Постанова № 33010153, 14.08.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 13» серпня 2013р. Справа№917/1432/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.,

за участю представників:

позивача - Мельников Д.О., дов. б/н від 04.03.2013

відповідача - Поддашкіна О.Ю., дов. б/н від 12.08.2013,

Сластьон С.В., дов. б/н від 01.07.2013

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод", м. Гадяч, Полтавська область (вх. №2363 П/3-10)

на ухвалу господарського суду Полтавської області від 15.07.2013 р. по справі №917/1432/13

за позовом Приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля", м. Крижопіль, Вінницька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод", м. Гадяч, Полтавська область

про стягнення 4563872,71 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2013 року Приватне акціонерне товариство "Продовольча компанія "Поділля" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" грошових коштів у сумі 4563872,71 грн. за договором поставки №70/12 від 19.03.2012року.

Одночасно позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в сумі 4563872,71грн., що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" і перебувають на: рахунку 26004010179560 в ПAT "Укрсоцбанк", рахунку 26004010044015 в АТ "Укрексімбанк" або на будь-якому іншому рахунку в банківській установі, який буде виявлений в ході виконання ухвали господарського суду Полтавської області про забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 15.07.2013р. у справі №917/1432/13 (суддя Кльопов І.Г.) забезпечено позов Приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" шляхом накладення арешту на грошові кошти в сумі 4563872,71грн., що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" і перебувають на: рахунку 26004010179560 в ПAT "Укрсоцбанк", МФО 300023, рахунку 26004010044015 в АТ "Укрексімбанк", МФО 322313 або на будь-якому іншому рахунку в банківській установі, який буде виявлений в ході виконання ухвали господарського суду Полтавської області про забезпечення позову.

Відповідач з ухвалою суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Полтавської області від 15.07.2013 р. по справі №917/1432/13 скасувати та відмовити у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зокрема, як зазначає заявник апеляційної скарги, накладення арешту на грошові кошти призведе до матеріальних збитків у ТОВ "Лозівський молочний завод" через унеможливлення вчасного виконання ним фінансово-господарських зобов'язань перед іншими контрагентами, які не беруть участі у справі, але які також фактично будуть вимушені понести втрати внаслідок недоотримання грошових коштів чи продукції від відповідача. Також заявник апеляційної скарги вважає, що оскаржувана ухвала не містить обґрунтування необхідності забезпечення позову та будь-які доводи, окрем припущень позивача щодо неможливості виконання судового рішення у майбутньому, а також доказів ухилення відповідача від виконання зобов'язань після пред'явлення вимоги.

13.08.2013 позивачем надано відзив на апеляційну скаргу в якому з доводами наведеними в апеляційній скарзі не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Також, 13.08.2013 позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про витребування від ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» інформації, щодо укладених між банком та ТОВ "Лозівський молочний завод" договорів поруки, застави та іпотеки. В обґрунтування заявленого клопотання посилається на неможливість самостійного отримання інформації, яка відповідно до ст. 60 Закону України «Про банки та банківську діяльність» є банківською таємницею, проте має істотне значення для розгляду справи.

13.08.2013 відповідачем надано пояснення по суті апеляційної скарги в якому він зазначає, що ухвала суду першої інстанції не містить доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову та вона суперечить нормам чинного законодавства.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом Полтавської області норм процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали господарського суду від 15.07.2013 виходячи з наступного.

Статтями 66, 67 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Зі змісту вказаних статей вбачається, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Водночас, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до змісту статті 66 Господарського процесуального кодексу України, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має з'ясувати обсяг позовних вимог, здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів - з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а також з огляду на те, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичних осіб - учасників судового процесу.

Колегія суддів визначає, що місцевим господарським судом не дотримано вищевказаних вимог та не надано доводам заявника належної юридичної оцінки.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до господарського суду з заявою про вжиття заходів до забезпечення позову, позивач просив вжити заходи у вигляді накладання арешту на грошові кошти відповідача на суму, еквівалентну сумі боргу за договором №70/12 від 19.03.2012 р. та яка є предметом позовних вимог.

В обґрунтування своєї заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, позивач зазначив, що відповідач тривалий час ухиляється від виконання взятих на себе зобов'язань за вказаним договором щодо сплати вартості отриманого цукру, ігноруючи вимоги позивача та незважаючи на належним чином складені залізничні накладні, які підписані між сторонами по справі та які, на думку позивача, є підставою для здійснення фінансових розрахунків відповідача з позивачем.

Також, позивач зазначив про те, що відповідач свідомо ухиляється від належного виконання своїх договірних зобов'язань, маючи на меті несплату грошових коштів за отриманий товар, а тому вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача сприятиме вирішенню судового спору та гарантуватиме виконання судового рішення.

Оскаржуваною ухвалою місцевого господарського суду в якості заходів щодо забезпечення позову накладено арешт на грошові кошти в сумі 4563872,71грн., що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" і перебувають на: рахунку 26004010179560 в ПAT "Укрсоцбанк", МФО 300023, рахунку 26004010044015 в АТ "Укрексімбанк", МФО 322313 або на будь-якому іншому рахунку в банківській установі, який буде виявлений в ході виконання ухвали господарського суду Полтавської області про забезпечення позову.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що господарським судом не враховано, що факт отримання товару та здійснення розрахунків за договором поставки №70/12 від 19.03.2012 р. входить до предмету доказування у даній справі та підлягає доведенню під час вирішення спору по суті. При цьому, будь-яка оцінка доказів, що стосуються суті спору, з боку господарського суду на даній стадії судового провадження, на думку колегії суддів є неприпустимою, і не може бути обґрунтуванням правомірності застосування заходів до забезпечення позову.

Слід зазначити, що в позовній заяві ПАТ "Продовольча компанія "Поділля" просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" 1743048 грн. боргу, 174304,80 грн. штрафу, 70199,46 грн. пені за п. 6.2. договору , 2562280,56 грн. пені за п. 4 Указу Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України» та 14039,89 грн. 3% річних., а всього 4563872,71 грн.

Таким чином, зі змісту позовної заяви та ухвали місцевого господарського суду про вжиття заходів до забезпечення позову вбачається, що оскаржуваною ухвалою було фактично вирішено питання по суті заявлених позовних вимог, що є порушенням норм Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає про обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

В апеляційній скарзі відповідач обґрунтовано зазначає, що позивачем не доведено наявність тих обставин, на підставі яких він пропонував вжити заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, а також не надано жодних доказів в підтвердження необхідності застосування арешту грошових коштів відповідача з метою запобігання можливих порушень майнових прав ініціатора позову. Такі докази в матеріалах справи відсутні та не представлені позивачем, а його посилання на ухилення відповідача від виконання умов договору зводяться до власного міркування та не підтверджені жодним чином.

Як свідчать матеріали справи, позивач жодним чином не обґрунтував необхідність вжиття таких заходів, а місцевим господарським судом в оскаржуваній ухвалі не була дана належна оцінка розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, суд не навів жодних підстав, які б підтверджували необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, а лише послався на положення чинного законодавства, які регулюють відповідне питання та доводи позивача.

Позивачем взагалі не надано будь-яких доказів щодо наявності чи відсутності у відповідача будь-яких грошових коштів. Господарський суд, задовольняючи заяву позивача, також не витребував відповідних доказів ані у позивача, ані у відповідача та наклав арешт на грошові кошти відповідача не враховуючи, що такі заходи можуть перешкоджати господарській діяльності товариства.

Водночас, обмеження в користуванні власними грошовими коштами в сумі 4563872,71 грн є обставиною, яка суттєво впливає на господарську діяльність відповідача та заважатиме її поточному веденню.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала про вжиття заходів до забезпечення позову ґрунтується на припущеннях, які не підтверджені документально, з порушенням норм чинного законодавства та без врахування фактичних обставин справи, а тому підлягає скасуванню, оскільки ані позивачем, ані судом не наведено достатніх правових обґрунтувань того, що невжиття таких заходів призведе до того, що виконання рішення суду у даній справі може бути утрудненим, або взагалі неможливим.

Крім того, колегія суддів зазначає, що посилання позивача на те, що відповідач порушує строки виконання своїх зобов'язань щодо оплати грошових коштів за отриманий цукор та ігнорує вимоги позивача, само по собі не може бути підставою для вжиття заходів до забезпечення позову, оскільки чинним законодавством чітко визначено підстави до забезпечення позову: наявність достатніх правових обґрунтувань того, що майно (грошові кошти, ін.), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, тобто, невжиття таких заходів призведе до того, що виконання рішення суду у даній справі може бути утрудненим, або взагалі неможливим.

Одночасно колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах справи взагалі відсутні докази того, що станом на дату вжиття заходів до забезпечення позову у відповідача на банківських рахунках, номера яких вказані позивачем у заяві, були якісь грошові кошти, а за відсутності таких доказів у позивача та суду відсутні підстави стверджувати, що грошові кошти з цих рахунків можуть зникнути на момент виконання рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що господарський суд прийняв оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, що є підставою для скасування ухвали господарського суду Полтавської області від 15.07.2013 р. по справі №917/1432/13..

Щодо клопотання позивача про витребування судом від ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» інформації, щодо укладених між банком та ТОВ "Лозівський молочний завод" договорів поруки, застави та іпотеки, тобто інформації, яка становить банківську таємницю, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до положень ст. 38 ГПК України сторона, прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати до суду клопотання про витребування таких доказів та повинні докладно зазначити: який доказ вимагається, підстави, з яких вони вважають, що ці докази має підприємство чи організація, і обставини, які можуть підтвердити ці докази.

При цьому, особа, яка звертається з відповідним клопотанням, повинна надати підтвердження того, що їй відмовлено в отримання доказу, або відсутності відповіді на запит про отримання доказу.

Всупереч зазначеним вимогам, позивач доказів неможливості отримання таких відомостей суду апеляційної інстанції не надав. У зв'язку з цим, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про витребування зазначених доказів.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 66, 67, 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 статті 104, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання Приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля", м. Крижопіль, Вінницька область про витребування доказів залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод", м. Гадяч, Полтавська область задовольнити.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 15.07.2013 р. по справі №917/1432/13 скасувати.

Заяву позивача - Приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля", м. Крижопіль, Вінницька область про забезпечення позову залишити без задоволення.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний тест постанови підписано 14 серпня 2013 року

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.