Постанова № 33011345, 13.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 серпня 2013 року № 2а-5024/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Приватного підприємства «Солекс»

до

Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва ДПС

про

визнання протиправним та скасування рішення № 0006252330/0 від 30.12.2008,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Солекс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування рішення № 0006252330/0 від 30.12.2008.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2009 (справа № 2а-5024/09/2670) позов задоволено частково та визнано протиправним і скасовано спірне рішення в частині застосування штрафних санкцій на суму 2380,00 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010 апеляційну скаргу ДПІ задоволено частково, скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2009 в частині визнання протиправним і скасування рішення № 0006252330/0 від 30.12.2008 щодо застосування штрафних санкцій на суму 2380,00 грн., та прийнято у цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено. В решті, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2009 – залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 касаційну скаргу ПП «Солекс» задоволено частково та скасовано постанову суду першої інстанції від 17.12.2009 і постанову апеляційної інстанції від 21.10.2010, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Зокрема, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції ВАС України прийшов до висновку, що при розгляді ними вказаного спору та винесенні судових рішень не були повністю та всебічно встановлені всі фактичні обставини у справі, зокрема, не встановлено, яким чином набувалось право гри та не встановлено правової природи господарських операцій (обмінна чи надання послуг), які здійснювались позивачем при прийманні грошей.

Ухвалою суду від 06.06.2013 дану справу прийнято до провадження суддею Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазіним О.А. та призначено до судового розгляду на 26.06.2013 року.

В судовому засіданні 26.06.2013 року протокольною ухвалою здійснено заміну відповідача на його правонаступника – ДПІ у Святошинському районі міста Києва ДПС.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ПП «Солекс» не допустило порушень, передбачених пунктом 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР, оскільки розрахунки із споживачами послуг здійснювало через зареєстрований, опломбований та переведений у фіскальний режим реєстратор розрахункових операцій (далі РРО) електронний контрольно-касовий апарат Samsung ER-350F UA01i iз роздрукуванням відповідних розрахункових документів. Всі суми розрахунків відображено у книзі обліку розрахункових операцій. Гральні автомати, що використовуються позивачем та були об'єктом перевірки, не є реєстраторами розрахункових операцій в розумінні Закону № 265/95-ВР, а, отже, застосування до позивача санкцій за використання незареєстрованих, неопломбованих та непереведених у фіскальний режим роботи РРО є неправомірним.

Представник позивача також звернув увагу на протиправність проведення перевірки, з огляду на те, що позивачу до проведення перевірки не було вручено наказ про призначення перевірки.

Відповідач по справі проти позовних вимог заперечував та зазначав, що всупереч п. 1, п. 2, п. 3 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» гральні автомати, що знаходилися у залі гральних автоматів позивача, що на час перевірки не були обладнані запам'ятовуючим пристроєм (фіскальною пам'яттю), в автоматичному режимі не здійснюють реєстрацію розрахункових операцій при наданні послуг грального бізнесу. У зв'язку із встановленими під час перевірки порушеннями, що полягали у використанні позивачем нефіскалізованих гральних автоматів, відповідачем винесено оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яке відповідач вважає правомірним.

З огляду на викладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Виходячи з положень ч. 4 ст. 122 КАС України та за згодою сторін у судовому засіданні 26.06.2013 р. судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Приватне підприємство «Солекс» зареєстроване у Святошинській районній у місті Києві Державній адміністрації 29.03.2002 року, ідентифікаційний код 24102644, що підтверджується Довідкою № 10799/07 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ).

Станом на час виникнення спірних правовідносин, основним видом діяльності ПП «Солекс» була діяльність з організації азартних ігор (92.71.0).

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 15.10.08 року було проведено перевірку залу гральних автоматів за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 4-А, що належать ПП «Солекс» щодо контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складений акт № 0397/26/57/23/24102644 від 15.10.2008 (далі – Акт перевірки).

Перевіркою зафіксовано порушення п.1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР.

Зокрема, перевіркою встановлено, що на момент перевірки в залі гральних автоматів надавались послуги в сфері грального бізнесу за готівковий розрахунок на 38 гральних автоматах, підключених до електроенергії та функціонуючих, обладнаних купюроприймачами. Крім того встановлено, що в гральному залі знаходиться електронна рулетка до якої приєднано 8 гральних автоматів, які також обладнано купюроприймачами. Тобто, гра на вищезазначених гральних автоматах здійснюється через придбання ігрового замінника гривні (кредиту для гри) шляхом внесення готівкових коштів у купюроприймачі на загалом 46 не опломбованих, не фіскалізованих гральних автоматах.

На підставі вказаного вище акту перевірки винесено рішення про застосування передбачених п.2 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» штрафних (фінансових) санкцій від 30.12.2008 р. № 0006252330/0, згідно якого до Позивача застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 15 640,00 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» вiд 06.07.1995 р. № 265/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається.

Положеннями ст. 2 зазначеного Закону визначено, що реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Даною статтею також надано визначення автомату з продажу товарів (послуг), а саме: це є реєстратор розрахункових операцій, який в автоматичному режимі здійснює видачу (надання) за готівкові кошти або із застосуванням платіжних карток, жетонів тощо товарів (послуг) і забезпечує відповідний облік їх кількості та вартості.

Разом з цим, відповідно до п. 1.2 Ліцензійних умов провадження організації діяльності з проведення азартних ігор, затверджених спільним Наказом Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерства фінансів України від 18 квітня 2006 року № 40/374, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 травня 2006 року за № 622/12496, що втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства фінансів України від 7 жовтня 2009 року N 171/1176, гральний автомат - механічне, електричне, електронне обладнання або пристрій, що використовується для проведення азартних ігор, результат яких визначається без участі працівника ліцензіата програмою роботи цього обладнання (пристрою) з використанням генератора випадкових чисел, який міститься всередині корпусу такого обладнання (пристрою), і сума виграшу нараховується обладнанням (пристроєм) автоматично.

Отже, із викладеного вбачається, що гральний автомат в автоматичному режимі здійснює видачу виграшу за готівкові кошти або із застосуванням жетонів, як і автомат з продажу товарів (послуг) в автоматичному режимі за готівкові кошти або із застосуванням платіжних карток, жетонів здійснює видачу товарів (послуг), а отже, гральний автомат - це автомат з надання послуг у сфері грального бізнесу, тобто відноситься до РРО, що в свою чергу спростовує твердження позивача з цього приводу.

У той же час, відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані з встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Згідно зі ст. 12 зазначеного Закону на території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Під час розгляду справи позивачем не спростовано факт використання гральних автоматів, які не внесені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та не зареєстровані у органі державної податкової служби.

В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 13 цього ж Закону вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2001 року № 121 «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій» (в редакції на момент спірних правовідносин) термін переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій з використанням гральних автоматів встановлено до 31 грудня 2006 року (Додаток до зазначеної Постанови).

Абзацом другим п. 2 зазначеної Постанови на Міністерство промислової політики було покладено обов'язок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть необхідним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.

В контексті вищенаведеного суд зазначає, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють підприємницьку діяльність у сфері грального бізнесу шляхом надання послуг з використанням гральних автоматів зобов'язані з 01 січня 2007 року використовувати у своїй ліцензованій діяльності з надання послуг грального бізнесу гральні автомати з продажу послуг, які оснащені запам'ятовуючими пристроями (фіскальною пам'яттю), в том числі тих, що вже задіяні у використанні.

Так, на виконання вимог даної постанови Наказом Державної податкової адміністрації України від 01 липня 2008 року № 430 «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції» до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій було включено розроблену ТОВ «Експотрейд» комп'ютерно-касову систему «Фіскал», яка призначена для фіскалізації гральних автоматів, автоматизації збору, обліку і контролю даних про функціонування залів гральних автоматів.

Вказана комп'ютерно-касова система «Фіскал» продовжувала перебувати у Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій і після прийняття Наказу Державної податкової адміністрації України від 10 вересня 2008 року № 581 та Наказу Державної податкової адміністрації України від 21 січня 2009 року № 7, якими Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій було затверджено у новій редакції.

Таким чином, з 1 липня 2008 року суб'єкти підприємницької діяльності, які надають послуги в сфері грального бізнесу з використанням рулетки чи гральних автоматів, були зобов'язані перейти на оснащення гральних автоматів портативними електронними контрольно-касовими апаратами при здійсненні розрахункових операцій на окремо визначеному гральному апараті, а також мали технічну можливість це здійснити.

З вказаної дати у суб'єктів підприємницької діяльності була наявна об'єктивна можливість дотримання приписів Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у частині використання гральних автоматів, оснащених фіскальною функцією.

Відповідно, з цього часу суб'єкт господарювання не має можливості посилатися на невиконання державою взятих на себе обов'язків з організації розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть передбаченим Законом № 265/95 вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють. Відповідна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року у справі К-17439/10.

За таких обставин, на момент проведення перевірки позивача – 15 жовтня 2008 року- питання про застосування реєстратора розрахункових операцій для фіскалізації гральних автоматів вже було врегульоване.

Враховуючи наведене, позивач, як і будь-який інший суб'єкт господарювання, що здійснює діяльність у сфері грального бізнесу з використанням гральних автоматів, зобов'язаний був надавати такі послуги виключно через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій на кожному індивідуальному гральному автоматі.

Відтак, доводи позивача про використання ним одного на всі гральні автомати реєстратора розрахункових операцій електронного контрольно-касового апарату Samsung ER-350F UA01i не відповідає положенням наведеного вище законодавства та не може бути розцінено, як виконання позивачем приписів п.1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг».

Відповідно до вимог ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування адміністративно-господарських санкцій, є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення. У силу частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

В даному випадку, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження вжиття ним заходів для виконання вимог законодавства щодо оснащення гральних автоматів портативними електронними контрольно-касовими апаратами при здійсненні розрахункових операцій на окремо визначеному гральному апараті. Обов'язок дотримуватись вимог Закону щодо фіскалізації гральних послуг на індивідуальному гральному автоматі покладається саме на того суб'єкта господарювання, яким такі послуги надаються.

В матеріалах справи також відсутні докази придбання та вжиття позивачем заходів для встановлення комп'ютерно-касової системи «Фіскал» на гральні автомати, що ним використовувались, а також звернення до інших органів, які уповноважені надавати висновки стосовно технічної сумісності використовуваних гральних автоматів з ККС «Фіскал».

З урахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку, що позивачем не доведено вжиття ним заходів із встановлення технічної можливості використання комп'ютерно-касової системи «Фіскал» у тих гральних автоматах, що ним використовуються, не вжито всіх необхідних заходів для з'ясування питання про сумісність комп'ютерно-касової системи «Фіскал» із тими гральними автоматами, що введені ним в експлуатацію, а отже відсутня необхідність встановлення судом технічної сумісності комп'ютерно-касової системи «Фіскал» окремо з кожним з цих гральних автоматів вже після того, як позивачем було вчинено правопорушення.

Крім того, суд звертає увагу на те, що основи правопорядку у сфері господарювання ґрунтуються, зокрема, на тому, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства (ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України).

В контексті спірних відносин це означає, що суб'єкт господарювання, який в силу певних обставин чи причин не мав можливості перевести свої гральні автомати з 1 липня 2008 року в режим застосування РРО, не повинен здійснювати господарську діяльність у сфері грального бізнесу із застосуванням автоматів, що не виконують фіскальні функції, оскільки така діяльність є порушенням вимог законодавства.

При цьому, аналіз положень законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій дає підстави вважати, що метою застосування РРО є контроль за обігом готівкових та безготівкових коштів при реалізації товарів (послуг) у сфері торгівлі громадського харчування та послуг.

У пункті 6 додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2001 року № 121 «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій» (в редакції на момент спірних правовідносин) наведено перелік автоматів для реалізації товарів (послуг), використання яких можливе у випадку обладнання їх РРО. Зокрема, такими автоматами є автомати з продажу квитків на приміському залізничному транспорті, гральні, з обліку жетонів в автоматизованих контрольних пунктах проходу пасажирів у метрополітені, з продажу дозованих і штучних товарів, іншого призначення.

Правовий аналіз цієї норми дає підстави вважати, що наведений невичерпний перелік автоматів вказує на автомати, які здійснюють розрахункові операції, тобто операції з приймання готівкових коштів або їхніх замінників (жетонів) за реалізований товар або надану послугу.

Такі автомати для реалізації товарів (послуг) при здійсненні розрахункової операції можуть приймати готівкові кошти або їхні замінники.

Якщо в розрахунковій операції використовується замінник готівкових коштів, то у будь-якому випадку повинна мати місце операція заміни готівкових коштів на їхні замінники (жетони, талони тощо).

Операція із заміни готівкових коштів на їхні замінники може бути розрахунковою, якщо при цьому надається платна послуга.

Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не містить визначення терміна «послуга», воно наведено в іншому документі - Законі України від 1 грудня 2005 року № 3164-IV «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності». Відповідно до цього законодавчого акта послуга - це результат економічної діяльності, яка не створює товар, але продається та купується під час торговельних операцій.

Таким чином, автомати, які здійснюють розрахункові операції, приймаючи від покупця жетони як замінники готівкових коштів за надання послуги або товару, мають бути обладнані РРО.

Будь-яка розрахункова операція за допомогою РРО реєструється один раз за надання послуги чи товару.

Надання послуги заміни готівкових коштів на їхні замінники відрізняється від послуги, яка в подальшому отримується з використанням такого замінника (жетону).

У зв'язку з цим відповідь на питання, яка фактично послуга надана, міститься в розрахунковому документі, виданому РРО.

При цьому, розрахунковий документ – це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку РРО або заповнений вручну (абзац п'ятнадцятий статті 2 Закону № 265/95-ВР).

Цей документ вказує на сутність наданої послуги. Зокрема, стосовно послуг, які надаються з використанням автоматів, це може бути право на проїзд у приміському залізничному транспорті, право на гру, право на проїзд у метрополітені або на отримання замінника готівкових коштів (жетонів), які можуть бути використані в автоматизованих контрольних пунктах проходу пасажирів у метрополітені.

У випадку коли при видачі жетонів у розрахунковому документі вказується на набуте право на послугу чи товар, а не на обмінну операцію готівкових коштів на їхні замінники, жетон не набуває статусу замінника грошей і подальше використання жетону для початку гри на гральному автоматі не може вважатися розрахунковою операцією, оскільки у цьому випадку не відбувається приймання автоматом для гри готівкових коштів або їхніх замінників.

Таким чином, гральні автомати, які не здійснюють приймання готівкових коштів або їхніх замінників, не здійснюють розрахункові операції.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 18 грудня 2012 року по справі за позовом приватного підприємства «Гейм-Сервіс» до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій.

З огляду на наведене суд доходить такого правового висновку, що гральні автомати, які не здійснюють розрахункові операції, тобто які не приймають готівкові кошти або їхні замінники, не мають бути обладнані РРО.

Відповідно до п. 4.4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 01 грудня 2000 року № 614, реєстрація продажу товару (оплати послуги) через реєстратор розрахункових операцій проводиться одночасно з розрахунковою операцією. Розрахунковий документ повинен видаватися покупцеві не пізніше завершення розрахункової операції. Розрахункова операція вважається проведеною через реєстратор розрахункових операцій, якщо дані про її обсяг уведені в режимі реєстрації.

Як встановлено в акті перевірки та не спростовано позивачем під час розгляду справи, гральні автомати, які на момент проведення перевірки використовувались ПП «Солекс» та знаходились в залі гральних автоматів за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 4-А, в кількості 46 штук обладнані купюроприймачами, відтак вказані автомати мали бути обладнані РРО. При цьому, факт обладнання зазначених автоматів купюроприймачами підтверджується наказами директора ПП «Солекс» «Про передачу гральних автоматів в користування структурного підрозділу», в яких, наказах, прямо зазначено про передачу у користування гральних автоматів обладнаних купюроприймачами (а.с. 53,54), а також наказом директора ПП «Солекс» № 52-ГД «Про порядок прийняття ставок та виплати виграшів гравцям, які користуються послугою гри на гральному автоматі, обладнаному купюроприймачем».

З приводу ж доводів позивача про недоведеність факту використання під час проведення перевірки усіх гральних автоматів, по яким встановлено порушення, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 р. № 327, чинного на момент проведення перевірки, акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Таким чином, акт перевірки є доказом, який підтверджує виявлені факти порушення позивачем законодавства у сфері готівкового та безготівкового обігу, породжує певні юридичні наслідки, оскільки саме на підставі акту до позивача застосовано штрафні санкції.

Відповідно до п. 4.4. вищевказаного Порядку у разі незгоди посадових осіб із висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті перевірки, суб'єкт господарювання має право протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем отримання примірника акта перевірки подати до органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки.

Як було встановлено під час розгляду справи, позивачем не було подано до органу державної податкової служби заперечень з приводу фактів, викладених в акті перевірки, протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем отримання примірника акта перевірки. Зокрема, позивачем не оспорювались викладені в акті перевірки факти щодо кількості автоматів, встановлених у гральному залі, щодо перебування їх у робочому стані та під'єднання до електромережі на момент проведення перевірки, що означає готовність таких автоматів до надання гральних послуг.

З урахуванням вищенаведеного суд зазначає, що податковим органом вірно кваліфіковано порушення позивачем п. 1 статті 3 ЗУ № 265/95-ВР, оскільки як встановлено під час розгляду справи, гральні автомати у кількості 46 штук, що знаходилися у залі гральних автоматів позивача, не були обладнані запам'ятовуючим пристроєм (РРО), однак були обладнані купюро приймачами, приєднані до мережі та готові для ведення гри.

Стосовно ж доводів позивача про протиправність проведення перевірки та не вручення йому наказу про призначення перевірки, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

За приписами ст.11-2 Закону посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку, зокрема, направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку.

Крім того, положенням зазначеної статті Закону передбачено, що ненадання платнику податків або надання з порушенням вимог направлення на перевірку та/або наказу про призначення позапланової перевірки, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Судом встановлено, що перевіряючи були допущені до перевірки, акт перевірки підписаний співробітником позивача, повідомлення про проведення перевірки вручене компетентній особі, а відтак враховуючи зазначені обставини суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість наведених тверджень позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення яке, як приходить до висновку суд, є законним та обґрунтованим, вірним по суті, а отже підстав для задоволення позову не має і у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись вимогами статей 11, 69 - 71, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Солекс» (код з ЄДР 24102644; адреса: 03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 23-Б) - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Кармазін