Ухвала суду № 33011671, 14.08.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Логойда Т.В.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2013 року справа №805/9525/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі

Головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Чумака С.Ю.

Ястребової Л.В.

при секретарі судового засідання:

за участю сторін:

від позивача:

від відповідача :

Корадо А.А.

Сергієнко О.Г. - за дов. від 2 липня 2013 року

не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій»

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 17 липня 2013 року

по адміністративній справі № 805/9525/13-а (суддя Логойда Т.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій»

до Кіровоградської митниці Міндоходів

про зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року о відмовлено в задоволені позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Меркурій» (надалі товариство, позивач у справі) до Кіровоградської митниці Міндоходів (надалі митниця, відповідач у справі) про зобов'язання вчинити певні дії (арк. справи 83-85).

Звертаючись до суду позивач просив зобов'язати відповідача прийняти рішення про визначення країни походження товару на підставі отриманого сертифіката форми СТ - 1 та зобов'язати відповідача надати прийняте рішення для забезпечення здійснення права на оскарження рішення про визначення країни походження товару (арк. справи 3).

Позивач, не погодившись із постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення застосування норм матеріального права, а саме Наказу Державної митної служби України від 29 грудня 2009 року за № 1268/17284, просив скасувати постанову суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги (арк. справи 95).

Від Кіровоградської митниці Міндоходів 12 серпня 2013 року через канцелярію суду надійшло клопотання про заміну відповідача, яке відхилено судом, з огляду на допущення заміни відповідача ухвалою суду першої інстанції від 11 липня 2013 року (арк. справи 29).

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевірив наявні в матеріалах справи документи і обговоривши доводи апеляційної скарги встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю є юридичною особою включене до ЄДРПОУ за номером 25105958, за видами діяльності КВЕД серед інших здійснює неспеціалізовану оптову торгівлю.

Товариство 11 грудня 2012 року заявлено до митного оформлення товар шляхом наданням митної декларації №901000006.2012.012502 та сертифікату СТ-1 від 5 грудня 2012 року №RUUA 2021018590 (1689050) для застосування режиму вільної торгівлі.

Кіровоградська митниця при здійсненні митного оформлення вказаної митної декларації надала позивачу картку відмови в митному оформленні від 12 грудня 2012 року №901000003/2012/00015, яка містила виклад причин неможливості застосування режиму вільної торгівлі на підставі наданого позивачем сертифікату про походження форми СТ-1 від 5 грудня 2012 року №RUUA 2021018590 (1689050) а саме: сертифікат визнано недійсним для цілей надання товару, зазначеному в ньому, режиму вільної торгівлі по причині порушення підпунктів 7.4, 8.1 Правил визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав, затверджених рішенням глав урядів країн-учасниць Угоди від 20 листопада 2009 року:

- в графі 5 сертифікату походження зазначено «Видано згодом», при цьому дата фактичного вивезення товару (5 грудня 2012 року) датована однією датою з сертифікатом (5 грудня 2012 року), чим порушено вимоги пункту 8.1 вказаних Правил, який передбачає, що позначка митного органу про фактичне вивезення товару повинна бути датована більш раннім числом, ніж дата видачі сертифікату;

- при заповненні графи 10 сертифікату «Кількість товару» не зазначена вага брутто, як це передбачено вимогами пункту 7.4 вказаних Правил;

- кількість товару, зазначена в графі 10 сертифікату (55000 кг) не відображала фактичну кількість товару, заявленого до митного оформлення та зазначену в з/д накладній (47402 кг), - невідповідність складала 13,8%. При цьому з/д накладна оформлена 1 грудня 2012 року, тобто до моменту видачі сертифікату походження (5 грудня 2012 року), коли відомості про фактичну кількість товару були вже відомі;

- рахунок-проформа, зазначена в графі 11 сертифікату, не відображала фінансові та кількісні параметри партії товару, заявленої до митного оформлення, не відповідала кількості товару, зазначеній в графі 10 сертифікату та не містила відомості про імпортера (отримувача товару), що унеможливлювало ідентифікацію товару, на який виданий сертифікат, до заявленої партії товару.

Митним органом надано декларанту відмову в митному оформленні в якій викладено всі причини, через які неможливо надання пільгового режиму оподаткування на підставі Міжурядової Угоди про вільну торгівлю, та зазначено, що країна походження товару підтверджується за даними товарно-супровідних документів (митна декларація країни експорту) та визнається - Російська Федерація, з наданням режиму найбільшого сприяння із сплатою мита за пільговими ставками ввізного мита і яка має відповідний юридичний статус рішення митного органу.

Картка відмови є актом індивідуальної дії, позивачем не оскаржена, у подальшому 12 грудня 2012 року товариством оформлена митна декларація №901000006/2012/012567 з врахуванням вимог, викладених у вказаній картці відмови.

Декларант позивача або уповноважена ним особа до Кіровоградській митниці з питання прийняття попереднього рішення щодо визначення країни походження товару (або іншого рішення щодо визначення країни походження товару) не звертався. У зв'язку з чим митний орган такого рішення не приймав.

Звертаючись до суду у позові та в апеляційній скарзі позивач вважав, що відповідачем допущено бездіяльність, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Митним кодексом України врегульовані серед іншого питання проходження товару.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 36 Глави 6 Митного кодексу країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої та другої статті 43 Глави сьомої цього Кодексу документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом подання оригіналів документів про походження товару.

Частинами 8 та 9 статті 43 вказаного Кодексу у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості. Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

З огляду на аналіз наведених норм колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом подання оригіналів документів про походження товару.

Статтею 23 Глави третьої МК України передбачено прийняття митними органами попередніх рішень щодо застосування окремих положень законодавства України з питань державної митної справи, зокрема щодо визначення країни походження товарів.

Відповідно до частини першої та другої цієї статті рішення приймаються за письмовими зверненнями декларантів або уповноважених ними осіб, виносяться до початку переміщення товарів через митний кордон України, і є обов'язковими для виконання будь-яким митним органом. Частиною 5 встановлено, що попереднє рішення про визначення країни походження товару приймається в строк, що не перевищує 150 днів з дня отримання митним органом відповідного звернення за умови, що декларантом або уповноваженою ним особою повідомлено всі необхідні для прийняття такого рішення дані про товар.

З огляду на зазначене ініціювання прийняття рішення покладено на декларанта або уповноважених ним осіб. Імперативного обов'язку митного органу щодо прийняття рішення за власною ініціативою МК України не передбачає.

Як правильно встановив суд першої інстанції декларант позивача або уповноважена ним особа до Кіровоградській митниці з питання прийняття попереднього рішення щодо визначення країни походження товару не звертався, ця обставина під час апеляційного провадження не спростована. Протиправна бездіяльність митного органу за відсутності звернення відсутня.

Посилання апелянта на наказ Держмитслужби від 9 листопада 2009 року № 1070 (зареєстровано Міністерством юстиції України 29 грудня 2009 року № 1268/17284) колегія суддів не приймає з огляду на те, що за частиною другою статті 19 Конституції України відповідач, як суб'єкт владних повноважень має право здійснювати владні управлінські функції на підставі Закону. Зазначений наказ не є законом, встановлює процедуру прийняття рішення, не має імперативного характеру стосовно предмету спору.

Таким чином, дослідивши документи справи колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що Постанова Донецького окружного адміністративного суду винесена за умови правильного застосування норм матеріального та процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин, що за положеннями статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року у справі № 805/9525/13-а залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року у справі № 805/9525/13-а залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 14 серпня 2013 року. Повний текст ухвали складений та підписаний у нарадчій кімнаті 14 серпня 2013 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: С.Ю. Чумак

Л.В. Ястребова