Постанова № 33011490, 26.06.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2013 р. Справа № 804/7595/13-а Дніпропетровськийокружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Луніної О.С.,

при секретарі - Кравці Є.С.,

за участю:

представника позивача - Савельєва К.В.,

представника відповідача - Трикозенко-Дирдіної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом державного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Автоматика та машинобудування» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.12.2012р. за № 0000381600 та за № 0000391600, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов державного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Автоматика та машинобудування» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, у якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.12.2012р. за № 0000381600 та за № 0000391600.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням податкового законодавства, а саме: п. 200.10 ст. 200 ПК України - так як камеральну перевірку було проведено у грудні 2012 року, то відповідач мав право перевіряти тільки ті дані, які були заявлені позивачем у податкових деклараціях за листопад 2012 року, а не періоди листопад - грудень 2010 року, травень 2011 року, жовтень 2011 року, січень - лютий 2012 року, серпень 2012 року, жовтень 2012 року; ст. 58 ПК України - у податкових повідомленнях-рішеннях міститися посилання на акт перевірки, який не існує, а також відсутні посилання на норми щодо строків сплати грошового зобов'язання, визначені рішеннями. Позивач вважає, що на підставі вищевикладених обставин, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представнии позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні, в обґрунтування своєї позиції посилався на обставини та висновки, викладені у акті перевірки і зазначив, що встановлені у акті перевірки порушення мали місце, а під час проведення перевірки та винесення оскаржуваних рішень державний орган діяв у межах чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, дослідивши подані до суду докази, оцінившиїх за своїмвнутрішнімпереконанням, щоґрунтується на всебічному, повному та об'єктивномурозгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановивнаступне.

Статтею 75 ПК України передбачено, що камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відповідно до ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджується, що на підставі п.200.10 ст. 200 ПК України, у порядку ст.. 76 ПК України уповноваженою особою Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за листопад - грудень 2010 року, травень 2011 року, жовтень 2011 року, січень - лютий 2012 року, серпень 2012 року, жовтень 2012 року державного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Автоматика та машинобудування».

Відповідно до п.86.2. ст.86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За результатами перевірки складено акт від 17.12.2012р. за №39/15-36004020.

Перевіркою встановлено, що позивачем в порушення пункту 57.1 ст. 57, п.203.2 ст. 203 ПК України порушено строки розрахунків із бюджетом - підприємством допущено несвоєчасну сплату податкових зобов'язань із податку на додану вартість, задекларованих у деклараціях за листопад - грудень 2010 року, травень 2011 року, жовтень 2011 року, січень - лютий 2012 року, серпень 2012 року, жовтень 2012 року.

Згідно з п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Згідно із п. 55.1 ст. 55 ПК України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства. Процедура адміністративного оскарження рішень органів державної податкової служби є дворівневою.

Відповідно до п. 56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно із п. 56.2 ст. 56 ПК України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Відповідно до п. 56.3 ст. 56 ПК України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Скарги на рішення державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі подаються до Державної податкової адміністрації України.

Пунктом 56.6 ст. 56 ПК України у разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

Згідно із п. 56.8 ст. 56 ПК України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Відповідно до 56.9 ст. 56 ПК України керівник (або його заступник) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Пунктом 56.10 ст. 56 ПК України встановлено, що рішення Державної податкової адміністрації України та спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Позивач оскаржував зазначені податкові повідомлення-рішення у адміністративному порядку, проте, його скарги були залишені без задоволення.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податкових повідомленням-рішенням суд виходив із наступного.

Статтею 203 ПК України визначено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У процесі судового розгляду справи позивач підтвердив, що дійсно допустив затримку у сплаті податкових зобов'язань з податку на додану вартість до бюджету за листопад - грудень 2010 року, травень 2011 року, жовтень 2011 року, січень - лютий 2012 року, серпень 2012 року, жовтень 2012 року, проте, позивач посилався на те, що відповідач не мав права проводити перевірку за зазначені періоди, однак, суд вважає це твердження не обґрунтованим з огляду на наступне.

Згідно п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації з податку на додану вартість, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

При цьому відповідно до положень п. 76.1 ст. 76 ПК України камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Статтями 31 - 33 ПК встановлено, що зміна встановленого сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим кодексом. Зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки, розстрочки, податкового кредиту.

Відповідно ст. 100 ПК розстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному у п.129.4 ст.129 цього Кодексу.

Платник податків, який звернувся про розстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання (п. 100.2 ст. 100 ПК). Розстрочені суми грошових зобов'язань або податкового боргу погашається рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення (п. 100.6 ст. 100 ПК).

Згідно вказаних норм задекларовані по вищезазначеним деклараціям відповідачем зобов'язання розстрочено шляхом укладення відповідних договорів про розстрочення грошових зобов'язань, за якими перенесено строки сплати цього зобов'язання, а відповідач зобов'язувався забезпечити своєчасну сплату розстроченої суми рівними частинами за встановленими договором строками.

Проте, підприємством-позивачем було порушено строки сплати розстрочених сум, що зафіксовано у акті перевірки від 17.12.2012р. за №39/15-36004020 та не заперечувалося позивачем у ході судового розгляду справи.

Відповідно пункту 102.1 статті 102 Податкового Кодексу контролюючий орган, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Враховуючи судову практику, суд зазначає, що, процедурні порушення контролюючим органом при складанні податкового повідомлення-рішення, не впливають на правильність визначення податкових зобов'язань, а отже не є виключною підставою для визнання противоправними таких рішень, тобто порушення строку проведення камеральної перевірки не може слугувати підставою для скасування податкових повідомлень-рішень.

Згідно норм пункту 110.1 статті 110 Податкового Кодексу, платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 20.1.28 ст. 20 ПК визначається, що органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 126.1 ст. 126 ПК встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

У зв'язку із погашенням відповідачем податкових зобов'язань з ПДВ з порушенням граничних строків, податковим органом застосовано до підприємства штрафні санкції, про що прийняті 29.12.2012р. на підставі висновків акту перевірки оскаржувані податкових повідомлень-рішень від за № 0000381600 та за № 0000391600.

Відповідно до положень п. 58.1 ст. 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення містять всі передбачені положеннями п. 58.1 ст. 58 ПК України обов'язкові вимоги.

У процесі судового розгляду справи знайшли своє підтвердження наявність у оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях технічної помилки - замість правильних відомостей щодо акту перевірки, на підставі якого прийняті рішення «№39/15-36004020 від 17.12.2012р.» вказано «№39/15-36004020 від 29.12.2012р.», проте, це не впливає на встановлення наявності порушень та не свідчить про прийняття неправильного рішення відповідачем.

Таким чином, приймаючи рішення по справі, суд враховує, що невідповідність формальним ознакам та окремі порушення встановленої процедури прийняття податкового повідомлення-рішення не скасовують факту порушення позивачем податкового законодавства та не є підставою для звільнення його від відповідальності за це порушення.

У зв'язку з цим суд не вбачає законних підстав для звільнення позивача від передбаченої законом відповідальності за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та вважає за необхідне відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

Частиною 1 ст. 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення - рішення покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач довів правомірність всіх висновків щодо порушень, виявлених в ході перевірки, а отже - правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та не підтвердженими наявними матеріалами справи, а тому не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 94 КАС України судові витрати не підлягають відшкодуванню позивачеві.

Керуючись статтями 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинстваУкраїни, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову державного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Автоматика та машинобудування» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.12.2012р. за № 0000381600 та за № 0000391600 - відмовити у повному обсязі.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єктавладних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст складено 28.06.2013.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 28.06.2013. СуддяО.С. Луніна О.С. Луніна