Рішення № 33010097, 12.08.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2013 р.Справа № 922/2149/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Маяк-ООК", м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Бордо", м.Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - Комунальне підприємство "Харківводоканал", м.Харків про визнання договору укладеним за участю представників:

позивача - Кійко Т.М. (довіреність №115/05 від 28 травня 2013 року)

відповідача - Донця Д.О. (довіреність №155вих від 22 липня 2013 року)

третьої особи - Чалої О.Ю. (довіреність №51/810/13 від 20 грудня 2012 року)

ВСТАНОВИВ:

28 травня 2013 року Позивач, Приватне підприємство "Маяк-ООК", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про визнання договору на користування мережею водовідведення укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою "Бордо" (Відповідачем). Заявлену вимогу обґрунтував тим, що Відповідач відмовляється укладати відповідний договір, в порушення положень "Правил приймання стічних вод споживачів у каналізаційну мережу міста Харкова", які були затверджені рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області від 08 вересня 2010 року №321. Крім того, Позивач просив суд покласти судові витрати на Відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31 травня 2013 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23 липня 2013 року.

У відкритому судовому засіданні 23 липня 2013 року було оголошено перерву до 29 липня 2013 року.

29 липня 2013 року представник Відповідача надав через канцелярію суду відзив (вх.№27605), в якому викладена позиція останнього полягає у тому, що у Позивача були відсутні будь-які законні підстави для звернення до суду з відповідним позовом, оскільки з боку Відповідача відсутні будь-які порушення прав Позивача. Крім того, у наданому відзиві Відповідач звернув увагу на те, що між ним та Комунальним підприємством "Харківводоканал" вже укладено договір на приймання стічних вод №II-2345/03-АК-2 від 15 жовтня 2003 року, умови якого Відповідач виконує належним чином. У зв'язку з чим, просив суд відмовити у задоволенні позову повністю. Судом було досліджено вказаний відзив та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 липня 2013 року було відкладено розгляд справи на 12 серпня 2013 року та продовжено строк розгляду спору на 15 днів, в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України. Також, відповідною ухвалою було залучено до участі у справі Комунальне підприємство "Харківводоканал" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача.

12 серпня 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх.№29461/13) додаткові документи, на підтвердження заявлених позовних вимог. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

Також, 12 серпня 2013 року представник третьої особи надав через канцелярію суду письмові пояснення (вх.№29458/13), в яких підтвердив факт існування діючих правовідносин з Відповідачем щодо послуг водовідведення. Зазначив, що аналогічні правовідносини існують також і з Позивачем. Крім того, звернув увагу суду на те, що технічні умови на даний момент не оформлені жодною із сторін по даній справі. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

Представник Позивача у відкритому судовому засіданні 12 серпня 2013 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник Відповідача у відкритому судовому засіданні 12 серпня 2013 року проти позовних вимог заперечував. Зазначав про їх необґрунтованість та безпідставність, вважаючи їх такими, що не підлягають задоволенню.

Представник третьої особи у відкритому судовому засіданні 12 серпня 2013 року підтримав свою правову позицію, викладену в наданих до суду поясненнях.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, встановив наступне.

Як зазначає Позивач, 18 травня 2000 року, у відповідності до умов договору №Г1-94/2000 купівлі-продажу, Відкрите акціонерне товариство «Монтажно-технологічне управління «Союз» передало у власність Приватному підприємству «Маяк-ООК» (далі Позивач) нежитлові будівлі. Згідно акту приймання-передачі до договору №Г1-94/2000 купівлі-продажу, Відкрите акціонерне товариство «Монтажно-технологічне управління «Союз» передало, а Позивач прийняв у власність дані об'єкти, в тому числі й каналізаційно-насосну станцію та об'єкти інфраструктури.

Каналізаційно-насосна станція, що наразі знаходиться на балансі Позивача, є локальною каналізацією, тобто спорудою, призначеною для відводу стічних вод окремих підприємств та територій.

Згідно з п.1.2. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, що затверджені наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19 лютого 2002 року №37, Правила поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - Водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - Підприємства).

Відповідно до п.1.4. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України:

- абонент Водоканалу - юридична особа, яка уклала договір з Водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації;

- локальна каналізація - сукупність каналізаційних споруд, призначених для відводу стічних вод окремого Підприємства, території;

- субабонент - водокористувач, який одержує воду з міської водопровідної мережі або скидає стічні води в міську каналізаційну мережу через мережі абонента за укладеною з ним угодою та за погодженням з Водоканалом.

Згідно з п.1.5. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, на підставі цих Правил та Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових стічних вод у системи каналізації населених пунктів (далі - Інструкція), Водоканали розробляють місцеві Правила приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту (далі - місцеві Правила приймання), у яких встановлюються допустимі концентрації (далі - ДК) для кожної забруднюючої речовини, що може скидатися Підприємствами в систему каналізації, а також відображаються місцеві особливості приймання стічних вод Підприємств у міську каналізацію.

Пункт 1.6. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України наголошує, що Місцеві Правила приймання, згідно з Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", затверджують виконавчі органи місцевих рад за поданням Водоканалів після погодження з територіальними органами Мінекоресурсів та Міністерства охорони здоров'я України. Місцеві Правила приймання є обов'язковими для всіх Підприємств, яким Водоканали надають послуги з водовідведення та які розташовані на території даної місцевої ради.

На виконання положень Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області від 08 вересня 2010 року за №321 було затверджено Правила приймання стічних споживачів у каналізаційну мережу міста Харкова.

Відповідно до п.1.1. Правил приймання стічних споживачів у каналізаційну мережу м. Харкова:

- споживач - суб'єкт господарської діяльності, що користується послугами водовідведення Комунального підприємства каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод";

- субспоживач - суб'єкт господарської діяльності, що скидає стічні води від своїх обєктів господарювання в міську мережу каналізації через каналізаційну мережу споживача.

Наразі ж, як зазначає Позивач, Відповідач (абонент) фактично користується послугами Позивача щодо транзиту та перекачки стічних вод без належних на це підстав, відсутня угода на це та відповідно не справляється плата за надані послуги.

Згідно правової позиції Позивача, Відповідач, в порушення вимог Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, та Правил приймання стічних вод споживачів у каналізаційну мережу міста Харкова, не уклав договір на користування мережею водовідведення позивача, через яку здійснює скид стічних вод у міську каналізаційну мережу. Враховуючи, що Позивач має підтримувати у належному технічному та санітарному стані мережі водовідведення та каналізаційно-насосну станцію, що знаходяться на його балансі, для належного надання послуг по транзиту і перекачці власних стічних вод та стічних вод інших субабонентів, останній має вчасно виплачувати заробітну платню працівникам, що працюють на каналізаційно-насосній станції, на рівні, не нижчому, ніж встановлено чинним законодавством України.

10 квітня 2013 року Позивачем було направлено на адресу Відповідача лист №90/04 від 09 квітня 2013 року, з пропозицією укласти договір на транзит та перекачку стічних вод, до якого додавались два екземпляри договору. Відповідно до поштового повідомлення про вручення поштового відправлення, 11 квітня 2013 року Відповідачем було отримано відповідний лист. Копії опису вкладення у поштове відправлення та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення додано до матеріалів справи.

Станом на 30 квітня 2013 року відповіді від Відповідача на пропозицію Позивача щодо укладення договору на транзит та перекачку стічних вод не надходило.

Як зазначає Позивач, він вимушений здійснювати транзит та перекачку стічних вод Відповідача, адже відключення Відповідача від мережі є технічно неможливим, та спричинить відключення від мережі водовідведення інших субспоживачів та порушення їхніх прав.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд дійшов висновку про відмову у позові, виходячи з наступного.

Згідно з п.3.28 Правил приймання стічних споживачів у каналізаційну мережу м.Харкова, відповідальність за кількісний і якісний склад стічних вод субспоживача несе споживач, який має договір на послуги водовідведення з Комунальним підприємством каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод". Субспоживач повинен мати договір на користування мережею водовідведення, через яку він скидає свої стічні води у міську каналізаційну мережу зі споживачем. У випадку відмови споживача відповідати за якість і кількість стічних вод субспоживача, останній (субспоживач) повинен скласти окремий договір з Комунальним підприємством "Харківводоканал" на послуги водовідведення і одержати технічні умови на приймання стічних вод і, якщо є технічна можливість, одержати технічні умови на приєднання до міської каналізації.

01 січня 2010 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір №2010-5, відповідно до умов якого Позивач здійснював транзит та перекачку стічних вод від Відповідача.

Відповідно до п.4.1. вказаного договору, розрахунок платежу за послуги водовідведення виконувався на підставі калькуляції в розмірі 938,18 гривень, з урахуванням ПДВ.

Листом №88/04 від 04 квітня 2013 року Позивач розірвав вищевказаний договір з Відповідачем, на підставі п.5.1 договору, у зв'язку з відмовою Відповідача сплачувати за послуги з водовідведення, оскільки Позивачем було збільшено вартість відповідних послуг.

Слід звернути увагу на те, що пунктом 4.1. спірного договору, Позивач передбачив вартість послуг за один місяць 2093,81 гривень, з урахуванням ПДВ.

Згідно з ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 179 Господарського кодексу України визначені загальні умови укладення договорів, що породжують господарські зобов'язання.

Відповідно до ч.З ст.179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно зі ст.187 Господарського кодексу України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст.11 Цивільного кодексу України).

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч.7 ст.179 ГК України).

Статтею 180 Господарського кодексу України встановлені істотні умови господарського договору.

Відповідно до ст.181 Господарського кодексу України, сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір, відповідно до вимог частини першої цієї статті, і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору, сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей, разом з підписаним договором.

Згідно зі ст.641 Цивільного кодексу України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Статтею 642 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді, вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Конституція України (ст.19) встановлює, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких, ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з п.3 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України, однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України (свобода договору) встановлено наступне. Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

До загальних принципів господарювання відноситься свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом, заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини (ст.6 ГК України).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не було надано до суду доказів належності йому на праві власності каналізаційно-насосної станції, та наявності такого об'єкту нерухомості взагалі. Наданий Позивачем до матеріалів справи акт приймання-передачі майна не є правовстановлюючим документом, а в наданому до матеріалів справи договорі купівлі-продажу від 18 травня 2000 року такий об'єкт нерухомості як каналізаційно- насосна станція відсутній.

Таким чином, Позивачем не надано суду доказів наявності у нього на балансі та належності підприємству каналізаційних систем, про які йдеться мова у позовній заяві.

До того ж, схема каналізаційної системи Позивача, копія якої надана до справи, складена власноруч невстановленою особою (а.с.24), а тому не може вважатися технічною документацією, або іншим документом, який має будь-яке правове значення.

Крім того, 15 жовтня 2003 року між Комунальним підприємством каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" та Відповідачем було укладено договір на приймання стічних вод (надання послуг водовідведення) №II-2345/03-АК-2, який діє на сьогоднішній день, та умови якого Відповідач виконує належним чином.

Після приєднання до Комунального підприємства каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" Комунального підприємства "Виробничо-технологічного підприємства "Вода", згідно рішення Харківської міської Ради від 12 січня 2011 року за №132/11, 23 січня 2012 року було укладено додаткову угоду до договору №II-2345/03-АК-2, якою відповідний договір було викладено у новій редакції - договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення. Відповідно до п.7.1. цього договору, він діє до січня 2015 року.

Аналогічні договір та додаткову угоду було також укладено між Комунальним підприємством каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" та Позивачем, які є діючими на сьогоднішній день.

Згідно зі ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Вищевикладені обставини свідчать про відсутність порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів Позивача з боку Відповідача, а отже позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на Позивача.

На підставі вищевикладеного та ст.129 Конституції України, ст.ст.3, 11, 641, 642, 627 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 174, 179, 180, 181, 187, Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 16 серпня 2013 року.

Суддя Аріт К.В.

Справа №922/2149/13