Постанова № 33010077, 13.08.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

30.07.2013 справа №913/565/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Марченко О.А.суддівРадіонової О.О., Татенко В.М. за участю представників сторін: від позивача: Гуртова К.В. - довіреність №1300 від 12.12.2012р.від відповідача: Крівцова З.М. - довіреність №98 від 29.07.2013р., Ляшенко Я.В. - довіреність №99 від 29.07.2013р., Гусєва В.Д. - довіреність №100 від 29.07.2013р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода", м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської областівід18.04.2013р. (повний текст підписано 23.04.2013р.) у справі№913/565/13-г (суддя Зюбанова Н.М.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода", м. Луганськ до Навчально-виховного комплексу «Новоайдарська школа-гімназія», смт.Новоайдар, Луганська область проврегулювання розбіжностей, які виникли при укладанні договору

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Луганської області від 18.04.2013р. у справі №913/565/13-г у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода", м. Луганськ до Навчально-виховного комплексу «Новоайдарська школа-гімназія», смт.Новоайдар, Луганська область про врегулювання розбіжностей, які виникли при укладанні договору на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення №15/3 від 02.01.2013р., а саме про прийняття у редакції позивача пункту 5.9 договору - відмовлено.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганськвода", м. Луганськ подана апеляційна скарга, в якій йдеться про скасування судового рішення, у зв'язку з тим, що наведене рішення є незаконним та винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вважає хибним висновок місцевого суду щодо недоведеності та безпідставності позовних вимог.

Представник позивача у судових засіданнях підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача заперечують проти задоволення апеляційної скарги та просять залишити без змін рішення господарського суду, а апеляційну скаргу без задоволення, підтримали наданий відзив на апеляційну скаргу.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганськвода", м. Луганськ звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Навчально-виховного комплексу «Новоайдарська школа-гімназія», смт.Новоайдар, Луганська область про врегулювання розбіжностей, які виникли при укладанні договору на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення №15/3 від 02.01.2013р., а саме про прийняття у редакції позивача пункту 5.9 договору: "При відсутності приладів обліку стічних вод на системі каналізації "Споживач" також сплачує "Постачальнику" за об'єми стічних вод, які утворюються внаслідок випадання атмосферних опадів, сніготанення та при здійсненні поливально-мийних робіт під час прибирання території (далі - поверхневі стічні води), які неорганізовано потрапляють в мережі водовідведення "Споживача" або, через розташовані на території "Споживача" дощозбірники і колодязі, у мережі водовідведення "Постачальника". Розрахунок об'ємів поверхневих стічних вод, як при загальносплавній, так і при розподільній системі водовідведення, виконується згідно п.п.4.10.- 4.13. Правил користування (зі змінами, внесеними Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.03.2012р. №131). Дані для розрахунку надає "Споживач".

Позовні вимоги до Навчально-виховного комплексу «Новоайдарська школа-гімназія», смт.Новоайдар обґрунтовані тим, що відповідач не згоден на укладення договору у редакції, запропонованій позивачем, а сторони не змогли врегулювати спір у позасудовому порядку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості та недоведеності позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, перевіривши повноту встановлених фактів, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Так, посилаючись на ст.19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", а також на ст.179 Господарського кодексу України, позивач спрямував на адресу відповідача підписаний проект договору на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення №15/3 від 02.01.2013р.

Відповідач, отримавши вказаний проект договору, підписав його з протоколом розбіжностей (протокол розбіжностей позивачем отримано 24.01.2013р.). Згідно вказаного протоколу розбіжностей відповідач запропонував виключити пункт 5.9 договору, оскільки на території споживача відсутня ливнева каналізація та потрапляння ливневих стоків в каналізаційну систему неможливе.

Сторони не змогли самостійно врегулювати розбіжності, що виникли при укладенні вказаного договору. На підставі вказаних доводів позивачем заявлено вимоги про врегулювання розбіжностей, які виникли між ним та відповідачем при укладенні договору на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення №15/3 від 02.01.2013р., а саме про прийняття спірного пункту договору в його редакції: "При відсутності приладів обліку стічних вод на системі каналізації, "Споживач" також сплачує "Постачальнику" за об'єми стічних вод, які утворюються внаслідок випадання атмосферних опадів, сніготанення та при здійсненні поливально - мийних робіт під час прибирання територій (далі - поверхневі стічні води), які неорганізовано потрапляють в мережі водовідведення "Споживача" або, через розташовані на території "Споживача" дощозбірники і колодязі, у мережі водовідведення "Постачальника". Розрахунок об'ємів поверхневих стічних вод, як при загальносплавній, так і при розподільній системі водовідведення, виконується згідно п.4.10.-4.13 Правил користування (зі змінами, внесеними Наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.03.2012р. №131). Дані для розрахунку надає "Споживач".

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд погоджується з правильністю висновків місцевого господарського суду щодо необґрунтованості позовних вимог та необхідності відмови в їх задоволенні у повному обсязі, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо врегулювання переддоговірного спору щодо укладання спірного пункту договору про надання послуг з централізованого постачання та водовідведення.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004р. №1875-1У (далі - Закон №1875), Законом України "Про питну воду та питне водопостачання" від 10.01.2002р. №2918-Ш (далі - Закон №2918), Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. №190, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 07.10.2008р. за №936/15627 (далі - Правила №190), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Держкомітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002р. №37 (далі - Правила №37).

При цьому, Правила №190 поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації, та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів.

Правила №190 спрямовані на запобігання порушенням у роботі мереж і споруд каналізації, підвищення ефективності роботи цих споруд і безпеки їх експлуатації та забезпечення охорони навколишнього природного середовища від забруднення скидами стічних вод.

Тобто, чітко визначено, що ці Правила поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації.

Позивач згідно своєму статуту, концесійному договору від 21.03.2008р. (на підставі якого він одержав у користування цілісний майновий комплекс ОКП "Компанія "Луганськвода") та Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" є підприємством питного водопостачання, яке здійснює діяльність з надання послуг водопостачанням та водовідведення.

В свою чергу, відповідач, згідно визначенням законодавства є споживачем послуг з питного водопостачання та водовідведення.

Відповідно до пункту 2.1. Правил №190, договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно ст.19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів. Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем.

Таким чином, договір про надання послуг з постачання холодної води та водовідведення є обов'язковим для укладання сторонами позову в силу закону.

При вирішенні спору стосовно врегулювання розбіжностей щодо пункту 5.9. договору суд апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як зазначено вище, спірний пункт 5.9. договору позивач пропонує викласти в наступній редакції: "5.9. При відсутності приладів обліку стічних вод на системі каналізації, "Споживач" також сплачує "Постачальнику" за об'єми стічних вод, які утворилися внаслідок випадання атмосферних опадів, сніготанення та при здійсненні поливально - мийних робіт під час прибирання територій (далі - поверхневі стічні води), які неорганізовано потрапляють в мережі водовідведення "Споживача" або, через розташовані на території "Споживача" дощозбірники і колодязі, у мережі водовідведення "Постачальника". Розрахунок об'ємів поверхневих стічних вод, як при загальносплавній, так і при розподільній системі водовідведення, виконується згідно п.4.10.-4.13 Правил користування (зі змінами, внесеними Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.03.2012р. №131). Дані для розрахунку надає "Споживач".

Відповідач пропонує виключити пункт 5.9 договору у зв`язку з неможливістю потрапляння дощу та талих вод до системи каналізації позивача.

Пунктом 3.1 Правил №190 передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Відповідно до п.3.14 Правил №190 у разі відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж централізованого водопостачання та з інших джерел.

За приписом п.1.4 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

На підставі вказаного позивач зазначає про те, що відповідач повинен сплачувати всі стічні води, які потрапили від нього до мереж ТОВ «Луганськвода», а порядок їх вимірювання є істотною умовою договору. При цьому, позивач посилається на те, що наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.03.2012р. №131, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12.04.2012р. за №557/20870, були затверджені зміни до Правил №190, відповідно до якого пункт 4.10 останніх викладено у новій редакції, а також доповнено пунктами 4.11-4.13.

Наразі, колегія суддів зазначає, що за приписом ст.20 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" істотними умовами договору про надання послуг з питного водопостачання є: режим надання послуг; обсяги питного водопостачання за нормативами питного водопостачання; порядок надання послуг з водовідведення; розмір та порядок оплати послуг централізованого водопостачання і водовідведення; права та обов'язки сторін договору; відповідальність сторін договору.

Відповідно до п.2.2. Правил №190, істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Статею 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є: 1) найменування сторін; 2) предмет договору; 3) вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг; 4) порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги; 5) порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; 6) права та обов'язки сторін; 7) порядок контролю та звіту сторін; 8) порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг; 9) визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу; 10) порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту); 11) умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку; 12) порядок здійснення ремонту; 13) відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору; 14) порядок вирішення спорів; 15) перелік форс-мажорних обставин; 16) строк дії договору; 17) умови зміни, пролонгації, припинення дії договору; 18) дата і місце укладення договору.

На ряду з зазначеним, запропонований позивачем у спірному пункті 5.9. договору порядок розрахунку об'ємів поверхневих стічних вод (згідно п.п.4.10.- 4.13. Правил №190) не може застосовуватися у відносинах, які виникають між сторонами даного позову за договором №2/3 від 02.01.2013р. з наступних підстав:

Так, вказані пункти 4.10.- 4.13. Правил №190 знаходяться у розділі IV цих Правил "Приєднання об'єктів до систем централізованого питного водопостачання та водовідведення", який регулює питання, пов'язані з приєднанням споживачів (замовників) до систем централізованого водопостачання та водовідведення.

Для приєднанням до систем централізованого водопостачання та водовідведення замовнику таких послуг надаються технічні умови (абз.1 п.4.1. Правил №190).

Виробник послуг з централізованого водопостачання та водовідведення видає замовнику технічні умови з урахуванням потужностей споруд та пропускної спроможності мереж систем централізованого водопостачання та водовідведення, із зазначенням умов для проектування вводу: місця приєднання, місця розташування водомірного вузла, умов для влаштування проміжного резервуара і насосів - підвищувачів тиску (абз.7 п.4.1. вказаних Правил).

Із контекстуального аналізу розділу IV вказаних Правил витікає, що пункти 4.10.- 4.13. (які знаходяться у цьому розділі) визначають алгоритм визначення об'єму поверхневих стічних вод, для застосування цих даних при приєднанні споживачів до систем централізованого водопостачання та водовідведення, зокрема, для визначення потужностей споруд та пропускної спроможності мереж каналізації, що необхідно при проектуванні та будівництві відповідних об'єктів.

Разом з цим, питання, пов'язані з обліком, в тому числі прийнятих стоків, регулюються розділом V Правил №190, який має назву "Система обліку водопостачання та водовідведення".

Відповідно до п.5.1 Правил №190 облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

В разі відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж центрального водопостачання та з інших джерел (п.5.14 Правил №190 ).

Пунктом 5.29 Правил №190 передбачено, що у разі відсутності засобів обліку стічних вод їх облік здійснюється такими методами:

1) за допомогою засобів обліку на водозаборах;

2) за паспортною продуктивністю насосів на водозаборах;

3) за паспортним дебітом усіх свердловин та проектною потужністю поверхневого водозабору;

4) на підставі витрат води на технологічні потреби;

5) на підставі замірів кількості стічних вод, що надходять до мереж водовідведення.

Метод визначення кількості стічних вод встановлюється виробниками.

Якщо кількість стічних вод визначається одним із методів, зазначених у цьому пункті Правил, що зафіксовано договором або двостороннім актом між виробником та споживачем на обумовлений термін, то споживач протягом цього терміну може не надавати виробнику таких даних.

Вказана норма Правил містить вичерпний перелік способів визначення кількості стічних вод, який розширеному тлумаченню не підлягає (аналогічна правова позиція відносно здійснення обліку стічних вод за відсутності засобів обліку на каналізаційних випусках викладена у постанові Верховного Суду України від 29.11.2010р. у справі №9/2пд).

Таким чином, запропонований позивачем у спірному пункті 5.9. договору порядок розрахунку об'ємів поверхневих стічних вод (згідно пунктів 4.10.- 4.13. Правил користування) не може застосовуватися у спірних відносинах, так як пункти 4.10.- 4.13. Правил застосовуються, як зазначено вище, при приєднанні споживачів до систем централізованого водопостачання та водовідведення, для визначення потужностей споруд та пропускної спроможності мереж каналізації, що необхідно при проектуванні та будівництві відповідних об'єктів.

Крім того, як зазначено вище, спірний п.5.9 не є істотною умовою для договору про надання послуг з питного водопостачання та водовідведення в розумінні чинного законодавства, що регулює правовідносини даного виду, оскільки в даному випадку сторонами не узгоджується конкретний розрахунок об`єму стічних вод, а мова йде лише про відсилку до пунктів 4.10.- 4.13. Правил №190, які не є обов`язковими для включення у спірний договір. Відповідач, в свою чергу, заперечує проти включення п.5.9 до договору.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

За приписом ст.67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Тобто, враховуючи принцип диспозитивності сторін та свободу укладання договору, відповідач не може бути зобов`язаний включати до договору пункт, який законодавством не передбачений в якості істотної умови договору.

Більш того, позивач у даному випадку належним чином не надав обґрунтування своєї пропозиції, у тому числі не послався на реальний механізм виконання запропонованої ним умови договору та можливості перевірки стану її виконання.

За таких обставин, враховуючи відсутність конкретного спору про розмір обсягу стічних вод, а також безпідставність застосування позивачем п.п.4.10.- 4.13. Правил №190 при розрахунку об'ємів поверхневих стічних вод - колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого господарського суду щодо необгрунтовності та недоведеності позовних вимог, у зв`язку з чим у задоволенні позову про прийняття спірного пункту 5.9. договору у редакції позивача слід відмовити.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарським судом в порядку ст.43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм законодавства при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Рішення господарського суду Луганської області з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та спростовані вищевикладеними висновками судової колегії.

Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 18.04.2013р. у справі №913/565/13-г ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на позивача по справі.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода", м. Луганськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 18.04.2013р. у справі №913/565/13-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 30.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови підписаний 02.08.2013р.

Головуючий О.А. Марченко

Судді: О.О. Радіонова

В.М. Татенко