Вирок № 33015356, 16.07.2013, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

провадження № 1-кп/200/226/2013 справа № 200/6802/13-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2013 року липня 16 дня Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, одноособово, під головуванням судді Чулініна Д. Г.,

за секретаря - Коляда В. В.,

з участю: прокурора Ражди В. В.,

потерпілої ОСОБА_1,

її представника адвоката ОСОБА_2,

у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ у залі суду в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12012040000000076, за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, народженого у м. Дніпропетровську, українця за національністю, з повною середньою освітою, не одруженого, який тимчасово не працює, постійно мешкає у АДРЕСА_1, раніше з огляду на ст. 89 КК України не судимого, -

у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У м. Дніпропетровську п'ятого серпня 2012 року в світлу пору доби близько 05 години 30 хвилин за ходом руху з боку вулиці Бориса Кротова в напрямку селища Мирного на вулиці Героїв Сталінграду з особистісних мотивів до бравади перед подругою водій ОСОБА_3, будучи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем «Мітсубісі Лансер», д/н НОМЕР_1, умисно обрав швидкість руху в порушення п.п. 12.4, 12.9 «б» Правил дорожнього руху з перевищенням максимально дозволеної швидкості в місті більше як на 40, не маючи будь-яких перешкод технічного і фізичного характеру до забезпечення безпечного керування цим автомобілем в умовах рівного, горизонтального, сухого і однорідного дорожнього покриття відповідно до п. 1.5 зазначених Правил.

На шляху прямування в умовах заокруглення дороги в районі авторинку ОСОБА_3, не врахувавши дорожню обстановку та технічний стан транспортного засобу з легковажного розрахунку на свої водійські навички і на відсутність інтенсивного дорожнього руху, самовпевнено застосував небезпечний прийом керування, який не відповідав обраній швидкості, втративши постійний контроль над рухом автомобіля «Мітсубісі Лансер», д/н НОМЕР_1, чим порушив п. 12.1 Правил дорожнього руху, внаслідок чого не зміг відвернути занос автомобіля з наїздом у некерованому стані на нерухому електроопору за правим краєм проїзної частини дороги в районі будинку під № 157А на вулиці Героїв Сталінграду, безпосередньо спричинивши загибель пасажира ОСОБА_6 на передньому пасажирському сидінні цього автомобіля.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з необхідністю настала смерть потерпілої ОСОБА_6, що прямо спричинена в результаті сумісної тупої травми тіла з численних переломів кісток лицевого і мозкового відділів черепу, ребер ліворуч і праворуч, кісток тазу праворуч, правих плечової і стегнової кісток та з крововиливами у внутрішні органи і м'які покривні тканини тіла, яка у закономірному перебігу травматичного процесу ускладнилася розвитком шоку.

Діючи таким чином, водій ОСОБА_3, який керував автомобілем, порушив правила безпеки швидкості дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_6

ОСОБА_1, якій смертю її дочки ОСОБА_6 завдано душевних страждань, на поховання загиблої витратила грошові кошти в рахунок оплати необхідних для цього труни з постільним комплектом до неї на суму 4 750 гривень, обрядового поминального обіду і поминального пригощання в день поховання на суму 13 300 гривень 22 коп., ритуальних послуг і послуг перевезення до місця поховання на суму 1 620 гривень, а також спорудила надгробний пам'ятник з окультуренням місця поховання, на що витратила 5 000 гривень.

Підсудний ОСОБА_3 повністю визнав свою вину в скоєному діянні, визнав цивільний позов, приніс потерпілій свої вибачення та щиросердно розкаявся, засудивши вчинене, і, будучи допитаним в судовому засідання, докладно розповів про встановлені вище обставини злочину. Пояснив суду, що з метою уникнення відповідальності під час досудового слідства він на свій захист висунув версію про керування автомобілем нині покійною ОСОБА_6, але, усвідомивши тягар своєї відповідальності, через докори сумління вирішив в судовому засіданні зізнатися. Наполягав, що напередодні вжив пиво, і дійсно 05.08.2012 десь о 04 годині 30 хвилин біля ТЦ «Терра» в м. Дніпропетровську на вулиці Героїв Сталінграду, 118Д, до нього у керований ним на похмілля автомобіль «Мітсубісі Лансер», д/н НОМЕР_1, на переднє пасажирське сидіння пересіла з автомобіля таксі його близька подруга, ОСОБА_6, з якою вони домовилися про зустріч у телефонній розмові незадовго до цього. Зі слів підсудного, спочатку він попрямував в бік його дому на АДРЕСА_1, але потім вони вирішили проїхатись і поїхали вулицею Героїв Сталінграду у крайній лівій смузі в сторону селища Мирне. Підсудний стверджував, що з прилеглої території АЗС «Сентоза» праворуч на дорогу на тихому ходу виїхав зелений автомобіль марки «Москвич Комбі», водій якого увімкнув лівий сигнал повороту безпосередньо перед тим, як почав в районі будинку на вулиці Героїв Сталінграду, 152, виїжджати на смугу його руху. За власним зізнанням підсудного, у встановлений вище час керований ним автомобіль «Мітсубісі Лансер» рухався зі швидкістю не менше за 90, і, вважаючи, що він не встигне зупинитися, гальмування він не застосовував, а вирішив об'їхати автомобіль «Москвич Комбі» ліворуч на зустрічній смузі. Проте на смузі зустрічного напрямку рухався транспорт, який він одразу не помітив через заокруглення на цій ділянці дороги. Як далі пояснював підсудний, для об'їзду небезпеки підсудний змінив напрямок руху автомобіля «Мітсубісі Лансер» праворуч, різко відвернувши кермо, і під час випередження автомобіля «Москвич» його автомобіль стало заносити, він втратив контроль над керуванням ним, внаслідок чого він не зміг запобігти з'їзду з дороги та зіткненню з електроопорою. Після зіткнення він, прийшовши до тями, спробував надати першу медичну допомогу потерпілій ОСОБА_6, для чого спробував витягти її з автомобіля через водійське сидіння і дверцята автомобіля, зробити масаж серця, пішов в пошуках води, а після повернення на місці пригоди вже була карета швидкої медичної допомоги та міліція.

Окрім зізнання підсудного, його вина у вчинені злочину підтверджується сукупністю достатніх достовірних даних, здобутих за допомогою доказів, що зібрані з дотриманням встановленого порядку відповідно до п.п. 7, 8 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України і досліджені в судовому засіданні, які в тісному зв'язку між собою безсумнівно викривають підсудного. А саме.

Місце злочину встановлене за даними огляду місця події з протоколу від 05.08.2012 і з доданих до нього схеми і фототаблиці (т. 1 а.с. 3-10, 122-125), які прямо вказують на факт дорожньо-транспортної пригоди на ділянці місцевості і в дорожніх умовах, встановлених вище. В ході цього огляду зафіксована ширина проїзних частин для обох напрямів у 14,2 м без дорожньої розмітки, що за визначенням п. 11.1 Правил дорожнього руху складає не менше двох смуг для руху транспорту в кожному з напрямків, а також зафіксоване місце осипу скла і уламків на проїзній частині, слід юзу шин коліс автомобіля дожиною 69,7 м, що утворився на відстані 9,1 м від правого краю проїзної частини і ведуть до каменя бордюру правого краю проїзної частин в місці, від якого на відстані 15 м розташований автомобіль «Мітсубісі Лансер», д/н НОМЕР_1, після його контакту з електроопорою.

Потерпіла ОСОБА_1, яка покійній доводиться матір'ю, своїми показаннями під присягою перед судом підтвердила близькі товариські стосунки, що за життя склалися у ОСОБА_6 з ОСОБА_3, який в телефонній розмові з потерпілою домовлявся про зустріч 05.08.2012 о 05 годині 09 хвилин, переплутавши її голос з доньчиним. З показань потерпілої також слідує, що ОСОБА_6 ніколи не вміла керувати транспортними засобами, не мала жодних навиків такого, а звечора 04.08.2012 проводила дозвілля з подругою ОСОБА_7 і зателефонувала потерпілій 05.08.2012 о 05 годині 22 хвилини, повідомивши про свою домовленість і зустріч з ОСОБА_3, у якого вдома вона мала намір залишитися відпочити після цієї ночі, тоді як про дорожньо-транспортну пригоду її повідомили біля 06 години. Ці показання у тісному зв'язку з відповіддю КЗ ДОР «Дніпропетровська станція швидкої медичної допомоги» в листі № 6/313 від 16.08.2012 (т. 1 а.с. 119) про виклик на місце дорожньо-транспортної пригоди 05.08.2012 о 05 годині 43 хвилини сукупно з даними прив'язки за азимутом абонента мобільного зв'язку, який зробив цей виклик, що повідомлені в листі ПрАТ «МТС Україна» від 15.09.2012 (т. 1 а.с. 178), опосередковано доводять час події злочину, на який вказував підсудний в своїх показаннях.

Показання потерпілої про кровні родинні стосунки із загиблою підтвердженні даними записів про акти цивільного стану, про вчинення яких видане 29.06.1991 свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 і 09.06.1992 - свідоцтво про народження ОСОБА_6 серії НОМЕР_3, що долучені до справи в копіях.

Лікарським свідоцтвом про смерть, на підставі якого вчинений відповідний запис про акт цивільного стану з видачею 07.08.2012 свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 (т. 1 а.с. 99-100), безспірно доведена загибель ОСОБА_6, труп якої виявлений 05.08.2012 на місці злочину біля автомобіля з ознаками волочіння, що вбачається з протоколу огляду місця події.

Висновок судово-медичного експерта № 1564/153-Е від 08.08.2012 (т. 1 а.с. 77-78) вказує на встановлену вище безпосередню причину смерті ОСОБА_6, виявлену при дослідженні її трупа. У підсумку судово-медичного дослідження експерт дійшов також висновку про заподіяні загиблій ОСОБА_6, серед іншого, крововиливи у правій скроневій та тім'яній ділянках голови посередині; синці у правій скронево-щічно-нижньощелепній ділянці, садна у правій щічній та правій передвушній ділянці обличчя; переломи другого ребра праворуч по середньо-ключичній лінії, третього ребра праворуч по біляхребетній лінії з крововиливами відповідно до них у навколишні м'які тканини і тканину легень; переломи правої лобкової та правої сідничної кісток з крововиливами у відповідні ним м'язи; крововиливи у навколишні м'які тканини відповідно до переломів правої плечової кістки у нижній третині і правої стегнової кістки у середній третині; садна на правому стегні у нижній третині зовнішньої поверхні і у верхній третині передньої поверхні та на ділянці правого ліктьового суглобу. Зазначені тілесні ушкодження, за внутрішнім переконанням суду, характерні для поздовжньої механічної дії тупого твердого травмуючого предмету з силою удару за вертикального розташування тіла праворуч.

Суд за допомогою протоколу огляду і перевірки технічного стану червоного автомобіля «Мітсубісі Лансер», д/н НОМЕР_1, від 05.08.2012 і фототаблиці до нього (т. 1 а.с. 11-15) зміг безпосередньо переконатися в тому, що гальмівна система цього автомобіля перебуває у справному стані, стан шин і тиск повітря в них в межах норми, а удар автомобіля об електроопору прийшовся на передні пасажирські дверцята ближче до передньої правої стойки з відповідною йому деформацією даху, пасажирського сидіння та іншими пошкодженнями. Як вбачається з цього протоколу, в ході огляду з водійських дверцят вилучені пото-жирові сліди, залишення яких з домішкою поту походженням від ОСОБА_3 категорично не виключає висновок № 835 від 22.08.2012 (т. 1 а.с. 83-85), якого дійшов експерт у підсумку описаного ним судово-імунологічного дослідження групової приналежності крові підсудного і загиблої.

За наявними даними УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 (т. 1 а.с. 281-284) автомобіль «Мітсубісі Лансер», д/н НОМЕР_1, належить на праві власності ОСОБА_8, який у передбаченій законом формі його не відчужував.

Характер і локалізація пошкоджень автомобіля у тісному взаємному зв'язку з описаними правобічними тілесними ушкодженнями загиблої за висновком експерта № 1564/171-ЕД від 30.08.2012 (т. 1 а.с. 160-161) прямо вказують на перебування ОСОБА_6 в салоні автомобіля в русі в момент його контактування з електроопорою, доводячи механіку заподіяння несумісної з життям сумісної тупої травми тіла, якій об'єктивно відповідає її знаходження до часу своєї загибелі на передньому пасажирському сидінні, що вбачається з описаного експертом судово-медичного дослідження локалізації та масивності виявлених тілесних ушкоджень.

ОСОБА_3 з часом утворення не пізніше 05.08.2012 зазнав численних саден на задній поверхні лівого плеча у нижній третині, на задній поверхні правого передпліччя у верхній третині, на задній поверхні шиї, в проекції правої та лівої лопаток, в поперековій області по центру, на задній зовнішній поверхні правої гомілки, що слідує з висновку № 2858е від 06.08.2012 (т. 1 а.с. 34-35), до якого дійшов експерт за підсумками описаного ним судово-медичного дослідження цієї особи і довідки № 260 з травмпункту клінічної міської лікарні № 16 (т. 1 а.с. 32). Ці легкі тілесні ушкодження за висновком експерта № 3348е від 11.09.2012 (т. 1 а.с. 155-156) утворилися від механічної дії тупого твердого предмету, характерної для ударів об виступаючі частини салону автомобіля в умовах дорожньо-транспортної пригоди під час знаходження на сидінні водія.

Свідки ОСОБА_7 і ОСОБА_9 своїми показаннями під присягою, що послідовно повторюють раніше надані ними в ході досудового слідства показання з протоколів допиту (т. 1 а.с. 54-56, 87-89), усуваючи сумніви в мотивах порушення правил безпеки швидкості руху, вказали на агресивний тип їзди червоного автомобіля марки «Мітсубісі Лансер», який вони спостерігали вранці 05.08.2012 на стоянці біля ТЦ «Терра» на вулиці Героїв Сталінграду. Також ці свідки своїми показаннями без жодних сумнівів підтвердили, що стали очевидцями тому, як ОСОБА_6 того дня близько 05 години 20 хвилин сіла на переднє пасажирське сидіння цього автомобіля, викриваючи підсудного ОСОБА_3 у керуванні ним. У своїх свідченнях ОСОБА_7 також відзначила, що ОСОБА_6 в її присутності десь о п'ятій годині ранку у телефонній розмові домовлялась з ОСОБА_3 про зустріч, після чого на зазначену стоянку подруги приїхали на таксі під керуванням ОСОБА_9, з яким чекали приїзду ОСОБА_3

Узгодженість показань потерпілої і свідків з наведеними фактичними даними зібраних речових доказів, які доповнені висновками експертів, безспірно згідно з істиною викривають ОСОБА_3 у керуванні технічно справним автомобілем аж до часу дорожньо-транспортної пригоди, категорично виключаючи можливість передачі керування ОСОБА_6 вже на шляху прямування автомобіля з пересаджуванням її за кермо на сидіння водія.

Стан алкогольного сп'яніння водія ОСОБА_3 підтверджений відповідним висновком затвердженої форми (т. 1 а.с. 16).

Безпосередньо в судовому засіданні демонструвався відеозапис з камери зовнішнього спостереження ТЦ «Терра» на вулиці Героїв Сталінграду, 118Д, долучений як речовий доказ за постановою слідчого від 21.08.2012 (т. 1 а.с. 93-95), який свідчить про властивість їзді автомобіля марки «Мітсубісі Лансер» на стоянці дійсно агресивного типу керування з різким виконанням маневрів, з чим узгоджуються показання свідків, та що опосередковано вказує на обрані ОСОБА_3 прийоми керування в дорожній обстановці, що мала місце безпосередньо до втрати постійного контролю над рухом автомобіля, і на його рушійні спонукання до вихваляння та самовпевненість у відверненні суспільно небезпечних наслідків завдяки своїм водійським навичкам.

Для суду очевидно, що у підсумку комплексного судового транспортно-трасологічного і авто-технічного дослідження залишених слідів бічного юзу коліс автомобіля, тісно пов'язаних з добутими даними про дорожні умови, в своїй сукупності з дослідженням пошкоджень кузову автомобіля, характеру наїзду на нерухому перешкоду і кінцевого розташування автомобіля після контакту висновком експертів № 115/116-13 від 14.03.2013 (т. 1 а.с. 226-241) підтверджена втрата постійного контролю над рухом автомобіля в місці початку утворення його лівим заднім колесом сліду юзу внаслідок заносу багажної частини автомобіля ліворуч з розворотом на віражі більше як на 180° проти напрямку свого руху. Призвів до цього застосований водієм для залишення смуги зустрічного напрямку руху небезпечний, з технічної точки зору, прийом керування автомобілем з відворотом керма праворуч, що у тісному зв'язку з відповідями на перше, шосте і сьоме питання висновку експертів письмово задокументовано відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 69 і п. 3 ч. 2 ст. 99 КПК України в протоколі допиту експерта від 18.03.2013 (т. 1 а.с. 243-244).

Швидкість руху автомобіля «Мітсубісі Лансер», д/н НОМЕР_1, до втрати контролю над його рухом склала не менше 108,1, що вбачається з висновку експерта № 70/29-750 від 30.11.2012, розробленого за результатами транспортно-трасологічного дослідження (т. 1 а.с. 202-205).

Суд, оцінивши показання ОСОБА_3 в суді в сукупності з відомостями про сліди на місці пригоди і отримані ним самим тілесні ушкодження, що його викривають, дійшов до стійкого внутрішнього переконання в істинності встановлених вище обставин, визнаних підсудним добровільно, значення змісту яких він правильно розуміє, що виключає будь-які сумніви у свободі самовикриття згідно зі ст. 18 і ч. 2 ст. 95 КПК України.

З урахуванням вимог ст. 5 і п. 8 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України суду належить визнати незаконними протоколи допиту ОСОБА_3 в якості свідка від п'ятого і шостого серпня 2012 року (т. 1 а.с. 20-22, 37-41), за якими він попереджався про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань, оскільки такими слідчими діями порушено його право на захист. Використання свідчень, отриманих під страхом застосування кримінального покарання за їх ненадання, для подальшого відпрацювання слідчої версії для висунення обвинувачення проти особи, яка їх надала, за практикою тлумачення Європейським Судом з прав людини в рішенні від 21.12.2000 у справі «Гіні і Макґіннесс проти Ірландії» (заява № 34720/97) визнається порушенням права зберігати мовчання і не свідчити проти себе, гарантованого ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно, суд згідно з ст. 65 КПК 1960 року вважає доказування за допомогою зазначених протоколів не допустимим. Так само, як не допустимий доказ суд не враховував відомості протоколів допиту свідка ОСОБА_3 від 12.12.2012 та слідчого експерименту від 13.12.2012 (т. 1 а.с. 212-220) в формі якого на місцевості перевірялися його показання як свідка з мотивів отримання від нього цих свідчень всупереч п. 6 ч. 2 ст. 87 КПК України, оскільки про підозру у вчинені злочину підсудний вперше повідомлений 18.04.2013 (т. 1 а.с. 250-253). Як наслідок недопустимості цих протоколів, суд не враховує висновок експертів № 115/116-13 від 14.03.2013 в частині відповідей на третє і четверте питання, з приводу яких експерти проводили дослідження, засновуючись на вихідних даних, добутих з цих протоколів. Суд критично оцінює у висновку експертів № 115/116-13 від 14.03.2013 відповідь на п'яте питання, оскільки вона полягає у висловленні ними думки про відповідність дій водія Правилам дорожнього руху як чинному нормативно-правовому акту, що складає зміст суджень з оцінки поведінки особи на її правомірність, будучи з'ясуванням експертами питань права, що прямо заборонено у ст. 242 КПК України.

Ґрунтуючись на повному і всебічному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням суд знаходить, що вина підсудного ОСОБА_3 у скоєному і обставини вчиненого ним діяння повністю знайшли своє підтвердження достатніми доказами.

Водій, який своїми діями створив небезпеку для руху керованого ним автомобіля чи загрозу життю пасажира, відповідно до п. 1.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України № 1306 від 10.10.2001, зобов'язаний негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги, включаючи дотримання ним за п. 11.4 цих Правил заборони виїжджати на призначений для зустрічного руху бік цієї дороги з двостороннім рухом, яка в одному напрямку має щонайменше дві смуги для руху. Згідно з п. 12.9 «б» зазначених Правил водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, дозволену в п. 12.4 цих Правил для руху транспортних засобів у населеному пункті не більше 60.

У з'ясованих судом обставинах стану поверхні проїзної частини, світлого періоду доби, характерної видимості на заокруглені дороги за відсутності горизонтальної дорожньої розмітки, що згідно з п. 1.10 Правил дорожнього руху визначають конкретні дорожні умови, водій для вибору прийомів керування транспортним засобом і швидкості руху не врахував фактор інтенсивності дорожнього руху попутного і зустрічного транспорту в сукупності з шириною дороги, що мала по дві смуги для руху в кожному напрямку, з яких, серед іншого, складається дорожня обстановка.

Відповідно, обравши поза установленими межами небезпечну швидкість руху, водій в порушення п. 12.1 Правил дорожнього руху не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, внаслідок чого втратив здатність постійно контролювати його рух і безпечно керувати ним.

Дії підсудного ОСОБА_3, що виразилися в умисному порушенні правил безпеки швидкості руху особою, яка керувала механічним транспортним засобом, що з необхідністю в ході закономірного розвитку причинно-наслідкового зв'язку безпосередньо спричинило загибель людини, можливість настання якої під час руху транспортного засобу ця особа передбачала, але у конкретних дорожніх умовах легковажно розраховувала на її відвернення, підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 286 КК України за ознакою спричинення смерті потерпілого.

Призначаючи вид і міру покарання у відповідності до ст. 65 КК України, суд, керуючись правосвідомістю, враховує вчинення вперше, в цілому, необережного злочину, віднесеного кримінальним Законом за формальними ознаками до категорії тяжких злочинів, які посягають на безпеку дорожнього руху. Суспільні відносини з приводу дорожнього руху і його безпеки врегульовані відповідно до Закону України «Про дорожній рух» з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних умов для учасників руху, досягнення якої, безсумнівно, становить загальний інтерес суспільства. Ступінь тяжкості злочину за його матеріальною ознакою визначається, серед іншого, з огляду на його етіологію в сфері дозвілля, криміногенним фактором якої слугував стихійний вибір екстремальних форм проведення вільного часу в прагненні до самоствердження в очах загиблої потерпілої, а так само з огляду на значимість суспільних відносин, спосіб дії і форму вини особи.

Підсудний на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, за місцем проживання в побуті характеризується задовільно. Для його освітньо-кваліфікаційного рівня характерне здобуття повної середньої освіти з достатнім запасом знань для вступу до вищого навчального закладу, де, проявляючи старанність до навчання, він проявив свою нездатність отримувати користь з набутого життєвого досвіду, що не дозволило йому закінчити навчання у вищій школі. Водночас ОСОБА_3 робив спроби отримувати доходи із законних джерел, займаючись суспільно корисною працею. З місця роботи має схвальну характеристику як добросовісний робітник з правильною самооцінкою, який неухильно додержується трудової дисципліни, заслужив повагу і довіру трудового колективу.

Відповідно, належить прийняти до уваги вік ОСОБА_3, за якого процес його соціалізації характеризується незавершеністю, внаслідок чого його громадянська особистість ще не сформована, і її асоціальність породжена частковим розривом його суспільно корисних зв'язків, що зумовлює його морально-психологічну нестійкість як представника молоді, який ще не має власної сім'ї.

За повного визнання підсудним своєї вини у зв'язку з принесеними в судовому засіданні вибаченнями потерпілій до пом'якшуючих покарання обставин суд згідно з п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 66 КК України відносить активне сприяння в суді розкриттю злочину і щире каяття, проявлені підсудним під виховним впливом судового процесу.

Наслідуючи роз'яснення Пленуму Верховного Суду України в п. 8 постанови № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», за стійким внутрішнім переконанням суд знаходить, що ступінь тяжкості злочину за ч. 2 ст. 286 КК України, вчиненого вперше, з урахуванням особи ОСОБА_3, пережитими ним докорами сумління, форми вини, майнового і сімейного стану, віку та характеру його соціально незрілої поведінки в дозвіллі істотно знижена зазначеними пом'якшуючими покарання обставинами, на підставі чого в силу ст. 65 КК України необхідно перейти до більш м'якого основного покарання згідно з ч. 1 ст. 69 цього Кодексу у виді обмеження волі, не зазначеного в санкції ч. 2 ст. 286 КК України за цей злочин, з визначенням строку, достатнього для його виправлення.

Обговорюючи доцільність застосування до винного відповідно до ч. 4 ст. 52 КК України факультативного додаткового покарання, на виконання п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» суд звертає увагу, що підсудний в порушення п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху керував автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, що, хоч і не перебуває у причинному зв'язку з суспільно небезпечним наслідком злочину, проте має обтяжувати покарання згідно з п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України.

Інтереси охорони безпечного пересування людей на правових та соціальних основах дорожнього руху, врегульованих Законом України «Про дорожній рух», з урахуванням характеру нехтування підсудним в дорожній обстановці заходами безпеки дорожнього руху та у зв'язку із систематичним порушенням ним правил користування правом керувати транспортними засобами з листопада 2008 року відповідно до ст. 55 КК України переконують суд в неможливості збереження за підсудним такого спеціального права.

Спираючись на встановлені обставини справи, з урахуванням даних про мотиваційну сферу особи винного, зорієнтовану на девіантні форми поведінки, належить дійти висновку про неможливість виправлення підсудного без відбування призначеного покарання, що виключає застосування ст. 75 КК України.

Розв'язуючи цивільний позов, суд не враховує наданий договір замовлення на організацію та проведення поховання від 07.08.2012, за яким 916 гривень 74 коп. оплачені ОСОБА_10, про що виконавцем ритуальних послуг надана довідка від 12.06.2013, оскільки право на відшкодування за ст. 1201 ЦК України пов'язано не з джерелом походження коштів, а з особою, яка зробила витрати, через що в частині вимог про відшкодування цих витрат потерпіла ОСОБА_1 визнається неналежним позивачем. Також, суд в силу ст.ст. 7, 11 ЦК України не може віднести до необхідних витрат на поховання оплачену вартість поминального пригощання на дев'ятий і 40 день після смерті на загальну суму 2 184 гривні 24 коп., бо такі витрати зроблені на власний розсуд потерпілою з метою дотримання канонів церковного східно-християнського обряду і безпосередньо з обрядом поховання, здійсненого з дотриманням моральних засад суспільства, напряму не пов'язані.

Таким чином, ОСОБА_1 зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника на підтверджену фіскальними чеками суму 24 670 гривень 22 коп., які підлягають відшкодуванню згідно з ст. 1201 ЦК України у передбачений спосіб за правилами ст. 1202 цього Кодексу. Також, ОСОБА_1 вправі отримати згідно з ст.ст. 1167, 1168 ЦК України відшкодування пережитих душевних страждань, завданих смертю її дочки, що спричинена вчиненим злочином.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд згідно з ст. 23 ЦК України зважує на глибину та суть особисто пережитих душевних страждань потерпілої, а не за всю родину, що визначаються осмисленням швидкоплинності людського життя, яке кожна людина заново переживає у своїх дітях, втрата яких пригнічує в людині здатність жити далі, і чим більше продовження роду робить людську працю радісною, тим більше посилюється відчуття людських невдач і горя через втрату свого потомства, що в цій справі має істотне значення. Так само, істотне значення для встановлення допомоги потерпілій, яку вона має відчути адекватно понесеним немайновим втратам, має тривалість пережитих душевних страждань, що згасаючи з часом бентежать свідомість потерпілої, погіршуючи її здібність до суспільно корисної праці, і яка має визначатися з огляду на час провадження в цій справі, що витрачений для дотриманням необхідних формальностей в підтвердження своїх прав.

ОСОБА_3, створюючи підвищену небезпеку для оточуючих, використовував автомобіль, яким володів без достатньої правової підстави, оскільки його власник в належній формі не вчинив жодного дійсного правочину для передачі правового титулу володіння ним, а тому підсудний зобов'язаний відшкодувати завдану злочином шкоду відповідно до ч. 3 ст. 1187 ЦК України, хоч би таке неправомірне заволодіння автомобілем за обставин справи не суперечило волі титульного власника.

Звідси, пред'явлений потерпілою цивільний позов до підсудного згідно з ст.ст. 129, 326 КПК України підлягає задоволенню в частині, яку суд знаходить обґрунтованою в сумі, відповідній загальним засадам справедливості, добросовісності та розумності.

Для забезпечення належної поведінки підсудного відповідно до ст.ст. 148, 177 КПК України з метою запобігання вчиненню іншого злочину, запобігання процесуальним ризикам ухилення від суду і виконання вироку в рамках кримінального провадження, належить продовжити згідно з ст. 153 і ч. 6 ст. 194 цього Кодексу застосовувати заходи забезпечення, обрані підсудному під час досудового розслідування, що відповідно до ст. 132 КПК України має визнаватися виправданим.

Керуючись ст.ст. 331, 368, 374 КПК України, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим за пред'явленим обвинуваченням у вчинені злочину за ч. 2 ст. 286 КК України з призначенням покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді обмеження волі строком на п'ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк у три роки.

Строк відбування ОСОБА_3 основного покарання обчислювати з моменту приведення вироку у виконання.

Цивільний позов ОСОБА_1 (ІПН не відомий) задовільнити частково і стягнути на її користь з ОСОБА_3 (ІПН не відомий) 24 670 гривень 22 коп. відшкодування витрат на поховання, 100 000 гривень відшкодування моральної шкоди, а в іншій частині їй в позові відмовити.

Речові докази:

сліди речовини бурого кольору і потожирової речовини, зразки крові ОСОБА_3, передані до камери зберігання речових доказів ГУМВС України в Дніпропетровській області за квитанцією № 164381,- знищити;

мобільний телефон «Самсунг», переданий під розписку ОСОБА_3 на відповідальне зберігання, - вважати повернутим за належністю законному володільцеві;

червоний автомобіль «Мітсубісі Лансер» з державним номерним знаком НОМЕР_1, переданий на відповідальне зберігання до Індустріального РВ Дніпропетровського МУ ГУМВС України в області за квитанцією № 142102, - повернути за належністю у законне володіння ОСОБА_8;

два диски для лазерних систем зчитування з відеозаписами, протоколи допитів свідків, очних ставок та інші документи про зафіксовані процесуальні дії, - зберігати у кримінальній справі.

Процесуальні витрати віднести на рахунок підсудного, і стягнути з ОСОБА_3 (ІПН не відомий) на користь держави на розрахунковий рахунок 31250272210050, відкритий НДЕК Центром при ГУМВС України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 25575055) в ГУДКС України у Дніпропетровській області (МФО 805012) 919 гривень 50 копійок з призначенням платежу: «за послуги НДЕКЦ, висновок експерта № 70/29-750 від 10.11.2012», 3 672 гривні з призначенням платежу: «за послуги НДЕКЦ, висновок експерта № 115/116-13 від 14.03.2013», а також на користь ОСОБА_1 10 000 гривень відшкодування витрат на правову допомогу.

ОСОБА_3 продовжити виконувати особисте зобов'язання в обсязі покладених на нього обов'язків слідчим суддею до набрання вироком законної сили, залишивши застосований запобіжний захід без змін під контролем прокурора за його здійсненням.

Тимчасове обмеження ОСОБА_3 у користуванні правом керування транспортними засобами продовжити до набрання вироком законної сили.

Вирок набирає законної сили із плином 30 днів, починаючи з наступного після його проголошення дня, протягом яких підлягає оскарженню до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська апеляційної скарги. Копію вироку після його проголошення вручити підсудному та прокурору негайно.

Головуючий