Ухвала суду № 33012907, 02.07.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2013 р.Справа № 820/2168/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2013р. по справі № 820/2168/13-а

за позовом Приватного підприємства "Компанія кольорової поліграфії Україна-Юнь Чень"

до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Компанія кольорової поліграфії Україна-Юнь Чень", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив суд:

- скасувати податкове повідомлення - рішення №0000022220 від 08 січня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у сумі 297775,50 грн. (Двісті дев'яносто сім тисяч сімсот сімдесят п'ять гривень 00 коп.), в т.ч. за основним платежем 198517,0 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) 99258,50 грн.;

- скасувати повідомлення - рішення №0000012220 від 08 січня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 283596,00 грн. (Двісті вісімдесят три тисячі п'ятсот дев'яносто шість гривень 00 коп.), в т.ч. за основним платежем 189064,0 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) 94532,0 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2013 р. адміністративний позов Приватного підприємства "Компанія кольорової поліграфії Україна-Юнь Чень" - задоволено.

Скасовано у повному обсязі податкове повідомлення - рішення Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000522220 (№0000022220) від 08 січня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у сумі 297775,50 грн. (Двісті дев'яносто сім тисяч сімсот сімдесят п'ять гривень 50 коп.), в т.ч. за основним платежем 198517,0 грн. (сто дев'яносто вісім тисяч п'ятсот сімнадцять гривень 00 копійок), за штрафними (фінансовими санкціями) 99258,50 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч двісті п'ятдесят вісім гривень 50 копійок).

Скасовано у повному обсязі податкове повідомлення - рішення Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000012220 від 08 січня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 283596,00 грн. (Двісті вісімдесят три тисячі п'ятсот дев'яносто шість гривень 00 коп.), в т.ч. за основним платежем 189064,0 грн. (сто вісімдесят дев'ять тисяч шістдесят чотири гривні 00 копійок), за штрафними (фінансовими санкціями) 94532,0 грн. (дев'яносто чотири тисячі п'ятсот тридцять дві гривні 00 копійок).

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Компанія кольорової поліграфії Україна-Юнь Чень" (код ЄДРПОУ 31632557) сплачений при поданні позову судовий збір у розмірі 2294.0 грн. (дві тисячі двісті дев'яноста чотири гривні 00 копійок).

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що Індустріальною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на підставі наказу №1712 від 13.12.2012 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку Приватного підприємства "Компанія кольорової поліграфії Україна-Юнь Чень" (код ЄДРПОУ 31632557) з питань дотримання вимог податкового законодавства з ТОВ «Таурус Голд» (код ЄДРПОУ 38112590) та з ТОВ «Спецагроресурс» (код ЄДРПОУ 38112611) за вересень 2012 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт №3687/22-207/31632557 від 24.12.2012 р., яким встановлені порушення позивачем:

- п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, яке призвело до заниження до сплати в бюджет суми податку на прибуток на загальну суму 198517,0 грн., у тому числі: за 3 кв. 2012 року на суму 198517,0 грн.;

- п.198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, встановлено заниження до сплати в бюджет суми податку на додану вартість, всього в сумі 189064,0 грн., у тому числі: за вересень 2012 року на суму 189064,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000022220 від 08.01.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у сумі 297775,50 грн., в т.ч. за основним платежем 198517,0 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) 99258,50 грн.;

- №0000012220 від 08.01.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 283596,00 грн., в т.ч. за основним платежем 189064,0 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) 94532,0 грн.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку відповідна сторона, як суб'єкт владних повноважень, не довела суду правомірність прийнятих нею податкових повідомлень-рішень, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Приписами пункту 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Щодо визначення позивачеві зобов'язань з податку на прибуток колегія суддів зауважує на таке.

Відповідно до п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Таким чином, показник валових витрат безпосередньо впливає на об'єкт оподаткування.

Відповідно до п. 138.1. ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються з:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1. Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Разом з тим, відповідно до пункту 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, необхідно зауважити на те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. При цьому, дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинна здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що в перевіряємий період підприємство позивача мало господарські взаємовідносини з ТОВ "Таурус Голд" (код ЄДРПОУ 38112590) та з ТОВ "Спецагроресурс" (код ЄДРПОУ 38112611).

Так, між ПП "Компанія кольорової поліграфії Україна-Юнь Чень" (Покупцем) та ТОВ "Таурус Голд" (Постачальником) укладено договір поставки № 1206/01 П від 01.06.2012 року, згідно з умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та по цінам, узгодженими сторонами відповідно до специфікації до договору.

На підставі заявки позивача від 21.09.2012 року, сторонами 24.09.2012 року підписано специфікацію № 7. В рамках виконання зобов'язань за договором та на підставі зазначеної специфікації ТОВ "Таурус Голд" поставило на адресу позивача ТМЦ (плівку та плівку металеву) на суму 565226,30 грн., в т.ч. ПДВ 94204,38 грн.

В межах даного правочину ТОВ "Таурус Голд" виписало ПП "Компанія кольорової поліграфії Україна-Юнь Чень" податкову накладну № 92418 від 24.09.2012 року на суму ПДВ 94204,38 грн. та видаткову накладну № 92418 від 24.09.2012 року на суму 565226,30 грн.

Оприбуткування придбаного у ТОВ "Таурус Голд" товару проведено позивачем по рахунку 201 бухгалтерського обліку, який відображає наявність і рух сировини та матеріалів на підприємстві, що входять дo складу продукції, яка виготовляється aбо є необхідною складовою при її виготовленні.

Переміщення товару здійснювалося автотранспортним підприємством ТОВ «Транс Сервіс Груп Плюс», автомобілем марки VOLVO АР 53-86 ВІ, що підтверджується товарно-транспортною накладною № ПаТипТ-00088 від 24 вересня 2012 року.

Приймання товару за якістю згідно з п.7.1 Договору здійснювалося відповідно до паспортів якості виробника (№09281399, марка Н1-LS 18; №09281381, марка БОППмат 20; № 223, марка HGPL 40; №09281395, марка HMPL 20, б/н, марка Р12) уповноваженою особою позивача на підставі довіреності на одержання ТМЦ № 412 від 24.09.2012 року, про видачу якої зроблено відповідний запис в реєстрі реєстрації довіреностей, витяг з якого разом з комплектом кадрових документів на працівника долучено позивачем до матеріалів справи.

Проведення розвантажувальних операцій здійснювалося працівником підприємства - машиністом електрокара за допомогою навантажувача СРСD 25HW15A, що підтверджено наказом № 38-к від 27.11.2007 року, актом приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № 66/2005 від 31.08.2005 року, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 131 за 07.05.04 р. - 20.05.13 р. та 105 за 01.01.12 р. - 20.05.13 р.

Поставка товару здійснювалася на склад ПП «Компанія кольорової поліграфії Україна - Юнь Чень», що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Північна, буд. 4, та належить позивачу на праві власності, що підтверджується: договором купівлі-продажу від 21.09.2001 року, зареєстрованим за № 1553; актом приймання-передачі від 26.09.2001 року до договору купівлі продажу №1553 від 21.09.2001 року; реєстраційним посвідченням на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам від 28.09.2001 року; розпорядженням про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.01.2006 р. №51; Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 20.01.2006 р.; витягом № 9658815 від 25.01.2006 року про реєстрацію права власності на нерухоме майно; технічним паспортом на виробничий будинок, реєстровий №2201 (за адресою:м. Харків, вул. Північна,4); договором оренди землі від 06.03.2006 р.; актом приймання-передачі земельної ділянки від 06.03.2006 р. до договору оренди землі від 06.03.2006 р.

Відповідно до п.8.1. Договору №1206/01 П від 01.06.2012 р., продукція повинна бути затарена та спакована Постачальником таким чином, щоб забезпечити її схоронність за звичайних умов зберігання і транспортування.

Згідно з умовами договору поставка товару здійснювалася у тарі (товар (плівку) було спаковано у бабіни та розміщено на піддонах), яку після проведення розвантажувальних робіт було повернено постачальнику, про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткова накладна № 92418/1 від 24.04.2012 року та видаткова накладна (повернення) № УЮ-09/24-1 від 24.09.2012 року.

Оплату вартості придбаних товарів, відповідно до виставленого ТОВ «Таурус Голд» рахунку № 769 від 24.09.2012 р., позивач здійснив у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №4893 від 08.10.2012 року на суму 300000,00 грн., № 4896 від 10.10.2012 року на суму 265226,30 грн., а також банківськими виписками за 08.10.12 та 10.10.2012р.

Облік розрахунків за одержані від ТОВ «Таурус Голд» товарно-матеріальні цінності відображено позивачем у рахунку 631 бухгалтерського обліку.

Також, між ПП "Компанія кольорової поліграфії Україна-Юнь Чень" (Покупцем) та ТОВ «Спецагроресурс» (Постачальником) укладено договір поставки №02/07/12ДХ від 02.07.2012 р., згідно з умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та по цінам, узгодженими сторонами відповідно до специфікації до договору.

Відповідно до специфікацій № 7 від 04.09.2012 р. та № 8 від 07.09.2012 р., підписаних сторонами за заявками позивача від 03.09.12 р. та 06.09.12 р. в рамках договору, Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецагроресурс» поставлено на адресу покупця товар (фарбу та етилацетат).

На виконання умов договору №02/07/12ДХ від 02.07.2012 р. ТОВ «Спецагроресурс» виписало ПП "Компанія кольорової поліграфії Україна-Юнь Чень" видаткову накладну №90416 від 04.09.2012 р. на суму 409317,92 грн., податкову накладну № 90416 від 04.09.2012 р. на суму ПДВ 68219,65 грн., видаткову накладну № 90716 від 07.09.2012 р. на суму 159840,0 грн. та податкову накладну № 90716 від 07.09.2012 року на суму ПДВ 26640,0 грн.

Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджено товарно-транспортними накладними № ПаТипТ-00088 від 04.09.2012 р. та № ПаТипТ-00088 від 07.09.2012 р.

Товар був отриманий працівником позивача на підставі довіреностей № 390 від 04.09.2012 року та № 401 від 07.09.2012 року, на підтвердження чого позивачем наданий витяг з журналу реєстрації довіреностей, в якому вчинений запис про видачу заступнику начальника цеху поліграфічної продукції довіреностей на отримання ТМЦ у ТОВ «Спецагроресурс», та комплект кадрових документів (наказ № 4-к від 15.03.2007 року, дозвіл на працевлаштування № 3040 від 24.11 2011 року, штатний розпис на 2012 рік; наказ № 01-02 ПР від 03.01.2012 р. «Про встановлення матеріальної відповідальності»).

Також, в матеріалах справи містяться докази проведення розвантажувальних робіт машиністом електрокара, який є працівником підприємства, що підтверджено наказом про призначення на посаду № 38-к від 27.11.2007 року, за допомогою навантажувача СРСD 25HW15A, який належить до необоротних активів ПП «Компанія кольорової поліграфії Україна - Юнь Чень» на підставі акту приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № 66/2005 від 31.08.2005 року і обліковується на рахунках 105 «Транспортні засоби» та 131 «Знос основних засобів».

Відповідно до п.2.3 якість продукції повинна відповідати вимогам діючих стандартів, технічних умов та мати відповідний сертифікат якості або відповідності.

Згідно з умовами договору якість поставленої продукції підтверджено сертифікатами якості на кожен окремий вид продукції, а саме: сертифікат якості на етилацетат (марка А, сорт вищий), на фарбу 1374 чорна, на фарбу 1375 біла, на фарбу 2963 жовта, на фарбу 2968 червона, на фарбу 2974 синя, на фарбу 021 помаранчева.

Крім того, позивачем надано докази постачання упакованої та розміщеної у тарі продукції, а також докази подальшого руху тари після використання позивачем придбаного у ТОВ «Спецагроресурс» товару, а саме: акт оприбуткування відходів № УЮ-26/10-1 від 26.10.2012 р., картку рахунку 2091, договір поставки лому та відходів чорних металів № 141009/1 від 14.10.2009 р., видаткову накладну № 10/95 від 26.10.2012 р.; акт приймання чорних (вторинних) металів № 04-0426 від 26.10.2012 р.; довіреність № 367 від 26.10. 2012 р., видаткову накладну № 90716/т від 07.09.2012 р. та видаткову накладну (повернення) № УЮ-09/07-1 від 07.09.2012 р.

Розрахунки між сторонами договору за отриманий товар здійснені в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 4865 від 17.09.2012 р. на суму 300000,0 грн., № 4870 від 19.09.2012 р. на суму 109317,92 грн., № 4871 від 19.09.2012 р. на суму 159840,0 грн., що відповідно відображено позивачем у рахунку 631 бухгалтерського обліку.

Поставка товару здійснювалася на склад ПП «Компанія кольорової поліграфії Україна - Юнь Чень», що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Північна, буд. 4, та належить позивачу на праві власності, що підтверджується матеріалами справи.

Факт використання придбаного у ТОВ «Таурус Голд» та ТОВ «Спецагроресурс» товару у власній господарській діяльності позивача, як складової готової продукції, яку він виробляє, підтверджено наявними в матеріалах справи накладними на внутрішнє переміщення матеріалів зі складу матеріалів в цех виробництва друкованої продукції, нормами витрат матеріалів на 1 кг готової продукції, попередніми калькуляціями вартості виробництва продукції, звітами про випуск продукції за період з 01.09.12р. по 30.09.12 р. та за період з 01.10.12 р. по 31.10.12 р. по виду діяльності «печатная продукция новая».

В подальшому готова продукція, яка виготовлена з плівки та фарбувальних матеріалів, придбаних у ТОВ «Таурус Голд» і ТОВ «Спецагроресурс», була реалізована:

ПАТ «Кондитерська фабрика «Лагода», що підтверджено договором №17К від 30.12.2011 р., видатковою накладною № 10/13п від 04.10.2012 р.; податковою накладною № 11 від 04.10.2012 р.; довіреністю № 1240 від 04.10.2012 р.; специфікацією від 04.10.2012 р.; товарно-транспортною накладною № ПаТипТ-00088 від 04.10.2012 р.; видатковою накладною № 10/79п від 24.10.2012 р.; податковою накладною № 97 від 24.10.2012 р.; довіреністю № 1323 від 24.10.2012 р.; специфікацією від 24.10.2012 р., товарно-транспортною накладною № ПаТипТ-00088 24.10.2012; банківськими виписками;

ПП «СПС», що підтверджено договором №29/11-2010 від 29.11.2010 року; видатковими накладними: № № 9/23п від 05.09.2012 р.; № 9/64п від 18.09.2012 р., № 10/21п від 08.10.2012 р., № 10/28п від 10.10.2012 р., № 10/45п від 15.10.2012 р.; № 10/70п від 22.10.2012 р.; № 10/86п від 25.10.2012 р.; податковими накладними: №17 від 05.09.2012 р., № 17 від 08.10.2012 р.; № 50 від 10.10.2012 р.; № 60 від 18.09.2012 р.; № 88 від 22.10.2012 р.; № 108 від 25.10.2012 р.; довіреностями: № 551 від 05.09.2012 р.; № 573 від 18.09.2012 р.; № 612 від 08.10.2012 р.; № 650 від 22.10.2012 р.; № 657 від 24.10.2012 р.; специфікаціями від 05.09.2012 р.; від 18.09.2012 р.; від 08.10.2012 р.; від 10.10.2012 р.; від 15.10.2012 р.; від 22.10.2012 р.; від 25.10.2012 р., товарно-транспортними накладними: № ПаТипТ-00088 від 18.09.2012 р.; № ПаТипТ-00088 від 08.10.2012 р.; № ПаТипТ-00088 від 10.10.2012 р.; № ПаТипТ-00088 від 15.10.2012 р.; № ПаТипТ-00088 від 22.10.2012 р. № ПаТипТ-00088 від 25.10.2012 року, платіжними дорученнями № 7584 від 11.10.2012 року; № 7613 від 12.10.2012 р., № 7622 від 15.10.2012 р.; № 7648 від 16.10.2012 р.; № 7667 від 17.10.2012 р.; № 7687 від 18.10.2012 р.; № 7706 від 19.10.2012 р.; № 7714 від 22.10.2012 р.; № 7733 від 23.10.2012 р.; № 7742 від 24.10.2012 р.; № 7758 від 25.10.2012 р.; № 7769 від 26.10.2012 р.; № 7788 від 29.10.2012 р.; № 7802 від 30.10.2012 р.; № 7823 від 31.10.2012 року на суму 15000,00 грн.; № 7929 від 07.11.2012 р.; № 7948 від 08.11.2012 р.; № 7966 від 09.11.2012 р.; № 7989 від 12.11.2012 р.; № 8009 від 13.11.2012 р.; № 8035 від 14.11.2012 р.; № 8049 від 15.11.2012 р.; № 8084 від 16.11.2012 р.; № 8107 від 19.11.2012 р.; № 8140 від 20.11.2012 р.; № 8162 від 21.11.2012 р.; № 8187 від 22.11.2012 р.; № 8213 від 23.11.2012 р.; № 8230 від 26.11.2012 р.; № 8256 від 27.11.2012 р.; № 8279 від 28.11.2012 р.; № 8298 від 29.11.2012 р.;

ТОВ «ФАКТОР», що підтверджено договором № 03.01/3 від 03.01.2012 р.; видатковою накладною № 10/7п від 02.10.2012 р.; податковою накладною № 4 від 02.10.2012 р.; довіреністю № 576 від 02.10.2012 р.; специфікацією від 02.10.2012 р.; товарно-транспортною накладною № ПаТипТ-00088 від 02.10.2012 р.; платіжним дорученням № 11171 від 22.10.2012 р.; № 11473 від 21.11.2012 р.; № 11835 від 24.12.2012 р.;

ТОВ «ПРОДЕКСПОРТ-2009», що підтверджено договором № 03.01/2 від 03.01.2012 року; видатковими накладними № 9/26п від 05.09.2012 р.; № 9/51п від 13.09.2012 р.; № 9/72п від 20.09.2012 р.; № 9/77п від 24.09.2012 р.; № 10/56п від 17.10.2012 р.; № 10/63п від 19.10.2012 р.; № 10/80п від 24.10.2012 р.; № 10/84п від 24.10.2012 р.; податковими накладними № 16 від 05.09.2012 р.; № 45 від 13.09.2012 р.; № 71 від 20.09.2012 р.; № 81 від 24.09.2012 р.; № 73 від 17.10.2012 р.; № 80 від 19.10.2012 р.; № 100 від 24.10.2012 р.; довіреностями № 159 від 04.09.2012 р.; № 169 від 20.09.2012 р.; № 192 від 17.10.2012 р.; № 192 від 17.10.2012 р.; специфікаціями від 05.09.2012 р.; від 13.09.2012 р.; від 20.09.2012 р.; від 24.09.2012 р.; від 17.10.2012 р.; від 19.10.2012 р.; від 24.10.2012 р.; від 24.10.2012 р.; товарно-транспортними накладними № ПаТипТ-00088 від 05.09.2012 р.; № ПаТипТ-00088 від 13.09.2012 р.; № ПаТипТ-00088 від 20.09.2012 р.; № ПаТипТ-00088 від 24.09.2012 р.; № ПаТипТ-00088 від 17.10.2012 р.; № ПаТипТ-00088 від 19.10.2012 р.; № ПаТипТ-00088 від 24.10.2012 р.; № ПаТипТ-00088 від 24.10.2012 р.; платіжними дорученнями № 4426 від 19.11.2012 р.; № 4476 від 03.12.2012 р.; № 4483 від 04.12.2012 р.; № 4513 від 10.12.2012 р.; № 4514 від 10.12.2012 р.; № 4584 від 26.12.2012 р.; № 4613 від 09.01.2013 р.; № 4639 від 16.01.2013 р.; № 4660 від 21.01.2013 р.;

ТОВ «УКРПРОДСНЕКГРУП», що підтверджено договором № 21\02-1П від 21.02.2012 р., видатковою накладною № 10/18п від 08.10.2012 р.; податковою накладною № 18 від 08.10.2012 р.; довіреністю № 247 від 05.10.2012 р.; специфікацією від 08.10.2012 р.; товарно-транспортною накладною № ПаТипТ-00088 від 08.10.2012 р., платіжним доручення № 300 від 09.11.2012 р.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості товарів та послуг за вказаними правочинами шляхом перерахування грошових коштів.

Таким чином, факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на той факт, що відповідачем ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагентів статусу платника ПДВ на момент вчинення та виконання правочинів, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю ПП "Компанія кольорової поліграфії Україна-Юнь Чень". У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ПП "Компанія кольорової поліграфії Україна-Юнь Чень" збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів (послуг), отриманих від ТОВ "Таурус Голд" та ТОВ "Спецагроресурс", взаємопов'язаності позивача та вказаних контрагентів, обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Таурус Голд", ТОВ "Спецагроресурс" і правомірність нарахування податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

З приводу твердження суб'єкта владних повноважень в акті перевірки та в апеляційній скарзі про відсутність факту реального вчинення господарських операцій, колегія суддів зауважує на те, що дане твердження ґрунтується виключно на висновках актів ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська «Про результати проведення зустрічної звірки» ТОВ "Таурус Голд" (код ЄДРПОУ 38112590) №177/244/38112590 від 26.10.2012 року, яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій по ланцюгу з постачальниками та покупцями та «Про результати проведення зустрічної звірки» ТОВ "Спецагроресурс" (код ЄДРПОУ 38112611) №179/244/38112611 від 26.10.2012 р., яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій по ланцюгу з постачальниками та покупцями.

Проте, необхідно зауважити на те, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не надано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочинів недійсними.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Щодо посилання податкового органу на те, що перевіркою встановлено формування позивачем податкового кредиту за рахунок постачальників в ланцюгах постачання, які не мають трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, колегія суддів зазначає, що вказані обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, оскільки позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів також акцентує увагу і на тому, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Таурус Голд", ТОВ "Спецагроресурс" мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права"

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі також "ЄСПЛ"). Дані рішення згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики ЄСПЛ при вирішенні справ.

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування" отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес"АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем не доведено правомірність його рішень, що оскаржуються.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що в даному випадку відповідна сторона, як суб'єкт владних повноважень, не довела суду правомірність прийнятих нею податкових повідомлень-рішень, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2013р. по справі № 820/2168/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Пянова Я.В.Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Пянова Я.В.