Рішення № 33009936, 13.08.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2013 р. Справа №917/1016/13

За позовом заступника прокурора міста Кременчука в інтересах держави в особі Кременчуцької міської ради в особі Комунального підприємства "Теплоенерго", м. Кременчук (з урахуванням уточнень до позовної заяви №108-8238 від 30.05.2013р.)

до Приватного підприємця Шульги Наталії Станіславівни, 39600, м. Кременчук, вул. Пролетарська, 9 кв.34.

про стягнення грошових коштів у сумі 8183,91 грн.

Суддя Мацко О.С.

Представники:

від позивача (КП "Теплоенерго"): Грак С.С., довіреність від 03.06.2013 р.

від позивача (Кременчуцької міської ради): відсутні

від відповідача: відсутні.

від прокуратури: Саранча О.Ю., посвідчення №010469 від 20.10.2012 р.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного тексту рішення згідно ст. 85 ГПК України (16.08.2013 р.).

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення 8183,91 грн., з яких: 6300,59 грн. - основна заборгованість за договором постачання теплової енергії №21/6 від 01.06.2004 р., 1316,30 грн. - пені, 309,43 грн. - інфляційних та 257,59 грн. - 3% річних.

Представник прокуратури надав заяву про зменшення позовних вимог у порядку ст. 22 ГПК України від 04.12.2012 р. (арк. спр. - 181). Представник позивача дану заяву підтримує.

Відповідно до даної заяви прокуратура просить стягнути з відповідача 7099,04 грн., з них: 6300,59 грн. основного боргу, 339,23 грн. пені за період з 01.11.2012 р. до 30.04.2013 р., 257,59 грн. - 3% річних за період з 01.10.2010 р. по 30.04.2013 р. та 201,63 грн. збитків від інфляції за період з жовтня 2010р. по квітень 2013 р.

Суд приймає заяву прокурора до розгляду та розглядає позовні вимоги у новій редакції, згідно заяви про зменшення позовних вимог.

Представники позивача та прокуратури на задоволенні позовних вимог наполягають (в редакції заяви про зменшення позовних вимог) з мотивів, зазначених у позовній заяві, зокрема, посилаються на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання теплової енергії №21/6 від 01.06.2004 р.

Від позивача - Кременчуцької міської ради - надійшло клопотання №06-17/662 від 12.08.2013 р. про розгляд справ без участі його предстаника (а.с. - 179-180). Суд клопотання задовольняє.

Відповідач, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, про що свідчать поштові повідомлення про вручення попередніх ухвал (в матеріалах справи), в засідання суду не з'явився, причин неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не надав, вимог ухвал не виконав. Таким чином, відповідач тричі належним чином повідомлявся про дату та час слухання справи. Судом неодноразово відкладався розгляд справи для належного повідомлення відповідача про час та місце судового розгляду та надання можливості надати пояснення стосовно спору.

Згідно ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено протягом двох місяців з дня надходження позовної заяви. В даному випадку цей строк закінчився (з урахуванням клопотання про продовження строку вирішення спору), а тому суд не може більше відкладати розгляд справи.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача та прокуратури, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

01.06.2004 року між сторонами було укладено договір № 21/6 на постачання теплової енергії в гарячій воді (надалі - Договір, арк. спр. - 8-9), згідно якого позивач взяв на себе зобов'язання постачати споживачу (відповідачу) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п. 1.1 Договору).

Пунктом 6.4 договору визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться до 10-го числа місяця наступного за розрахунковим на підставі виписаних рахунків Постачальником.

Підписавши даний договір, сторони в п. 7.3.3 узгодили, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію відповідачу нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Даний договір набуває чинності з 01.06.2004 року та діє до 31.12.2005 року (п. 11.1 Договору). Згідно п. 11.4 даного договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо відпуску теплової енергії та відповідно до наданих ним розшифровок рахунків, відповідачу за період з 01 жовтеня 2010 року по 01 травня 2013 року були надані послуги на загальну суму 10056,23 грн. та надіслані на адресу відповідача відповідні рахунки (копії розшифровок рахунків та докази їх направлення відповідачу - в матеріалах справи - арк. спр.86-107).

В порушення взятих на себе за договором зобов'язань відповідач за поставлену теплову енергію в гарячій воді вчасно та повністю не розраховувався, внаслідок чого у нього, за даними позивача, утворилась заборгованість у сумі 6300,59 грн. за період з 01.10.2010 року по 01.05.2013 р.

Крім того, позивач на підставі договору, ст. 230 ГК України та 625 ЦК України нарахував та просить стягнути з відповідача 339,23 грн. пені за період з 01.11.2012 р. до 30.04.2013 р., 257,59 грн. - 3% річних за період з 01.10.2010 р. по 30.04.2013 р. та 201,63 грн. збитків від інфляції за жовтень 2010р. по квітень 2013 р. (в редакції заяви про зменшення позовних вимог).

Таким чином, загальна сума, заявлена до стягнення, становить 7099,04 грн. (в редакції заяви про зменшення позовних вимог).

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору про надання послуг, за яким в силу ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

На підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами (договір 21/6 від 01.06.2004 року на відпуск теплової енергії в гарячій воді, розшифровки рахунків на оплату послуг та докази їх надсилання, докази здійснення часткової проплати відповідачем) та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з урахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 N 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.97 N 62-97р].

Судом здійснено перевірку правильності нарахувань сум, заявлених до стягнення, за результатами якої суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення річних та інфляційних.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Пунктом 6.4 договору визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться до 10-го числа місяця наступного за розрахунковим на підставі виписаних рахунків Постачальником. Зі змісту зазначеного пункту договору випливає, що момент прострочення відповідачем виконання зобов'язання встановлюється щодо кожного рахунку окремо, і як наслідок, пеня також має нараховуватись на суму боргу за кожним рахунком окремо.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 11.12.2012 року № 3-62ГС42.

Судом здійснено перерахунок пені, що підлягає стягненню з відповідача з урахуванням наведеного вище та положень ч.6 ст.232 ГК України; враховуючи, що розрахункова сума не перевищує заявлену, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 339,23 грн. пені.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Позивач та прокуратура надали належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог. За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43,75, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шульги Наталії Станіславівни (39600, м. Кременчук, вул.. Пролетарська, 9 кв. 34, код ЗКПО 2872916547) на користь комунального підприємства теплового «Теплоенерго" (39617, м. Кременчук, вул. Чапаєва, 68, р/р 260091712 у КФ АБ «Полтава-банк», МФО 331423, ЗКПО 31700972) - 6300,59 грн. основного боргу, 339,23 грн. пені, 257,59 грн. - 3% річних, 201,63 грн. збитків від інфляції.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.08.2013 р.

Суддя О.С.Мацко