Постанова № 33012621, 15.03.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

15 березня 2013 року Справа № 2а-6585/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за

адміністративним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ Кліматехніка» (пр. Леніна, 191, кв. 125, м. Миколаїв, 54008)

до відповідача: Державної податкової інспекції в Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030)

про: скасування податкового повідомлення - рішення від 05.12.2012р. № 0019622220,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СВ Кліматехніка» (далі - позивач, ТОВ «СВ Кліматехніка») звернувся до суду з вимогою про скасування податкового повідомлення-рішення Державною податковою інспекцією в Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі - відповідач) № 0019622220 від 05.12.2012 року.

В обґрунтування позову ТОВ «СВ Кліматехніка» зазначає, що оскаржене повідомлення-рішення суперечить законодавству та є таким, що підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідач проти адміністративного позову заперечує та зазначає, що за результатами перевірки TOB «СВ Кліматехніка» встановлено відсутність поставки товарів (робіт, послуг) від ТОВ «БК КИЇВБУДМОНТАЖ» та «ЦЕНТРГАЗ», що свідчить про здійснення операцій без мети настання реальних наслідків. Отже, угоди, укладені між позивачем та його контрагентами, є нікчемними і в силу ст. 216 Цивільного кодексу не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, в результаті чого платником безпідставно сформовано податковий кредит на суму ПДВ 95 453,00 грн. (том 1 арк. спр. 45-47).

Представники сторін надали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

У відповідності до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС проведено документальну позапланову перевірку TOB «СВ Кліматехніка» по взаємовідносинах з ТOB «БК КИЇВБУДМОНТАЖ» за період червень-липень 2011 року та TOB «ЦЕНТРГАЗ» за період квітень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 24.10.2012 року № 714/22- 1.0/32508104 (надалі - акт перевірки) (арк. спр. 13-41).

У акті перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог п.198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 95 453,00 грн., у тому числі за червень 2011 року в ПДВ 46 856,00 грн., за липень 2011 року в сумі 31 957,00 грн., за квітень 2012 року в сумі 16 640,00 грн.

На підставі акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення № 0016882220 від 06.11.2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 124 837,50 грн., з яких 95 453,00 грн. за основним платежем та 29 384,50 грн. за штрафними санкціями.

За результатами адміністративного оскарження ця сума була зменшена, прийняте нове податкове повідомлення-рішення № 0019622220 від 05.12.2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 111 145,75 грн., з яких 95 453,00 грн. за основним платежем та 14 692,75 грн. за штрафними санкціями (арк. спр. 8).

Надаючи правової оцінки цим обставинам та відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції та за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною і обов'язковою ознакою господарської операції є реальна зміна майнового стану платника податків, що також відповідає і кореспондує з нормами ПК.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пунктом 198.3 статті 198 ПК, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України).

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що TOB «CB Kліматехніка» у перевіреному періоді податковий кредит сформовано зв'язку з отриманням результатів субпідрядних робіт від ТОВ «БК КИЇВБУДМОНТАЖ» та ТОВ «ЦЕНТРГАЗ» з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях межах своєї господарської діяльності (TOB «CB Kліматехника» виконувало підрядні роботи; основний вид діяльності TOB «CB Kліматехника » - електромонтажі роботи).

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується належним чином оформленою первинною документацією, такою як: договір від 23.05.2011року № 23/05-11 (том 1 арк. спр. 52-55), договір підряду № 47Р від 09.03.2011 року (том 1 арк. спр. 56-62), договір від 17.01.2012 року № 17/01-12 (том 1 арк. спр. 140-143), договір підряду № 8310Т129 від 28.02.2012 року (том 1 арк. спр. 144-150), довідки про вартість виконаних робіт, акти приймання виконаних робіт, податкові накладні, що складені відповідно до вимог діючого законодавства України, та були надані позивачем до перевірки (том 1 арк. спр. 52-170).

Так, єдиним доводом правомірності дій відповідача виступає те, що контрагенти позивача ТОВ «БК КИЇВБУДМОНТАЖ» та ТОВ «ЦЕНТРГАЗ» за основним місцем обліку відсутні, не мають належних ресурсів для здійснення господарської діяльності, а також підпис від імені директора ТОВ «БК КИЇВБУДМОНТАЖ» -ОСОБА_1 в податковій звітності виконані іншою особою. Вказані обставини підтверджуються актами : ДПІ у Печерському районі м. Києва від 06.04.2012р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «БК КИЇВБУДМОНТАЖ» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за червень-липень 2011р.» та ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 23.07.2012р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ЦЕНТРГАЗ» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за квітень 2012р.»

Однак суд звертає увагу на те, що на момент укладення договорів позивачем витребувано від його контрагентів - ТОВ «БК КИЇВБУДМОНТАЖ» та ТОВ «ЦЕНТРГАЗ» копії документів, які підтверджують його статус як юридичної особи з зазначенням юридичної та фактичної адреси, так і статус платника податків, в тому числі копії свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ, які видавалися органами державної податкової служби .

Крім того, Податковий кодекс України, а також інші законодавчі акти України не передбачають обов'язків або прав одного платника податків вимагати від іншого суб'єкта господарювання інформації чи підтвердження фактів належного подання ними звітності, сплати податків до бюджету, або контролювати показники податкової звітності по ПДВ, або сплату ПДВ іншими платниками податків.

Таким чином, легітимність контрагентів - ТОВ «БК КИЇВБУДМОНТАЖ» та ТОВ «ЦЕНТРГАЗ» на момент здійснення правочину була офіційно підтверджена органами державної податкової служби.

Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Тобто, чинним законодавством України відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої особи, у т.ч. за податковими зобов'язаннями, не передбачена.

Суд вважає, що у випадку не виконання підприємствами по другому та подальших ланцюгах постачання своїх зобов'язань щодо сплати податку до бюджету, які не є контрагентами TOB «CB Kліматехніка», тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих юридичних осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права формування податкового кредиту і наступне відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, встановлені судом обставини свідчать про те, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит та обґрунтовано заявлено відшкодування з бюджету та від'ємне значення суми податку на додану вартість, нарахованих на підставі податкових накладних і первинних бухгалтерських документах, оформлених належних чином відповідно до норм податкового законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду законність та обґрунтованість прийнятого рішення. Натомість позивачем надано суду достатні докази на підтвердження реальності господарських операцій та дійсності укладених з контрагентами правочинів. У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а порушені права та інтереси позивача такими, що підлягають судовому захисту.

Суд також зазначає, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.2008р. у справі № 21-500во08, від 01.06.10р. у справі № 21-573во10 та від 31.01.11р. у справі № 21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

В акті перевірки відсутні посилання на судові рішення, що набрали законної сили, щодо притягнення посадових осіб учасників правочину до кримінальної відповідальності за цими статтями, як і відсутнє посилання на судові рішення, що набрали законної сили, щодо недійсності або фіктивності вчинених правочинів.

Таким чином, відповідачем на надано суду достатніх та допустимих доказів спрямованості правочинів позивача на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним або на вчинення без наміру створення правових наслідків, тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 122, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 05.12.2012 року № 0019622220 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 111 145,75 грн., з яких 95 453,00 грн. за основним платежем та 14 692,75 грн. за штрафними санкціями.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ Кліматехніка» шляхом безспірного списання Державною казначейською службою із рахунку Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби судовий збір у сумі 1 248,39 грн., сплачений за платіжним доручення № 9257 від 09.11.2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.В. Малих