Рішення № 33009890, 24.07.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.07.2013 Справа № 39/25

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Кучерявої О.О.,

суддів Говоруна О.В., Колесника Р.М.,

при секретарі судового засідання Поддубній М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Гефест-2000», м.Харків

до товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м. Донецьк

про стягнення суми заборгованості в розмірі 28980,58 грн., з яких сума основного боргу 20121,84 грн., інфляційні витрати у розмірі 688,17 грн., пеня у розмірі 6741,64 грн., 3% річних у розмірі 1428,93 грн.,

за участю представників:

від позивача: Пушкаренко Ю.П., директор,

Колобова Л.В., за довір. від 03.06.2013р.,

від відповідача: не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Гефест-2000» звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» про стягнення суми заборгованості в розмірі 20812,87 грн., з яких сума основного боргу 20121,84 грн., інфляційні витрати у розмірі 181,10 грн., пеня у розмірі 427,24 грн., 3% річних у розмірі 82,69 грн.

Правовою підставою позову позивач під час розгляду справи вважає норми статей 205, 207, 509, 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, статей 1, 2, 6, 7,20, 49, 173, 174, 175, 181, 193, 199, 216, 217, 220, 224, 229, 230, 231, 232 Господарського кодексу України. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №466 від 01 березня 2007 року. Зазначив, що відповідачем не повністю сплачена вартість поставленого товару відповідно до договору. Факт отримання відповідачем товару підтверджується видатковими накладними. З урахуванням часткової сплати, сума заборгованості становить 20121,84 грн.

Відповідно до пункту 6.2 договору позивачем нарахована пеня у розмірі 427,24 грн.

На підставі статі 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано відповідачу за прострочення виконання грошового зобов'язання 3% річних у розмірі 82,69 грн. та інфляційні витрати у розмірі 181,10 грн.

Загальна сума заборгованості становить 20812,87 грн.

До господарського суду Донецької області надійшла зустрічна позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Гефест-2000» про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01 березня 2007 року №466.

Ухвалою суду від 30 березня 2011 року зустрічну позовну заяву повернуто на підставі статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 05 квітня 2011 року зупинено провадження по справі у зв'язку з направленням матеріалів справи №39/25 до Донецького апеляційного господарського суду та неможливості подальшого розгляду справи по суті до розгляду апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» на ухвалу господарського суду Донецької області від 30 березня 2011 року та повернення матеріалів справи до господарського суду Донецької області.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20 квітня 2011 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» залишено без розгляду.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 13 травня 2011 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» залишено без розгляду.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20 червня 2011 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 20 квітня 2011 року у справі № 39/25 повернуто без розгляду.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 31 серпня 2011 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 13 травня 2011 року у справі № 39/25 повернуто без розгляду.

27 квітня 2011 року через канцелярію суду надійшла заява від представника позивача про вжиття заходів по забезпеченню позову шляхом накладання арешту на майно та грошові суми, що належать товариству з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» в межах суми позову та судових витрат.

У зв'язку з поверненням матеріалів справи до господарського суду Донецької області та враховуючи те, що усунені обставини, які зумовили зупинення провадження у справі, ухвалою суду від 11 листопада 2011 року поновлено провадження у справі №39/25 та призначено справу до судового розгляду на 13 грудня 2011 року.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 25 листопада 2011 року, у зв'язку з перебуванням судді Морщагіної Н.С. у відпустці, справу №39/25 передано на розгляд судді Подколзіній Л.Д.

Ухвалою суду від 25 листопада 2011 року зупинено провадження у справі у зв'язку із надходженням апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» на ухвалу господарського суду Донецької області від 05 квітня 2011 року.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 01 грудня 2011 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику без розгляду.

05 грудня 2011 року через канцелярію суду від представника позивача надійшла уточнена позовна заява, в якій останній просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» загальну суму заборгованості в розмірі 24073,88 грн., з яких сума основного боргу в розмірі 20121,84 грн., пеня в розмірі 2751,45 грн., 3% річних в розмірі 532,54 грн., інфляційні витрати в розмірі 668,05 грн.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 07 грудня 2011 року справу №39/25 передано на розгляд судді Морщагіній Н.С.

У зв'язку з поверненням матеріалів справи до господарського суду Донецької області та враховуючи те, що усунені обставини, які зумовили зупинення провадження у справі, ухвалою суду від 12 грудня 2011 року поновлено провадження у справі №39/25 та призначено справу до судового розгляду на 29 грудня 2011 року.

Ухвалою суду від 20 грудня 2011 року зупинено провадження у справі у зв'язку із надходженням касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 01 грудня 2011 року.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10 лютого 2012 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 01 грудня 2011 року по справі №39/25 повернуто без розгляду.

У зв'язку з поверненням матеріалів справи до господарського суду Донецької області та враховуючи те, що усунені обставини, які зумовили зупинення провадження у справі, ухвалою суду від 30 січня 2012 року поновлено провадження та призначено справу до судового розгляду на 06 березня 2012 року.

Через канцелярію господарського суду Донецької області надійшла зустрічна позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Гефест-2000» про визнання видаткової накладної №РНг-000020 від 09 лютого 2010 року недійсною.

Ухвалою суду від 22 лютого 2012 року зустрічну позовну заяву повернуто на підставі статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 05 березня 2012 року зупинено провадження по справі у зв'язку з направленням матеріалів справи №39/25 до Донецького апеляційного господарського суду та неможливості подальшого розгляду справи по суті до розгляду апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» на ухвалу господарського суду Донецької області від 22 лютого 2012 року та повернення матеріалів справи до господарського суду Донецької області.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12 березня 2012 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику без розгляду.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27 квітня 2012 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 12 березня 2012 року по справі №39/25 повернуто без розгляду.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18 червня 2012 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 12 березня 2012 року по справі №39/25 повернуто без розгляду.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 17 липня 2012 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» на ухвалу господарського суду Донецької області від 25 листопада 2011 року по справі №39/25 повернуто скаржнику без розгляду.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13 вересня 2012 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 12 березня 2012 року по справі №39/25 повернуто без розгляду.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30 жовтня 2012 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 17 липня 2012 року по справі №39/25 повернуто без розгляду.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 03 грудня 2012 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» на ухвалу господарського суду Донецької області від 20 грудня 2011 року по справі №39/25 повернуто скаржнику без розгляду.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07 лютого 2013 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 03 грудня 2012 року по справі №39/25 повернуто без розгляду.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19 квітня 2013 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 03 грудня 2012 року по справі №39/25 повернуто без розгляду.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 27 травня 2013 року справу передано на розгляд судової колегії у складі: головуючого судді - Морщагіної Н.С., суддів - Говоруна О.В., Колесника Р.М.

У зв'язку з поверненням матеріалів справи до господарського суду Донецької області та враховуючи те, що усунені обставини, які зумовили зупинення провадження у справі, ухвалою суду від 27 травня 2013 року поновлено провадження та призначено справу до судового розгляду на 06 червня 2013 року.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 06 червня 2013 року справу передано на повторний автоматичний розподіл.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №39/25 призначено головуючу суддю Кучеряву О.О.

Ухвалою суду від 06 червня 2013 року відкладено розгляд справи на 04 липня 2013 року у зв'язку з неявкою сторін та ненаданням додаткових документів по справі.

11 червня 2013 року через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій останній просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» загальну суму заборгованості в розмірі 28980,58 грн., з яких сума основного боргу в розмірі 20121,84 грн., пеня в розмірі 6741,64 грн., 3% річних в розмірі 1428,93 грн., інфляційні витрати в розмірі 688,17 грн.

04 липня 2013 року через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій останній просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» загальну суму заборгованості в розмірі 28980,58 грн., з яких сума основного боргу в розмірі 20121,84 грн., пеня в розмірі 6741,64 грн., 3% річних в розмірі 1428,93 грн., інфляційні витрати в розмірі 688,17 грн. Окрім цього, на підставі статті 44 Господарського процесуального кодексу України представник позивача просив стягнути з відповідача витрати в розмірі 710,02 грн., які пов'язані з явкою представника у судове засідання.

Ухвалою суду від 04 липня 2013 року відкладено розгляд справи на 24 липня 2013 року у зв'язку з неявкою відповідача та наданням додаткових документів по справі.

Представники позивача у судовому засіданні 24 липня 2013 року підтримали позовні вимоги в повному обсязі, з урахуванням збільшення розміру позовних вимог. Через канцелярію суду надали письмові пояснення та додаткові документи, які долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання 24 липня 2013 року не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, причини неявки суду не відомі. Заяв про розгляд справи без його участі та заперечень не надійшло.

Згідно статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач жодного разу не з'явився у судові засідання, відзиву на позовні вимоги та витребувані документи не надав, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними в матеріалах справи документами.

Клопотання щодо фіксації судового процесу не заявлено, у зв'язку з чим розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд,

ВСТАНОВИВ:

01 березня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Гефест-2000» (Продавець) укладений договір купівлі-продажу на умовах оплати за реалізований товар № 466 (надалі по тексту - договір), за умовами якого, Продавець поставляє та передає у власність Покупця, а Покупець приймає та оплачує товар на умовах та в порядку, визначеному цим договором, згідно замовлення на поставку та товаросупроводжувальній документації яка є невід'ємною частиною цього договору (Додаток 1 «Бланк замовлення на поставку») (пункт 1.1 договору).

Умовами договору сторони визначили предмет, умови та строки поставки, перехід права власності, прийомку товару за кількістю та якістю, ціну та порядок розрахунків, відповідальність сторін та строк дії договору.

Договір підписано обома сторонами, доказів відмови від договору до матеріалів справи не надано, у зв'язку з чим, за висновками суду вказаний договір є чинним.

Згідно із пунктом 1.2 вищезазначеного договору Покупець надає замовлення на поставку Продавцю на підставі Специфікації, затвердженої сторонами, в якій наведений асортимент (список) товарів, які поставляються за цим договором, їх ціни. Специфікація є невід'ємною частиною цього договору (додаток 2 «Специфікація»).

Замовлення на поставку та поставка формуються на підставі затвердженого сторонами Графіку поставок (додаток 3 «Графік поставок») (пункт 1.3 договору).

Відповідно до пункту 2.2.2 договору замовлення на поставку товарів є обов'язковим для Продавця. Замовлення на поставку може надаватися Продавцю у письмовій формі, усній формі, по факсу, електронною поштою за 1 (один) день до поставки. Продавець зобов'язаний передати підтвердження виконання замовлення на поставку протягом 1 (одного) робочого дня з моменту отримання замовлення на поставку через представника Продавця, уповноваженого приймати замовлення на поставку Покупця.

Представником позивача надані письмові пояснення стосовно оформлення замовлень товару, в яких останній зазначив, що відповідачем на протязі усього часу дії договору замовлення на поставку товару здійснювались в усній формі шляхом телефонного дзвінка на номери позивача (том2, а.с.111-112).

Пунктом 2.5.1 договору встановлено, що право власності переходить від Продавця до Покупця з моменту, коли сторони підписали транспортну накладну, яка підтверджує, що товари були прийняті Покупцем.

В матеріалах справи містяться товарно-транспортні накладні, які підписані та скріплені печатками підприємств без зауважень (том2, а.с.133-149).

На виконання умов договору позивачем постачався товар, який отриманий відповідачем, що підтверджується видатковими накладними № РНг-000020 від 09 лютого 2010 року на суму 2618,40 грн., № РНг-000021 від 09 лютого 2010 року на суму 2618,40 грн., № РНг-000022 від 09 лютого 2010 року на суму 2618,40 грн., № РНг-000023 від 09 лютого 2010 року на суму 2890,20 грн., № РНг-000024 від 09 лютого 2010 року на суму 2402,40 грн., № РНг-000025 від 09 лютого 2010 року на суму 2618,40 грн., № РНг-000026 від 09 лютого 2010 року на суму 2618,40 грн., № РНг-000027 від 09 лютого 2010 року на суму 543,60 грн., № РНг-000039 від 23 лютого 2010 року на суму 4282,20 грн., № РНг-000125 від 13 квітня 2010 року на суму 1756,20 грн., № РНг-000126 від 13 квітня 2010 року на суму 2618,40 грн., № РНг-000127 від 13 квітня 2010 року на суму 2462,40 грн., № РНг-000128 від 13 квітня 2010 року на суму 2434,80 грн., № РНг-000129 від 13 квітня 2010 року на суму 1665,60 грн., № РНг-000130 від 13 квітня 2010 року на суму 2510,40 грн., № РНг-000131 від 13 квітня 2010 року на суму 1994,40 грн., № РНг-000132 від 13 квітня 2010 року на суму 1120,80 грн. на загальну суму 39773,40 грн., які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, в даному випадку, видаткові накладні є первинними обліковими документами в розумінні вищезазначеного Закону та підписання покупцем видаткових накладних підтверджує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, а тому є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Вищезазначені видаткові накладні підписані та скріплені печатками обох сторін. Довіреності на отримання товару в матеріалах справи відсутні, але приймаючи до уваги пункт 2.5.1 договору, суд вважає доведеним факт отримання товару відповідачем.

Пунктом 5.3 договору встановлено, що Покупець зобов'язаний оплачувати кожну товарну накладну, яка передана Продавцем товару по мірі її реалізації не пізніше 21 банківського дня з моменту реалізації такого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем частково сплачена вартість отриманого товару, що підтверджується банківськими виписками із призначенням платежу «оплата за непродтовари згідно договору № 466 від 01 березня 2007 року» (том1, а.с.32-42).

Окрім цього, між сторонами був складений акт звірки взаєморозрахунків, в якому за період з 01 серпня 2010 року по 31 серпня 2010 року сума боргу становить 24121,84 грн. (том2, а.с.83).

Вищевказаний акт підписаний та скріплений печатками підприємств без зауважень.

Відповідач отримав товар, але у визначений у договорі строк за нього в повному обсязі не сплатив, своїх договірних зобов'язань перед позивачем не виконав, чим порушив умови договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 жовтня 2010 року позивачем був надісланий лист №40 на адресу відповідача про погашення простроченої заборгованості за реалізований товар та просив повідомити про остатки поставленого товару.

Факт надсилання та отримання вищевказаного листа відповідачем підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (том2, а.с.65-66).

Окрім цього, позивачем на адресу відповідача надіслана претензія №9 від 10 лютого 2011 року на суму 20121,84 грн., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (том2, а.с.68-68).

Враховуючи часткову сплату заборгованості відповідачем, сума заборгованості становить 20121,84 грн.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи доведений факт отримання відповідачем товару та не сплати за поставлений товар відповідно до накладних у встановлені договором терміни. Суд вважає, що сума основного боргу в розмірі 20121,84 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 6741,64 грн., 3% річних в розмірі 1428,93 грн. та інфляційних витрат у розмірі 688,17 грн. необхідно зазначити наступне.

Позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія №9 від 10 лютого 2011 року на суму 20121,84 грн., яка отримана відповідачем 17 лютого 2011 року, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи (том2, а.с.67,68).

Як вбачається з розрахунку, наявного в матеріалах справи, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 6741,64 грн. за період з 09 березня 2011 року по 01 червня 2013 року.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Також, згідно із статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22 листопада 1996 року №543-96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Умовами договору не передбачено нарахування пені за порушення зобов'язання в частині оплати за поставлений товар.

Як вбачається з пункту 6.2 договору, сторони домовились про сплату пені в розмірі 5% саме за порушення строків поставки продукції. Нарахування пені за несвоєчасну оплату продукції умовами договору не узгоджено, а тому вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 6741,64 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних за період з 09 березня 2011 року по 01 червня 2013 року суд визнає його не вірним, оскільки позивачем були допущенні арифметичні помилки. За розрахунком суду розмір 3% за період з 09 березня 2011 року по 01 червня 2013 року на суму заборгованості 20121,84 грн. становить 1293,31 грн.

Згідно із рекомендаціями Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Перевіривши арифметичний розрахунок інфляційних витрат за період з 09 березня 2011 року по 01 червня 2013 року суд визнає його не вірним, оскільки позивачем були допущенні арифметичні помилки. За розрахунком суду розмір інфляційних витрат за період з 09 березня 2011 року по 01 червня 2013 року на суму заборгованості 20121,84 грн. становить 522,86 грн.

Матеріали справи належних доказів в спростування доводів позивача не містять, відповідачем таких до суду не надано. За таких обставин та враховуючи, що відповідач свої зобов'язання з оплати товару не виконав, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Що стосується заяви позивача про забезпечення позову, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами

майнового характеру є достатньо обґрунтоване, підтверджене доказами припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або

погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Дослідивши обставини, викладені в заяві про вжиття заходів до забезпечення позовної заяви, суд приходить до висновку про відсутність існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача. Відмова в забезпеченні позову не спричинить неможливість захисту прав позивача та не ускладнить відновлення його прав без вжиття таких заходів.

Таким чином, на думку суду, заява є необґрунтованою та такою, яка не підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з явкою представника у судове засідання в розмірі 710,02 грн., необхідно зазначити наступне.

Згідно із статтею 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 2 пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21 лютого 2013 року №7, до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

В підтвердження витрат, пов'язаних з прибуттям у судові засідання, представником позивача надані звіти про використання коштів, виданих на відрядження, посвідчення про відрядження та фіскальні чеки про оплату вартості бензину.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом не можуть бути прийняті до уваги фіскальні чеки про оплату вартості бензину в якості доказів, що підтверджують витрати, пов'язані саме з прибуттям у судові засідання, а тому позовні вимоги в частині стягнення витрат в розмірі 710, 02 грн. не підлягають задоволенню.

Судові витрати, пропорційно відношенню розміру задоволених вимог до розміру первісних, згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стягуються з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Гефест-2000» до товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» про стягнення суми заборгованості в розмірі 28980,58 грн., з яких сума основного боргу 20121,84 грн., інфляційні витрати у розмірі 688,17 грн., пеня у розмірі 6741,64 грн., 3% річних у розмірі 1428,93 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» (83008, м.Донецьк, вул.Югославська, 30, р/р 26004150458871 в Донецької обласної філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 334011, ЄДРПОУ 33967456) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Гефест-2000» (61121, м.Харків, вул. Греківська, 19, п/р 260020105572 в ПАТ «ПроКредітБанк» м.Харків, МФо 320984, код ЄДРПОУ 34014131) заборгованість в розмірі 20121 (двадцять тисяч сто двадцять одну) грн., 84 коп., 3% річних у розмірі 1293 (одну тисячу двісті дев'яносто три) грн., 31 коп., інфляційні витрати у розмірі 522 (п'ятсот двадцять дві) грн., 86 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» (83008, м.Донецьк, вул.Югославська, 30, р/р 26004150458871 в Донецької обласної філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 334011, ЄДРПОУ 33967456) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Гефест-2000» (61121, м.Харків, вул. Греківська, 19, п/р 260020105572 в ПАТ «ПроКредітБанк» м.Харків, МФо 320984, код ЄДРПОУ 34014131) витрати на сплату державного мита у розмірі 158 (сто п'ятдесят вісім) грн., 21 коп. та витрати на інформаційне забезпечення судового процесу у розмірі 178 (сто сімдесят вісім) грн., 65 коп.

У судовому засіданні 24 липня 2013 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 29 липня 2013 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Головуючий суддя О.О. Кучерява

Суддя О.В. Говорун

Суддя Р.М. Колесник