Постанова № 33011245, 18.06.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 р. Справа № 804/6088/13-а Дніпропетровськийокружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Луніної О.С.,

при секретарі - Кравці Є.С.,

за участю:

представника позивача - Плахотної С.В.,

представника відповідача - Никитенко Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом дочірнього підприємства «Торговий дім Приватного підприємства «КБТ» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.02.2013р. за № 0000461502, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов дочірнього підприємства «Торговий дім Приватного підприємства «КБТ» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.02.2013р. за № 0000461502.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене з порушенням податкового законодавства, а саме: податковим органом при визначення факту допущення правопорушення, а також визначенням відповідальності за таке правопорушення було невірно застосовано норми ПК України, що діяли на той час. Враховуючи те, що позивач з власної ініціативи у лютому 2011 року до податкового органу не звертався із заявою про анулювання свідоцтва платника ПДВ, тому на підставі чинної на той момент ст. 184 ПК України у відповідача були відсутні підстави для визнання умовного постачання залишків товарів та необоротних активів. Позивач вважає, що на підставі вищевикладених обставин, оскаржуване податкове повідомлення-рішенн є протиправними та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні, в обґрунтування своєї позиції посилався на обставини та висновки, викладені у акті перевірки і зазначив, що встановлені у акті перевірки порушення мали місце, а під час проведення перевірки та винесення оскаржуваного рішення державний орган діяв у межах чинного законодавства.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, вважає що адміністративний позов підлягає задоволенню виходячи з таких підстав та мотивів.

Відповідно до п.п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно із п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності такої обставини - за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням, якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Пунктом 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

25.01.2013 року фахівцями Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби було проведено невиїзну документальну перевірку дочірнього підприємства «Торговий дім Приватного підприємства «КБТ» з питань дослідження умовного продажу при анулюванні свідоцтва платника ПДВ, на підставі якої було складено акт за № 171/153/31820530 від 25.01.2013 року.

У акті за № 171/153/31820530 від 25.01.2013 року податковим органом встановлено, що у порушення п. 184.7 ст. 184 ПК України підприємством занижено податок на додану вартість за лютий 2011 року у сумі 26872,00 гривень.

Відповідно до положень п. 58.1 ст. 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

На підставі акту перевірки № 171/153/31820530 від 25.01.2013 року податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.02.2013р. за № 0000461502, яким збільшено суму грошового зобов'язання дочірнього підприємства «Торговий дім Приватного підприємства «КБТ» з податку на додану вартість на суму 33590,00 грн. (у тому числі за основним платежем - 26872,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 6718,00 грн.).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Фактичною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки щодо порушення позивачем п. 184.7 ст. 184 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за лютий 2011 року у сумі 26872,00 гривень.

Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби виносячи оскаржуване податкове повідомлення-рішення виходила з того, що 21.02.2011р. підприємству анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість № 4023830 від 14.11.2004 року.

Згідно з п. 184.7 ст. 184 ПК України «якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів».

Аналогічне формулювання щодо нарахування умовного продажу містилось в п.8.1 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України №978 від 22.12.2010р. що зареєстрований в Мінюсті 29.12.2010р. №1400/18695.

Обов'язковою умовою визнання умовного постачання товарів та необоротних активів та нарахувати податкових зобов'язань є подання платником податків заяви про анулювання свідоцтва платника ПДВ до органу ДПІ за власною ініціативою та наявність залишків та необоротних активів на день подання такої заяви.

У акті перевірки податковим органом встановлено, що згідно додатку К1 підприємство станом на дату анулювання свідоцтва платника ПДВ мало залишки балансової вартості запасів у сумі 134359,00 гривень; підприємством, в податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року умовне постачання таких товарів не визначено.

Судом встановлено, що за ініціативою податкового органу 21.02.2011р. підприємству на підставі п.п. «ж» п. 184.1 ст. 184 ПК України анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість № 4023830 від 14.11.2004 року, про що прийнято податковим органом прийнято рішення від 21.02.2011р. за №68/29-021-1 з підстави внесення до Єдиного державного реєстру інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою від 16.02.2011р. за № 122441440010000714.

Відомостей про оскарження вказаного рішення про анулювання свідоцтва планика ПДВ матеріали справи не містять, на вказану обставину позивач не посилається ані в позовній заяві в поясненнях представника в судовому засіданні.

Згідно п.184.6. ст.184 ПК України у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

Таким чином, для дочірнього підприємства «Торговий дім Приватного підприємства «КБТ» останнім звітним (податковим) періодом є лютий 2011 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині неправомірності визначення контролюючим органом порушень дочірнім підприємством «Торговий дім Приватного підприємства «КБТ» приписів п.184.7 ст.184 ПК України, позивач посилається на те, що на нього не може бути покладено обовязок визнати умовне постачання товарів та необоротних активів на нарахувати податкові зобовязання з ПДВ визначений ст.184 Податкового кодексу України, з тих підстав, що вказану статтю слід застосовувати у разі анулювання реєстрації платника ПДВ за заявою самого платника.

Суд вважає за потрібне відзначити наступне.

З 1 січня 2011 року реєстрація особи як платника податку на додану вартість та анулювання такої реєстрації регулюється статтями 180-184 ПК України. Процедура реєстрації особи як платника податку на додану вартість та анулювання такої реєстрації відбувається у порядку, встановленому Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року №978.

Анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість здійснюється за наявності підстав, передбачених статтею 184 розділу V ПК України, та в порядку, визначеному розділом V Положення. Анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість може здійснюватись безпосередньо за заявою платника податку на додану вартість на підставах, визначених у підпунктах «а»- «и» пункту 184.1 статті 184 ПК України, та за ініціативою відповідного податкового органу на підставах, визначених у підпунктах «б»- «и» пункту 184.1 статті 184 ПК України.

Анулювання реєстрації платника ПДВ здійснюється за наявності підстав, передбачених ст. 184 ПК України, та в порядку, визначеному розділом V Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. за № 978.

Згідно з п. 5 розділу V цього Положення анулювання реєстрації за ініціативою відповідного податкового органу може бути здійснено на підставах, визначених у підпунктах «б» «и» п. 184.1 ст. 184 ПК України.

Пунктом 5.1 розділу V Положення № 978 визначено, що податкові органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.

Відповідно до п. 5.2 розділу V цього Положення рішення про анулювання реєстрації за ініціативою податкового органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такі документи визначено підпунктами 5.2.1 5.2.15 п. 5.2 розділу V Положення № 978.

Згідно з п. 184.6 ст. 184 ПК України у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду та закінчується днем анулювання реєстрації.

Відповідно до пункту 184.7 статті 184 ПК України (у редакції, що діяла до 6 серпні 2011 року), якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

З заявою про анулювання його реєстрації як платника податку дочірнє підприємство «Торговий дім Приватного підприємства «КБТ» не зверталося до податкового органу, що не заперечується відповідачем.

Відповідно до п. 184.7 ст. 184 Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями, внесеними Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування УСФА» від 21.04.2011р. за №3292-VI, який набрав чинності з 25.05.2011р., тобто норми якого діяли на момент складання комісією рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ від 21.02.2011р. за №68/29-021-1, якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Отже, викладені норми ПК України передбачають обов'язкове визначення умовного постачання товарів та необоротних активів, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту а також нарахування податкових зобов'язань платником податку здійснюється у лише у випадку подання саме ним (платником податку) заяви про анулювання реєстрації як платника податку. Зазначена норма не містить вимог стосовно обов'язку визнання умовного постачання таких товарів та нарахування платником податку податкових зобов'язань з ПДВ у випадку анулювання реєстрації платника з ПДВ за самостійним рішенням органу ДПІ.

Визначаючи обов'язок позивача на момент анулювання реєстрації визнати умовне постачання товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання в обох випадках: як за заявою платника, так і за рішенням податкового органу в тому числі і за рішенням податкового органу, суд першої інстанції фактично здійснив тлумачення норми закону, що не є його компетенцією.

Норма закону (п. 184.7 ст. 184 Податкового кодексу України) не містить обов'язку для платника податку щодо визнання умовного постачання товарів та нарахування платником податку податкових зобов'язань з ПДВ у випадку анулювання реєстрації платника з ПДВ за самостійним рішенням органу ДПІ.

Станом на 06.08.2011р. - дату набрання чинності Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.2011р. №3609-УІ, яким внесено зміни та доповнення до п. 184.7 ст.184 Податкового кодексу України, на який посилаються в акті перевірки відповідачем, Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 4023830 від 14.11.2004 року було анульовано та підприємство вже не було платником ПДВ.

Отже, приписи п.184.7. ст.184 ПК України (в редакції, яка діяла на момент анулювання свідоцтва платника ПДВ, в останньому податковому звітному періоді) пов'язували обов'язок визнати умовне постачання залишків товарів та необоротних активів, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів саме із зверненням платника з заявою про анулювання його реєстрації як платника податку. Строк визнання умовного постачання також підліковувався від дати звернення із вказаною заявою.

Слід також відзначити, що відповідно до приписів п.п. «ґ» п.14.1.191 ч. 14.1 ст. 14 ПК України постачанням товарів також вважається умовне постачання товарів та необоротних активів, під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту і в останньому звітному (податковому) періоді обліковувалися у залишках платника, який подав заяву про анулювання реєстрації як платника податку на додану вартість або про перехід на іншу систему оподаткування, що передбачає сплату податку в іншому порядку, ніж той, що визначений цим розділом.

Таким чином, об'єктом умовного постачання є товари та необоротні активи лише того платника податків, який самостійно подав заяву про анулювання його реєстрації у якості платника ПДВ або про перехід на іншу систему оподаткування. А відтак наведена норма Податкового кодексу України не встановлює обов'язку здійснення умовного постачання товарів та нарахування ПДВ тим платником податків, реєстрацію якого у якості платника ПДВ скасовано за рішенням податкового органу.

Отже, при анулювання реєстрації платника ПДВ за ініціативою податкового органу у лютому 2011 року норми чинного на той час законодавства не передбачали обов'язку такого платника податку визнати умовне постачання товарів, необоротних активів та відобразити нараховані податкові зобов'язання за такою операцією в податковій декларації з ПДВ за наслідками останнього звітного періоду, який починається з першого дня такого останнього звітного періоду та закінчується днем анулювання реєстрації.

Враховуючи ту обставину, що підприємство з власної ініціативи до податкового органу заяви про анулювання свідоцтва платника ПДВ не подавало, а відтак на підставі чинної на той момент норми Податкового кодексу України підстави для визнання умовного постачання залишків ТМЦ та основних засобів та нарахування податкових зобов'язань у позивача були відсутні. Статусу платника ПДВ позивач був позбавлений за ініціативою податкового органу згідно рішення від 21.02.2011 року.

Отже, посилання в акті перевірки на п. 184.7 ст.184 Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями, внесеними Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.2011р. №3609-VІ, норми якого на дату анулювання підприємству реєстрації як платника ПДВ не набрали чинності, за порушення яких підприємству визначено додаткове податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) з податку на додану вартість у сумі 33590,00 грн., є безпідставними.

Таким чином, відповідачем не правомірно встановлено у акті № 171/153/31820530 від 25.01.2013 року порушення позивачем положень п. 184.7 ст. 184 Податкового кодексу України.

Оскільки донарахування здійснено відповідачем безпідставно, то і здійснення розрахунку розміру податкового зобов'язання є необґрунтованим.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до оскаржуваного податкового повідомлення рішення до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6718,00 грн., у той час як відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ПК України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення. Тому, враховуючи, що податковим органом розглядався податковий факт, який мав місце у лютому 2011 року, то у разі виявлення порушення до позивача повинен був бути застосований штраф 1 гривня, а не 6718,00 гривень.

Враховуючи положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 ПК України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

З огляду на цю обставину відповідачем протиправно прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.02.2013р. за № 0000461502, яким збільшено суму грошового зобов'язання дочірнього підприємства «Торговий дім Приватного підприємства «КБТ» з податку на додану вартість на суму 33590,00 грн. (у тому числі за основним платежем - 26872,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 6718,00 грн.).

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення від 28.02.2013р. за № 0000461502 прийняте з порушенням ч.3 ст.2 КАС України та підлягає скасуванню.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинстваУкраїни, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов дочірнього підприємства «Торговий дім Приватного підприємства «КБТ» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.02.2013р. за № 0000461502 - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.02.2013р. за № 0000461502 Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, яким збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 26872,00 гривень та штрафними санкціями у розмірі 6718,00 гривень.

Стягнути з Державного бюджету України на користь дочірнього підприємства «Торговий дім Приватного підприємства «КБТ» суму сплаченого судового збору у розмірі 335 грн. 90 копійок.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єктавладних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено 24.06.2013 року.

Суддя Постанова не набрала законної сили 24.06.2013. СуддяО.С. Луніна О.С. Луніна