Ухвала суду № 33012900, 02.07.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2013 р.Справа № 820/2608/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2013р. по справі № 820/2608/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Автофастера"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Автофастера", звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення від 06.12.2012 року №0001662220.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2013 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Автофастера" - задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 06.12.2012 року №0001662220.

Стягнуто з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області, код 37999628, м. Харків, вул. Плеханівська, 29, 61001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Автофастера" (вул.Тимурівців, буд.29-Д, кв.31, м.Харків, 61142, код 30591431) витрати зі сплати судового збору в розмірі 902,40 грн. (дев'ятсот дві гривні 40 копійок).

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а саме: п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

Справа розглядається відповідно до ст.197 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Автофастера" пройшло державну реєстрацію та зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради за №14801200000011075 від 04.10.1999 року згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО № 499855. Місцезнаходження підприємства: 61142, м. Харків, вул. Тимурівців, буд. 29 Д, кв.31, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС з 27.10.1999 року за №1506. Товариство зареєстровано платником ПДВ відповідно до свідоцтва № 29272123 серії НВ № 563654 від 04.11.1999 року.

На підставі направлення на перевірку №950 від 22.10.2012 року, керуючись п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 22.10.2012 року № 1086 фахівцями ДПІ у Московському районі м.Харкова з 22.10.2012 року по 23.10.2012 року проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Автофастера" (код ЄДРПОУ 30591431) з питань дотримання податкового законодавства з ТОВ "Комітет об'єднаних аудиторів" (код ЄДРПОУ 35698428) за період з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року.

За результатами перевірки складено акт №2506/2220/30591431 від 24.10.2012 року, відповідно до якого встановлено порушення позивачем п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: занижено податок на додану вартість за липень 2012 року на суму 60160,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем 06 грудня 2012 року винесено податкове повідомлення - рішення №0001662220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

За наслідками адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення - рішення, рішенням Державної податкової служби України у Харківській області №822/10/10.2-17 від 20.02.2013 року скаргу підприємства залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення - без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку відповідна сторона, як суб'єкт владних повноважень, не довела суду правомірність прийнятого нею податкового повідомлення-рішення, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПКУ встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до пункту 201.4. ст. 201 ПКУ податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що між ТОВ "Автофастера" та ТОВ "Комітет об'єднаних аудиторів" укладено договір №2307/12 від 23.07.2012 року.

За вказаним договором ТОВ "Автофастера" придбано товари згідно з видатковими накладними №135 від 31.07.2012 року; №134 від 31.07.2012 року; № 133 від 31.07.2012 року; № 136 від 31.07.2012 року.

ТОВ "Комітет об'єднаних аудиторів" видано ТОВ "Автофастера" податкові накладні №135 від 31.07.2012 року; №134 від 31.07.2012 року; №133 від 31.07.2012 року; №136 від 31.07.2012 року.

Зобов'язання по оплаті товару виконані ТОВ "Автофастера" шляхом передачі простого векселя серія АА0892170 на суму 360960,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі від 01.08.2012 року.

Транспортування товару здійснювалось за рахунок ТОВ "Автофастера", що підтверджується товарно-транспортною накладною від 31.07.2012 року. Перевезення здійснював водій-експедитор ОСОБА_1 (наказ про прийняття на роботу № 120-к п.1 від 01.09.2011) на орендованому автомобілі (договір оренди автомобіля від 03.01.2011 року).

Також, фактичне отримання та оприбуткування товару підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: подорожнього листа легкового автомобіля №31/1 від 31.07.2012 року, картки складського обліку товару на складі у м. Харкові, витягу з Журналу реєстрації довіреностей, актом списання бланків довіреностей, витягом з журналу обліку вантажів за формою М-1, прибуткового ордера №№ 360-363, акту прийому-передачі автомобілю до договору оренди від 01.01.2012 року, договору оренди від 01.01.2011 року та акту прийому-передачі до нього, платіжних доручень про сплату орендної плати за вищезазначеним договором, акту прийому-передачі складського приміщення від 01.06.2009 року.

Доказами того, що товар, який був отриманий від ТОВ "Комітет об'єднаних аудиторів", був в подальшому реалізований третім особам, за нього були сплачені ТОВ фірма "Автофастера" грошові кошті, є: договір поставки № 174 від 03.01.2011 року; виписка по рахунку по контрагенту ФОП ОСОБА_2 за період з 01.08.2012 року по 17.08.2012 року; видаткова накладна № АФ-0026436 від 31.07.2012 року; податкова накладна № 3955 від 31.07.2012 року; видаткова накладна № АФ-0026869 від 02.08.2012 року; податкова накладна № 333 від 02.08.2012 року; видаткова накладна № АФ-0027456 від 07.08.2012 року; податкова накладна № 870 від 07.08.2012 року; видаткова накладна № АФ-0027665 від 08.08.2012 року; податкова накладна № 1058 від 08.08.2012 року; договір поставки № 3988 від 20.01.2011 року; виписка по рахунку по контрагенту ТОВ "Фара-І" за 31.08.2012 року; виписка по рахунку по контрагенту ТОВ "Фара-І" за період з 04.09.2012 року по 20.09.2012 року; видаткова накладна № АФ-0026660 від 01.08.2012 року; податкова накладна № 150 від 01.08.2012 року; видаткова накладна № АФ-0026628 від 01.08.2012 року; податкова накладна № 124 від 01.08.2012 року; видаткова накладна № АФ-0026917 від 03.08.2012 року; податкова накладна № 379 від 03.08.2012 року; видаткова накладна № АФ-0027217 від 06.08.2012 року; податкова накладна № 662 від 06.08.2012 року; видаткова накладна № АФ-0029212 від 20.08.2012 року; податкова накладна № 2450 від 20.08.2012 року; договір поставки № 1392 від 03.01.2011 року; виписка по рахунку по контрагенту ФОП ОСОБА_3 за період з 30.08.2012 року по 08.10.2012 року; видаткова накладна № АФ-0026638 від 01.08.2012 року; податкова накладна № 133 від 01.08.2012 року; видаткова накладна № АФ-0032865 від 14.09.2012 року; податкова накладна № 1854 від 14.09.2012 року; видаткова накладна № АФ-0033584 від 19.09.2012 року; податкова накладна № 2501 від 19.09.2012 року; договір поставки № 71 від 03.01.2011 року; виписка по рахунку по контрагенту ПП "Тракресурс" за період з 10.09.2012 року по 10.09.2012 року; видаткова накладна № АФ-0027795 від 09.08.2012 року; податкова накладна № 1169 від 09.08.2012 року; видаткова накладна № АФ-0028021 від 10.09.2012 року; податкова накладна № 1374 від 10.08.2012 року; договір поставки № 159 від 03.01.2011 року; виписка по рахунку по контрагенту ПП "Чугуїв-Транс" за період з 31.07.2012 року по 03.10.2012 року; видаткова накладна № АФ-00263 від 31.07.2012 року; податкова накладна № 3915 від 31.07.2012 року; видаткова накладна № АФ-0026706 від 20.08.2012 року; податкова накладна № 192 від 02.08.2012 року; видаткова накладна № АФ-0027135 від 04.09.2012 року; податкова накладна № 584 від 04.08.2012 року; видаткова накладна № АФ-0027293 від 06.08.2012 року; податкова накладна № 728 від 06.08.2012 року; видаткова накладна № АФ-0027956 від 10.08.2012 року; податкова накладна № 1317 від 10.08.2012 року; видаткова накладна № АФ-0029757 від 23.08.2012 року; податкова накладна № 2922 від 23.08.2012 року; видаткова накладна № АФ-0029853 від 25.08.2012 року; податкова накладна № 3009 від 25.08.2012 року; видаткова накладна № АФ-0031417 від 05.09.2012 року; податкова накладна № 576 від 05.09.2012 року; видаткова накладна № АФ-0034392 від 26.09. 2012 року; податкова накладна № 3212 від 26.09.2012 року; договір поставки № 1227 від 03.01.2011 року; виписка по рахунку по контрагенту ПП фірма "Скелаб" за період з 23.08.2012 року по 31.08.2012 року; виписка по рахунку по контрагенту ПП фірма "Скелаб" за 20.12.2012 року; видаткова накладна № АФ-0027857 від 09.08.2012 року; податкова накладна № 1227 від 09.08.2012 року; видаткова накладна № АФ-0028997 від 17.08.2012 року; податкова накладна № 2255 від 17.08.2012 року; видаткова накладна № АФ-0044434 від 06.12.2012 року; податкова накладна № 572 від 06.12.2012 року; договір поставки № 3296 від 03.10.2011 року; виписка по рахунку по контрагенту ПП "Трейдсервіс" за період з 10.08.2012 року по 13.08.2012 року; виписка по рахунку по контрагенту ПП "Трейдсервіс" за 09.11.2012 року; видаткова накладна № АФ-0026576 від 01.08.2012 року; податкова накладна № 81 від 01.08.2012 року; видаткова накладна № АФ-0026579 від 01.08.2012 року; податкова накладна № 84 від 01.08.2012 року; видаткова накладна № АФ-0039105 від 27.10.2012 року; податкова накладна № 3716 від 27.10.2012 року; договір поставки № 3690 від 03.01.2011 року; виписка по рахунку по контрагенту ФОП ОСОБА_4 за період з 02.08.2012 року по 30.08.2012 року; виписка по рахунку по контрагенту ФОП ОСОБА_4 за 12.09.2012 року; виписка по рахунку по контрагенту ФОП ОСОБА_4 за період з 03.10.2012 року по 31.10.2012 року; видаткова накладна № АФ-0026380 від 31.07.2012 року; податкова накладна № 3901 від 31.07.2012 року; видаткова накладна № АФ-0026383 від 31.07.2012 року; податкова накладна № 3906 від 31.07.2012 року; видаткова накладна № АФ-0026385 від 31.07.2012 року; податкова накладна № 3908 від 31.07.2012 року; видаткова накладна № АФ-0026582 від 01.08.2012 року; податкова накладна № 86 від 01.08.2012 року; видаткова накладна № АФ-0026834 від 02.08.2012 року; податкова накладна № 298 від 02.08.2012 року; видаткова накладна № АФ-0029528 від 22.08.2012 року; податкова накладна № 2725 від 22.08.2012 року; видаткова накладна № АФ-0031070 від 04.09.2012 року; податкова накладна № 260 від 04.09.2012 року; видаткова накладна № АФ-0038287 від 23.10.2012 року; податкова накладна № 2973 від 23.10.2012 року; договір поставки № 2512 від 03.01.2011 року; виписка по рахунку по контрагенту ФОП ОСОБА_5 за період з 10.08.2012 року по 30.08.2012 року; видаткова накладна № АФ-00266632 від 01.08.2012 року; податкова накладна № 128 від 01.08.2012 року; видаткова накладна № АФ-0027311 від 06.08.2012 року; податкова накладна № 745 від 06.08.2012 року; видаткова накладна № АФ-0027856 від 09.08.2012 року; податкова накладна № 1226 від 09.08.2012 року; видаткова накладна № АФ-0027842 від 09.08.2012 року; податкова накладна № 1215 від 09.08.2012 року; видаткова накладна № АФ-0027999 від 10.08.2012 року; податкова накладна № 1353 від 10.08.2012 року; видаткова накладна № АФ-0028617 від 15.08.2012 року; податкова накладна № 1922 від 15.08.2012 року; видаткова накладна № АФ-0028934 від 17.08.2012 року; податкова накладна № 2194 від 17.08.2012 року; видаткова накладна № АФ-0029737 від 23.08.2012 року; податкова накладна № 2906 від 23.08.2012 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості товарів та послуг за вказаним правочином шляхом перерахування грошових коштів.

Таким чином, факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на той факт, що відповідачем ні під час розгляду в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагента статусу платника ПДВ на момент вчинення та виконання правочину, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю ТОВ "Автофастера". У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ТОВ "Автофастера" збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів, отриманих від ТОВ "Комітет об'єднаних аудиторів", взаємопов'язаності позивача та ТОВ "Комітет об'єднаних аудиторів", обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірним правочином. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

З приводу твердження суб'єкта владних повноважень в акті перевірки та в апеляційній скарзі про відсутність факту реального вчинення господарських операцій, колегія суддів зауважує на те, що дане твердження ґрунтується виключно на висновках акту ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 15.10.2012 року № 670/22-4/35698428 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ,,Комітет Об'єднаних Аудиторів", код ЄДРПОУ 35698428, щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за червень-липень 2012 року", за результатами якого встановлено відсутність реальності здійснення господарських операцій за червень-липень 2012 року.

Проте, необхідно зауважити на той факт, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не надано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочинів недійсними.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Крім того, зазначені відповідачем обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, оскільки позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів також акцентує увагу і на тому, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Враховуючи викладене, оскільки ТОВ "Автофастера" належним чином була підтверджена правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ наданими до перевірки належно оформленими податковими накладними, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами спірних правочинів, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість у перевіреному періоді.

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що господарські операції між ТОВ "Автофастера" та ТОВ "Комітет об'єднаних аудиторів" мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні податкового кредиту підприємства у звітному податковому періоді.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність його рішення, що оскаржується.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки та в апеляційній скарзі, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем по справі не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, а тому воно підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2013р. по справі № 820/2608/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Пянова Я.В.Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Пянова Я.В.