гуртожитку на вул. Ковельській, 3 скористалися 35 квартиронаймачі та члени їх сімей даного гуртожитку.

На підставі ст.ст. 11, ч. 2 ст. 328, 546, 576, 583 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 5 Закону України "Про іпотеку", ст. 35 ГПК України, враховуючи те, що в рішенні господарського суду Волинської області від 26.11.2009 у справі № 02/45-92 було встановлено незаконність передачі будівлі гуртожитку по вул. Ковельській, 3 в м.Луцьку в статутний фонд ТОВ "Волиньметбуд", суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що ТОВ "Волиньметбуд" незаконно набув право власності на вказаний гуртожиток і на момент укладення договорів іпотеки від 31.03.2008 та від 10.04.2008, предметом яких є приміщення спірного гуртожитку, не був належним власником предмета іпотеки, в зв'язку з чим зазначені договори іпотеки суперечать нормам ст. 583 Цивільного кодексу України та ст. 5 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави (ч.2 ст.583 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встанорвлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи вищевикладене, колегія суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав, передбачених ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, для визнання недійсними договорів іпотеки від 31.03.2008 та від 10.04.2008, укладених між Комерційним банком "Західінкомбанк" та ТОВ "Волиньметбуд" в забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами № 2108/07-612 від 21.08.2007 та № 1602/207-612 від 16.02.2007.

Судом касаційної інстанції не береться до уваги посилання скаржника на рішення господарського суду Волинської області від 26.04.2007 у справі №1/79-75, оскільки предметом розгляду даної справи було невиконання КП "Промбуд-6", одного з засновників ТОВ "Волиньметбуд", рішення загальних зборів учасників товариства від 03.04.2007 про збільшення статутного фонду та внесення до статутного фонду ТОВ "Волиньметбуд" додаткового майнового внеску, який складається зокрема з будівлі гуртожитку № 2 загальною площею 2416,4 кв.м за адресою м. Луцьк, вул.Ковельська, 3, а не правомірність набуття КП "Промбуд-6" права власності на вказану будівлю гуртожитку.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій такими, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, здійснені на підставі правильної юридичної оцінки спірних правовідносин та відповідають нормам матеріального і процесуального права.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаного висновку суду, спростовуються вищенаведеним, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

З огляду на викладене та враховуючи, що скаржник в силу ст. 33 ГПК України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та оскільки в силу вимог ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень у справі № 5004/1276/12.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 та рішення господарського суду Волинської області від 25.12.2012 у справі № 5004/1276/12 залишити без змін.

Головуючий С.Р. Шевчук

С у д д я Н.В. Акулова

С у д д я І.В. Алєєва