Ухвала суду № 33013008, 23.07.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2013 р.Справа № 816/2868/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.06.2013р. по справі № 816/2868/13-а

за позовом Полтавського міського центру зайнятості

до ОСОБА_1

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Полтавський міський центр зайнятості, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно виплаченої допомоги по безробіттю в розмірі 19585,75 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.06.2013 р. адміністративний позов Полтавського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1) на користь Полтавського міського центру зайнятості кошти у розмірі 19585 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять) гривень 75 (сімдесят п'ять) копійок на розрахунковий рахунок № 37176165603202, банк: ГУДКСУ в Полтавській області, м. Полтава, МФО 831019, ЗКПО 22534038.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.11.2008р. відповідач звернувся до Полтавського міського центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю. З поданої заяви вбачається, що відповідач не є найманим працівником, не укладав договорів цивільно-правового характеру, пенсію не отримує та підписав надруковані дані про те, що він не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається.

Наказом Полтавського міського центру зайнятості від 06.11.2008р. № НТ081106 відповідачу надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.

Проте, фахівцем позивача відповідно до довідок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців встановлено, що ОСОБА_1 у період перебування на обліку в службі зайнятості, як безробітний та отримання допомоги по безробіттю, був зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Зазначений факт зафіксований актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття " № 649 від 12.12.2012 року.

На виконання приписів п. 6 та п. 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 60/62 від 13 лютого 2009 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 200 р. за № 232/16248, директором центру зайнятості 12 грудня 2012 р. винесено наказ № 368, яким визначено вжити заходів по поверненню коштів у сумі 19585,75 грн., виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_1, який направлений відповідачу рекомендованою кореспонденцією 17.12.2012 року з копією акта розслідування.

На дату розгляду справи судом кошти на розрахунковий рахунок позивача від ОСОБА_1 не надходили.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення до центру зайнятості відповідач належав до категорії зайнятого населення та не мав права на отримання допомоги по безробіттю.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

06.11.2008 р. відповідач звернувся до Полтавського міського центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю. У поданій заяві відповідач підписав надруковані дані про те, що він не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець з 08.02.2000 року, що підтверджується довідкою Октябрської районної ради від 03.12.2012 року (а.с. 16) та довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 13-15).

02.02.2011 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців проведено запис - внесення судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності, що не пов'язано з банкрутством.

07.06.2011 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців проведено запис - державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за судовим рішенням, що не пов'язано з її банкрутством.

ОСОБА_1 перебував на обліку в службі зайнятості як безробітний, отримував матеріальне забезпечення на випадок безробіття у період з 06.11.2008 р. по 03.11.2009 р.

Згідно з ч. 3 ст. 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" № 755-ІУ від 15.05.2003 року, фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця .

Таким чином, на момент реєстрації в центрі зайнятості ОСОБА_1 він був зареєстрований як фізична особа - підприємець, оскільки запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про припинення підприємницької діяльності було внесено лише 07.06.2011 року.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу.

Згідно з п. 6 та п. 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 60/62 від 13 лютого 2009 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 232/16248, у разі встановлення центром зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п. 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Таким чином, ОСОБА_1 не було дотримано вимоги вказаної норми, оскільки на час надання йому статусу безробітного він відносився до категорії зайнятого населення та не повідомив позивача про свою зайнятість. Отже, визначальним моментом для призначення центром зайнятості допомоги по безробіттю були неправдиві відомості, надані відповідачем про те, що він не є суб'єктом підприємницької діяльності на дату звернення із відповідною заявою до позивача.

На момент розгляду справи, кошти на розрахунковий рахунок позивача від ОСОБА_1 не надходили.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову та стягнення з відповідача коштів на забезпечення по безробіттю в загальній сумі 19585,75 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не був обізнаний зі змістом надрукованої заяви про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки відповідач власноручно підписав надруковані дані про те, що він не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на той факт, що він не отримував доходів від зайняття підприємницькою діяльністю, що дає йому право отримати статус безробітного незалежно від того, чи є він підприємцем, чи ні, колегія суддів апеляційної інстанції також вважає безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" зайнятість це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що як правило, приносить їм дохід у грошовій або іншій формі.

Тобто, зайнятість це, по-перше, будь-яка діяльність, в тому числі і підприємницька, і по-друге, така, що як правило, приносить дохід, а у випадку зайняття особою підприємницькою діяльністю, це діяльність на власний ризик з метою отримання доходу, який особа не завжди отримує.

Пункт 3 підпункт "б" ст. 1 зазначеного Закону визначає, що до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.

Вищезазначена норма відносить підприємців (суб'єктів господарювання) до зайнятого населення, які самостійно забезпечують себе роботою шляхом проведення самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 ГК України).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.06.2013р. по справі № 816/2868/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Пянова Я.В.Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Пянова Я.В.